Обов’язок пройти корекційну програму

Систему спеціальних заходів з попередження насильства в сім’ї, передбачену Законом України «Про попередження насильства в сім’ї», було доповнено обов’язком проходження корекційних програм Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї» від 25.09.08.

Корекційні програми були визначені як «програми, спрямовані на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім’ї особи, яка вчинила насильство в сім’ї» (ст.1 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та п. 3.3 у разі вчинення особою насильства в сім’ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція у справах дітей видає цій особі під розписку направлення на проходження корекційної програми та в триденний термін надсилають до відповідного кризового центру повідомлення про направлення особи на проходження колекційної програми.

Проходження корекційної програми для такої особи є обов’язковим.

Вказані форми документів щодо проходження корекційних програм затверджено Інструкцією. Відповідно до п. 2.4 Інструкції у разі неявки особи, яка отримала направлення для проходження реабілітаційних заходів (корекційних програм), або ухилення від їх проходження без поважних причин структурні підрозділи, відповідальні за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім’ї, контролюють надання протягом трьох робочих днів спеціалістами, які здійснюють реабілітаційні заходи (корекційні програми), письмового повідомлення про непроходження корекційної програми до органу внутрішніх справ, який видав направлення.

За непроходження корекційної програми передбачено адміністративну відповідальність.

В 2010 році почалося впровадження корекційних програм щодо роботи з кривдниками – завдяки Офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні підготовлено перші 300 фахівців, які можуть здійснювати таку роботу. Але проблеми залишаються: за 10 місяців 2011 року корекційні програми відвідували лише 165 з більш ніж двох тисяч направлених на них ОВС. Жодний навчальний заклад, в тому числі підвищення кваліфікації, не готує фахівців з цього напряму. Центри соціальної допомоги для сім’ї, дітей та молоді не мають ані фінансування, ані приміщень, ані фахівців. Крім того, існує лише рекомендаційний лист Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту щодо здійснення ними корекційних програм. Жодна з підготовлених програм поки не затверджена Міністерством як рекомендована. Не вирішене питання щодо органу, який матиме повноваження та достатній рівень експертизи для сертифікації програм та фахівців [376, с. 364].

Дані статистики щодо практики застосування цієї норми з часу її запровадження свідчать про доволі невеликі обсяги як кількості осіб, які були направлені на проходження корекційної програми, так і кількості осіб, що реально її пройшли. Зокрема, у 2010 році до кризових центрів для проходження корекційної програми було направлено 3673 особи, з яких 3668 дорослих і 5 неповнолітніх; у 2011 році – 3742 особи (3740 дорослих і 2 неповнолітніх); у 2012 році – 1957 осіб (1953 дорослих і 4 неповнолітніх); у 2013 році – 4335 осіб (4315 дорослих і 20 неповнолітніх).

Захисний припис

Законом України «Про попередження насильства в сім’ї» було запроваджено новий для України інститут захисного припису, який належним чином зарекомендував себе як ефективний засіб запобігання сімейному насильству в багатьох країнах світу.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 13 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та п. 3.4 Інструкції особі, яка вчинила насильство в сім’ї, після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної міліції у справах дітей, за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором, може бути винесений захисний припис.

На погодження захисного припису начальнику відповідного органу внутрішніх справ та прокурору подаються офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, копія заяви та повідомлення (інформація) про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення, а також прийняте рішення за таким зверненням та інші матеріали, які характеризують особу, яка вчинила насильство в сім’ї.

Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину. Захисний припис може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

Захисним приписом особі, щодо якої його винесено, може бути заборонено чинити певну дію (дії) щодо жертви насильства в сім’ї, а саме:

– чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

– отримувати інформацію про місце перебування жертви;

– розшукувати жертву, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому

особі, яка вчинила насильство в сім’ї;

– відвідувати жертву, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного

проживання членів сім’ї;

– вести телефонні переговори з жертвою.

Зазначені обмеження встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

Захисні приписи виносяться працівниками служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах дітей за місцем проживання особи, яка вчинила насильство в сім’ї. Про відмову особи від підписання цих документів у них робиться відповідний запис (п. 3.5 Інструкції).

Форма захисного припису визначена Додатком 11 до Інструкції

Наши рекомендации