Психологія ухвалення рішення судом

У психології ухвалення рішення розглядається як во­льовий акт формування дії, спрямованої на досягнення мети. Процес ухвалення рішень заснований на перекона­ності діяти відповідним чином. Складність ухвалення рішень може бути пов'язана зі ступенем невизначеності ситуації, що припускає настання неоднозначних наслід­ків — позитивних чи негативних².

Ухвалення рішень судом має ґрунтуватися на внут­рішньому переконанні. Зокрема, у кримінально-процесу­альному законодавстві встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обста-

¹ Владимиров Л. Е. Advocatus miles (Пособие для уголовной защи­ты) (Извлечение) // Судебное красноречие русских юристов прошлого. — М.: МГП«Фемида», 1992. — С. 81-82.

² У цьому разі йдеться про наявність ризику при прийнятті рішення. Терміну «ризик» в психології відповідає три основних взає­мопов'язаних значення: 1) ризик як міра очікуваного неблаго-получчя при неуспіху діяльності, яке визначається сполученням неуспіху і ступеня несприятливих наслідків в певному випадку;

Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 1. Психологічні основи судової діяльності

вин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 323 КПК України). Таке переконання становить собою усві­домлену потребу особи, використання нею власних ду­мок, поглядів і знань. При ухваленні рішень на основі внутрішнього переконання не допускається ніяких сум­нівів. Є правило, що сумніви тлумачаться на користь об­винуваченого (підсудного).

Внутрішнє переконання пов'язане з правосвідомістю судді. Правосвідомість розглядається як форма суспіль­ної свідомості, що поєднує систему поглядів, ідей, уяв­лень, теорій, а також почуттів, емоцій і переживань, які характеризують ставлення людей і соціальних груп (у то­му числі і через фактичну поведінку) до діючої і бажаної правової системи. У структурі правосвідомості виділя­ються сторони: світоглядна або інтелектуальна (погляди, ідеї, теорії); психологічна (почуття, емоції, переживан­ня); поведінкова (правомірна поведінка, правова ак­тивність, правопорушення тощо, які характеризують фактичну реакцію людини на функціонування елементів правової системи)¹. Суддя є представником конкретного суспільства на певному етапі його розвитку. Правосві­домість судді багато у чому визначається устоями самого суспільства, умовами життя людей, традиціями. Саме з цим пов'язана заборона щодо можливої належності суддів до політичних партій і профспілок. Специфіка

2) ризик як дія, яка в тому або іншому значенні загрожує суб'єкту втратою (програшем, травмою, збитком); 3) ризик як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, проте більш надійним, і більш привабливим, однак менш надійним (результат якого є проблематичним і пов'язаний з можливими несприятливими наслідками) (більш детально див.: Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1990. — С. 344-345). ¹ Більш детально див.: Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособие / Под общ. ред. Н. И. Панова. — X., 1997. — С.119-120.

правосвідомості суддів полягає в такому: 1) правосві­домість суддів відрізняється цілеспрямованістю, праг­ненням установити об'єктивну істину; 2) пов'язана з усвідомленням права й обов'язку ухвалювати й обґрунто­вувати рішення у справі; 3) ґрунтується на впевненості у своїй незалежності і самостійності; 4) виходить з необ­хідності брати на себе всю повноту відповідальності за законність, обґрунтованість і справедливість кожного з рішень вироку і усього вироку в цілому¹.

При ухваленні рішення суддею повинні бути виклю­чені сторонні, сугестивні впливи. Тому суддям законо­давчо забороняється вступати в будь-які стосунки на цій стадії. Так, вирок постановляється в окремому примі­щенні — нарадчій кімнаті. Існує таємниця наради суд­дів. Під час наради і постановления вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в певній справі. Присутність у нарадчій кімнаті за­пасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається (ст. 322 КПК України).

Існують певні психологічні особливості при ухва­ленні рішень складом суду під час колегіального обгово­рення. Тут необхідно пам'ятати про такі психологічні явища, як конформізм і сугестія. У будь-якому випадку судді піддаються груповій поведінці, впливу лідера. Тому необхідні процесуальні гарантії при ухваленні рішень. Кримінально-процесуальний закон містить пе­релік питань, що вирішуються судом при постановленні вироку (ст. 324 КПК України). При цьому головуючий повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь. При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосуван-

¹ Надь Л. Приговор в уголовном процессе / Под ред. В. М. Савиц­кого. — М.: Юрид. лит., 1982. — С. 9.

21 4-460

Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ня. Головуючий голосує останнім. Усі питання вирішу­ються простою більшістю голосів (ст. 325 КПК України). Йдеться про формування власної думки суддів й усунен­ня будь-яких сторонніх впливів.

Кожен член суддівської колегії може мати свою пози­цію, висловити особливу думку. Так, суддя, який залишив­ся в меншості, має право викласти свою особливу думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає (ст. 339 КПК України). Особлива думка — це позиція судді або народного засідателя (викладена письмово), не згодно­го з рішенням чи вироком суду. Така думка може бути зі справи в цілому чи з окремих питань, що вирішуються су­дом при винесенні рішення, вироку, ухвали.

§ 4. Психологія особи підсудного v

Підсудний — важливий учасник судового розгляду; особа, яку судять. Вчинення підсудним злочину — це версія обвинувачення. Тут доцільно нагадати про презумпцію не­винуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні зло­чину і не може бути піддана кримінальному покаранню, до­ки її вину не буде доведено в законному порядку і встановле­но обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції Ук­раїни). Під час судового розгляду не можна ставити знак рівності між підсудним і злочинцем. У суді може і повинна перевірятися версія невинуватості підсудного.

Поведінка підсудного у суді обумовлена його індивіду­ально-психологічними особливостями, ставленням до пред'явленого обвинувачення, оцінкою власних дій (про­типравних, аморальних, правомірних). Важливе значення у плані поведінки має минулий соціальний досвід, перебу­вання у слідчому ізоляторі, наявність судимостей тощо. Поведінка підсудного на суді пов'язана з позицією, що обирається ним. Обрання позиції обумовлене безліччю чинників, серед яких важливе значення мають: 1) пра-

Глава 1. Психологічні основи судової діяльності

восвідомість підсудного; 2) вплив умов життя і виховання; 3) ступінь доведеності вини;4) реальність покарання за вчинене діяння. Психічна діяльність підсудного перебу­ває в залежності від його процесуальної ролі у суді, заінтересованості у результатах справи. Тому поведінка підсудного й обрання ним відповідних позицій обумов­лені пануванням оборонної (захисної) домінанти (осере­док збудження, що надає поведінці тієї чи іншої спрямо­ваності). Поведінка підсудного у суді є мінливою. З боку підсудного може виявлятися як активність, так і па­сивність. У процесі судового слідства типовими по­зиціями підсудного є:

1) відмова від спілкувань (відмова від давання пока­зань);

2) зміна позиції, яку підсудний мав раніше на досудо-вому слідстві (заяви про те, що до нього застосовувалися методи недозволеного впливу, показання отримані під примусом);

3) стабільне заперечення вини;

Приклад:

Цікавий випадок описаний у статті «Убив дружину двічі і вийшов на волю»: «У застійні часи на околиці одного дале­косхідного міста жили чоловік і жінка. Нічим особливим вони від своїх сусідів не відрізнялися, за винятком одного: дружина мала звичку зраджувати, за що чоловік регулярно її бив. Сусіди спокійно вичікували, чим це все закінчиться. І ось одно­го дня пролунав дзвінок у міліції. Сусід «солодкої парочки» пе­реляканим голосом повідомив, що, здається, чоловік таки «за­мочив» свою дружину, щось давно її не видно. Сам же хазяїн копався сьогодні на городі, хоча надворі вже сніг. Міліція діяла швидко. Група оперативників негайно виїхала на місце і «пере­копала» город, де були знайдені закривавлений ніж і закривав­лена жіноча комбінація. Чоловіка забрали у відділок і почали допит:

21*4-460

Глава 1. Психологічні основи судової діяльності

І

— Ніж твій? ' •»' «f

------- МІЙ. ■ • •! . < " ■ -' . ' •

— Комбінація дружини? • • ■• ■ ■■

— Так.

— А кров?

— Не знаю, я тут ні при чому.

Опери швидко, за медичною карткою зниклої, звірили групу крові —■ вона! За чоловіка взялися серйозно, а він на од­не і те ж запитання:

— Мужик, куди труп подів?

— Не знаю, я не вбивав.

Обурені настійною «несознанкою» при таких доказах опе­ративники довго намагалися переконати підозрюваного і домогтися від нього показань. Але той повністю замкнувся у собі і на всіх допитах мовчав як партизан. Тоді вирішили бу­дувати обвинувачення на показаннях сусідів. Ті підтвердили, що були лайки і погрози вбивства... Зрештою нещасний чо­ловік одержав 7 років суворого режиму, які добросовісно відбував від дзвінка до дзвінка.

Повернувшись після ув'язнення, колишній зек продає бу­динок і виїздить до сусіднього міста, де знаходить житло, ро­боту, жінку і намагається почати нове життя. Але одного ра­зу, проходячи повз місцеву ресторацію, він бачить, як вихо­дить звідти парочка напідпитку — його колишня дружина і колишній сусід. Як з'ясувалося пізніше, саме цей сусід і при­думав комбінацію з комбінацією, він же дав і «потрібні» пока­зання. Помилилися коханці лише в одному: вони за волею ви­падку приїхали в те саме місто, куди переїхав і колишній чо­ловік. Відчуття людини, яка побачила живою ту жінку, за вбивство якої він відсидів 7 років, зрозуміти можна. З кри­ком: «Раз я вже своє отримав, так отримуй і ти!» — чоловік схопив водопровідну трубу, що валялася поруч, і двома удара­ми по голові убив екс-дружину вже насправді. '' Далекосхідна Феміда обвинувачує його вже у другому вбивстві і виносить вирок — вища міра! Проте щосьу цій324

справі адвокату здалося підозрілим. Він не полінувався з'їздити на місце першого вбивства, після чого написав до Верховного Суду СРСР проникливого листа. Суть його зводи­лася до такого: громадяни судді, якщо ми вже розстрілюємо людину за друге вбивство однієї і тієї ж дружини, то давайте заради справедливості реабілітуємо хоча б за перше. І колегія Верховного Суду винесла рішення: підсудному зарахували 7 років за перше вбивство у рахунок другого і розпорядилися звільнити його з-під варти» (Сеславинский И. Убил жену дважды и вышел на свободу // Аргументы и факты. — 1998. — М 48).

4) визнання вини і каяття у вчиненому злочині (ви­знання вини може характеризуватися і самообмовою з різних мотивів).

Інтереси підсудного диктують необхідність активно здійснювати своє право на захист. У випадку відмови підсудного від спілкування (повідомлення будь-якої ін­формації) суду необхідно з'ясувати причину такої відмо­ви (психологічний стан особи, змова зі співучасниками, усвідомлення доведеності вини).

Суду необхідно враховувати те, що підсудний перебу­ває у певному психічному стані. Найчастіше йдеться про такі стани:

1) фрустрація, коли підсудний не бачить виходу із си­туації, що склалася, у нього наявні труднощі, перешкоди, що виникли на шляху до досягнення мети (об'єктивні чи такі, що сприймаються суб'єктивно). У психології роз­різняють: фрустратор-причину, яка викликає такий стан; фрустраційну ситуацію, фрустраційну реакцію. Стан фрус­трації може зовнішньо проявлятися у відмові від спілку­вання, розпачі, демонстрації безвихідності. Невід'ємне право підсудного — останнє слово. Суд не має права обме­жувати тривалість останнього слова підсудного певним ча-

Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

І

сом (ст. 319 КПК України). Водночас у ряді випадків підсудний не може вимовити своєї промови. Це пов'язано з його психічним станом;

2) страх як емоція, що виникає у підсудного при загро­зі його існуванню, зміні життєдіяльності, покаранню (джерело небезпеки може бути дійсним чи уявним). У підсудного можуть виявлятися різні види страху (тривога, страх, переляк, фобії, жах тощо);

3) стрес у підсудного виникає у відповідь на різні екс­тремальні впливи. Стрес охоплює широке коло психоло­гічних станів людини. У психології розрізняють фізіо­логічний та психологічний (останній поділяється на інформаційний і емоційний) стрес. Виникненню стану стресу у підсудного можуть сприяти різні причини: повідомлення нової інформації на судовому засіданні ти­ми або іншими учасниками; неадекватна поведінка інших учасників, реакція присутніх у залі, звертання до підсудного й ін.¹

Виникнення у підсудного психологічних станів пов'я­зане зі ступенем впливу на нього у суді, з рівнем його толе­рантності (стійкістю до реагування на який-небудь не­сприятливий чинник). Психологічний вплив на підсудно­го справляє сама процедура судового засідання, реагуван­ня присутніх на його слова, відповіді, дії, поведінку. Ви­датний юрист А. Ф. Коні писав, що підсудний майже ніко­ли не перебуває у спокійному стані. Природне хвилювання після довгих, важких тижнів і місяців чекання... Страх перед вироком, сором за себе і близьких і дратівливе по­чуття виставлення «напоказ» перед холодно-цікавими по­глядами публіки — все це діє гнітючим чи болісно збуджу­ючим чином на того, хто сидить на лаві підсудних².