Теоретичні і методологічні основи медичної психології. Роль медичної психології у формуванні сучасних уявлень про єдність соматичного і психічного
Клінічна психологія відноситься до міждисциплінарної області наукового знання і практичної діяльності, у якій перетинаються інтереси медиків і психологів. Якщо виходити з проблем, що дозволяє ця дисципліна (взаємовплив психічного і соматичного у виникненні, перебігу і лікуванні хвороб), і практичних задач, що перед нею ставляться (діагностика психічних порушень, розрізнення індивідуальних психологічних особливостей і психічних розладів, аналіз умов і факторів виникнення розладів і хвороб, психопрофілактика, психотерапія, психосоціальна реабілітація хворих, охорона і підтримка здоров’я), то вона є галуззю медичної науки. Однак якщо виходити з теоретичних передумов і методів дослідження - це наука психологічна.
Міждисциплінарний статус медичної психології робить цю дисципліну особливо чуттєвою до рішення основної теоретико-методологічної проблеми сучасної науки - проблеми «природи людини» як істоти біосоціальної по своїх зовнішніх проявах. Психологія має справу з особливою реальністю - суб’єктивною, котра далеко не завжди збігається по змісту з реальністю, що існує незалежно від людини. Прийнято вважати, що психологія - це наука про психіку. Однак психіка - досить складне явище, у яке включаються декілька взаємозалежних, але різних по своїй природі областей: усвідомлювана суб’єктивна реальність, несвідомі психічні процеси, структура індивідуальних психічних властивостей, поведінка, що спостерігається зовні. Відповідно, психіку можна розглядати з різних точок зору: з боку математичних, фізичних, біохімічних, фізіологічних процесів або як соціокультурний, лінгвістичний феномен.
Підкреслюючи значення теоретичних та методологічних проблем у медичній психології, В.Н. Мясищєв писав: «Чим більш важливі і відповідальні проблеми здоров’я і хвороб людини, тим більше необхідне серйозне обґрунтування методологічної сторони й основи медичної психології, складність і труднощі якої зростають внаслідок поєднання в проблемі медицини і психології».
Згідно К.К. Платонову, для медичної психології найбільше значення мають наступні принципи: детермінізму, єдності свідомості і діяльності, рефлекторний, історизму, розвитку, структурності, особистісного підходу. Пояснення, імовірно, вимагають лише деякі з них, зокрема, останні три принципи.
Принцип розвитку. У медичній психології цей принцип може конкретизуватися як етіологія і патогенез психопатологічних розладів у їх прямому (розвиток хвороби) і зворотному (ремісія, видужання) розвитку. Специфічним є особлива категорія - патологічний розвиток особистості.
Принцип структурності. У філософії під структурою розуміють єдність елементів, їхніх зв’язків і цілісності. У загальній психології вивчають структури свідомості, діяльності, особистості й ін. І.П. Павлов привів таке визначення методу структурного аналізу: «Метод вивчення системи людини той же, як і всякої іншої системи: розкладання на частини, вивчення значення кожної частини, вивчення частин, вивчення співвідношення з навколишнім середовищем і розуміння на підставі всього цього її загальної роботи і керування нею». Задачею медичної психології є приведення в єдину систему приватних структур різних психопатологічних явищ і узгодження її з загальною структурою здорової і хворої особистості.
Принцип особистісного підходу. У медичній психології особистісний підхід означає відношення до пацієнта чи досліджуваної людини як до цілісної особистості з урахуванням усієї її складності і всіх індивідуальних особливостей. Варто розрізняти особистісний і індивідуальний підходи. Останній - це урахування конкретних особливостей, властивих даній людині в даних умовах. Він може реалізуватися як особистісний підхід, чи як вивчення окремо узятих індивідуально-психологічних чи соматичних якостей.