Тема: «Соціально-психологічні аспекти керівництва. 5 страница

2. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999

3. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

4. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992;

Тема: «Соціально-психологічні аспекти керівництва.

Менеджмент персоналу»

Самостійна робота № 14

«Служба персоналу і кадрове діловодство»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1.Управління персоналом: соціально-психологічні аспекти Функція керівництва. Принципи керівництва персоналом. Соціально-психологічні аспекти управління.

2. Організація роботи кадрової служби підприємстваФункції кадрової служби. Підбір персоналу. Мотивація і компенсація персоналу. Поняття найму, джерела найму. стратегія управління персоналом..

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Розроблення програм управління персоналом передбачає…?

2. Розробка і проведення соціально-економічної політики в фірмах здійснюється по багатьох напрямках, найважливіші з яких…?

3. В чому полягає сутність управління персоналом?

4. Які типи кадрової політики існують на підприємствах?

5. Які етапи добору персоналу можна вирізнити?

6. Що відіграє ключову роль в управлінні персоналом?

7. В чому полягає сутність теорії мотивації?

8. Який зміст поняття "соціальне партнерство"?

9. Яка структура мотивації застосовується на підприємствах?

Відповісти письмово на тести:

Вивчити терміни:

Атестація персоналу -кадрові заходи, покликані оцінити відповідність рівня праці, якостей і потенціалу особистості вимогам виконуваної роботи. Головне призначення атестації - не контроль виконання (хоча це теж дуже важливо), а виявлення резервів підвищення рівня віддачі працівника.

У проведенні атестації беруть участь не тільки співробітники служб управління персоналом, але й лінійні керівники. Так, наприклад, на підприємствах у США начальник повинен не лише добре знати своїх безпосередніх підлеглих, а і працівників, що займають в організаційній структурі посади на декілька рівнів нижче. Керівник одного-двох вищих рівнів розглядає виставлені оцінки з урахуванням виявленої реакції працівника, перевіряє і підтверджує їх.

Керівник - це працівник, який управляє певним колективом, має необхідні повноваження для прийняття рішень у конкретних видах діяльності підприємства, відповідає за результати роботи.

Мета концепції управління персоналом - створення системи, що грунтується, в основному, не на адміністративних методах, а на економічних стимулах і соціальних гарантіях, орієнтованих на зближення інтересів працівника з інтересами підприємства в досягненні високої продуктивності праці, підвищенні ефективності виробництва, одержанні найвищих економічних результатів діяльності підприємства.

Мотивація - це процес свідомого вибору людиною того або іншого типу поведінки, обумовленої комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників.

Нині у практиці управління застосовуються різноманітні теорії мотивації, які дають уявлення про основні принципи мотивації праці і свідчать про роль мотивації в управлінні персоналом.

Сутність теорій мотивації полягає в тому, що людина, усвідомлюючи завдання, що ставляться перед нею, і знаючи ту винагороду, яку вона може одержати за їхнє вирішення, зіставляє це зі своїми потребами, можливостями і здійснює певну діяльність.

Спеціалісти - працівники, що виконують визначені функції управління, аналізують зібрану інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня. До спеціалістів належать, наприклад, економісти, юристи, бухгалтери. Особливістю їхньої діяльності є робота в умовах певних обмежень: їхню діяльність обмежують накази, розпорядження керівників, техніко-технологічні нормативи та організаційні регламенти, кваліфікаційні вимоги. У діяльності спеціалістів переважають логічні операції, що не заважає прояву творчої активності.

Службовці- працівники, що обслуговують діяльність спеціалістів і керівників. Вони повинні виконувати інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і спеціалістів від цієї роботи. Специфіка діяльності службовця полягає в тому, що в ній використовуються стандартні процедури й операції, вона значною мірою відповідає відомим нормам.

Сучасний розвиток теорії управління призводить до того, що дедалі частіше терміни "керівник" і "менеджер" вживаються як синоніми.

Тип мотивації - це переважна спрямованість діяльності індивіда на задоволення визначених потреб. Таких типів може бути багато залежно від мети дослідження. Найпоширеніші такі три типи мотивації: І тип - працівники, орієнтовані переважно на змістовність і суспільну значимість праці; II тип - працівники, переважно орієнтовані на оплату праці й інші нетрудові цінності; III тип - працівники, у яких значимість різних цінностей збалансована.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- структуру управління персоналом

- сутність управління персоналом

Вміти:

- мотивувати персонал

- підбирати персонал

Рекомендована література

1. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999

2. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

3. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

4. Ковалев А. Г. Руководителю о работнике. Практический аспект изучения личности. - М., 1988.

5. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.,1992.

6. Травин В. Основы кадрового менеджмента. - М., 1997.

7. Фуллер Д. Управляй или подчиняйся. Проверенная техника эффективного менеджмента. - М., 1992.

Самостійна робота № 15

«Ефективність управління»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

Ефективність діяльності організації. Поняття “організаційна ефективність”. Видова класифікація ефективності організації: індивідуальна, групова, загальноорганізаційна. Особливості оцінки ефективності діяльності організації.

2. Підходи до вивчення організаційної ефективності: цільовий; системний; параметричний, з урахуванням фактора часу. Критерії ефективності організаційної діяльності.

3. Ефективність управління. Поняття “ефективність управління”. Підходи до визначення ефективності управління: цільовий; функціональний; композиційний; множинний; поведінковий. Показники ефективності управлінської діяльності. Напрямки підвищення ефективності управління організацією.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Який зв’язок існує між ефективністю і результативністю функціонування організації, з одного боку, і рівнем управління і діями конкретних менеджерів, з іншого?

2. Які заходи з подолання недоліків управління компаніями використовуються для підвищення ефективності їх діяльності?

3. Які види ефективності Ви знаєте та який взаємозв’язок існує між ними?

4. Які фактори впливають на кожний вид ефективності?

5. У чому полягають особливості різних підходів до управлінської діяльності?

6. Як Ви розумієте внесок функцій управління в досягнення високої ефективності організації?

7. Які управлінські заходи використовують для реалізації цільового підходу до ефективності?

8. На чому ґрунтується системний підхід до визначення організаційної ефективності?

9. Які складові становлять предмет вибору в моделі конкуруючих оцінок?

10. Дайте загальну характеристику напрямків підвищення ефективності управлінської діяльності.

Відповісти письмово на тести:

1. Визначення продуктивності як критерію організаційної ефективності:

а) здатність організації забезпечувати кількість і якість продукту відповідно до вимог зовнішнього середовища;

б) здатність організації перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою задоволення запитів споживачів;

в) співвідношення “виходів” до введених факторов;

г) задоволення запитів споживачів стосовно функціонування виробів чи надання послуг.

2. Сутнісний зміст системного підходу до організаційної ефективності:

а) підкреслення центральної ролі досягнення мети як критерію для оцінки ефективності;

б) визначення основних елементів в організації і необхідність її адаптації до умов системи більш високого рівня (зовнішнього середовища);

в) акцентування уваги на відносній важливості різних групових та індивідуальних інтересів в організації;

д) немає правильної відповіді.

3. Сутність функціонального підходу до визначення ефективності управління:

а) ефективність управління вимірюється ступенем досягнення організацією головних цілей її діяльності;

б) ефективність управління визначається з точки зору організації праці та функціонування управлінського персоналу;

в) ефективність управління вимірюється ступенем впливу управлінської праці на результати діяльності організації в целому;

г) ефективність управління оцінюється за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників, що охоплюють різні аспекти управлінської діяльності;

д) ефективність управління вимірюється ступенем задоволення потреб всіх груп, які зацікавлені у результатах діяльності організації.

4. Чинники, що впливають на індивідуальну ефективність:

а) мотивація;

б) технологія;

в) лідерство;

г) знання;

д) здібності.

5. Підходи до визначення організаційної ефективності:

а) системний;

б) функціональний;

в) багатопараметричний;

г) множинний;

д) цільовий.

Вивчити терміни:

Гнучкість - здатність організації перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою випуску нового продукту за запитами споживачів.

Ефективність –оптимальне співвідношення (сполучення) виробництва, якості, результативності, гнучкості, задоволеності, конкурентоздатності та розвитку організації.

Ефективність групова - рівень виконання завдань групами працівників або підрозділами організації.

Ефективність індивідуальна - рівень виконання завдань конкретними працівниками або членами організації.

Ефективність організаційна - рівень виконання завдань організацією.

Ефективність організації – співвідношення “виходів” до введених факторів.

Задоволеність - рівень задоволення організацією потреб своїх працівників.

Композиційний підхід до ефективності управління - ґрунтується на визначенні ступеню впливу управлінської праці на результати діяльності організації в цілому.

Множинний підхід до оцінки ефективності управління - спроба оцінити ефективність управління за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників, за допомогою яких охоплюються найважливіші аспекти управлінської діяльності конкретної організації.

Поведінковий (багатопараметричний) підхід до визначення ефективності - погляд на ефективність діяльності організації з точки зору задоволення інтересів усіх працівників та їх груп, які беруть участь в діяльності організації.

Поведінковий підхід до оцінки ефективності управління - ґрунтується на вимірюванні ступеню задоволення сподівань і потреб всіх груп, зацікавлених у результатах діяльності організації (головний критерій - досягнення балансу інтересів).

Продуктивність – здатність організації забезпечувати кількість та якість продукту відповідно до вимог зовнішнього середовища.

Результативність управління - цільова спрямованість системи управління організацією на створення потрібних, корисних речей, здатних задовольняти певні потреби, забезпечити досягнення кінцевих результатів, адекватних поставленим цілям.

Розвиток – спосіб забезпечення ефективності, що полягає в інвестуванні коштів у задоволення майбутнього попиту зовнішнього середовища.

Системний підхід до визначення ефективності – погляд на ефективність діяльності організації, що передбачає визначення основних елементів в організації (входи – процес – виходи) і необхідність її адаптації до умов системи більш високого рівня, частиною якої вона є (зовнішнього середовища).

Функціональний підхіддо оцінки ефективності управління - погляд на ефективність управління з погляду організації праці та функціонування управлінського персоналу, тобто результатів та витрат самої управлінської системи.

Цільовий підхід до визначення ефективності – погляд на ефективність діяльності організації з погляду досягнення мети як критерію для оцінки ефективності.

Цільовий підхід до оцінки ефективності управління - ґрунтується на посиланні, що головною метою діяльності будь-якої системи управління є досягнення організацією встановлених цілей найбільш доцільним способом. Відповідно до цього підходу ефективність управління вимірюється ступенем досягнення організацією показників, що характеризують головні цілі її діяльності.

Часова модель організаційної ефективності ґрунтується на системному підході й додатковому факторі – параметрі часу.

Якість – задоволення запитів споживачів стосовно функціонування виробів чи надання послуг.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- основні чинники впливу на економічну ефективність менеджменту;

Вміти:

- визначати економічну ефективність менеджменту на підприємстві.

Рекомендована література

8. Пер.Дженстер, Дэвид Хасси. Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей. – СПБ.: Вильямс, 2003.

9. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999

10. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

11. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Управління конфліктними ситуаціями»

Самостійна робота № 16

«Управління конфліктами»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями.

1.Поняття «конфлікт» і набір обставин при яких він виникає.Співвідношення конфлікту в різних ситуаціях. Визначення конфлікту, як джерело творчої енергії. Основні типи конфлікту. Конструктивні та деструктивні підрозділи конфлікту. Структура і динаміка конфлікту.

2.Винекнення конфліктних ситуацій в підприємстві. Основні способи управління конфліктними ситуаціями. Чотири фази протікання конфлікту. Відкритий, прихований, «сліпий», «невідомий» конфлікти. Причини виникнення конфлікту на підприємстві. Стиль конкуренції («Боротьба»). Фінал конфлікту в підприємстві.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1.Що таке конфлікт? Які ситуації можуть виникнути при конфліктах?

2.Чому конфлікт можна визначити як джерело творчої енергії? Які існують основні типи конфлікту?

3. Визначення підрозділів конфлікту. Динаміка відносин в колективі під впливом конфлікту.

4.Які основні способи управління конфліктними ситуаціями? Які бувають конфлікти?

5.Які існують причини виникнення, види конфлікту на підприємстві?

Відповісти письмово на тести:

1.Конфлікт це :

а) об'єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін;

б) завжди зупинення та розрив нормальних, усталених відносин;

в) співвідношення витрат до результатів виробництва.

2.Конфліктна ситуація-це:

а) міжособистісні конфлікти, які впливають на відносини в колективі;

б) різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації);

в) об'єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін.

3.Скільки існує фаз конфлікту:

а) 5;

б) 3;

в) 4.

4.Основні емоції, що виникають при конфлікті:

а) тривога, гнів, страх, ненависть;

б) гнів,ненависть,заздрість;

в) тривога, страх, щирість.

5.З скількох основних підходів до вирішення конфліктної ситуації виникає в стилі ухилення:

а) 6;

б) 4;

в) 5.

Вивчити терміни:

Конфліктна ситуація - цеоб'єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін.

Конфлікт- це завжди зупинення та розрив нормальних, усталених відносин.

Перемир'я- це угода типу: "якщо ти мені нічого не чинитимеш поганого, то і я тобінічого не буду робити".

Позитивний фінал конфлікту- це відновлення нормального спілкування.

Боротьба- тип поведінки, за якого кожний з учасників конфлікту прагне перемоги за умови обов'язкового програшу іншого.

Соціальна протидія- це таке спілкування, поведінка і діяльність, однією з основних цілей якого являється нанесення моральної або матеріальної шкоди опоненту або супротивнику.

Конструктивні функції:

1) конфлікт повністю або частково ліквідує конкретне протиріччя, яке виникає в наслідок недосконалості організації діяльності, помилок управління, інших причин.

2) міжособистісні конфлікти впливають на відносини в колективі в цілому або в тій частині, яка виявилася втягнутою в конфлікт.

3)конфліктдаєможливістьбільшглибокооцінитиіндивідуально-психологічніособливості тих, хто прямо абоопосередкованебере в ньому участь.

4)конфлікт в ціломусправляєпозитивнийвплив на ефективністьсумісноїдіяльності на колектив, в якомувінвідбувся, а також на якістьіндивідуальної роботи.

5)конфліктдозволяєпослабити стан психічноїнапруги, який є реакцієюучасників на конфліктну ситуацію

6)конфлікт є важливимджереломрозвиткуособистості, міжособистіснихвідносин.

Деструктивні функції:

1) більшістьміжособистіснихконфліктівздійснюютьнегативнийвпливнапсихологічний стан учасників конфлікту

2) у багатьохвипадкахконфліктпогіршуєвідносиниміжйогоучасниками.

3) конфліктиможутьздійснюватинегативнийвплив на ефективністьіндивідуальної і сумісноїдіяльності, а також на соціально-психологічнийклімат в колективі.

4) слідвідзначити, щоконфліктинерідко негативно впливають на розвитокособистості.

Розрізняють чотири основних типи конфлікту:

1.внутрішньоособовий конфлікт,

2.міжособовий конфлікт,

3. конфлікт між особистістю і групою,

4. міжгруповий конфлікт.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- поняття «конфлікту» і набір обставин при яких він виникає;

- виникнення конфліктних ситуацій в підприємстві;

Вміти:

- вирішувати питання при різних видах конфліктів;

- надавати правильну оцінку конфлікту.

Рекомендована література

1. Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. - К., Лібра, - 1998.

2. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

a. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Виробничий менеджмент»

Самостійна робота № 17

«Призначення виробничого (операційного) менеджменту»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1.Поняття «виробничий менеджмент» і необхідність управління організаціями.Співвідношення категорій «Менеджмент», «Виробничий менеджмент», «Функції виробничого менеджменту. Поняття «Виробничий менеджмент» у широкому й вузькому розумінні. Виробничий менеджмент як наука і мистецтво. Функції виробничого менеджменту.

2.Функції, методи і принципи виробничого (операційного) менеджменту. Сфери виробничого менеджменту: виробництво, фінанси, кадри, нововведення, облік, маркетинг. Функції, методи і принципи виробничого (операційного) менеджменту.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Що таке виробничий менеджмент? Чому організацією необхідно управляти?

2. Поясніть сутність виробничого менеджменту як процесу здійснення функцій управління.

3. Які принципи виробничого менеджменту ви знаєте? Як ви їх розумієте? Наведіть приклади.

Відповісти письмово на тести:

1.Організація як функція управління – це:

а)розподіл компанії на підрозділи згідно мет

б) взаємовідносини повноважень, які зв'язують керівництво нижчими рівнями управління

в) колективна праця заради досягнення цілей

г)зазначене в п.п.1,2

2.Виробничий менеджмент – це складне явище, що може розглядатись як:

а) специфічний орган і рівень управління в організації;

б) як влада та мистецтво керування;

в) як спосіб, манера спілкування з людьми;

г) це комплексна система забезпечення конкурентоздатності товару, що випускається на конкурентному ринку.

д) всі вищезазначені.

3.Принципи виробничого менеджменту повинні враховувати:

а) тимчасові і територіальні аспекти процесів управління.

б) тимчасові аспекти процесів управління

в) довгострокові аспекти процесів управління

г) вірної відповіді не має

4.Функції менеджменту спрямовані в основному на досягнення підприємством:

а) поставлених цілей.

б) більшого прибутку

в)конкурентоспроможності

г) вірні відповіді а і б

Вивчити терміни:

Менеджмент - це системна комплексна наука, яка базується на сукупності різноманітних підходів та методів, використанні досягнень у сфері техніки, економіки, психології, соціології, організації управління тощо. Метою цієї науки є досягнення конкурентоздатних і ефективних управлінських рішень і системи менеджменту в цілому.

Виробничий менеджмент - це комплексна система забезпечення конкурентоздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Методи виробничого менеджменту. Функції виробничого менеджменту реалізуються за допомогою певних методів, тобто способів доведення їх до виконання. Практика виявила чотири групи таких методів: організаційні, адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

1. Організаційні методи. Суть їх полягає в тому, що перш ніж та чи інша діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути правильно організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена необхідними інструментами, що фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях. Іншими словами, необхідно спочатку створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, як діяти, і вже після цього керувати їх діями. Отже, організаційні методи управління передують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови, а відповідно, є пасивними, створюючи базу для інших груп - активних методів.

2. Адміністративні методи. їх ще називають методами владної мотивації і зводяться вони насамперед до відкритого примусу людей до тієї чи іншої діяльності або до створення можливостей для такого примусу. Найбільше поширені в наш час вони в армії та інших подібного роду структурах. Умовою застосування таких методів є переважання однозначних способів розв'язання завдань, відхилення від яких недопустиме. Тому на практиці адміністративні методи реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддав розпорядження.

3. Економічні методи. Через значне ускладнення форм діяльності, яке потребує від людей оперативного вирішення багатьох проблем, що виникають, адміністративні методи перестали відповідати реальним потребам управління. Потрібні були інші, які дозволяли б виконавцям самим проявляти ініціативу на основі матеріальної зацікавленості та відповідати за прийняті ними рішення. Такі методи, яке називаються економічними, появились на початку XX ст. завдяки зусиллям американського інженера Ф. Тейлора - засновника наукового менеджменту.

Економічні методи управління передбачають побічний вплив на його об'єкт. Виконавцю вказуються лише цілі та загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найсприятливіші для нього шляхи їх досягнення. Самоініціативність вигідна не лише для працівника, а й для фірми, своєчасне і якісне виконання (а в бажаних випадках - і перевиконання) завдань всебічно винагороджується, насамперед за грошовими виплатами. Отже, в основі цих методів знаходиться економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

4. Соціально-психологічні методи. Економічні методи також швидко показали свою обмеженість, особливо при управлінні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші, звичайно, суттєвий, але не найголовніший стимул роботи. І тут на допомогу прийшли соціально-психологічні методи, що заявились у 20-ті роки XX ст. Вони зводяться до двох основних напрямів:

• формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, який сприяє більшій віддачі при виконанні роботи за рахунок підвищення настрою людей;

• в виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяє забезпечити максимальну самореалізацію особистості у виробничому процесі.