ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ. Міністерство внутрішніх справ України
Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ
Факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства
Кафедра кримінального права та кримінології
ЗБІРНИК ЗАДАЧ
З кримінального права
(Особлива частина)
| Дисципліна | Кримінальне право |
| Галузь знань | 0304 Право |
| Напрям підготовки (спеціальність) | 6.030401 «Правознавство», 6.030402 «Правоохоронна діяльність» |
| Спеціалізація | усі спеціалізації |
| Освітньо-кваліфікаційний рівень | бакалавр |
| Форма навчання | денна, заочна |
М. Харків
Передмова
| ПОГОДЖЕНО Секцією науково-методичної ради з юридичних дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ 21 січня 20014 р. Протокол № 1 ______________ О.М. Музичук (підпис) (П.І.Б.) | ЗАТВЕРДЖЕНО Вченою радою факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства 16 січня 2014 р. Протокол № 5 ______________ О.М. Музичук (підпис) (П.І.Б.) |
| ЗАТВЕРДЖЕНО На засіданні кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства 10 січня 2014 р. Протокол № 1 _______________ О.М. Литвинов (підпис) (П.І.Б.) |
Р е ц е н з е н т и :
Трубников В.М.– завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, доктор юридичних наук, професор.
Степанюк Р.Л. – начальник кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, доцент.
| ББК 67.9(4 Укр)308 З 21 | Збірник задач з кримінального права. Особлива частина/ Васильєв А.А., Житний О.О., Кондратов Д.Ю., Литвинов О.М., Фіалка М.І., Черевко К.О. [За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Литвинова О.М., д-ра юрид. наук, доц. Житного О.О.]. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2014. – 86 с. |
© Васильєв А.А., Житний О.О., Кондратов Д.Ю.,
Литвинов О.М., Фіалка М.І., Черевко К.О., 2014
© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2014.
ЗМІСТ
| Загальні вказівки до підготовки та проведення практичних занять | |
| Злочини проти основ національної безпеки України | |
| Злочини проти життя та здоров’я особи | |
| Злочини проти волі, честі та гідності особи | |
| Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи | |
| Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина | |
| Злочини проти власності | |
| Злочини у сфері господарської діяльності | |
| Злочини проти громадської безпеки | |
| Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту | |
| Злочини проти громадського порядку та моральності | |
| Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення | |
| Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян | |
| Злочини у сфері службової діяльності | |
| Злочини проти правосуддя |
ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Кримінальне право є однією з найважливіших дисциплін кримінально-правового циклу, яка викладається у вищих навчальних закладах освіти. Невід’ємною та важливою складовою вивчення Особливої частини кримінального права є самостійне вирішення практичних завдань (задач) та їх обговорення під час проведення практичних занять. У процесі розв’язання практичних задач студент (курсант) отримує можливість більш глибоко засвоїти теоретичні положення Особливої частини кримінального права, зміст норм Особливої частини Кримінального кодексу України, уточнити та конкретизувати знання із Загальної частини, з’ясувати конкретні ознаки, що характеризують відповідний злочин, навчитися самостійно застосовувати кримінальний закон до конкретних випадків, кваліфікувати злочини і складати формулу кваліфікації, робити обґрунтовані висновки щодо відсутності в діянні складу злочину, передбаченого КК України, виявляти правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності, аргументувати власну позицію тощо.
Задачі розв’язуються самостійно, їх вирішення оформлюються у письмовому вигляді в окремому зошиті та доповідаються під час проведення практичних занять. Рішення повинні містити короткий аналіз викладених в фабулі завдання обставин з метою установлення всіх об’єктивних та суб’єктивних ознак складу конкретного злочину, а в разі необхідності – його кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак.
Так, слід звертати увагу не лише на наявність як основного так і додаткового об’єкту, який може бути обов’язковим або факультативним, а й на предмет злочину, якщо такий має місце (наприклад, при вчиненні крадіжки, грабежу тощо). З урахуванням його наявності у конкретному завданні, необхідно визначити що саме є предметом злочину (майно, його розмір тощо).
Аналізуючи об’єктивну сторону, належить розкрити всі ознаки діяння, які мають місце у фабулі (вказати місце, час, обстановку, засоби та знаряддя вчинення злочину тощо), визначити у якій саме формі було виражене це діяння (у формі дії чи бездіяльності). У разі бездіяльності – необхідно з’ясувати наявність умов відповідальності за бездіяльність. Якщо за умовою задачі настають (або повинні були настати) певні суспільно наслідки, які є складовим елементом об’єктивної сторони складу злочину, тоді необхідно визначити їх вид (матеріального характеру чи ні, фізична шкода, упущена вигода тощо), а також необхідно визначити вид причинного зв’язку між діянням та наслідками, які настали (прямий, опосередкований, з особливими умовами на боці потерпілого тощо).
При характеристиці суб’єктивної сторони належить встановити форму вини, піддаючи аналізу інтелектуальні та і вольові ознаки (моменти) встановити конкретний вид умислу або необережності. Якщо цього потребують обставини справи, необхідно також встановити мету та мотив вчинення злочину.
З’ясовуючи наявність відповідного суб’єкта, необхідно проводити аналіз як обов’язкових (тобто загальних) його ознак, так і встановлювати наявність або відсутність спеціальних ознак (займана посада, родинні відносини тощо).
Крім того, розв’язуючи завдання, слід звертати увагу на наявність кваліфікуючих ознак, проводити розмежовування із суміжними складами злочинів, враховувати можливу наявність їх сукупності, у разі вчинення злочину за наявності співучасті, належить визначити роль кожного співучасника. Також треба враховувати, що у певних випадках рішення потребує встановлення відповідної стадії вчинення злочину (тобто вказати у чому саме виявилися підготовчі дії, або зазначити вид замаху, вказати причини, з яких злочин не було доведено до кінця, врахувати наявність або відсутність добровільної відмови чи дійового каяття тощо). Іншими словами, у рішенні повинні бути враховані та відображені всі положення Загальної частини, що мають значення для кримінально-правової оцінки конкретних діянь, описаних в умові.
Обставини, викладені в фабулі, слід вважати такими, що доведені в установленому законом порядку, описане діяння вважати вчиненим на час розв’язання завдання, осіб, указаних в умові – осудними й такими, що досягли віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (якщо інше не оговорене в задачі). Довільна зміна умови студентом (курсантом) не допускається. У тому разі, коли інформація, що міститься в умові завдання, дозволяє знайти кілька варіантів кримінально-правової оцінки вчиненого, студент (курсант) повинен проаналізувати їх, обов’язково зазначаючи, з яких конкретних обставин випливає те чи інше рішення.
Якщо це необхідно при розв’язанні завдання, слід звертатися до міжнародних угод, законів чи підзаконних нормативно-правових актів, роз’яснень, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, постановах Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, листах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ, з обов’язковим посиланням на них (назва, пункт, стаття, частина тощо). При використанні положень, що містяться в літературі (науково-практичних коментарях до КК, монографіях, наукових публікаціях) слід послатися на це джерело з використанням загальноприйнятих стандартів (автор, назва, рік і місце видання, сторінка).
Загальний хід рішення завдання умовно підпорядковується послідовності (етапам) кваліфікації злочину (аналіз фактичних обставин справи; відібрання з фактичних обставин справи лише юридично значущих ознак; встановлення групи кримінально-правових норм, яким в тому чи іншому ступені відповідають встановлені в справі ознаки; вибір тієї норми, описаному в якій складу злочину найбільш повно й точно відповідає всім встановленим обставинам; прийняття рішення й видання відповідного процесуального акту, яким це рішення офіційно закріплюється). Здійснювана кримінально-правова оцінка обов’язково повинна бути належним чином обґрунтована, з повним викладенням аргументів.
Рішення повинне завершуватися аргументованим висновком, що містить формулу кваліфікації, та формулюванням обвинувачення (або обґрунтування відсутності складу злочину, наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності тощо). Треба пам’ятати, що у формулі кваліфікації зазначається пункт (або пункти) та частина відповідної статті (статей у разі сукупності) КК України, за якими обвинувачується особа. Також необхідно враховувати те, що посилання у формулі кваліфікації на норми Загальної частини КК мають місце лише у разі готування чи замаху на вчинення злочину, або ж при наявності співучасті з розподілом ролей (наявність організатора, підбурювача або пособника).
Якщо в завданні поставлені додаткові запитання (наприклад, стосовно відмежування одного злочину від іншого, спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності тощо), після кримінально-правової оцінки вчиненого на них також необхідно надати розгорнуту відповідь.
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
1. Громадянин України Ручкін систематично вчиняв крадіжки приватного майна. Одного разу, розбивши бокове скло легкового автомобіля «Фольксваген», який стояв біля супермаркету, він викрав із салону шкіряний портфель, що належав заступнику начальника відділу одного з управлінь при Кабінеті Міністрів України Леонідову. У портфелі Ручкін знайшов теку з документами, кілька дискет. Документи й дискети містили відомості про балансові запаси корисних копалин у надрах у цілому по Україні: алмазів, берилію, золота, п’єзооптичної сировини, літію, ніобію, танталу, титану, цирконію, скандію, платини, іридію, осмію, паладію. Портфель Ручкін продав, а потім через спільних знайомих запропонував представнику промислового концерну (громадянину Німеччини Шерману) придбати документи й дискети за 3 тис. євро. Шерман сплатив цю суму, і Ручкін у бесіді пообіцяв йому, що за можливості він готовий надавати йому за винагороду будь-яку допомогу. Шерман виявився оперативним працівником іноземної розвідки.