Розділ 9. дії під час участі у спеціальній операції, стабілізаційних і специфічних діях військ

Загальні положення

439. Залежно від військових конфліктів і відповідно до їх класифікації, підрозділи Сухопутних військ (СВ) будуть виконувати поставлені завдання у регіональній і локальній війні (конфлікті високої та середньої інтенсивності), збройному конфлікті (конфлікті низької інтенсивності), шляхом участі в посиленні охорони та прикритті державного кордону, територіальній обороні, спеціальних операціях, стабілізаційних і інших специфічних діях в умовах різних правових режимів та брати участь у міжнародних миротворчих операціях.

Підрозділи СВ можуть залучатися до виконання окремих завдань територіальної оборони (зон, районів), а також виконувати ряд завдань територіальної оборони в ході операції.

Основним завданням підрозділів СВ в територіальній обороні держави можуть бути: посилення охорони та захист державного кордону; забезпечення умов надійного функціонування органів державної влади, органів військового управління, стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил); охорона та оборона важливих об’єктів і комунікацій; участь у боротьбі з диверсійно-розвідувавльними силами (ДРС) противника та незаконними збройними формуваннями (НЗФ); підтримання правового режиму воєнного стану тощо. Більшість завдань територіальної оборони аналогічні і притаманні діям підрозділів Сухопутних військ, що проводяться на початковому етапі оборонної операції, у ході оперативного розгортання військ, а також під час проведення миротворчих операцій.

440. Під час організації оборони держави, з метою недоторканності її кордонів та територіальної цілісності, на території України або в окремих її місцевостях керівництвом держави встановлюється правовий режим воєнного стану. Це передбачається у випадках: небезпеки державній незалежності України чи її територіальній цілісності; загрози нападу чи збройної агресії проти держави, що зумовлює виконання підрозділами СВ не тільки бойових, а й специфічних завдань відповідно до чинного законодавства.

У місцевостях, де ведуться бойові дії, здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування (його представників), яке може приймати в підпорядкування підрозділи інших військових формувань, установи та організації.

441. За певних умов як в Україні, так і окремих її місцевостях може встановлюватися правовий режим надзвичайного стану, який, як правило, передує введенню правового режиму воєнного стану в умовах початку збройного зіткнення всередині держави (відсутній правовий акт про оголошення стану війни).

Залучення підрозділів СВ до виконання заходів надзвичайного стану вкрай обмежено. Вони можуть залучатися лише у випадках виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру або при масовому переході населенням державного кордону з територій сусідніх держав.

Міждержавний збройний конфлікт може розпочатися раптовим нападом противника із застосуванням боєздатних угруповань мирного часу з введенням військ (сил) на територію суміжної держави, яка, як правило, є спірною під приводом надання допомоги опозиційним силам для відновлення демократії, прав і свобод людини, національних, соціальних та релігійних груп, правопорядку тощо.

Для досягнення визначеної мети противник може застосовувати регулярні війська, сили спеціальних операцій (ССО), а також незаконні збройні формування (НЗФ), що діятимуть на території держави.

443.Прикордонний збройний конфлікт –обмежені за місцем, часом і чисельністю військ (сил), що залучаються, збройні сутички військових формувань суміжних держав та (або) з іррегулярними формуваннями з боку суміжної території.

Для досягнення визначеної мети противник може застосовувати такі самі сили, як і в міждержавному збройному конфлікті.

444. У мирний час у разі ускладнення обстановки на державному кордоні, з метою недопущення провокацій та запобігання передумовам виникнення терористичних актів у прикордонних районах, здійснюється посилення охорони державного кордону визначеними підрозділами від з’єднань (частин) СВ, відповідно до завчасно розроблених планів, з передачею їх в оперативне підпорядкування формуванням Держаної прикордонної служби (ДПС) для здійснення спільних охоронних, сторожових, загороджувальних (використовуючи бойову техніку) дій у прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах, улаштування сигнальних та невибухових загороджень на тилових напрямках.

Механізовані підрозділи під час посилення охорони державного кордону можуть виділятися для посилення відділів прикордонного контролю прикордонних загонів, бути в резерві (у складі прикордонної маневреної групи), а також брати участь у проведенні прикордонного пошуку або прикордонної операції органів ДПС щодо пошуку і затримання (знищення) порушників кордону, диверсійних або розвідувальних груп противника, іррегулярних збройних формувань, сприяти підрозділам ДПС у проведенні режимних і обмежувальних заходів.

В умовах правового режиму воєнного стану здійснюється прикриття державного кордону визначеними підрозділами від з’єднань (частин) СВ разом із оперативно підпорядкованими їм органами і підрозділами ДПС побудовою бойового порядку безпосередньо на державному кордоні та в прикордонних контрольованих районах, шляхом застосування оборонних дій, улаштуванням мінно-вибухових загороджень, облаштуванням окремих опорних пунктів та позицій.

445. Внутрішній збройний конфлікт (збройне зіткнення всередині держави)– цезіткнення на території держави збройних сил уряду з антиурядовими збройними загонами.

До внутрішніх збройних конфліктів не належать випадки порушення громадського порядку та ситуації внутрішньої напруженості (наприклад, масові заворушення, окремі акти насильства або аналогічні дії).

Згідно з міжнародним гуманітарним правом під час не міжнародного (внутрішнього) збройного конфлікту неурядові або опозиційні сили вважаються “збройними силами” і є законними комбатантами, якщо вони відповідають таким умовам: мають на чолі особу, яка відповідальна за своїх підлеглих; мають розпізнавальний знак (відрізняють себе від цивільних); відкрито носять зброю; дотримуються норм права, що застосовується у збройних конфліктах. Відповідно до цього антиурядові сили або інші організовані озброєні групи, що відповідають визначеним вище умовам, визначаються як незаконні збройні формування.

Внутрішні збройні конфлікти умовно поділяються на декілька етапів. Перший етап, як правило, проявляється в масових заворушеннях і напруженості серед населення (маніфестації, демонстрації, окремі акти насильства), які ще не мають ознак збройного конфлікту, але можуть його спричинити в подальшому.

На цьому етапі підрозділи Військової служби правопорядку (ВСП) Збройних Сил залучаються до виконання завдань із метою надання допомоги правоохоронним органам, а підрозділи СВ посилюють охорону важливих військових об’єктів, військових містечок, відповідно до розроблених планів охорони та оборони військових частин (гарнізонів) мирного часу, в режимі підвищеної готовності.

Другий етап внутрішнього збройного конфлікту розпочинається в умовах, коли центральні та інші органи влади втрачають контроль над ситуацією, а подальша ескалація напруженості обумовлює необхідність застосування надзвичайних заходів (введення правового режиму надзвичайного стану).

У цих умовах забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян здійснюється силами й засобами органів МВС, СБ України відповідно до їх повноважень, встановлених законом.

Для вирішення окремих службово-бойових завдань в умовах правового режиму надзвичайного стану можуть проводитися спеціальні операції щодо припинення масових заворушень і ліквідації незаконних збройних формувань. В умовах введення режиму надзвичайного стану спеціальна операція є комплексом оперативних, режимних, військових та інших заходів і дій, які проводять органи МВС разом із військовою службою правопорядку ЗСУ та іншими взаємодіючими силами в обмежений час, за загальним замислом і під єдиним керівництвом з метою охорони громадського порядку і безпеки під час проведення несанкціонованих масових заходів.

Основними завданнями ВСП у ЗС України в таких умовах є: запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України, особливо пов’язаних зі зброєю та військовою технікою; участь в охороні військових об’єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об’єктах; забезпечення дотримання комендантської години в гарнізонах; охорона військових об’єктів, військових містечок та їх населення, допомога в його евакуації; відновлення та підтримання порядку і дисципліни у військових частинах; контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням військових вантажів.

Підрозділи СВ, перебуваючи в місцях постійної дислокації,в режимі дій за надзвичайною ситуацією здійснюють у повному обсязі заходи, передбачені планами охорони та оборони: задіюютьчергові підрозділи підсилення варт; підрозділи підсилення охорони й оборони об’єктів; протидиверсійні резерви; додаткові варти; наряди патрулів; загони для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

З отриманням завдання щодо посилення державного кордону з метою недопущення масового його переходу населенням з території суміжних держав, неконтрольованого поширення контрабанди зброї, наркотичних, вибухових речовин, засобів терору, проникнення через державний кордон диверсійно-розвідувальних сил противника (ДРС), НЗФ та терористичних груп здійснюється посилення формувань ДПС визначеними підрозділами від з’єднань (частин) СВ, з їх передачею в оперативне підпорядкування та здійснення спільних охоронних, сторожових, загороджувальних (використовуючи бойову техніку) дій у прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах, улаштуванням сигнальних та невибухових загороджень на тилових напрямках.

З отриманням завдання щодо участі в ліквідації особливо важких ситуацій техногенного та природного характеру, що створюють загрозу життю і здоров’ю значної кількості населення, здійснюється формування та виділення в розпорядження місцевих органів влади, як правило, зведених загонів, до складу яких можуть додаватися механізовані підрозділи. Зведені загони призначені для своєчасного та організованого проведення заходів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт у визначених районах, ліквідації наслідків аварій і катастроф. Основними завданнями зведених загонів можуть бути: розчищення завалів; укріплення дамб; землерийні роботи, обваловування об’єктів; прокладання та утримання колонних шляхів; наведення та утримання переправ у районі аварій і катастроф; знешкодження боєприпасів і вибухових речовин; добування та очищення води; спеціальна обробка техніки (дезактивація та дегазація); евакуація населення; підвезення гуманітарної допомоги; очеплення небезпечних районів тощо.

Третій етап внутрішнього збройного конфлікту розпочинається з конфронтації між збройними силами держави та збройними силами опозиції (або іншими організованими збройними угрупованнями), яка може бути вирішена лише методом збройної боротьби. У цьому випадку зазначена ситуація безпосередньо загрожує територіальній цілісності держави, що є обґрунтованою підставою для введення правового режиму воєнного стану, в умовах якого військове командування здійснюється представниками ЗС на всіх рівнях, у тісній взаємодії з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, а в районах ведення бойових дій - безпосередньо.

446. Під час конфліктів різної інтенсивності (відповідно до встановлених правових режимів або введених обмежень), підрозділи СВ можуть брати участь устабілізаційних специфічних діях таспеціальних операціях.

Стабілізаційні дії – це сукупність узгоджених та взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом одночасних або послідовних заходів і акцій, бойових дій, які проводяться військовими підрозділами у тісній взаємодії з органами та підрозділами ІВФ та ПрО, що складають певне угруповання військ і здійснюються під єдиним керівництвом, за єдиним планом для сприяння стабілізації обстановки шляхом одночасного або послідовного вирішення визначених завдань, недопущення збройних сутичок, диверсій і терористичних актів на визначених ділянках відповідальності.

Стабілізаційні дії залежать від характеру покладених завдань і полягають в участі підрозділів СВ у посиленні охорони та прикритті ділянок державного кордону; важливих об’єктів і комунікацій; недопущенні нападів на місця розташування військ (базові табори), диверсій на об’єктах інфраструктури у пошуку (знищенні, ліквідації) НЗФ; в охороні та супроводженні вантажів, наданні допомоги населенню у ліквідації наслідків диверсій, терористичних актів, надзвичайних ситуацій; виконанні режимних заходів, підтримці миру, законності та правопорядку, що покладені на військове командування.

447. Підрозділи СВ, можуть також залучатися до специфічних дій військ, до яких належать: захист цивільного населення від радіаційної, хімічної, біологічної небезпеки та ліквідація наслідків застосування зброї масового ураження, надзвичайних ситуацій природного, техногенного характеру та зумовлених можливою диверсійною та терористичною діяльністю; наслідків ведення бойових дій під час виконання гуманітарних завдань як у мирний час, так і в умовах правових режимів воєнного та надзвичайного стану; збір і евакуація трофейного і кинутого озброєння та майна; організація поховання загиблих під час бойових дій; дії, пов’язані з проведенням антитерористичних операцій на військових об’єктах у мирний час.

448. Надзвичайна ситуація (НС) – це обстановка на певній території, яка склалася у результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного або іншого лиха, іншої небезпечної події, у тому числі епідемії, епізоотії, епіфітотії, пожежі, або спричинена наслідками воєнних дій, які призвели (можуть призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарчої діяльності, загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Надзвичайні ситуації залежно від походження поділяють на техногенного, природного та воєнного характеру.

НС природного характеру – це геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів, пожежі в природних екологічних системах, зміни стану довкілля, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, сільськогосподарських тварин, масова загибель диких тварин, зараження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками тощо.

НС техногенного характеру – це аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викиданням (загрозою викидання) в атмосферу небезпечних і шкідливих хімічних та радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичній мережі, системах життєзабезпечення, системах зв’язку та телекомунікаціях, очисних спорудах, у системах нафтогазової промисловості, гідродинамічні аварії тощо.

НС воєнного характеру–це наслідки воєнних дій на певній території та завдання шкоди населенню, інфраструктурі, навколишньому середовищу внаслідок застосування різноманітних засобів ураження, терористичних актів і диверсій.

Зона НС– це окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація.

Ліквідація наслідків НС – це проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій, припинення дії їх небезпечних чинників.

449. Антитерористична операція – це комплекс скоординованих спеціальних заходів і дій (оперативно-розшукових, процесуальних, профілактичних, військових, режимних тощо), взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем та часом, що здійснюються за єдиним планом під керівництвом координаційних груп при регіональних органах СБУ Антитерористичного Центру (АТЦ) СБУ, із залученням сил і засобів органів та підрозділів ІВФ та ПрО, центральних та інших органів виконавчої влади з метою попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, які здійснюються з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізації наслідків терористичного акту чи іншого злочину, що здійснювався з терористичною метою.

Терористичний акт – це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, це явище політичної і соціальної боротьби. Його основною метою є зміни політичних та соціальних відносин у державі, суспільстві або між людьми шляхом залякування насильством. Масштаби матеріальних збитків у результаті теракту відіграють не основну роль, головним у ньому є рівень та масштаби самого насильства як джерела страху.

Терористична діяльність – це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до здійснення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями; знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так і участь у таких актах; вербування, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм;

Диверсійний акт – це знищення або виведення з ладу шляхом підриву, підпалу або іншим способом воєнних, промислових та інших об’єктів; порушення систем управління військами та держави; пошкодження комунікацій; знищення живої сили та військової техніки; здійснення масових отруєнь або поширення епідемій і епізоотій, це явище збройної боротьби. Основна його мета – завдати максимальних матеріальних збитків при мінімальному використанні сил та засобів. Головне – змусити противника залучити на захист своїх об’єктів якомога більше матеріальних і людських ресурсів.

Оперативно-розшукові заходи– це система пошукових, розвідувальних, контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних й оперативно-технічних засобів в інтересах охорони державного кордону, важливих об’єктів та громадського порядку, своєчасного виявлення противника і розкриття його замислів, розслідування диверсійних дій, терористичних та інших актів, злочинів.

Режимні заходи – це заходи, призначені для ускладнення дій ССО противника та НЗФ. Вони являють собою сукупність заходів, спрямованих на забезпечення певного встановленого режиму (прикордонного, надзвичайного, воєнного стану, митного, візового тощо).

Об’єктами диверсійно-терористичних посягань у військах, в першу чергу, можуть бути: склади, бази боєприпасів, озброєння, пально-мастильних матеріалів, інших матеріальних засобів, парки бойових машин. Крім цього, ними можуть бути: казарми, будинки в місцях компактного проживання сімей військовослужбовців, об’єкти життєзабезпечення військових містечок тощо.

Підрозділи СВ під час проведення антитерористичної операції, як правило, залучаються до виконання таких завдань і заходів, які створюють сприятливі умови на військових об’єктах (посилення охорони й оборони складів збереження зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин), запобігання, виявлення і припинення актів терористичної спрямованості; реалізація попереджувальних та інших спеціальних заходів; надання відповідним органам управління інших суб’єктів боротьби з тероризмом засобів зв’язку, транспортних, необхідних матеріально-технічних засобів та необхідної інформації; евакуація населення з районів здійснення (загрози) диверсій та терористичних актів.

450. Спеціальна (спільна) операція – це сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, часом і місцем військових, оперативних (оперативно-тактичних), режимних, слідчих та інших заходів і бойових дій, які проводяться за замислом та планом, під єдиним керівництвом з метою створення умов для досягнення поставлених завдань відповідно до виду операції. Вона проводиться, як правило, у тісній взаємодії з іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, органами управління територіальної оборони. Для підрозділів СВ найбільш характерним буде взяття участі, як правило, у складі рот (батальйонів) у забезпеченні та проведенні протидиверсійних, диверсійно-розвідувальних операцій, операцій з організації руху опору на території противника (тимчасово зайнятої противником) та миротворчих операціях. Порядок проведення спеціальних операцій залежить від умов обстановки і, головним чином, від складу та характеру дій сторін, наявності сил і засобів, характеру місцевості, інфраструктури, загального складу та настроїв місцевого населення тощо.

Протидиверсійні операції (в умовах правового режиму воєнного стану) проводяться спільними діями підрозділів СВ, підрозділів ССпО, підрозділів інших видів ЗС України, підрозділів ІВФ та ПрО у складі об’єднаного угруповання для виявлення, затримання та ліквідації ДРС (ДРГ) противника та НЗФ у визначених районах.

Диверсійно-розвідувальні операції проводяться, як правило, силами підрозділів ССпО у взаємодії з підрозділами СВ та інших видів ЗС і включають спеціальні дії в інтересах стримування розвитку збройного конфлікту, зниження можливостей противника щодо ведення воєнних дій та створення сприятливих умов для дій своїх військ, у тому числі й виведення з ладу важливих воєнно-економічних об’єктів противника.

Операції з організації руху опору на території противника (яка тимчасово зайнята противником) проводяться силами підрозділів ССпО у взаємодії з підрозділами СВ та інших видів ЗС з метою підготовки керівних кадрів руху опору на території противника (яка тимчасово зайнята противником); розгортання руху опору; надання допомоги у формуванні, розгортанні та підготовці партизанських формувань; підготовки баз, створення запасів зброї, боєприпасів; спеціальні дії партизанських формувань щодо порушення комунікацій, зриву військових перевезень, зменшення можливостей використання противником місцевих ресурсів, виведення з ладу важливих військових об’єктів противника та зниження рівня психологічного стану його особового складу тощо.

451.У ході виконання поставлених завдань під час проведення стабілізаційних, специфічних дій та спеціальних операцій взвод (відділення, танк), як правило, діє в складі роти (взводу), а також може виконувати окремі завдання самостійно або в складі тактичних груп (зведених підрозділів) та в тісній взаємодії з ІВФ та ПрО. Основними формами дій механізованих підрозділів у цих умовах можуть бути: дії у складі передового загону (авангарду) або головних сил під час висування в район спеціальної операції (стабілізаційних, специфічних) дій; участь у заходах посилення охорони (прикритті) державного кордону, заходах щодо посилення важливих військових об’єктів (військових частин), блокування та ізоляція районів зосередження НЗФ; дії в призначених зонах (районах) відповідальності щодо ліквідації цих формувань та підрозділів ССО противника; проведення пошукових дій і прочісування місцевості; улаштування засідок; дії щодо охорони та оборони важливих державних об’єктів, районів розташування військ; охорона комунікацій і супроводження колон; розвідувально-пошукові дії; несення комендантської служби у встановлених районах та спільні дії з підрозділами інших військових формувань і правоохоронних органів щодо підтриманого встановленого режиму (прикордонного, надзвичайного, воєнного стану, митного, візового тощо), участь у заходах щодо ліквідації НС.

Танкові підрозділи, як правило, використовуються для посилення механізованих підрозділів, підрозділів внутрішніх військ. Іноді для вирішення окремих завдань можуть використовуватися і самостійно (несення служби на блокпостах, зайняття оборони на вході і виході з гірських ущелин, прикриття можливих напрямків дій мобільних груп антидержавних збройних формувань).