Коли тренінгові методи відповідають різним індивідуальним стилям/ способам навчання, притаманним різним людям

Тобто необхідно пам’ятати, що індивідуальні відмінності у способах і стилях навчання між дорослими людьми поглиблюються з віком і досвідом, що потребує застосування різноманітних методів і технік тренінгового начання, з метою зростання ймовірності засвоєння матеріалу всіма учасниками відповідно до їх індивідуальних особливостей сприйняття. Це означає, що тренер має:

- говорити для “аудіалів”;

- писати, малювати, демонструвати плакати тощо для “візуалів”;

- застосовувати ігри, вправи тощо для тих, хто краще сприймає інформацію через сенсори руху, дотику (“кінестетики”);

- логічно будувати структуру і зміст висловлювань для “логіків”.

«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань»

36 37

			«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять
	Тренінгова програма	з персоналом установ виконання покарань»
			Додаток 7
			ФОРМИ РОБОТИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ХОДІ ТРЕНІНГУ
			Інформаційне повідомлення (міні-лекція)
			Інформаційне повідомлення - вербальне надання інформації тренером.
			Завдання тренера - донести інформацію до групи, завдання групи - сприйняти
			і зберегти отримані знання. Міні-лекція - процес пасивний, який не дає групі
			можливості для взаємодії.
			Міні-лекції відрізняються від повноформатних лекцій значно меншою
			тривалістю. Тривалість міні-лекції не більше 10-15 хвилин.
			Використовуються для того, щоб стисло донести нову інформацію до
			багатьох людей одночасно; розповісти, як виконувати певні дії, що їх згодом
			опановуватимуть самі учасники в ході практичних вправ; підсумувати
			результати роботи малих груп для всієї аудиторії.
			Міні-лекції часто застосовуються як частини цілісної теми, яку не бажано
			викладати повноформатною лекцією, щоб не втомлювати аудиторію. Тоді
			інформація надається по черзі кількома окремими сегментами (міні-лекціями),
			між якими застосовуються інші форми й методи навчання: періоди запитань -
			відповідей, вправи на перевірку засвоєння матеріалу, рухавки, робота в складі
			малих груп тощо.
			В ході тренінгових занять міні-лекції мають використовуватися з метою на-
			дання інформаційного матеріалу. За цієї форми навчання тренер, який більшість
			часу перебуває у фронтальній позиції відносно аудиторії, представляє інформа-
			цію одразу всім учасникам. Цей метод, як правило, використовується, аби донести
			нову інформацію одночасно до великої кількості людей в умовах, коли учасники
			мають слабку підготовку або взагалі не мають базових знань з певної теми.
			Слід пам’ятати, що під час міні-лекції аудиторія пасивно сприймає
			інформацію, тому думки людей можуть відхилятися від теми. Якщо міні-лекція
			задовга, представлена інформація не відповідає темі, лектор читає матеріал не
			надто динамічно. Оскільки під час міні-лекції можливості для взаємодії між
			тренером та аудиторією вкрай обмежені, тренер і учасники не можуть бути
			впевнені в тому, що тлумачать зміст міні-лекції однаково. Природно, добре
			підготовлена й виконана міні-лекція більше зацікавить аудиторію, ніж така, коли
			тренер погано орієнтується в темі, ніяковіє чи соромиться, або, що особливо
			негативно впливає на інтерес аудиторії, читає текст міні-лекції слово в слово за
			конспектом, не пожвавлюючи її, не підтримуючи контакту з аудиторією очима.
			Під час міні-лекції тренер залишається максимально включеним в групу.
			Він не просто подає матеріал, а і спостерігає за тим, як сприймають інформацію
			учасники групи. Матеріал, який пропонується в міні-лекції, на наступному
			етапі тренінгу відпрацьовується в практичних вправах та завданнях.
			Успіх лекційного подання матеріалу - налагодження стійкого контакту з
			аудиторією і компетентність викладача в даній сфері.

Тренінгова програма

Для покращення сприйняття матеріалу та підвищення інтересу аудиторії тренер має використовувати такі прийоми:

- структурувати матеріал - послідовна побудова міні-лекції, поступове подання складної інформації;

- давати підтримку інформації: розповісти групі про міні-лекцію, викласти заплановану інформацію, підкреслити основні моменти міні-лекції;

- враховувати концентрацію уваги групи - давати паузи на запитання, змінювати ритм викладу матеріалу, перемежовувати теоретичні викладки життєвими прикладами тощо.

- визначити основні тези міні-лекції, на яких треба наголосити особливо, і черговість їх представлення;

- написати докладний конспект міні-лекції;

- позначити в конспекті основні тези, щоб не шукати їх у ході міні-лекції;

- розрахувати час так, щоб належним чином викласти матеріал, а потім відповісти на запитання і провести обговорення;

- підготувати допоміжні матеріали (слайди, роздаткові тексти, малюнки, таблиці, картки).

- застосовувати аудіовізуальні презентації (слайди, відеофільми тощо);

- контролювати відповідність запитань та відповідей на них темі міні-лекції та витрат часу на них;

- заздалегідь підготувати виступи членів аудиторії, покликані представити різні погляди на предмет міні-лекції.

Презентація в міні-лекції

На відміну від міні-лекцій, які дають знання з багатьох аспектів певної теми, їх взаємозв’язку з метою створення цілісного, теоретично обґрунтованого погляду на певне явище, презентації спрямовані на надання нових результатів, нової інформації з конкретного, досить вузького, практичного аспекту теми, яка є предметом навчання.

Успішна презентація вимагає від того, хто її проводить:

- заздалегідь потренуватися у проведенні презентації, аби виглядати і почувати себе впевнено;

- заздалегідь організувати всі необхідні умови для проведення презентації (підготувати робоче місце, засоби наочності - плакати, слайди, демонстраційну апаратуру тощо);

- в ході роботи періодично запитувати аудиторію щодо зрозумілості нової інформації, підтримувати постійний зворотний зв’язок;

- виявляти гнучкість, бути готовим до непередбачуваних обставин, адже презентована нова інформація для когось може виявитися такою, що заперечує його усталеним поглядам.

«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань»

Мозковий штурм

Цей метод тренінгового навчання застосовується як для обговорення певного питання всією групою учасників, так і для обговорення в малих групах. Використовується переважно для пошуку нових ідей та генералізації отриманої інформації. Це хороший метод використання досвіду учасників для розв’язання проблем та розробки ідей.

Мозковий штурм - це досить продуктивна технологія для роботи в групах чисельністю 5-10 осіб, коли ведучий називає тему, а учасники “атакують свій мозок”, щоб згадати все, що їм відомо з даної теми. Мета мозкової атаки - викликати щонайбільше думок, ідей на задану тему.

Мозковий штурм проводиться у два етапи: на першому етапі формулюють ідеї, на другому їх оцінюють. Зазвичай використовується велика шкільна дошка або аркуші фліп-чартного паперу, де один з учасників (або помічник тренера) записує ідеї так, щоб усі могли їх бачити. Це стимулює мислення і зручно для відбору кращих ідей у ході оцінювання на другому етапі.

Перший етап триває зазвичай 5–10 хвилин, протягом яких учасники швидко висловлюють усі ідеї, що спадають їм на думку. Ці ідеї записуються без коментарів та оцінок. Якщо певні ідеї повторюються, вони позначаються відповідну кількість разів. На цьому етапі всі думки мають однакову цінність, тому що їх кількість поки що важливіша, ніж якість. Часто буває, що якась одна ідея тягне за собою низку інших.

Другий етап триває зазвичай 10-15 хвилин. На цьому етапі схожі ідеї об’єднуються в групи, обговорюються та оцінюються. По мірі того, як певні ідеї будуть визнані учасниками менш продуктивними, вони викреслюються з переліку, який у підсумку містить найкращі думки учасників.

Часто буває корисно для формулювання ідей розподілити учасників по малих групах, а згодом об’єднати їх для подальшого обговорення й оцінювання у складі всієї групи. Для ефективного мозкового штурму корисно також виокремити два типу ідей, запропонованих учасниками - таких, що здаються на перший погляд найбільш імовірними для реалізації, та навпаки - найнеймовірнішими. Такий розподіл може бути продуктивно використаний для початку обговорення та оцінювання ідей. Використання найнеймовірніших відповідей спонукає людей розглядати питання з різних точок зору, запроваджувати нестандартний підхід та враховувати оригінальні погляди.

Стимулювати вироблення ідей можна і в інший спосіб: записати кілька різних, але взаємопов’язаних питань з теми обговорення на окремих аркушах фліп-чартного паперу (або папері плакатного формату) і розвісити їх на стінах аудиторії. Тоді учасники, пересуваючись по колу між цими аркушами, записують на них свої ідеї.

52 53

Тренінгова програма

Специфічні правила, яких потрібно дотримуватись при проведенні мозкового штурму:

- придумайте багато ідей – зараз важлива кількість, а не якість;

- жодної критики, утримуйтеся від суджень та обговорень ідей;

- запозичення інших ідей не є поганим;

- записуйте всі думки, навіть ті, що здаються божевільними. Пізніше їх можна відкинути, об’єднати, модернізувати, раціонально змінити. Легше “приручити” божевільну ідею, ніж неіснуючу;

- бажано переганяти один одного;

- не зупиняйтеся, не відкидайте ідеї, не починайте обговорення, поки не матимете щонайменше 15 ідей.

Корисні поради для застосування мозкового штурму:

1. Чітко визначте проблему, тему.

2. Виберіть головуючого, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Головуючий повинен вихваляти кількість ідей, а не їх якість.

3. Виберіть секретаря для ведення протоколу обговорення.

4. Дайте учасникам час, щоб вони могли промовити або написати свої ідеї незалежно один від одного.

5. Записувати кожну думку можна на великих аркушах або на окремих папірцях для нотаток, що клеяться на дошку. Останнє полегшує подальший розподіл ідей по категоріях.

6. Остаточний перелік ідей, розподілених за категоріями, розташуйте на видному місці на великих аркушах.

7. Працюйте в колі.

8. Обмінюйтесь ідеями по черзі, щоб усі окремі учасники або представники малих груп могли виступати, але без повторів.

9. Перечитуючи або повторюючи дані ідеї, ведучий разом з учасниками прагне додавати щось нове, розширюючи вихідні категорії та перевіряючи відповідність записаного думці автора ідеї.

10. Якщо працюєте у двох підгрупах, то об’єднавшись наприкінці в одну групу, кожна група має можливість поширити свій список ідей за рахунок іншої групи.

11. Після першої хвилі мозкового штурму, щоб збільшити появу нових ідей можна: - витримати паузу мовчки, і після перериву на кілька хвилин розпочати штурм з

новими силами;

- змінити оточення шляхом переміни місць учасників, території, складу групи

тощо;

- запропонувати учасникам продовжувати штурм не з власного погляду, а з позиції якоїсь ролі.

12. Коли ідеї стають серйознішими та вагомішими, запропонуйте якусь абсурдну ідею для розваги, релаксації учасників, стимулювання нової хвилі нестандартних ідей.