Особливості спілкування медичних працівників між собою”.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Дисципліни	Знати	Вміти
Основи медсестринства	Права та обов’язки медичної сестри	Розділяти поняття обов’язку на формальне та усвідомлене відношення
Українська мова за професійним спрямуванням	Фахову термінологію українською мовою	Використовувати ділову українську мову у навчанні та практиці

3.2. Зміст теми:

Навчальна література

Підручники: Касевич Н.М. Медсестринська етика і деонтологія. – К.:

ВСВ «Медицина», 2010. – С. 62-70.

3.3. Рекомендована література:

- основна

Підручник: Назар П.С., Віленський Ю.Г., Грандо О.А. Основи медичної етики. – К.:

Здоров’я, 2002. – С. 148-165.

- допоміжна

Остапенко О.А. Этика и деонтологія среднего медицинского работника. –

Л.: Медицина, 1985. – С. 62-74.

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Вивчити: 1. Колегіальність у медичному колективі.   2. Фахова взаємоповага. 3. Етика взаємовідносин медичної сестри в лікувально-профілактичних закладах різного профілю.	1.. Вивчити матеріал за допомогою підручника, скласти структурно-логічну схему. 2. Схематично відобразити ланки медичної структури. 3. Звернути увагу на дотримання субординації у колективі.

3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою по темі:

Особливості спілкування медичних працівників між собою”.

3.5. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю

1. Як ви розумієте толерантність і взаємоповагу як етичну норму взає­мовідносин медичних працівників між собою?

2. Як ви розумієте правильну організацію праці й упорядковану вироб­ничу дисципліну в медичному колективі?

3. У яких випадках між пацієнтом і медичним працівником може ви­
никнути суто людське взаєморозуміння?

4. Які особливості роботи дільничної медичної сестри?

5. Як впливає на лікувальний процес висока етика стосунків у всіх
ланках медичної структури відділення стаціонару?

6. Як ви розумієте об'єктивне самокритичне відношення медичного
працівника до своєї повсякденної роботи?

7. Чи потрібно більш досвідченим медичним працівникам уникати зауважень молодшому за посадою чи професійним досвідом?

8. Чи допустимо в присутності пацієнта робити зауваження про непра­вильність або нераціональність дій свого колеги?

9. Які особливості взаємовідносин медичних сестер і пацієнтів у бло­ках інтенсивної терапії, в реанімаційних відділеннях?

10. У результаті чого, як правило, формується авторитет медичної сест­ри?

11. Чому ділова субординація є запорукою правильних взаємовідносин
у медичному колективі?

12. Які морально-етичні підходи передбачає етична сторона субординації?

13. У чому виявляється роль ради медичних сестер в роботі з питань
деонтологічного виховання молодшого медичного персоналу?

14. У чому полягає суть і значення наставництва?

В. Завдання для самоконтролю : скласти кросворд за темою.

У структурі суспільства велике значення має трудовий колектив. Сучасний рівень розвитку медицини передбачає як одночасну, так і послідовну участь в лікувально-профілактичній роботі не лише ме­диків багатьох спеціальностей і професійних рівнів, а й різних ме­дичних закладів. Сама медична праця має колективний характер.

Високоефективна праця медичного колективу неможлива без дотримання одного з найважливіших положень деонтології — уста­новлення етично обґрунтованих і професійно доцільних взаємовід­носин між лікарями та молодшими медичними працівниками.

Основою соціально-трудового осередку будь-якого медичного закладу головним чином є колектив відділення або кабінету. Колек­тив безпосередньо вирішує задачу медичного обслуговування па­цієнтів. Виконання цієї важливої задачі залежить не лише від про­фесійної підготовки, а й від морального виховання кожного спів­робітника, ступеня засвоєння та практичного дотримання етичних норм і правил у процесі професійних взаємовідносин між членами колективу. Згуртованість, дружнє порозуміння, нормальні стосунки між усіма членами колективу, дотримання відповідної субординації, повага до праці кожного співробітника, дух чесної та відкритої кри­тики створюють відповідний психологічний клімат, сприятливо впливають на якість праці. Відсутність ділових взаємовідносин, не­шанобливе відношення медичних працівників один до одного, роз­брат, склоки, інтриги руйнують колектив, він розпадається на воро­гуючі групи, подібний настрій нерідко передається пацієнтам. Часто внутрішньою причиною інтриг є кар'єризм або інша корислива спрямованість окремих працівників, які можуть дискредитувати членів колективу.

Взаємовідносини медичних працівників між собою є найважливішою складовою ланкою медичної деонтології. Кожний медич­ний колектив є неоднорідним і має свій, відмінний від інших, соціальний і професійний склад. У ньому зазвичай трудяться чоловіки і жінки різного віку — від 18 років до пенсійного віку. За професіями це лікарі, молодший медичний персонал (медичні сестри, фельд­шери, акушерки, лаборанти та ін.), санітарки, адміністративно-господарчий персонал. І безумовно, всі принципи й вимоги медичної деонтології, особливо ті, що стосуються взаємовідносин, є обов'яз­ковими для всіх.

Взаємовідносини в колективі медичних працівників визнача­ються насамперед чітким знанням і добросовісним виконанням своїх посадових обов'язків кожним його членом. Це дає змогу зменшити вірогідність упущень в роботі, знизити можливість дублювання різ­ними медичними працівниками одних і тих самих обов'язків. Кож­на медична сестра (палатна, процедурна, перев'язувальна та ін.) повинна добре знати й виконувати вимоги посадової інструкції, які регулярно контролюються і, в разі потреби, коригуються старшою медичною сестрою.

Етичною нормою взаємовідносин медичних працівників між собою є толерантність і взаємоповага. Потрібно вміти терпимо від­носитись до характерологічних особливостей своїх співробітників, по-діловому реагувати на зауваження лікарів і старших колег і неухильно їх виконувати. Відсутність розумної терпимості до заува­жень старших по роботі, надмірна зарозумілість і самолюбство, небажання прислухатись до корисної поради є показниками низької соціальної культури медичного працівника, результатом його недо­статнього морального виховання. Взаємоповага, привітність, готов­ність до взаємної заміни, коли цього вимагають інтереси справи, розвинені відчуття відповідальності, товариськості та взаємовиручки допомагають медичному працівникові знайти своє місце в колек­тиві.

Правильна організація праці й упорядкована виробнича дис­ципліна в медичному колективі займають важливе місце в формуванні ділових, здорових взаємовідносин між його членами. Внут­рішній розпорядок відділення (кабінету) має бути спланований так, щоб весь робочий час медичної сестри належав пацієнтам, щоб вона була звільнена від невластивих її посаді робіт, що не пов'язані з без­посереднім обслуговуванням пацієнтів. Там, де обсяг робіт кожного працівника чітко визначений, а можливість його виконання під­кріплюється достатньою професійною підготовкою медичних сестер і наявністю необхідних матеріальних засобів (ліків, перев'язувального матеріалу, інструментів, сучасної діагностичної та лікувальної апаратури) колектив буде працювати як добре налагоджений механізм.

Пацієнти дуже тонко відчувають стосунки між лікарем і медич­ною сестрою та швидко на них реагують. Доброзичливі взаємини медичних працівників зміцнюють віру пацієнтів у них, а їхня готов­ність своєчасно надати необхідну кваліфіковану допомогу підносять авторитет колективу.

Пацієнти нерідко діляться з медичними працівниками, що їх обслуговують, своїм горем. Досвідчений і мудрий медичний праців­ник завжди знайде тепле й підбадьорливе слово, а воно іноді неї менш важливе, ніж призначене лікування. Між пацієнтом і медич­ним працівником у таких випадках виникає суто людське взаєморо­зуміння. Слід пам'ятати про те, що почуті факти інтимного характе­ру не можна розголошувати.

У деяких випадках грубість і нетактовність медичної сестри може бути викликана неправильною поведінкою лікаря, але й в такому випадку слід дотримуватись етики взаємостосунків.

В амбулаторних умовах неприємні переживання можуть виникнути в пацієнта в тих випадках, коли медична сестра припустилася помилки, виписуючи направлення на лабораторне дослідження, не­правильно вказала години відвідування того чи іншого кабінету.

Неприпустимими є випадки, коли медична сестра забуває або просто не бажає відвідати в установлений день тяжкохворого вдома. Крім того, сам характер дільничної роботи — численні контакти і великою кількістю пацієнтів і їх рідними — вимагає великого нерво­во-психічного та фізичного напруження.

Значну роль у згуртованості колективу медичних сестер відіграє старша медична сестра, яка добре знаючи характерологічні особли­вості, сімейно-побутові умови медичних сестер, у всіх складних си­туаціях може знайти правильне рішення.

У колективах, в яких переважають добрі, товариські стосунки між співробітниками, де дотримуються славних традицій, кожний праців­ник відчуває корисність і важливість своєї праці в загальній благород­ній справі запобігання захворюванням і лікування населення.

Стаціонар — це зразок якості медичного обслуговування насе­лення в умовах, коли палата стає, іноді на тривалий термін, домівкою для пацієнта. Високий рівень взаємин між медичним персона-1 лом, дисциплінованість, культура та якість обслуговування мають бути головними в діяльності кожного колективу. Будь-який недог­ляд медперсоналу впадає у вічі десяткам пацієнтів і стає предметом їхнього обговорення, підриває авторитет окремого медичного пра­цівника, який допустив це порушення, і колективу в цілому.

Висока етика стосунків на всіх ланках медичної структури відді­лення: няня — палатна сестра — процедурна сестра — сестра-господарка — старша сестра — ординатори — завідувач відділення, за умови чіткого виконання кожним своїх професійних обов'язків, спри­ятливо впливають на лікувальний процес.

Однак трапляються випадки, коли медичний персонал грубо поводиться з пацієнтом, довго не реагує на прохання допомогти йому.

Медичні сестри іноді дозволяють собі безцеремонне ставлення ю пацієнтів, роблять зауваження, коли пацієнт загаявся під час процедури. На такі факти треба звертати особливу увагу, тому що негідний приклад буває "заразним", особливо для молодих спів­робітників.

Запорукою успішної роботи медичного колективу, його злагод­женості й "безаварійності" є конкретна, ділова та принципова това­риська критика й самокритика діяльності кожного медичного пра­цівника, аналіз і узагальнення допущених помилок з метою їх запобі­гання в подальшому. Без об’єктивного, самокритичного відношення до своєї повсякденної роботи неможливо удосконалювати спеціаль­ні знання та професійну майстерність.

Зауваження молодшому за посадою слід робити коректно, не в присутності пацієнта. Коли старші медпрацівники уникають заува­жень, аби не зіпсувати стосунків, вони не сприяють нормалізації клімату в колективі, а навпаки, можуть своєю безвідповідальністю їх ускладнити.

Рішучого засудження заслуговують намагання окремих медич­них працівників перекласти свою провину й упущення в роботі на інших, або звинувачувати інших медпрацівників у неправильності й нераціональності призначеного лікування. Така поведінка не лише підриває авторитет медичного працівника, а й викликає в пацієнта недовіру щодо лікування. Тому, з цих міркувань, обговорення ме­дичних помилок здійснюється за відсутності пацієнта і не підлягає оприлюдненню в засобах масової інформації.

Медичні сестри є помічниками лікарів, вони мають чітко й з високою професійною майстерністю виконувати значний обсяг лі­кувально-діагностичної роботи й забезпечувати належний догляд за пацієнтами. При необхідності вони зобов'язані вивчати складну ме­дичну апаратуру, інструменти й приладдя та вміло використовувати їх. Ось чому висока професійна майстерність і хороша деонтологічна підготовка медичної сестри багато в чому визначатимуть її ділові якості та готовність виконувати найскладніші завдання під час лікування пацієнтів. Важливо, щоб медична сестра відчувала себе справжнім професіоналом, яка обрала свою спеціальність як не­змінний життєвий і трудовий шлях.

Етика взаємин медичних сестер, що працюють у специфічних умовах (реанімаційні відділення, блоки інтенсивної терапії), за своєю суттю є подібною до вищеописаної, але все-таки має свої особли­вості, які залежать від умов праці та клінічних відмінностей.

Медична сестра зазвичай постійно знаходиться біля пацієнтів, безпосередньо спілкується з ними, а тому повинна завжди врахову­вати психічні особливості, почуття, переживання, судження пацієн­тів і зважати на їхній психосоматичний стан. Для кращого розумін­ня стану пацієнта та характеру його переживань медичній сестрі потрібно також знати його соціальне, сімейне та посадове положен­ня. При спілкуванні медичних сестер з пацієнтом велике значення має чуйність, тобто вміння уважно вислухати пацієнта та зрозуміти його переживання. Таке ставлення піднімає настрій, відволікає па­цієнта від гнітючих думок про невтішний прогноз захворювання. Важливо при цьому підбадьорити пацієнта співчутливим словом, переконати в необґрунтованості його побоювань.

Хворобливо змінена психіка, особливо в тяжкохворих, може стати причиною пригніченого настрою та песимістичного судження про своє захворювання. У такому разі всі особи, що контактують з пацієнтом, повинні дотримуватись розробленої лікарем "легенди" щодо його захворювання, своєю поведінкою та словами не виклика­ти в пацієнта здогадок про тяжкість його стану.

До важливих питань медичної етики належить етика стосунків медичних сестер з рідними та близькими пацієнта. Особливе наван­таження на медичну сестру припадає в дні й години передач і відві­дувань. Часом настирливі запитання можуть роздратовувати, викли­кати незадоволення, бажання уникати контакту з відвідувачами, але в таких випадках потрібно ставити себе на місце цих людей.

Безтактна поведінка медичного працівника може стати причи­ною обґрунтованих скарг і висновків про неналежний рівень куль­тури та якості обслуговування в даному відділенні чи лікарні.

Думка рідних передається пацієнтові, викликає в нього негатив­не ставлення та недовіру до персоналу і суттєво відображається на його нервово-психічному і соматичному стані.

Бесіда медичної сестри з рідними не повинна виходити за рамки компетенції. Якщо рідні ставлять питання щодо характеру захворю­вання, можливого прогнозу, то медична сестра повинна запропону­вати звернутися за роз'ясненням до лікаря. Якщо медична сестра в момент звернення відвідувача не може приділити йому належної

уваги, то вона повинна ввічливо вибачитися й попросити призначи­ти інший час зустрічі.

Авторитет медичної сестри — важливий чинник, що визначає її положення в колективі. Медична сестра, що має високий авторитет, користується загальним визнанням колег і має відповідний вплив на оточуючих. Авторитет, як правило, є результатом хорошої професій­ної підготовки, добросовісного відношення до праці та активної участі в громадській роботі. Авторитетні медичні сестри користу­ються визнанням і повагою пацієнтів, а це також стає додатковим лікувальним чинником. Турбота про авторитет медичних сестер стає обов'язком лікарів і керівників медичних закладів. Не варто робити зауваження медичній сестрі в присутності хворих і сторонніх, проте професійні достоїнства та інші позитивні якості медичного праців­ника, навпаки, можуть бути підкреслені в робочій обстановці і на­віть при пацієнтах.

Санітарки своєю працею забезпечують належний санітарно-гігіє­нічний режим і оптимальні умови лікарняного середовища. Добре підготовлені досвідчені санітарки можуть бути гідними помічника­ми в догляді за хворими. У зв'язку з цим вони потребують відповід­ного деонтологічного виховання, прищеплення елементарних пра­вил спілкування з хворими. Тут доречно навести один уривок із за­писів пацієнтів у "Книзі відгуків", які тепло відгукуються про санітарку: "Санітарка Д. вирізняється своєю добротою, доброзич­ливістю та своєрідним бадьорим гумором, які піднімають настрій хворих всієї нашої палати. В дні її чергувань ми легше переносимо свою безпорадність і залежність від хвороби". Таких записів багато й всі вони підкреслюють важливу роль санітарки в догляді за па­цієнтами. Професійні моральні якості у санітарок повинні вихову­вати медичні сестри, і всі категорії співробітників повинні з повагою ставитись до їх тяжкої, але дуже потрібної праці.

Старша медична сестра відділення призначається з числа най­більш кваліфікованих, досвідчених і культурних представників лан­ки молодших медичних працівників. Будучи безпосереднім поміч­ником завідувача відділенням, вона організовує та контролює роботу медичних сестер, сестри-господарки, буфетниць, санітарок, прово­дить серед них повсякденну виховну роботу. Від старшої медичної сестри багато в чому залежить стиль роботи медичних сестер і сані­тарок, культура обслуговування хворих, затишок, чистота та ство­рення сприятливої для пацієнта атмосфери в лікувальному закладі. Досвід показує, що там, де старша медична сестра вміло керує робо­тою персоналу, царює порядок, не буває нарікань від хворих, а мо­лодший медичний персонал дотримується деонтологічних правил, чітко виконує всі діагностичні та лікувальні процедури, здійснює належне спостереження та догляд за пацієнтами.

Запорукою правильних взаємовідносин у медичному колективі є суворе й неухильне дотримання всіма медичними працівниками ділової субординації, тобто підпорядкування нижчих органів і поса­дових осіб вищим і виконання правил службової дисципліни. До­тримання ділової субординації має винятково велике значення в практичній медицині, де багато заходів діагностичного й лікуваль­ного порядку вимагають відповідної послідовності та наступності. Кожному медичному працівнику посадовою інструкцією визначе­ний той обсяг робіт, який за умови добросовісного виконання за­безпечує не лише життєздатність організму пацієнта, а й поступове відновлення порушених хворобою функцій. У цих умовах будь-які поради, вказівки або розпорядження старшого за посадою є обов'яз­ковими для всіх підлеглих йому працівників. Медична сестра по­винна вміти доброзичливо вислухати й виконати розпорядження та медичні призначення лікаря або старшої медичної сестри, особливо якщо це стосується нової та складної маніпуляції.

Субординація в медицині передбачає і зворотний взаємозв'язок в колективі, коли молодшій за посадою медичній сестрі чи санітарці необхідно звернутись до старшого. Буде правильним, якщо санітар­ка всі службові питання буде вирішувати з медичною сестрою, а остання — зі старшою медичною сестрою. Абсолютно неприйнят­ним є звернення молодших медичних працівників безпосередньо до завідувача відділенням або керівника закладу. Це може призвести лише до їх перенавантаження питаннями, які можуть бути вирішені на рівні медичної сестри або старшої медичної сестри.

Суворе дотримання субординації між працівниками є запору­кою організованості та хорошої працездатності всього колективу, високої дисципліни й встановлення деонтологічно обумовлених взаємовідносин між медичними працівниками.

Етична сторона субординації в медицині передбачає не фор­мальне посадове підпорядкування, що ґрунтується на суто дисциплі­нарних умовах, а взаємовідносини, обумовлені такими морально-етичними підходами, як доброзичливість, взаємоповага, тактовність і почуття товариської взаємодопомоги між старшими та молодшими посадовими особами. Дотримання цих простих доступних мораль­но-етичних вимог піднімає весь комплекс взаємовідносин у медич­ному колективі на вищий професійний рівень, перетворює гуманізм медиків у повсякденну потребу кожного його співробітника.

Головна медична сестра, а нині введена посада — замісник го­ловного лікаря з питань медсестринства, є безпосереднім помічником головного лікаря. Головна медична сестра організовує та коор­динує роботу молодшого медичного персоналу, за участі лікарів за­кладу організовує та здійснює підвищення їх кваліфікації, в тому числі з питань медичної етики і деонтології.

У роботі з питань деонтологічного виховання молодшого медич­ного персоналу велика роль належить раді медичних сестер. На її обговорення виносяться всі основні питання, що стосуються робо­ти, взаємовідносин у колективі, організації догляду за пацієнтами, обговорення допущених помилок і заходів щодо їх попередження. Не залишаються без уваги й питання створення сприятливого мо­рального та психологічного клімату в колективі.

Дієвою формою виховання молодих медичних фахівців є на­ставництво. Наставниками молодих медичних сестер можуть висту­пати як лікарі, так і досвідчені медичні сестри, що мають такі якості, як високий професіоналізм, моральна зрілість, великий життєвий досвід. Наставництво виправдовує себе переважно індивідуальним підходом до молодих медичних працівників, що дає змогу не лише враховувати, а й використовувати з виховною метою індивідуальні риси молодого фахівця, навчати його професійній майстерності, вмінню будувати свої взаємовідносини з колегами і пацієнтами з урахуванням вимог медичної етики і деонтології.

Таким чином, культура поведінки й етика взаємин медичних працівників між собою та з пацієнтами є надзвичайно важливим складником усього лікувального процесу й значною мірою сприяє підвищенню іміджу медичного закладу.

Практичні поради

1. Не варто вважати свої знання абсолютними, тому що медицина є особливо динамічною наукою, всі досягнення якої практично неможливо засвоїти.

2. Не треба нехтувати порадами свого колеги, навіть у тих випадках, коли ваша теоретична підготовка вища за його. Пам'ятайте, що в медичній практиці велике значення має практичний досвід.

3. Потрібно частіше радитись зі своїми колегами — лікарями, адже
таке взаємне спілкування допоможе вам виробити правильне клі­нічне мислення.

4. Не варто звертатись за порадами до колег з дріб'язкових питань,
прагніть отримати відповідь на них самостійно, шляхом кропіткої праці над спеціальною літературою.

5.Досвідчена медична сестра мусить бути щирою на добрі поради й дії, ніколи не відмовлятися від поради й допомоги, коли її в неї просять.