Виборі таких форм просвіти, які полегшують сприймання пси­хологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користуватися ними у житті. 6 страница

6) відмовитися прийняти пробачення;

7) бути жорстким, але не застосовувати покарання.

Висновки

Вибір однієї з психотерапевтичних моделей визначається не лише характером психологічної проблеми, специфікою замовлень клієнта, але й можливостями психотерапевта, часом та місцем проведення психотерапії.

Література

1. Бондаренко О. Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учеб. Пособие. – К.: Укртехпрес, 1997. – 216 с.

2. Демьянов Ю. Г. Основы психопрофилактики и психотерапии. Пособие для студентов психол. Ф-тов ун-тов. – СПб.: Паритет, 1999. – 244 с.

3. Дуткевич Т. В., Савицька О. В. Практична психологія: вступ у спеціальність. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С. 104-110.

4. Основи практичної психології / В. Панок, Н. Чепелєва, Т. Титаренко. – К.: Либідь, 2001. – 534 с. – С. 287.

5. Психотерапия детей и подростков / Под ред. Х. Ремшмидта: Пер. с нем. – М.: Мир, 2000. – 656 с.

Запитання

1. Що розуміють під психотерапією?

2. Як співвідносяться психотерапія та психологічне консультування ?

3. Які теоретичні підходи до психотерапії Вам ві­домі?

4. Що таке індивідуальна та групова психотерапія?

5. Якими ознаками відзначається психотерапевтична група.

6. Визначте мету, роль психотерапевта та основні пси­хотехніки психодинамічного напряму психотерапії.

7. Визначте мету, роль психотерапевта та основні різ­новиди гуманістичного напряму психотерапії.

8. Визначте сутність біхевіорапьного напряму психотерапії.

9. Визначте мету, роль психотерапевта та основні різ­новиди когнітивного напряму психотерапії.

Лекція 7.

Тема. Становлення та розвиток психологічної служби в системі освіти України

Мета: Розкрити мету, завдання, організаційні засади психологічної служби в системі освіти.

План.

1. Історія розвитку шкільної психологічної служби (ШПС).

2. Мета та завдання психологічної служби в системі освіти. Основні види діяльності.

3. Структура ПССО в Україні.

Зміст лекції.

1. Історія розвитку шкільної психологічної служби (ШПС).

За кордоном шкільна психологічна служба (ШПС) має досить тривалу історію. У США вона є однієї з найбільш перспективних і дієвих психологічних дисциплін. У 60-х роках створено органі­зацію шкільних психологів, в 80-х pp. — Національну асоціацію шкільних психологів США.

Центральна функція ШПС у США, Англії, Франції — вимі­рювання та оцінка здібностей дітей з використанням тестів. Водночас практичні психологи цих країн відзначають недоліки тестування. Воно не визначає перспектив розвитку, вимірює переважно інтелектуальний аспект, погано враховують особ­ливості учнів з різних соціальних верств населення (М.Торт, Е. Хайссерман, Б. Саймон). Тому сьогодні зростає значення інших напрямків роботи: виявлення конкретних труднощів окремих учнів з пошуком їх причин; психологічного консуль­тування.

Певний досвід накопичений і в країнах Східної Європи — Че­хії, Угорщині, Польщі, Болгарії. Там традиційно існували районні, обласні психолого-педагогічні центри або консультації в сис­темі освіти. В колишній Чехословаччині у 1980 р. діяло положення про консультації з питань виховання. Основна функ­ція психолога-консультанта визначається як психодіагностична. Психолог пропонує тип навчання, вибір професії, оцінює готов­ність до шкільного навчання.

У Росії перші спроби використання психології в навчанні та вихованні виникли на межі ХІХ-ХХ століть і були пов'язані з педологією — наукою про розвиток людини, яка охоплює всі її соціально-біологічні особливості.

Нищівна критика педології у 30-х роках XX ст. призвела до її заборони і до гальмування розвитку дитячої психології та практичної психології на наступні десятиріччя.

Вперше в СРСР ШПС почала створюватися в Естонії у кінці 60-х р. (X. Й. Лійметс, Ю. Л. Сиерд).

У 1982—1987 рр. у Москві проведено експеримент по запро­вадженню в школі посади практичного психолога. Створено лабораторію психологічної служби школи у НДІ загальної та педа­гогічної психології.

У 1990 р. було розроблено «Положення про психологічну службу в системі народної освіти СРСР».

В Україні аналогічне положення вперше розроблено у 1991 р. Сьогодні діє положення, прийняте у 1999 році.

Для розуміння цілей і завдань роботи психолога в освітній установі важливим є вирішення принципового питання про взає­мозв'язок педагогіки з психологією.

Педагогіка і психологія — науки, які тісно пов'язані між собою як змістом своїх предметів, так і історією розвитку.

Сформувалися два підходи до розуміння ролі психології при вирішенні проблем педагогіки:

— психологія повинна досліджувати незалежну від педагогіч­ної практики природу дитини, а педагогіка застосовує отримані знання у навчально-виховному процесі (Е. Мейман);

— психологія повинна орієнтуватися на розвиток дитини у проце­сі її навчання і виховання. Як чітко висловився К.Д.Ушинський, пси­хологія повинна вивчати дітей, виховуючи і навчаючи їх, для того, щоб виховувати і навчати, вивчаючи їх. Ця точка зору є прийнятою у вітчизняній психологічній та педагогічній науках. Стаючи на цю позицію, слід пам'ятати, що: по-перше, взаємозв'язок педагогіки і психології передбачає розмежування між ними як науками, кожна з яких має власний предмет.

Предмет психології — психіка дитини у закономірностях її розвитку. Педагогічний процес — умова цього розвитку.

Предметом педагогіки є процес виховання і навчання в його специфічних закономірностях. Психічні властивості дитини — умови, які повинні бути враховані. Те, що для однієї з цих наук є предметом, для іншої виступає як умова (С. Л. Рубінштейн).

Психологія розробляє власне психологічні проблеми навчально-виховного процесу, а не тільки і не стільки бере участь у вирішенні педагогічних.

Розмежування педагогіки і психології залежить від розв'язання проблеми про співвідношення розвитку і навчання, розвитку і виховання.

Вітчизняна позиція бере початок у роботах К.Д. Ушинського, Л.С. Виготського, Г.С. Костюка. Стверджується Єдність розвитку і навчання (виховання), яка означає, що розвиток дитини здійснюється у різноманітній діяльності, організація якої є змістом навчання і виховання.

Особливістю навчально-виховного процесу є обумовленість його ефективності психологічним фактором.

Психологічний фактор — узагальнене поняття, в якому фік­сується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства. У цьому понят­ті конкретизується поняття «людський фактор».

У різних сферах діяльності переважають ті чи інші елементи психологічного фактору. В навчанні найбільшого значення набу­вають такі психічні процеси учнів: увага, пам'ять, мислення, уява. У науковій роботі — інтелект, пам'ять, інтуїція вчених; у художній діяльності — емоції, фантазія митця.

Шлях до підвищення ефективності роботи школи лежить через врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути не тільки декларованим метою освітніх установ, а стати реальним критерієм ефективності їх роботи.

Основні групи шкільних проблем, що потребують участі психолога — це:

— встановлення причин різних труднощів у навчально-виховній роботі з дітьми різного віку;

— подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;

— допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.

Сьогодні в психології нагромаджено багато знань про розви­ток і формування особистості. Використання їх у педагогічній практиці не є автоматичним і вимагає певної психологічної ком­петентності. Тому вчитель не в змозі сам вирішити весь обсяг психологічних проблем навчання і виховання. В оцінці учня вчи­телі переважно користуються своїми враженнями, а не науково обґрунтованою інформацією про нього.

Виникає потреба у появі нової професії— шкільного психолога.

2. Мета та завдання психологічної служби системи освіти. Основні види роботи.

На основі аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, резуль­татів експериментів по запровадженню посади шкільного психолога були сформульовані цілі, задачі ШПС, визначено зміст, форми роботи, функції, права та обов'язки шкільного психолога.

Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку школярів, що забезпечує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті (І. В. Дубровіна).

Функція ШПС: психологічне забезпечення процесів навчання і виховання.

Завданнями ШПС є:

• виявлення резервів психічного розвитку дитини, їх реалізація в навчанні та вихованні (мова йде і про обдарованих, і про дітей із фізичними вадами та затримкою психічного розвитку);

• конструювання змісту навчання;

• створення різноманітних програм для шкіл різного типу;

• визначення відповідності програм цілям виховання і навчання,

• прогнозування запитів суспільства та їх відображення в навчальних програмах;

• розв'язання проблеми послідовності вивчення різних предметів;

• з'ясування відповідності матеріалу віковим можливостям учнів;

• відображення у навчальних програмах завдань розвитку здібностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосуванню знань відповідно до нових потреб і ситуацій;

• аналіз та експертиза методів, які використовуються в навчально-виховному процесі;

• вирішення проблем контролю знань — екзаменів, колоквіумів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної картини про розвиток учнів;

• вивчення причин низької успішності учнів;

• контроль за процесом навчання і виховання дітей з метою підвищення якості навчання і виховання (йдеться про необхідність побудови цих процесів відповідно до закономірностей психічного розвитку та формування особистості; про відповідність основним положенням психологічної теорії виховання і навчання);

• практичний вплив психологів на безпосередніх учасників педагогічного процесу: дітей, вчителів, батьків і керівництво (йдеться про надання прямої психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу);

• профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів учнів, їх здібностей, розробку індивідуальних програм навчання);

• профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

• розв'язання спільно з представниками інших спеціальностей — педагогами, дефектологами, соціологами, юристами, лікарями тощо — різноманітних питань, що стосуються долі дітей, які по­требують специфічних умов для задоволення своїх потреб (у ви­падку аномального розвитку, інвалідизації тощо);

• відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, ді­тей-інвалідів;

• робота з малими контактними групами (вирішення комплек­су соціально-психологічних проблем).

Особливості організації ШПС:

— застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;

— висока відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;

— анонімність у роботі та необхідність обережного надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;

— врахування індивідуальних, специфічних потреб кожного клієнта, оскільки робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

Професійні дії працівників ШПС реалізуються в таких основ­них видах діяльності.

Діагностика: соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчального процесу; моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання.

Профілактика: систематична робота, спрямована на попе­редження відхилень у розвитку особистості, профілактику ви­никнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках тощо.

Психологічна експертиза: визначення психічних якостей, зді­бностей та перспектив розвитку особистості, структури та змісту спілкування в колективі у відповідь на запити різних органів управління системи освіти, оцінка психолого-педагогічної ефек­тивності нових технологій навчання та виховання тощо.

Психологічна прогностика: проектування змісту та напрямків індивідуального розвитку дитини, складання на цій основі жит­тєвих планів, визначення тенденцій розвитку групи, міжгрупових процесів, освітньої ситуації в цілому, участь у плануванні освіт­ньої політики тощо.

Консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання, розвит­ку дітей та допомога органам державного управління освіти в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів.

Психолого-педагогічна корекція: здійснення психолого-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному роз­витку та поведінці, у міжособистісних та міжгрупових взаєминах, формування адекватної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки тощо.

Психологічна просвіта: підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'яснення змісту, завдань психологічної служби тощо.

Соціально-психологічна реабілітація: надання психолого-педагогічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу, які перебувають у кризовій ситуації, перенесли психічні травми, стреси, тяжкі хвороби тощо з метою адаптації до нових умов.

3. Структура ПССО в Україні.

Вирішуючи таке широке коло завдань, яке було окреслено вище, ШПС функціонує на трьох наступних рівнях.

1. Науковий: ШПС — один з напрямків вікової та педагогіч­ної психології, що вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості з метою розробки шляхів застосування психологічних знань; концепцій ШПС (її змісту, функцій, моде­лей). Цей рівень реалізують наукові співробітники;

2. Прикладний займається розробкою навчальних програм, створення підручників. Цей рівень реалізують педагоги, методис­ти, дидакти у співробітництві з психологами;

3. Практичний включає безпосередню роботу з дітьми і до­рослими в школі. Реалізується практичними психологами.

У діяльності ШПС існує два напрямки:

- актуальний, орієнтований на розв'язання поточних про­блем, подолання труднощів навчання та виховання, порушень поведінки, спілкування та діяльності;

- перспективний має метою розвиток індивідуальності, формування готовності до самостійного життя, створення умов для розвитку кожної дитини. Цей напрямок відіграє провід­ну роль у діяльності ШПС. Його реалізація залежить від по­чаткової та кінцевої мети взаємодії шкільного психолога із ди­тиною. Початкова передбачає визначення готовності до на­вчання, виявлення індивідуальних особливостей як основи пошуку оптимального співвідношення навчання і виховання. Кінцева мета полягає у формуванні психологічної готовності до життєвого (особистісного, професійного, соціального) са­мовизначення.

За особливостями організаційної структури вирізняють дві моделі ШПС.

1. Структурною одиницею є група психологів, що працює у районному (міському) відділі освіти (Угорщина, Чехія). У за­вдання психологів входить організація циклів лекцій; консульта­цій, семінарів, діагностика окремих школярів, розробка рекомен­дацій на її основі. Недоліком є відокремленість у роботі прак­тичного психолога від навчально-виховного процесу в школі.

2. Структурною одиницею є посада практичного психолога в школі. Створюються кращі умови для аналізу конкретної ситуації в школі, психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективах, наступності і послідовності психологічних впливів на конкретну особистість. Ця модель передбачає різноманітність змісту роботи (психопрофілактика, психокорекція, тренінг).

Для розвитку ШПС доцільним є поєднання обох моделей, що дасть можливість розподілення функцій (психолог у райво — просвітницька робота з керівниками; у школі — безпосередньо з дітьми).

Структура психологічної служби системи освіти в Україні поєднує дві моделі її організації:

• психологічна служба навчально-виховного закладу;

• центри практичної психології відповідного рівня (районно­го, обласного, державного).

Психологічна служба, яка діє в закладах і установах системи освіти України, підпорядковується адміністративно керівникові закладу; методично — керівникові психологічної служби відпо­відного рівня (головному психологові). Психологічна служба на­вчального закладу включає посади психологів, соціальних педа­гогів, дефектологів, консультантів, логопедів та інших спеціа­лістів залежно від профілю навчального закладу.

Очолює психологічну службу навчально-виховного закладу психолог.

Регіональні та обласні центри практичної психології є голо­вними методичними та адміністративними закладами психологі­чної служби на даному рівні. Вони мають права юридичної осо­би. Як правило, вони виконують усі види діяльності психоло­гічної служби, надають психологічну допомогу населенню, конт­ролюють діяльність психологічних служб, які їм підпорядковані, надають методичну, практичну та інформаційну підтримку дія­льності психологічним службам, які їм підпорядковуються.

Висновки

Психологічна служба діє у системі освіти для підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактики відхилень в індивідуальному розвитку і поведінці. Вона є фактично одним із інститутів демократичного суспільства, покликаним впливати на процес освіти, навчання та виховання молодого покоління, сприяти створенню оптимальних психолого-педагогічних умов, індивідуального розвитку особистості.

Література

1. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. - Москва, Международная педагогическая академия, 1995. – 376 с.

2. Практична психологія в системі освіти: Питання організації та методики / За ред. В. Г. Панка. – К.: Либідь, 1995. – 204 с.

3. Фридман Л. М. О концепции школьной психологической службы // Вопросы психологии. – 2001. - № 1.- С. 97-107.

4. Макарова Л. І. Психологічна служба школи: проблеми становлення і розвитку // Збірн. Наук. праць: Філософія. Соціологія. Психологія. – Івано-Франківськ, плай. – 1999. – Вип. 3, ч. 2. с. 57-66.

5. Єргієва Л. В. Психологизація навчально-виховного процесу / Л. В. Єргієва // Обдарована дитина. – 2006. - № 6. – с. 46-60.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні етапи історії розвитку ШПС.

2. В чому ви вбачаєте роль шкільної психологічної служби?

3. Яка мета діяльності психологічної служби в систе­мі освіти?

4. Які вимоги до організації психологічної служби в си­стемі освіти вам відомі?

5. Визначте специфіку змісту та видів діяльності психологічної служби системи освіти.

6. Охарактеризуйте рівні діяльності шкільної психо­логічної служби.

7. Які моделі діяльності шкільної психологічної служби вам відомі? В чому їх специфіка?

Лекція 8.

Тема: Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби у різних типах закладів освіти.

Мета: розкрити особливості діяльності ПС у різних типах та ланках системи освіти України.

План.

1. Психологічна служба початкової школи.

2. Психологічна служба загальноосвітньої школи.

3. Психологічна служба у позашкільних закладах.

4. Психологічна служба у вищих закладах освіти.

Зміст лекції.

1. Психологічна служба початкової школи

Найбільш типові проблеми,з якими сти­кається психолог початкової школи, такі:

- готовність дітей до шкільного навчання;

- адаптація до школи;

- індивідуальний підхід до "сильних" і "слабких" учнів;

- формування вікових новоутворень;

- мотивація учіння;

- всебічний розвиток особистості;

- перехід від початкової школи до середньої.

Специфіка роботи психолога у початковій школі полягає в тому, що, як правило, клієнт, замовник і користувач психо­логічної інформації — це одна і та ж особа (батьки або вчи- тель-класовод, або ж сам психолог). У тому випадку, коли вони безпосередньо повідомляють якусь інформацію про свою дитину чи учня, вони виступають у ролі клієнта; коли просять дати конкретні поради з питань поведінки, навчання, виховання тощо — в ролі замовника; коли ж реалізують ці поради у взаємодії з дитиною — в ролі користувача.

Початкова школа надає психологові унікальну нагоду про­стежити динаміку розвитку психічних новоутворень та осо­бистії: них структур від самих витоків шкільного навчання, при необхідності скоригувати небажані відхилення та прогно­зувати ті чи. інші наслідки педагогічних і психологічних впливів. Це й зумовлює необхідність виключної уваги психо­лога до початкової школи. Доцільно, щоб молодшими класа­ми займався окремий психолог. Навіть якщо у школі є тільки один психолог, є сенс основне навантаження перенести саме на роботу в початковій ланці, оскільки профілактичні заходи, проведені там, як уже наголошувалося, допоможуть запобігти подальших проблем.

Загальною метою психологічної служби в початковій школі є формування і розвиток особистості дітей, створення психо­логічно-педагогічних умов для розкриття творчих здібностей кожного учня, забезпечення його активності в засвоєнні знань, набутті вмінь та навичок, необхідних для подальшого успішного навчання в середній школі, досягнення оптимального рівня ро­звитку пізнавальної, емоційно-вольової та моральної сфер осо­бистості молодшого школяра з урахуванням його психофізіо­логічних індивідуальних особливостей.

Виходячи з цієї загальної мети, а також особливостей по­чаткової школи перед психологом постають такі специфічні цілі:

- сприяти найкращій адаптації дитини до школи;

- стежити за умовами життєдіяльності та динамікою психіч­ного й особистісного розвитку дітей;

- з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей сприяти якнайкращому оволодінню ними навчальною діяльністю;

- забезпечувати умови для формування важливих особистісних структур, новоутворень та якостей особистості;

- вчасно помічати й попереджати відхилення В розвитку ди­тини та в оволодінні нею навчальною діяльністю;

- навчати дітей елементам саморегуляції та самоконтролю для успішного подолання труднощів і органічного переходу до середньої школи.

Названі цілі визначаються, по-перше, специфікою навчального закладу, в якому працює психолог (загальноосвітня, спеціалізована школа, гімназія, ліцей та ін.); по-друге, рівнем професійної підготовки і кваліфікації самого психолога, досвідом його роботи в початковій школі; по-третє, завдання­ми, які ставить адміністрація школи перед психологом, і тими проблемами, з якими звертаються до психолога вчителі- класоводи, батьки; по-четверте, власними професійними інтере­сами, концептуальними підходами до вирішення тих чи інших питань психологічної практики; і, нарешті, по-п'яте, особли­востями контингенту дітей, з якими працює психолог. Але врешті-решт психолог повинен сам володіти психологічною си­туацією у навчальному закладі, сам визначати стратегію і так­тику своєї роботи, перспективи власного розвитку.

На грунті вищенаведених цілей розробляються конкретні задачі, котрі, як складова частина, входять до плану роботи психологічної служби початкової школи. Ці задачі виразно розбиваються на три типи.

Перший тип задач можна назвати соціальним. Людина оцінює свої переживання і психологічну інформацію про інших людей, орієнтуючись на соціальні критерії та норми. У прямому вигляді переживання в замовленні клієнта можуть бути сформульовані так: "Перевірте мою дитину" (чи мого учня), оскільки такі критерії для дітей молодшого шкільного віку задаються в основному вчителем і батьками. Тому психо­логічні впливи, профілактику і корекцію психолог здійснює, не тільки працюючи безпосередньо з дітьми, а й взаємодіючи з батьками дитини і вчителем. Особливого значення така ро­бота набуває тоді, коли вже є якісь певні відхилення від норми, конкретні скарга на дитину. Тобто робота психолога в початковій школі в плані розвитку спрямована на взаємодію з індивідуальністю дитини, а в плані корекції — на взаємодію ше й з індивідуальними і особистісними якостями батьків і вчителя-класовода.

Другий тип задач можна позначити як етичний. Тут основ­на мета психолога полягає в тому, щоб показати обмеженість оцінкової шкали "добре — погано", яка не дає можливості клієнтові аналізувати динамічність психологічної інформації, особливо в молодших класах, де індивідуально-особистісні якості дитини лише формуються. Переважати в цей момент мають позитивні оцінкові характеристики, особливо з боку вчителя, котрий є авторитетом для учнів і через свою оцінку формує судження однокласників про кожного з них.

Третій тип задач може бути названий моральним. Вони пов'язані з орієнтацією переживань на критерії добра і зла, які вимагають здійснення морального вибору в конкретних життєвих ситуаціях. Як відомо з вікової психології, свідома здатність до такого вибору якраз формується і закріплюється саме в молодших класах і є основою для відповідного формування особистості в підлітковому віці. Тому робота психолога повинна полягати в консультуванні батьків і вчителя щодо створення і успішного розв'язання необхідних ситуацій, що передбачають такий вибір.

Передусім — це прийом дітей до першого класу. За звичай, він відбувається наприкінці попереднього навчального року, десь у квітні—травні. Майбутні першокласники проходять співбесіду з учителями і психологом. Робота психолога при прийомі різниться залежно від того, до якого навчального закла­ду іде дитина (загальноосвітньої школи, ліцею, гімназії тощо).

Якщо дитина вступає до загальноосвітньої школи, то мета психолога в ході попереднього знайомства з нею — виявлення і профілактика труднощів, пов'язаних із щш кроком. Мета психолога гімназії, ліцею, спеціалізованої школи має іншу спрямованість — на відбір дітей за певшши критеріями. На­приклад, високий рівень загального розвитку, розвинутість певних психічних якостей (пам'яті, фонематичного слуху — для шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов), перевага образного світобачення та ін. У даному випадку психолог має представляти адміністрації свої висновки про те, кому доцільно навчатися саме в цій школі. Необхідно зазначити, що слово психолога — дорадче, а не вирішальне. Тому слід за­побігати намаганням адміністрації перекласти відпо­відальність за прийом у перші класи на психолога. Щоб не виникали конфлікти з цього приводу, напередодні прийому або безпосередньо перед тестуванням дітей потрібно роз'яснити батькам мету тестування і дорадчу функцію пси­холога. Це допоможе зняти психологічне напруження з батьків, а через них і з дітей, що приведе до більш об'єк­тивних результатів тестування. На основі щгі результатів складається матриця, до якої вносяться всі дані про дитину. Вона затверджується адміністрацією школи і є офіційним до­кументом при розгляді конфліктних ситуацій.

До прийому дітей у перший клас психолог має підготуватися заздалегідь, зокрема визначити пріоритети попереднього обстеження дітей (мотиваційна готовність до школи, рівень розвитку довільності, сформованість пізнавальної та емоційно-вольової сфер). Відповідно до цього підбираються методики, готуються наочні матеріали, зошит для фіксації резуль­татів діагностики, складається графік співбесід, який по­відомляється батькам. Батьки мають право бути присутніми на тестуванні, що зумовлено правами неповнолітніх.

Цикл тестування має такі етапи:

1. попереднє консультування батьків без дитини;

2. попереднє налагодження контакту з досліджуваним;

3. безпосереднє тестування; оцінка дитини психологом;

4. фіксація спостережень;

5. складання повного протоколу резуль­татів діагностування. Весь цикл роботи з дитиною не повинен перевищувати 40 хвилин.

Вікові особливості молодших школярів, і зокрема пер­шокласників, які має враховувати у своїй роботі шкільний психолог, загальновідомі. Це відкритість для педагогічного і психологічного впливу з боку дорослих (особливо вчителя), недостатня сформованість довільності психічних процесів, низький рівень мотиваційної спрямованості, неволодіння структурними компонентами навчальної діяльності.

З початком навчального процесу робота психолога почат­кової школи повинна бути спрямована на запобігання шкільної дезадаптації учнів у цілому і навчальної неуспішності зокрема. Під шкільною дезадаптацією розуміють сукупність ознак, що вказують на порушення процесу й результату пристосування дитини до вимог шкільного життя, внаслідок чого процес роз­витку і навчання ускладнюється, а у крайніх випадках стає навіть неможливим. Сьогодні подібні ускладнення мають від 15 до 40 % учнів початкових класів загальноосвітніх шкіл, до того ж спостерігається тенденція до подальшого зростання. Аналіз вікових та індивідуальних особливостей дітей, реальної практики їхнього розвитку дає змогу виділити основні факто­ри, що можуть викликати шкільну дезадаптацію: