Становлення наукового розуміння літературного твору_ як системно організованої цілісності
Літературний твір - найголовніші об’єкт теорії літератури як науки і навчальної дисципліни. Особливе місце теорії літературного твору в структурі курсу теорії літератури.
Основні методологічні принципи системного підходу (загальнотеоретичний рівень), їх широке застосування в сучасних наукових дослідженнях.
Уявлення про цілісність літературного твору в античну епоху (Аристотель). Думки видатних учених та письменників XIX от. (Гегель, Бєлінський, Л.Толстой, І.Франко) про системну природу літературного твору.
Поява у 20-х роках перших спроб усвідомленого підходу до літературного твору як до системно-організованого об’єкту: розробка представниками ОПОЯЗу (Ю.Тинянов, В.Жирмунський, В.Шкловський, Б.Ейхенбаум та ін.) понять прийом, функція, домінанта, установка, що з часом стануть категоріями системного аналізу.
Процес кристалізації системного підходу як конкретної, спеціалізованої для потреб літературознавства методології, що здатна осягати системну природу літературних явищ - і насамперед поетику окремого твору та індивідуальну поетику письменника. Накопичення уявлень про чинники, що формують цілісність твору та індивідуальної поетики в працях 60-70-х років, у яких досліджувалась поетика видатних майстрів слова (Л.Новиченко, А.Чудаков, М.Чудакова та ін.). Поступове формування літературознавчого розуміння таких понять системного підходу як система, цілісність, системотвірний чинник, компонент, зв’язок, функція та ін.
Усвідомлений період осягнення системної природи літературних явищ, коли їх дослідження свідомо ґрунтується на принципах системного підходу (праці Л.Тимофєєва, Б.Гончарова, та ін.).
Проблема точності літературознавчих досліджень і системний підхід. Системне розуміння природи літературного твору і пошуки нових методологічних прийомів, що сприяють ефективності вузівської літературної освіти (Г.Клочек. Як наблизитись до Давида Мотузки. - К., 1989).
2. Склад поетики літературного твору. Категорія “функція”
Обґрунтування актуальності проблеми: без. теоретичного осмислення складу явища неможливе його вивчення як системно організованої цілісності. Труднощі в розробці теоретичної концепції складу поетики. Критичний аналіз деяких найбільш конструктивних концепцій в розробці складу поетики літературного твору (В.Жирмунський, Г.Поспєлов, М.Бахтін). Недоліки “рівневого” розуміння складу літературного твору.
Трактування категорій, “система”, “елемент”, “компонент” у системології. Інтерпретація цих категорій в поетиці. Поняття прийому як далі неподільної одиниці форми, здатної до виконання певної художньої функції. Прийом як еквівалент поняттю “виражальний засіб”. Поділ прийомів на групи - мовні, сюжетні, композиційні, ритмічні, характеротвірні і т.д. Прийом як елемент поетики літературного твору, а група прийомів - як компонент чи субсистема. Поетика високохудожнього твору як гармонійна система, що складається з елементів та компонентів, тотально організованих на досягнення кінцевого художнього результату. “Технічний” (М.Бахтін) характер пропонованої концепції складу поетики.
Погляд на форму літературного твору як не тільки на “техніку”, а й на естетично самоцінний зміст, який виділено автором з “єдності природа” (М.Бахтін) і який естетично переживається читачем під час сприймання літературного твору.
Тісний зв’язок поняття “літературний прийом” з поняттям “функція”. Визначення категорії “функція”, її значення для теорії літературного твору. Проблема методики виявлення функції літературних прийомів. Аргументація положення, що пошуки рішень даної проблеми треба шукати в науковій, сфері, яка визначається як “художнє сприймання”.
Стисла історія взаємодії літературознавства та психології в розкритті “секретів” художності. Класика рецептивної поетики: естетика і поетика О.Потебні, трактат І.Франка “Із секретів поетичної творчості” та “Психологія мистецтва” Л.Виготського.
Сучасні спроби здійснити аналіз поетики літературного твору з рецептивних позицій.
3. Системотвірні чинники літературного твору
Обґрунтування актуальності проблеми: головний пафос системного підходу полягає у виявленні тих “сил”, що формують явище як системно організовану цілісність.
Розмаїття думок про природу “сил”, які визначають цілісність літературного твору. Спроби понятійно-термінологічного оформлення цих думок (“самобутність етичного ставлення автора до предмета”, “художній задум”, “естетичний намір”, “художнє завдання”, “художня ідея” і т.д.).
Тріада понять “художня ідея”, “художній результат” і “творча мета”, що перебувають в синтезованому стані, як головний (загальний) системотворний чинник літературного твору.
4. Цілісність літературного твору
Категорії “цілісність” і “системність” на загальнофілософському рівні осмислення; відношення між ними. Висловлювання письменників про цілісність художнього твору. Метафора “організм” літературного твору. Сенс порівняння літературного твору з живим організмом.
Оптимальна організація твору. Зв’язок понять “оптимальна організація” - “цілісність” - “художність”. Роль авторського відчуття оптимальності у виборі словесного матеріалу, сюжетних ходів, композиційних вирішень тощо. Категорія гармонії, що характеризується поняттями міри, симетрії, врівноваженості, пропорції і диспропорції, як важливий., хоч ще мало застосовуваний, інструмент аналізу оптимальної організації художнього твору. Відчуття гармонійності явища суть відчуття його цілісності.
Методика визначення оптимальності художнього прийому. Проблема “необов’язкових” елементів у літературному творі.
Повнота освоєння теми і цілісність літературного твору. Тісний зв’язок вичерпаності проблеми літературного твору, повноти вираження теми, художньої ідеї з досягненням художньої істини. Теза: цілісність твору можлива у тому випадку, коли він відображає сутність художньо усвідомлюваного явища, відкриває читачу художню істину.
Тотальність процесу внутрішньої гармонізації, що охоплюєне тільки найменші “технічні” прийоми, а й усі складові художнього світу твору. Явище “притишення” окремих компонентів твору, послаблення їх функціональності, що зумовлюється необхідністю сприяти функціональності інших компонентів
Цілісність твору як критерій оцінки його мистецької вартості.
5. Напрями, шляхи та види аналізу літературного твору
Аналіз літературного твору - одна з найважливіших ділянок літературної науки. Загальнокультурне значення високопрофесійного підходу до аналізу літературного твору, яке ґрунтується на тому, що, по-перше, такий аналіз сприяє активнішому засвоєнню суспільством того своєрідного пізнавального, морально-етичного та естетичного потенціалу, який містить у собі художня література, а по-друге, саме на цій ділянці академічне літературознавство контактує із методикою викладання літератури в школі.
Мета, з якою аналізується твір - фактор, що визначає акцентуацію, шлях та вид аналізу.
Напрями аналізу: науково-академічний, літературно-критичний, шкільний та вузівський. Шляхи аналізу: пообразний, проблемно-тематичний, послідовно-цілісний. Види аналізу: соціологічний, психологічний, естетичний, поетикальний, Взаємодія шляхів та методів аналізу. Зумовленість вибору шляху, виду та методу аналізу специфічністю літературного твору. Важлива роль методу “повільного читання” (або ж читання “під мікроскопом”) окремих фрагментів твору.
Варіантність у застосуванні методологічних та методичних принципів системного підходу при різних напрямах, шляхах та видах аналізу літературних творів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аверьянов А. Системное познание мира. - М., 1985.
2. Ананьев Б. Задачи психологии искусства //Художественное творчество - 1982. - М., 1983.
3. Афанасьев В.Г. Мир живого: системность, эволюция и управление.- М., 1986.
4. Бахтин М. Проблемы содержания, материала и формы в словесном творчестве //Бахтин М. Литературно-критические статьи. - М., 1975.
5. Блауберг И. Целостность и системность //Системные исследования, Ежегодник. - М., 1977.
6. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. - М., 1973.
7. В’язовський Г.А. Творче мислення письменника. - К., 1982.
8. Выготский Л. Психология искусства. - М., 1960.
9. Гиршман М. Целостность литературного произведения //Проблемы художественной формы социалистического реализма: В 2 т. - М., 1971, - Т.2.
10. Гиршман Н., Громяк Р. Целостный анализ художественного произведения. - Донецк, 1970.
11. Гончаров Б. Принцип историзма и системный анализ произведения //Методология современного литературоведения: Проблема историзма. - М., 1978.
12. Гончаров В. Структурализм, “постструктурализм” и системный анализ //Русская литература. - 1985. - № 9.
13. Ермаш Г. Искусство как мышление. - М., 1982.
14. Ігнатенко М.А. Генезис сучасного художнього мислення. - К.,1986.
15. Клочек Г. Душа моя сонця намріяла...”. Поетика “Сонячних кларнетів” Павла Тичини. - К., 1986.
16. Клочек Г. Поетика Бориса Олійника. - К., 1989.
17. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова: Деякі принципи літературного аналізу художньої мови. - К., І965.
18. Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса. - М., 1986.
19. Кухар-Онишко О.С. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. - К., 1985.
20. Ленсу Е. Художественная идея и образный мир литературного произведения. - Минск, 1986.
21. Лихачев Д. Внутренний мир литературного произведения //Вопросы литературы. - 1968. - № 8.
22. Мейлах Б. Талант писателя и процессы творчества. - Л., 1969.
23. Мейлах Б. Художественное восприятие как научная проблема /Художественное восприятие. - М., 1971.
24. Никифорова О. Исследование по психологии творчества. - М., 1972.
25. Соколов А.Н. Теория стиля. - М,, 1968.
26. Тимофеев Л. Слово в стихе. - М., 1982, 1987.
27. Франко Г. Із секретів поетичної творчості //Франко I. Твори: У 50 т. - К., І98Г. - Т. 31.
28. Хованская 3. Анализ литературного произведения в современной французской филологии. - М., 1980.
29. Храпченко М.Б. Размышления о системном анализе литературы /Художественное творчество, действительность, человек. - М., 1982.
30. Шестаков В. Гармония как эстетическая категория. - М., 1973.
31. Эльсберг Я. Об исследовании формообразующих факторов и их соотношений //Проблемы художественной формы социалистического реализма: В 2 т. - М., 1971. - Т. 1.