Історія становлення психології як науки

Психологія має довге минуле, але досить коротку історію.

М. Еббінгауз

Основні етапи становлення психології як науки відображені нижче.

1872 - Дарвін (1809-1882) публікує "Прояви емоцій у людей і тварин".

1876 — Бейн засновує часопис "Mind" (Розум).

1879- Вундт засновує Психологічний інститут у Лейпцигу. Частиною своєї роботи він вважає вивчення таких соціально-культурних феноменів, як мова, релігія, міфи і чарівництво; психологія була для нього не тільки загальнонауковою, але і соціальною дисциплі­ною. З цим пов'язаний той факт, що прихильники позитивізму в психології відкинули вундтівський проект психології. Знадоби­лося приблизно 100 років для того, щоб психологія знову повер­нулася до вивчення культурних і соціальних феноменів.

1890- Джеме (1842-1910) публікує "Принципи психології". Фон Еренс-фельс (1859-1932) — статтю "Uber Gestaltequalitaten", щo стає основою для формування Австрійської школи гештальтпсихології.

1895 - Ле Бон (1841-1931) публікує "Психологію натовпу". Болдуін (1861-1934) - "Психічний розвиток дитини і раси", де пропонує теорію, за якою індивід в онтогенезі повторює історію людства.

1900-1901 -Мід уперше читає щорічний курс лекцій із соціальної психології на факультеті філософії в Чикаго. Він ніколи не записував своїх лекцій. Курс, читаний Мідом у 1927 p., буде відновлений вже після його смерті за студентськими конспектами і виданий у 1934 р. під назвами "Розум", "Я і товариство" ("Mind", Self and Society: from the point of view of a social behaviorist).

1909— Фройд, супроводжуваний Юнгом (1875-1961), читає 5 лекцій із психоаналізу на честь 20-ї річниці університету Кларка (Массачусетс).

1910- Маліновські їде з Лейпцигу в Лондон, де в Лондонській школі економіки засновує соціальну антропологію як дисципліну. М.М. Ковалевський читає лекції із соціології в Петербурзькому психо­неврологічному інституті й пропонує свою концепцію колектив­ної соціальної психології, подібну до концепції Тардовського: «...єди­ний засіб пізнати [...] психологію мас — це вивчити всю сукупність їхніх вірувань, заснувань, удач, звичаїв і навичок». Він підкреслює у цьому зв'язку важливість аналізу казок, билин, прислів'їв, писаних та неписаних законів і т. д., чим дуже схожий із Вундтом.

1912— Уотсон читає серію лекцій у Колумбійському університеті, почина­ючи систематично розвивати біхевіористські ідеї. Вертгеймер (1880-1943), Коффка і Кхлер (1887-1967) у Франкфурті проводять перший експеримент, що призводить до становлення гештальтпсихології.

1919— Данлоп публікує статтю «Чи існують інстинкти?», в якій ставить під сумнів інстинкт як пояснювальну конструкцію.

1921- Фройд публікує «Масову психологію й аналіз людського Я» -

першу із серії книг, у яких він переміщає свою увагу з аналізу клінічних випадків на аналіз культурних феноменів. У ній автор розвиває ідеї Ле Бона і Тарда про психологію юрби.

1922- Леви-Брюль (1857-1939) публікує "Первісне мислення", де обґрунтовує свою думку про те, що ментальність примітивних народів має містичний ідологічний характер та відрізняється від раціонального і логічного мислення, характерного для західної цивілізації.

1924- Флойд Олпорт видає свою книгу "Соціальна психологія", тим самим закріплюючи соціальну психологію як експериментальну і поведінкову науку. Він пояснює соціальні феномени, застосовуючи суто біхевіористські терміни, на рівні окремого індивіда.

1926-1929- дискусії в радянській психології, що стосуються марксистської перебудови психологічного знання, у результаті яких соціальній психології відмовлено в самостійному статусі. Соціальна психологія ототожнюється з визнанням соціальної зумовленості психі­ки, що не потребує «окремої» наукової дисципліни (Блонський). Соціальна психологія, яка вивчає соціальні групи, колективи й інститути «громадянства» у СРСР не одержує. Початок ізоляції радянської психології від світової.

1932- Бартлетт публікує «Запам'ятовування: експериментальне і соціальне дослідження». Очевидний міждисциплінарний характер цієї ро­боти, що поєднує як психологію, так і антропологію. Лурія (1902-77), Виготський і Коффка відправляються в експедицію в Узбекистан і Киргизію для вивчення «залежності психічних функцій від історико-економічних умов».

1935- Мерчісон видає підручник із соціальної психології (Handbook of Social Psychology). Коффка публікує «Принципи гештальтпсихо­логії» англійською мовою.

1937- Р. Олпорт стає редактором журналу "Journal of Abnormal and Social Psychology" на цілих 12 років. Він також публікує працю «Особистість: психологічна інтерпретація», в якій індивідуалізує поняття "особистість, так само, як нещодавно індивідуалізував по­няття "установка". Створюється часопис "Public Opinion Quarterly".

1945-1947- під керівництвом Левіна в Массачусетському технологічному інституті створюється Дослідницький центр групової динаміки. Густав Ічхайзер (1897-1969), віденський соціолог, який емігрував у США, публікує в Чикаго свою монографію «Природа нерозу­міння в людських взаємовідносинах». Він на 20-30 років передба­чив багато ідей, що стосуються атрибуції, керування враженням, впливів ідеологічних чинників на міжособистісне сприймання. Проте, не маючи підтримки в наукових колах, був повністю забу­тий до середини 80-х pp.

1958- Хайдер публікує «Психологію міжособових відносин».

1962- виходить у світ праця Куна «Структура наукових революцій», що розхитує раціональні підстави позитивістської науки й ідеї куму­лятивного розвитку знань. Наукова істина — результат соціаль­ної угоди в науковому середовищі, а не відкриття «об'єктивної» закономірності іманентної природи. Початок постемпірицизму в психології (визначення Гергена).

1963- Вітгенштейн продемонстрував, якою мірою використання психологічних предикатів залежить від узвичаєних лінгвістичних кон­венцій. Його праці стимулювали аналіз мовної детермінації таких понять як «розум», «відчуття», «мотивація» та ін., і зробили сер­йозний вплив на становлення напрямку, соціального конструкціо-нізму в психології.

1966- виходить у світ праця Бергера і Лукмана «Соціальне конструювання реальності», в якій артикулюється ідея, що соціальні об'єкти не існують самі по собі, але конструюються і трансформуються в процесі комунікації людьми, які активно осмислюють навколиш­ню реальність.