Надання хворому функціонального положення в ліжку

Навчальна мета: уміти підготувати постіль хворому; надати хворому потрібного положення за допомогою функціонального ліж­ка; надати хворому необхідного положення в звичайному ліжку.

Виховна мета: терпіння та витримка, доброзичливе й уважне ставлення медичної сестри до тяжкохворих, які перебувають на суворому ліжковому режимі.

Початковий обсяг знань: знати, яке положення надати хворо­му в ліжку; режим фізичної активності пацієнта; вимоги до облад­нання ліжка кожного хворого.

Оснащення:

1) ліжко з панцирною сіткою;

2) функціональне ліжко;

3) матрац з наматрацником;

4) простирадло;

5) ковдра з підковдрою;

6) дві подушки пір'яні або пухові з наволочками;

7) два рушники: для обличчя та для ніг.

Положення хворого в ліжку може бути активним, пасивним, вимушеним. Активне положення пацієнт займає в разі легкого перебігу захворювання або на початковій стадії тяжких захворю­вань. При цьому хворий самостійно змінює своє положення в ліж­ку, встає, ходить, здійснює заходи особистої гігієни.

Пасивне положення спостерігають в осіб, які перебувають у непритомному стані, або в дуже ослаблених хворих.

При цьому хворий самостійно не може змінити своє положен­ня в ліжку. Він лежить так, як його поклали.

Вимушене положення займають хворі для поліпшення свого стану та зменшення болю або задишки. Так, під час нападу брон­хіальної астми для полегшення дихання хворий займає положен-

ня ортопное — сидить, упираючись руками в край ліжка або колі­на, чи стоїть біля вікна, спершись руками на підвіконня; при цьо­му розширюються міжреброві проміжки та мобілізуються м'язи грудної клітки.

За наявності виразкової хвороби шлунка для зменшення інтен­сивності болю в животі хворі сидять, нахилившись уперед і обхо­пивши живіт руками, або лежать у ліжку із зігнутими в колінах і притиснутими до живота ногами.

Слід пам'ятати, що не завжди можна визначити тяжкість за­хворювання з огляду на положення, яке займає хворий у ліжку. Так, хворі зі злоякісними пухлинами деякий час перебувають в активному положенні, але незважаючи на це є тяжкохворими.

Режим фізичної активності. Дуже важливе значення має до­тримання хворим призначеного йому режиму фізичної активнос­ті. Режим хворого може бути суворим ліжковим, ліжковим, па­латним (або напівліжковим) і загальним.

Дуже суворий і тривалий ліжковий режим є небажаним, тому що тривала фізична нерухомість знижує тонус, порушує фізіоло­гічні рефлекси й може бути причиною розвитку різних усклад­нень: пролежнів, пневмонії, тромбозу судин тощо. Тривалість су­ворого ліжкового режиму визначає лікар для кожного хворого.

В умовах ліжкового режиму хворому дозволяють повертатися в ліжку, сідати, опустивши ноги, виконувати легкі гімнастичні .вправи під наглядом медичної сестри.

В умовах напівліжкового режиму хворий може самостійно по­вертатися, сідати в ліжку, ходити по палаті. Заходи особистої гі­гієни, фізіологічні відправлення та вживання їжі такі хворі здійс­нюють у палаті.

В умовах загального режиму дозволяються прогулянки на сві­жому повітрі.

Ліжко хворого та вимоги до його обладнання. Оскільки хвора людина більшу частину часу проводить у ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним. Лікарні оснащують ліжками двох типів: звичайними з пружинною сіткою та функціональними, за допо­могою яких можна підняти верхній або нижній кінець тулуба.

Ліжко хворого має бути металевим або дерев'яним (полакова­ним), з рівною, добре натягнутою пружинною сіткою. Ніжки по­винні мати коліщатка, щоб ліжко легше було пересувати. Ліжка в палаті треба розташовувати так, щоб забезпечити вільний підхід до хворого з усіх боків.