Етап ознайомлення з новими лексичними одиницями
Перекладні способи семантизації включають: однослівний переклад; багатослівний переклад( go – йти, їхати, летіти, пливти); пофразовий переклад ( в інтенсивній методиці); тлумачення значення і/або пояснення рідною мовою( big –великий, означає величину, розмір); дефініція/визначення (watch –годинник, що носять на руці або в кишені).
До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносяться : наочна семантизація –демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів, тощо; мовна семантизація : а)за допомогою контексту, ілюстративного речення/речень (The basket weighs 5 pounds) , б) зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами – за допомогою антонімів і зрідка синонімів (cold – warm); дефініція – опис значення нового слова за допомогою уже відомих слів ( teenager – a person from 13 to 19 years of age); тлумачення значення ЛО іноземною мовою (sir – a respectful term of address to a man).
Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО активного словника
На даному етапі виконуються рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких учень сприймає ЗМ і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної вчителем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:
-імітація ЗМ
-лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя
-підстановка у зразок мовленн
-завершення ЗМ
-розширення ЗМ
-відповіді на інші типи запитань
-самостійне вживання ЛО у фразі/реченні
-об”днання ЗМ у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну
Поряд з умовно-комунікативними вправами у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи:
а) на засвоєння форми і значення ЛО:
-повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем;
-згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо;
-групування слів за різними формальними ознаками: частинами мови тощо;
-розташування слів в алфавітному порядку;
-згадування і називання усіх видових понять при називанні певного родового поняття (напр. Меблі – стіл, стілець, тощо);
-вибір з ряду слів того слова, що не відповідає даній темі;
-заповнення пропусків у реченні відповідними словами;
-називання слова за його дефініцією або зображенням;
-вибір синоніма/антоніма до даного слова;
б) на засвоєння сполучуваності слів:
-складання словосполучень з окремих слів;
-називання іменників, які можуть вживатися з даним дієсловом;
-вилучення слова з ряду слів, яке не поєднується з ключовим словом;
-знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень.
Етап автоматизації дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенційного словник
З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи на:
-заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;
-співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;
-вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;
-визначення значення підкресленого багатозначного слова у даному контексті за словником;
-визначення значення фразеологізму за словником;
-вибір ключових слів у реченні, абзаці, тексті;
-знаходження у тексті слів, що виражають позитивну або негативну оцінку;
-знаходження в тексті інтернаціональних слів;
-визначення значень незнайомих складних слів за їх компонентами;
-визначення значень незнайомих слів, утворених за конверсією;
-визначення нових значень відомих багатозначних слів за контекстом.
На початковому ступені переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор,зображального і предметного унаочнення.
8. Методика формування іншомовної граматичної компетенції: мета і зміст навчання граматичного матеріалу, етапи ознайомлення із ГС активного мінімуму, типи і види вправ для їх засвоєння.
У загальноосвітній школі вивчається спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного та пасивного граматичного мінімуму.
До активного граматичного мінімуму входять граматичні структури (ГС), якими учень має оволодіти для вираження власних думок при говорінні та на письмі.
До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження власних думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення при аудіювання та читанні.
Метою навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, є оволодіння граматичними навичками мовлення : репродуктивними (тобто граматичними навичками говоріння і письма ) та рецептивними навичками, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.
Граматична структура. Сприймаючи граматичну форму,ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а структуру, відповідно, розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень. Так, наприклад,наявність у реченні дієслова to be та основного дієслова із закінченням –ing сигналізує про структуру Continious Tense, яка означає дію що відбувається в певний момент.
ГС має три складові :форму(як утворена ГС), значення (що означає дана ГС) та прагматику(коли і чому вживається). Проаналізуємо ГС “присвійна форма” з цієї точки зору.
Форма posessive. При утворенні цієї граматичної структури до іменника, який не закінчується на s додається “s. До іменника що закінчується на s, додається “. Закінчення s вимовляється як s, z, iz.
Значення Posessive : володіння чимось ( Tom`s house) опис( a debtor`s house), кількість( a month`s holiday), стосунки (Jack`s wife), частина від цілого (Jack`s hand) походження /виконавець (Shakespeare`s play).
Вживання Posessive. Вживається, коли мова йде про живих істот, з неживими істотами, коли вони виконують якусь дію (the train`s arrival), з іменниками, що означають час та відстань (a day`s wait), з назвами крїн та міст (New-York`s streets), з іменниками ship, boat,car –the ship`s crew, в усталених виразах at arm`s length, at a stone`s throw та ін.
Цілком очевидно, що для правильного розуміння та вживання певної ГС слід мати на увазі всі три її складові.
При ознайомленні учнів з новою ГС слід перш за все звернути увагу нa функцію цієї ГС, а форма має засвоюватись у нерозривній єдності з функцією.
Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру. Розрізняють п”ять рівнів мовленнєвих одиниць:
рівень словоформи (слово в його граматичній формі);
рівень вільного словосполучення;
рівень фрази/речення;
рівень понадфразової єдності(відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний);
рівень цілого тексту.
Формування граматичних навичок відбувається на перших чотирьох рівнях.
ГС різних рівнів можна зобразити різними способами: за допомогою вербальних правил (описових і правил-інструкцій); моделей-схем і мовленнєвих зразків.
Описові правила мають констатуючий характер і формулюються у такий спосіб: ...формується за допомогою..., вживається в таких випадках...
Правила-інструкції мають динамічний характер і є інструкціями до дії. Наприклад: Щоб запитати, чи дія відбувається регулярно (Present Simple) поставте на перше місце такі форми допоміжного дієслова: does – для 3-ої особи однини , do- для всіх інших осіб однини і множини; на друге – підмет, на третє – першу форму смослового дієслова, а потім інші члени речення.
Модель-схема ГС спеціального запитання у Present Simple (рівень фрази)
Where do you live?
Зразок мовлення – це типова одиниця мовлення, що служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, які мають таку саму структуру.
Зразок мовлення рівня словоформи: books s , bags z , brushes iz .
Зразок мовлення рівня словосполучення: on the chair, under the chair
Зразок мовлення рівня фрази: Pete is writing a letter.
Етап ознайомлення з новою ГС активного граматичного мінімуму.
Мовлення за своєю природою ситуативне, тому нову ГС слід вводити в типових ситуаціях мовлення. З цією метою можна використовувати реальні та уявні ситуації, створені різними засобами – за допомогою вербального опису,ілюстративного, предметного або дійового унаочнення.
Введення нової ГС можна здійснювати двома методами – дедуктивним (спочатку вводиться граматичне правило, а потім – приклади) та індуктивним (студенти самостійно виводять правило на основі аналізу кількох прикладів). Введення ГС дедуктивним методом бажане у разі, якщо студенти мають труднощі з мовним аналізом та узагальненням, а також якщо правило занадто складне. Найкращі результати дає комбінація дедуктивного та індуктивного способів. Перевага використання індуктивного підходу полягяє в тому, що учитель має змогу побачити, що знають учні про дану ГС.
Для введення нової ГС використовуються: діалог, аутентичний текст (напр., газетна стаття), фрагменти запису радіо/телепередач, вірші та пісні.
9. Мета і зміст навчання інтонації, типи і види вправ для формування рецептивних і репродуктивних інтонаційних навичок.
Метою навчання інтонації є формування:
1) рецептивних інтонаційних навичок або «інтонаційного слуху» в аудіюванні,
2) продуктивних інтонаційних навичок (в говорінні та при читанні уголос).
I етап. Ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями (ІнМ) відбувається у мовленнєвій ситуації. При цьому вчитель пояснює їх комунікативні значення (напр. “прохання”, “наказ” та ін.). Після першої демонстрації ІнМ необхідно записати її на дошці, позначаючи на фразі наголошені слова та ядерний тон. Далі слід прослухати невеличкі діалоги у звукозапису з новими ІнМ. Потім переходять до автоматизації дій учнів з новими ІнМ.
ІІ етап. Автоматизація дій учнів з новими ІнМ.
На цьому етапі виконуються умовно-комунікативні вправи на рецепцію та репродукцію ІнМ.
Вправи на рецепцію інтонаційних моделей.
Вправи на впізнавання.
Прослухайте розпорядження, які батьки дають своїм дітям. Підніміть сигнальну картку, коли ви почуєте, що розпорядження зроблене у формі прохання. Не забудьте, що прохання передається висхідним тоном.
Наприклад:
1). Clean the mess, please. 2) Water the flowers, please. Etc.
Вправи на диференціацію.
Послухайте розпорядження, з якими батьки звертаються до своїх дітей. Вирішіть, чи обидва вони звертаються до дітей з проханням. Якщо так, поставте знак “+” біля відповідного номера. Якщо ні – знак “-“. Наприклад:
Моther: Wash up, please.
Father: Sweep the floor, please. ( Ключ: 1+).
Вправи на ідентифікацію.
Прослухайте розпорядження, які дають батьки. Визначте, де вони звертаються до дітей з проханням (П), а де – з наказом (Н). Зробіть відповідні позначки біля номера кожного розпорядження.
Вправи на репродукцію інтонаційних моделей.
За своїм характером – це умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні вправи на імітацію, підстановку і трансформацію ЗМ, а також продуктивні вправи на самостійне вживання ІнМ на рівні фрази та понадфразової єдності.
Вправи на імітацію.
Попросіть товариша зробити те, про що я прошу вас.
Напр.: T: Give me the book, please.
P: Give me the book, please.
Вправи на підстановку.
Я звернуся до вас з проханням дати мені певну річ. Зверніться до товариша з подібним проханням, але попросіть іншу річ.
Напр.: T: Give me your pen, please.
P: (Звертаючись до товариша) Give me your book, please.
Вправи на трансформацію.
Послухайте мої накази і передайте їх товаришеві як прохання. Напр.:
T: Open the door, please.
P: Open the door, please.
Вправа на самостійне вживання ІнМ.
У мене на столі багато речей. Якщо ви попросите їх англійською мовою, ви їх одержите. Напр.:
P 1: Give me your pencil, please.
T: Here you are.
P 1: Thank you.
Робота над інтонацією має продовжуватися при виконанні комунікативних вправ у говорінні, аудіюванні, читанні вголос, бо ІнМ по-справжньому можна розуміти (вживати) лише в процесі спілкування в різноманітних мовленнєвих ситуаціях.
10. Поняття «активний» і «пасивний» граматичний мінімум, типи і види вправ для засвоєння ГС пасивного граматичного мінімуму.
У загальноосвітній школі вивчається спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного та пасивного граматичного мінімуму.
До активного граматичного мінімуму входять граматичні структури (ГС), якими учень має оволодіти для вираження власних думок при говорінні та на письмі.
До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження власних думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення при аудіювання та читанні.
1) Етап ознайомлення з ГС пасивного граматичного мінімуму.
На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. ГС, які учні мають лише розпізнавати і розуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають з”являтися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшість граматичного матеріалу, що вивчається.
У процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвідносити її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, які так само , як і репродуктивні, повинні характеризуватися гнучкістю, стійкістю, автоматизованістю.
На відміну від ГС активного мінімуму, які вводяться поступово, невеликими порціями( за принципом однієї трудності), ГС пасивного мінімуму доцільніше пред”являти учням крупними блоками.
ГС пасивного мінімуму для читання можна подавати у контексті або у форму таблиці.
ГС пасивного мінімуму , з якими учні зустрінуться при аудіюванні, бажано вводити в уривках з фонограми прозаїчних або драматичних творів.
2) Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного граматичного мінімуму.
Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного мінімуму, як і активного, має два рівні – рівень окремого речення та рівень понадфразової єдності (або мікротексту). Тут переважно використовуються некомунікативні рецептивні вправи таких видів:
на розпізнавання ГС і диференціацію ГС та умовно-комунікативні вправи для перевірки розуміння ГС пасивного мінімуму, що засвоюється, -відповіді на запитання.
Вправа на розпізнавання ГС: Прочитайте речення. Випишіть форми інфінітива, що називають дію, спрямовану на особу чи предмет, які виконують у реченні роль підмета.
Вправа на диференціацію ГС:Прочитайте речення. У ліву колонку випишіть номери речень, в яких дія, виражена інфінітивом, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом в особовій формі, у праву – з інфінітивами, що виражають дію, яка передує дії, вираженій дієсловом у особовій формі.
Вправа на перевірку розуміння ГС: Прочитайте речення. Дайте коротку відповідь на запитання.
11. Методика формування іншомовної компетенції в аудіюванні: мета і зміст навчання, суть аудіюванні як виду мовленнєвої діяльності, труднощі аудіюванні, способи презентації аудіо текстів.
12. Система вправ для навчання аудіювання, різні способи перевірки розуміння аудіо текстів.
13. Загальні та відмінні характеристики (психологічні і мовні) діалогічного і монологічного мовлення та їх урахування в процесі навчання. Функціональні типи монологу та діалогу.
14. Методика формування іншомовної компетенції в діалогічному мовленні, мета і зміст навчання, використання навчально-мовленнєвих ситуацій, система вправ для навчання діалогічного мовлення.
15. Методика формування іншомовної компетенції в монологічному мовленні, мета і зміст навчання, використання навчально-мовленнєвих ситуацій, система вправ для навчання монологічного мовлення.