Управління підприємствами різних форм власності і різних організаційно-правових форм

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи і посадовці, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства.

Посадовцями товариства признаються голова і
члени виконавського органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а при створенні ради товариства (наглядової ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження по сполучанню однією особою вказаних посад встановлюються законом.

Посадовцями господарського товариства не можуть
бути обличчя, службова або інша діяльність яких визнана Конституцією України і законом несумісної з перебуванням на
цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонене рішенням суду.

Посадовці відповідають за збиток, заподіяний ними
господарському товариству, в межах і порядку, передбачених
законом і засновницькими документами товариства.

Студенти повинні пам’ятати, що корпоративні підприємства створені на колективній формі власності. До господарчих товариств, як до підприємств із колективною формою власності відносяться:

- акціонерне товариство (АТ);

- товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

- товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ);

- повні товариства;

- командитні товариства.

Акціонерним товариством визначається комерційна організація, статутний капітал якого розділено на визначену кількість акцій, які за­свідчують права учасників товариства по відношенню до товариства. Ак­ціонери не відповідають за зобов'язанням товариства, але несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю у межах вартості належних їм акцій.

Товариство є юридичною особою і має у власності відокремлене майно, яке враховується на самостійному балансі, може від свого імені придбати та здійснювати майнові і особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Товариство має громадянські права і несе обов'язки необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, які не заборонені законодав­ством. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається зако­нодавством, товариство може займатись тільки на основі спеціального дозволу (ліцензії).

Товариство вважається створеним як юридична особа з часу його державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Това­риство створюється без обмеження строку, якщо інше не передбачено його статутом.

Студентам слід засвоїти, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товари­ство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких виз­начається установчими документами

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

У випадках, непередбачених установчими документами, учасни­ки, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах не внесеної частини вкладу

Вищим органом управління ТОВ є збори учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначе­ними на певний строк.

Учасник товариства може передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства

Учасники мають кількість голосів, пропорційну у розмірі їх часток у статутному фонді

Збори учасників товариства обирають голову товариства.

До компетенції зборів учасників ТОВ належать:

1. Визначення напрямків діяльності ТОВ і затвердження його планів та звітів про їх виконання.

2. Внесення змін до статуту ТОВ.

3. Обрання та відкликання членів виконавчої о органу та ревізійної комісії.

4. Затвердження річних результатів діяльності товариства.

5. Затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків.

6. Створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств та
представництв, затвердження їх статутів та положень.

7. Винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства.

8. Виключення учасника з товариства.

9. Затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства та ін.

З питань пунктів 1,2,8 необхідна одностайність у вищому органі управління. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Слід звернути увагу на порядок прийняття рішень зборами ТОВ. Збори учасників вважаються правоздатними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності — 100%.

Члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства беруть участь у зборах з правом дорадчого голосу.

Всі учасники зборів реєструються з зазначенням кількості голосів, яку вони мають.

Цей перелік підписується головою і секретарем зборів.

Питання до порядку денного на зборах учасників вносяться будь-яким із учасників товариства не пізніше як за 25 днів до початку зборів.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товари­ство, статутний фонд якого поділений на частки, у визначених в уста­новчих документах розмірах.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостат­ності цих сум —додатково належним їм майном, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Управління товариством з додатковою відповідальністю здійснюється аналогічно положенням товариства з обмеженою відпо­відальністю.

Повним товариством визнається таке товариство, у якому всі учас­ники займаються спільною діяльністю і несуть солідарну відпові­дальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Повне товариство діє на основі установчого договору, в якому ви­значається розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та поря­док внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за загаль­ною згодою всіх учасників.

Виконання функцій товариства може здійснюватися або всіма учас­никами, або одним чи кількома з них, які виступають від Імені товари­ства.

Учасники товариства, яким було доручено ведення справ повного товариства зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товари­ства.

Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством ви­трати.

При повній згоді всіх учасників товариства вирішується питання:

1) зміна і доповнення установчого договору;

2) участь товариства в Інших об'єднаннях;

3) створення дочірніх підприємств, філій та представництв;

4) укладення договорів на визначену суму;

5) вихід (виключення) учасників із складу товариства;

6) розподіл прибутку та збитків товариства;

7) притягнення учасників до відповідальності за порушення установчого договору;

8) реорганізація та ліквідація товариства;

9) інші питання при згоді учасників.

Для рішення кожного окремого питання необхідна згода (одного­лосність) всіх учасників. При наявності заперечень навіть одного учас­ника рішення не приймається.

Кожний повний учасник має право вирішувати всі питання діяль­ності товариства, за винятком тих, які вирішуються при згоді всіх учас­ників. Крім того, кожен учасник має право розпоряджатись його май­ном, укладати договори, давати обов'язкові вказівки найманим учас­никам товариства, але заперечення одного із повних учасників проти дій іншого учасника достатньо для припинення цих дій. Учасник, проти дій якого було заявлено необґрунтоване заперечення, має право вима­гати відшкодування збитків товариству.

Якщо у складі повного товариства більше 3-х фізичних осіб або з участю юридичних осіб, то регулювання внутрішніх відносин у това­ристві має такі особливості:

1. Рішення приймаються більшістю голосів учасників, які ви­значаються відповідно розмірів майнового вкладу (або за кількістю учасників, кожному із яких належить один голос).

2. Визначається перелік питань, які вирішуються більшістю голосів.

3. Постанова, прийнята більшістю голосів, є обов'язковою для виконання усіма учасниками, але меншість учасників може оскаржити прийняте рішення у судовому порядку.

4. Повноваження на ведення справ товариства оформляються до­віреністю підписаною всіма учасниками з визначенням прав і обов'язків одного або декількох уповноважених.

5. Учасники - уповноважені на ведення справ товариства мають право вирішувати всі питання діяльності товариства за винятком тих, які повинні вирішуватись за згодою між всіма учасниками.

6. За наявності поважних причин, уповноважений може бути звільнений від керівництва справами товариства на основі рішення, одноголосно прийнятого всіма учасниками товариства.

7. Прийняття у товариство нових учасників здійснюється тільки при загальній згоді всіх учасників та підписанням нового установчого договору.

Кооператив – це підприємство, що засноване на колективній власності за рахунок пайових внесків членів колективу і подальших нагромаджень у результаті діяльності підприємства.

Кооператив – це добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб для спільного прийняття питань господарської діяльності.

Види кооперативів:

- виробничі,

- споживчі,

- збутові,

- сільськогосподарські,

- кредитні й ін.

Задачі системи споживчої кооперації:

Ø створення і розвиток у селах і містах мережі підприємств роздрібної торгівлі і масового харчування;

Ø забезпечення членів кооперативу і населення, що обслуговується, продуктовими і не продуктовими товарами власного виробництва і товарами, що купуються;

Ø закупівля в населення с/г продуктів і сировини, дикоростучих плодів, лікарських рослин для переробки і реалізації в роздрібної торгівлі а також для постачання промисловості;

Ø організація виробництва продуктів харчування і непродовольчих товарів з місцевої сировини;

Ø надання населенню різних послуг виробничого і збутового характеру.

Особливості діяльності системи кооперації – у її багатофункціональності. Вона покликана задовольнити різні потреби сільських жителів.

Управління виробничим кооперативом здійснює на основі самоврядування, гласності, участі його членів в рішенні питань діяльності кооперативу.

Найвищим органом, управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу відносяться правління (голова) кооперативу, ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

Статутом виробничого кооперативу може бути передбачений наглядова рада кооперативу. Члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть бути членами його правління (головою кооперативу) або наглядової
ради.

Студенти повинні пам'ятати, що об'єднання юридичних осіб здійснюється з метою колективного використання виробничого, науково-технічного, інформаційного і фінансового потенціалу кожного з них для досягнення більшої ефективності і конкурентноздатності кожного з них.

Асоціація виконує різноманітні функції по проведенню наукових, у тому числі маркетингових досліджень, здійснює консультаційну діяльність, інформаційне забезпечення членів асоціації ринкової інформації, проводить рекламні заходи, розробляє стандарти і нормативні документи асоціації з питань виробництва і якості й умов праці, організує підготовку і підвищення кваліфікації працівників.

Керування може здійснюватися спеціально створеним органом, що утримується на відрахуванні кожного учасника цієї асоціації або головного юр. особою по згоді інших учасників.

Корпорація здійснює високий рівень централізації функцій керування, є відкритою для виступу на добровільній основі інших юр. осіб за рішенням власників і органів керування.

Учасники корпорації передають їй частину своїх повноважень для централізованого керування в інтересах кожного з учасників.

Вищим органом керування корпорації є рада директорів, у компетенцію якого входить розробка стратегії керування корпорацією, призначення працівників апарата керування, консультування адміністрації з питань керування, контроль діяльності виконавчого органа.

Залежно від розподілу повноважень і відповідальності, головною виконавчою особою корпорації може бути голова ради директорів або президент. Голова ради директорів веде засідання ради і володіє більш реальною владою. Президент може одночасно бути головою ради ди­ректорів, а у період, коли відсутній голова, виконувати його обов'язки.

Президент призначається радою директорів. Віце-президенти ви­конують роль кураторів конкретних функції господарської діяльності.

Виконавчим органом є адміністрація корпорації, що очолюється президентом. Виконавчий апарат управління корпорації розробляє поточну гос­подарську політику всієї організації і слідкує за її виконанням. Президент призначається радою директорів, йому підкоряються Віце-президенти по конкретних функціональних зонах, функціям керування.

Консорціум – тимчасове об'єднання. Відносини в консорціумі між учасниками носять в основному координаційний характер. Очолюється також радою директорів.

Після реалізації проекту, для якого створений консорціум, він ліквідується або перетворюється в інший вид об'єднання.

Концерн – це статутне об'єднання підприємців промисловості, транспорту, банків, торгівлі, НДІ на підставі фінансової залежності від одного або декількох підприємств.

Для концерну характерно високий ступінь централізації функцій керування, тісні зв'язки між учасниками концерну, єдина політика концерну.

Учасники концерну мають можливість вільного входу і виходу з цього об'єднання при збереженні взаємних зобов'язань і укладених угод.

Особливості концерну:

• тісні зв'язки між учасниками;

• єдина політика у рамках концерну;

• велике коло повноважень виробничої діяльності;

• створення централізованих фінансових фондів;

• створення нових підприємств в інтересах учасників концерну;

• заборона учасникам входити до інших концернів.

Такий жорсткий взаємозв'язок учасників у концерні дає мож­ливість майнової відповідальності учасників за зобов’язаннями об'єд­нання в цілому.

Концерн очолюється правлінням, на чолі якого президент, він же голова правління концерну.

Голова вирішує принципові питання даного об'єднання і здійснює стратегічне керування концерном.

Тактичне керування покладене на раду директорів, якому підкоряються функціональні відділи і департамент.

Холдингова компанія, що включає материнське підприємство, що є власником контрольного пакета акцій дочірніх підприємств.

Вищим органом керування в холдингової компанії є загальні збори акціонерів. У період між зборами – рада директорів. Раді директорів підлеглий президент холдингової компанії, що керує діяльністю апарата керування.

Картель – форма об'єднання господарських суб'єктів ринку на основі договору про наступні моменти:

- розподіл ринків збуту і джерел сировини;

- регулювання обсягів виробництва продукції;

- установлення рівня заробітної плати для працівників;

- установлення соціальних гарантій для працівників;

- установлення єдиних цін на продукцію;

- установлення єдиних умов продажу товарів.

Трест – це форма об'єднання суб'єктів, що хазяюють, при якому всі учасники утрачають свою виробничу і комерційну самостійність і підкоряються єдиному органові - керуванню тресту.

У тресті досягається концентрація капіталу, що дає можливість проводити єдину виробничу і технічну політику. Вважається, що трест є початковою стадією створення більш високих форм об'єднання: концерн, холдингова компанія. У тресті поєднуються всі сторони господарської діяльності підприємства.

Синдикат – це така форма об'єднання підприємств, у якій зберігається юридична і виробнича самостійність, а комерційна самостійність утрачається. У синдикаті централізується вся комерційна діяльність учасників, включаючи встановлення цін, обсягів і умов продажу.

Синдикат вважається ефективним ринковим способом економічної боротьби з різними перекупниками і посередниками. В Україні синдикати в основному створені у важкій і харчовій промисловості, створюються у формі АТ.

Господарські об'єднання мають найвищий орган управління (загальні збори учасників) і утворюють виконавські органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

Найвищий орган господарського об'єднання:

1) затверджує статут господарського об'єднання і вносить зміни в нього;

2) вирішує питання про ухвалення в господарське об'єднання нових учасників і виключенні учасників з його складу;

3) утворює виконавський орган господарського об'єднання відповідно до його статуту або договору;

4) вирішує фінансові і інші питання відповідно до засновницьких документів господарського об'єднання.

Виконавський орган господарського об'єднання (колегіальний або одноосібний) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до компетенції.

Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду і звільняється з посади органом, що ухвалив рішення
утворенні об'єднання. Склад правління визначається статут
об'єднання. Порядок управління державним господарським об'єднанням визначається статутом об’єднання відповідно до закону.

Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного
з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених засновницькими документами відповідного об'єднання.

Суперечки, що виникають між учасниками об'єднання, раз
розв'язуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або
в судовому порядку відповідно до закону.