Організація та методи дослідження
ЗМІСТ
стор.
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ В ПСИХОЛОГІЇ. 7
1.1. Дослідження проблеми емоційного вигорання в вітчизняній та зарубіжній психології 7
1.2. Поняття про зміст, структуру, фактори та моделі емоційного вигорання. 19
1.3. Симптоми та наслідки емоційного вигорання. 26
Висновки до І розділу. 30
РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛІСТІВ В СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОГО ТИПУ ЛЮДИНА-ЛЮДИНА.. 32
2.1. Аналіз професійних типів в науково-практичних джерелах. 32
2.2. Характеристика та фактори ризику діяльності в сфері професійного типу «людина-людина» 39
2.3. Фактори, що впливають на розвиток емоційного вигорання спеціалістів професійного типу «людина-людина». 42
Висновки до ІІ розділу. 45
РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ В СФЕРІ ПРОФЕСІНОГО ТИПУ «ЛЮДИНА-ЛЮДИНА». 46
3.1. Організація і методи дослідження. 46
3.2. Аналіз та інтерпретація результатів. 52
3.3. Психологічні рекомендації щодо подолання емоційного вигорання в колективі 57
Висновки до ІІІ розділу. 63
РОЗДІЛ IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ.. 64
4.1. Організація охорони праці на підприємстві 64
4.2. Обґрунтування заходів з покращення умов охорони праці 67
Висновки до IV розділу. 81
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.. 82
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 86
ДОДАТКИ.. 91
ВСТУП
Актуальність дослідження. Емоційне вигорання – один з нових, розглянутих в психологічній літературі механізмів захисту, тому його визначення є дещо розмитим. Слід відзначити, що емоційне вигорання завжди розглядається і трактується лише з негативного боку. І, звичайно, на це є конкретні причини, адже коли людина перебуває у такому стані це відбивається на виконанні нею своєї діяльності, на відносинах з партнерами, клієнтами і близькими людьми, так як приводить до емоційної і особистісної відстороненості, незадоволеності собою, слідом за чим іде тривога, депресія і неадекватне емоційне реагування на звичайні життєві ситуації.
Одним із найважчих наслідків довготривалого професійного стресу є феномен «емоційного вигорання», якому піддаються лікарі, адвокати, вчителі, політики, менеджери, тощо. В результаті, синдром вигорання перетворилось на «хворобу» соціальних і комунікативних професій.
Синдром емоційного вигорання — більшістю вчених визначається як реакція організму людини на тривалі професійні стреси середнього ступеня інтенсивності.
Емоційне вигорання — це процес поступового втрачання емоційної, пізнавальної та фізичної енергії, що виявляється в ознаках емоційного та інтелектуального виснаження, фізичної втоми, особистої відстороненості та зменшення почуття задоволення від виконаної роботи.
«Вигоранню» більш піддаються ті, хто працюють завзято, з особливою зацікавленістю. Така робота супроводжується великою витратою психічної енергії, призводить до психосоматичної втоми та емоційного виснаження.
У результаті виникають неспокій (тривожність), роздратованість, гнів, занижена самооцінка. І все це – на фоні соматичних проявів: прискореного серцебиття, задишки, шлунково – кишкових розладнань, перепадів тиску, порушень сну. Такі симптоми починають проявлятися на фоні професійної діяльності спеціаліста, а саме – тісного міжособистісного спілкування з клієнтами у емоційно напруженій атмосфері
Проблема емоційного вигорання в сфері професійного типу «людина-людина» вивчалась кількома дослідниками, однак нам не вдалось віднайти будь-які дослідження цієї проблеми на достатньому рівні, що дозволило б керівникам підприємств заздалегідь попереджувати та проводити профілактику цього явища.
Управлінська наука уже визнала синдром емоційного вигорання особистості типу «людина-людина» одним із найбільш серйозних профзахворювань. Воно небезпечне тим, що в деяких організаціях розповсюджується як епідемія і гальмує ефективність найбільш цінних працівників.
Саме вищезгадані обставини зумовили вибір теми дипломної роботи «Дослідження емоційного вигорання в сфері професійного типу «людина-людина».
Теоретико-методологічна основа дослідження.Проблема емоційного вигорання особистості розкрита в роботах: О.Матвієнко, М.Пересадіна, Є.Андропова, Т.Бєлової, П.Віноградова, А.Душаніна, В.Жалдан, В.Кучеренко, Н.Агарова, А.Яковлєва, С.Васильєва, О.Матвієнко, М.Пересадіна, Є.Андропова, С.Сидорова, В.Ліщук, Є.Мосткова, Н.Водопьянова, Є.Старенкова та багато інших.
Об’єкт дослідження:психологія особистості.
Предмет дослідження: емоційне вигорання в сфері професійного типу «людина-людина».
Мета дослідження: з’ясувати особливості емоційного вигорання в сфері професійного типу «людина-людина» та визначити форми надання їм психологічної допомоги.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що рівень емоційного вигорання працівників професійного типу «людина-людина» вищий ніж у працівників типу «людина-техніка».
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретичні підходи до проблеми емоційного вигорання в психології
2. Вивчити психологічні особливості особистості в сфері професійного типу «людина-людина»
3. Провести емпіричне дослідження особливостей емоційного вигорання менеджерів будівельної компанії;
4. Дослідити охорону праці на підприємстві
Організація та методи дослідження.
Дослідження проводилося на базі ЗАТ «Планета-Буд» у Департаменті персоналу та комунікацій.У дослідженні прийняло участь 50 працівників товариства з різних регіонів, які працюють в компанії від 1 до 3 років.
Досліджувану групу №1 склали 25 працівників професійного типу «людина-людина», які працюють в компанії від 1 року, а показники їхньої роботи почали спадати. Досліджувану групу №2 склали працівники професійного типу «людина-техніка», які працюють в компанії від 1 року.
У дослідженні ми використали дві методики:
1. Методики експрес діагностики рівня «Емоційного вигорання» В.Бойко;
2. Опитувальник «Професійне вигорання» (ПВ)
У дослідженні використані математично-статистичні методи перевірки отриманих даних t- критерій Стюдента.
Структура дипломної роботи. Дипломна робота викладена на 99 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Бібліографічний опис включає 55 джерел.
РОЗДІЛ І.