Активність особистості та її прояви у спілкуванні, поведінці та діяльності

Активність особистості –цілеспрямована діяльність людини, яку спонукають певними потреби та мотиви. Людина активно іде до своєї мети, яка задовольнить її потреби коли буде досягнута. Вона надає мотивований осмислений характер діяльності людини.

Активність особистості проявляється в творчості, активній життєвій позиції, відстоюванні своїх поглядів, а також відповідальності за свої вчинки.

Активність особистості часто порівнюють з діяльністю особистості, але вона має кілька суттєвих відзнак:

· Інтенсифікація – активність ярко проявляється тільки в значимій діяльності яка має більш високу мотивацію виконання та досягнення результату, що супроводжується більш яскравими емоційними реакціями.

· Ініціативність – виступає як внутрішній стимул активності людини у значимій діяльності, як свідчення зацікавленості у її результаті та готовність діяти.

· Ситуативність – активність людини може якісно змінюватися в залежності від ситуацій. При виконанні більш значущої діяльності активність може стати «зверх нормативною» тобто більш інтенсивною що сприяє більш якісному та швидкому досягненню мети, але якщо це дозволяє ситуація. Якщо обставини виконання діяльності не дозволяють людині самовільно підвищувати свою активність, то підвищення її інтенсивності не виникає, а коли ситуація спрямована проти виконання цієї діяльності людиною, то активність може зменшитись до рівня «пасивної» тобто зникнути взагалі.

Активність у спілкуванні проявляється в процесі взаємодії між людьми, який спрямований на взаємне пізнання, встановлення та розвиток взаємовідносин, що не обов’язково викликане потребами спільної діяльності. Таким чином сам процес спілкування може відбуватися окремо від процесу діяльності, бути самому собі мотивом, відбуватись бо людям просто цікаво поспілкуватись один з одним без виконання спільної діяльності.

Гуманістична психологія відносить потреби у спілкуванні до основних потреб людини як соціальної істоти. Спілкування потрібне нам, щоб поділитись радістю, спитати поради, або допомогти іншим у складній ситуації. У наш час високі технології дозволяють спілкуватися майже з будь-ким та будь-де, таким чином ми задіємо все більше активності щоб просто по розмовляти, підтримати або поділитись цікавими новинами. Це ще раз підтверджує, що поняття активності людини дещо відрізняється від поняття діяльності.

Спонукальною силою активності людини, як у спілкуванні, так і у діяльності виступають мотиви які розподіляються на усвідомлені та неусвідомлені.

Усвідомлені мотиви в свою чергу поділяються на:

Інтерес - емоційний прояв бажання більше дізнатися та краще зрозуміти об'єкт інтересу.

Переконання – це стійкий погляд що склався у ході роздумів, оцінки, розмов людини про якийсь предмет навколишнього світу. Сукупність переконань формують світогляд людини тобто створюють систему загального сприймання навколишнього світу.

Прагнення - це мотиви поведінки, у яких виявляється потреба людини в таких умовах існування і розвитку, які безпосередньо відсутні у даній ситуації, але можуть бути створені у результаті діяльності.

Форми прагнень:

· Мрія - створений фантазією образ бажаного майбутнього.

· Пристрасті - потреби непереборної сили.

· Ідеали - потреба діяти у відповідності зі зразком, обраним для наслідування.

Неусвідомлені мотиви також поділяються на:

Установку - це готовність діяти певним чином яка склалася на основі набутого досвіду.

Потяги - не досить чітко усвідомлена потреба що спонукає до певної діяльності. Людина повністю не розуміє що саме приваблює її в об'єкті діяльності, до якої спонукає потяг.