Авангардистські й модерністські тенденції в поезії хх ст

З французької літератури

Гійом Аполінер – (1880-1918)- Гійом Аполлінер - напівполяк і напівіталієць, - став одним з найяскравіших поетів Франції. Він був теоретиком сюрреалістичного напрямку в літературі, і цей термін належить саме йому та означає "надреалізм". Він закликав поетів бути проводирями суспільства та йти попереду цього суспільства.

Поезія "Зарізана голубка й водограй" належить до циклу віршів, що збереглися під назвою "Вірші миру та війни 1913-1916".

"Міст Мірабо" - один з найромантичніших віршів Аполлінера. Він нагадує подорож хвилями пам'яті, в якій було все

З французької літератури

Райнер Марія Рільке (1875-1926) - Двадцяте століття принесло людству не лише зло й найбільші земні трагедії, але й спонукало до пошуку шляхів до втраченої гармонії, до позитивних цінностей. Яскравий приклад такого пошуку - творчість австрійського поета P. M. Рільке.
Поезія Рільке, що відкрила новий етап у розвитку поезії європейської, увібрала в себе всі етапи складного шляху естетичних пошуків митця - від неоромантизму та імпресіонізму через заглиблений у філософські та релігійні роздуми символізм до "нової речевості" (стилю, що тяжіє до конкретності зображення і прийшов на зміну експресіоністському пафосу та схематизму). На творчість Рільке глибоко вплинули живопис, скульптура, архітектура та музика. Найповнішого вираження мотиви, властиві пізній творчості Рільке, набули в поетичному циклі "Сонети до Орфея" (1922). З російської поезії . На зламі ХІХ-ХХ ст. російська поезія, як і західна, теж переживає бурхливий розвиток. У ній домінують авангардистські й модерністські тенденції. Модерністський період розвитку російської поезії кінця XIX - початку XX ст. називають "срібним віком", російським поетичним ренесансом. (1893-1930).

Олександр Блок (1880-1921)- не тільки видатний російський поет, але й поет світового значення. Тому вивчення його життя і творчості є вкрай важливим і потрібним для усіх культур планети. У поезiях Блока лунає пророче передбачення й вiдчуття долi вiтчизни в минулому. Величезне значення мають вiршi "Скiфи" та "На полi Куликовому". Поезiя "Русь" просякнута магiчними й казковими мотивами. Анна Ахматова (Анна Горенко)-(1889-1966) -російська поетеса, що її творчість узагальнила шлях, пройдений російською культурою від "Срібної доби" до періоду хрущовської "відлиги". Дебютувавши у межах акмеїстичної течії, А. Ахматова упродовж своєї мистецької еволюції сягнула вершин модерністської лірики. "Реквієм" -- найвидатніший поетичний пам'ятник жертвам сталінських злочинів. Володимир Маяковський (1893-1930) -Творчість В. Маяковського досі залишається визначним художнім здобутком російської поезії початку XX ст. Як і Ахматова, Маяковський став сполучною ланкою між "срібним віком" російської поезії та радянською епохою її розвитку."Лілічко! Замість листа..." (1916). Вірш був написаний, коли любовний роман Маяковського і Лілі Брік ще не був закінчений, але вже з цього твору постає тінь складних, драматичних взаємин між поетом та його коханою.Борис Пастернак(1890-1960) - ціла епоха в літературі. Він починав свою діяльність у період великих революційних зрушень і сподівань, але незабаром побачив, як надії на соціалістичне реформування суспільства зазнали краху, як людина опинилася в полоні ідеологічних ілюзій, як насильство витіснило ідеї про майбутню свободу, рівність і братерство; Тому поезія Б. Пастернака - своєрідний психологічний літопис трагедії XX ст.Одним із найбільш показових у цьому плані є твір "Цей лютий! Час для сліз і віршів...". Тут митець через картини природи показує сумний настрій, песимістичне сприйняття світу.ПРОЗА Й ДРАМАТУРГІЯ 30-Х РОКІВ.З НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.Томас Манн(1875-1955)- Томас Манн ввійшов у літературу в ті часи, коли в ній переважав декадентський вплив, коли значне місце посіла антигуманістична проповідь Ніцше, коли оспівували смерть, тримали орієнтацію на реалізм і висували на перший план "чисте мистецтво". Найбільш модним словом було "модерн", тобто - сучасний, новий."Маріо і чарівник"
Томас Манн описував зіткнення ідей, а не тих реальних сил, що стояли за ідеями. Наслідок цього - певна умоглядність його художніх творів. Але інший наслідок такого "лабораторного" методу, такої звички розумового художника оперувати ідеями, показувати їх образно, через конкретні ситуації, відкриваючи читачеві глибокі психологічні взаємозв'язки ідей,- це підвищена чутливість Томаса Манна саме до їхніх взаємозв'язків, його уміння побачити часом хитку межу між красою і жорстокістю, мистецтвом і варварством, щирим поривом і низькою демагогією. Школа, що її пройшов письменник, допомогла йому рано, задовго до того, як Гітлер прийшов до влади в Німеччині, побачити, який небезпечний, згубний для Європи, для людства є дурман фашистської ідеології і відстала пасивність, що потурає цій ідеології. У цьому сенсі його "лабораторний метод" загартував письменника для боротьби проти фашизму.З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.Михайло Булгаков(1891-1940)- митець і мислитель."МАЙСТЕР І МАРГАРИТА" (1928 - 1940)
Відомо шість редакцій роману. Спершу М. Булгаков хотів написати "роман про диявола" - сатиричну фантасмагорію в вставною новелою про Христа і Пілата. Варіанти назв роману були такі: "Чорний маг", "Копито інженера", "Жонглер з копитом", "Син В(...)", "Гастроль (Воланда)", "Інженер з копитом" тощо. У 1931-1932 pp. у роман увійшли образи майстра і Маргарити, а в 1937-1938 pp. з'явилася остаточна назва - "Майстер і Маргарита".
У творі порушуються найважливіші моральні й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. Показано духовну градацію суспільства у культурно-історичному контексті, людини й всього світу. З НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.Бертольд Брехт(1898-1956)- найвизначніший німецький драматург першої половини XX століття. Він був людиною обдарованою в різних галузях літератури і мистецтва: поет і прозаїк, драматург і режисер, публіцист і теоретик театру.В умовах 30-х років «Матінка Кураж» звучала як протест проти демагогічної пропаганди війни фашистами. Брехт адресував її тій частині німецького населення, яка піддалась цій демагогії. Адже війна зображена у п´єсі як стихія, що є органічно ворожою людському існуванню.З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИАльбер Камю(1913-1960) - визначний французький романіст, філософ, публіцист вважав, що письменник - це "оголений нерв епохи", і тільки він здатний відчути "духовні потоки", які линуть від кожної людини окремо і людства взагалі, визначаючи моральний стан всієї цивілізації. Таке розуміння призначення літератури й митця дозволило А.Камю стати одним з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Поставивши існування людини в центр буття, письменник завжди боровся за звільнення її розуму і душі від абсурдної дійсності. Він проголосив необхідність бунту проти уставлених норм і повернення світові пріоритету особистості. Завдяки цьому письменник мав великий вплив на розвиток європейської культури ХХ ст.В основу написання роману-притчі "Чума" Альбера Камю покладена хроніка "чумного року" в Орані. Сам же автор писав: "Явний зміст "Чуми" - це боротьба європейського Опору проти фашизму". Він прагнув "передати атмосферу задухи, в якій ми скніли, атмосферу загрози і вигнання, в якій ми жили".З НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИГенріх Белль (1917-1985)- Основною темою творів Генріха Бьолля - Постійна війна. Трагічні фронтові надії, які вплинули на долю письменника за шість років участі у Другій світовій війні, Багато в чому визначили сенс життя і творчості Белля. Тема війни лежить і в основі одного з шедеврів письменника - розповідь «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа ...». Незвичайне назва твору взято з давньогрецького двустишия - епіграф про битву в Фермопольском ущелині, де, захищаючи батьківщину, загинули спартанські воїни царя Леоніда. З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Олександр Твардовський(1910-1971)-Серед поетів, які відіграли значну роль у піднесенні бойового духу захисників Батьківщини під час Великої Вітчизняної війни, особливе місце належить Олександру Трифоновичу Твардовському. Його поезії воєнного періоду становлять одну третину всього, що написав поет за всі сорок п'ять років своєї літературної творчості.

Легендарна «Книга про бійця» — поема «Василь Тьоркін» — друкувалася у фронтових газетах окремими розділами і таким чином доходила до численних читачів. Ця книга, як зазначав сам автор, — поема «без початку і без кінця»; писалася вона з таким розрахунком, щоб кожний розділ міг сприйматися як окремий завершений твір, оскільки в умошх війни регулярно отримувати нові розділи поеми було складно.

З АВСТРІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИПауль Целан (1920-1970) - визначний австрійський поет і перекладач. Целан — це псевдонім-анаграма його справжнього прізвища Анчель.«Фуга смерті» є найвідомішим віршем Пауля Целана. Твір є модерністським зображенням трагедії Голокосту — катастрофи європейського єврейства. Улітку 1941 року гітлерівці розробляють план «кінцевого розв´язання» єврейського питання, а в січні наступного року під керівництвом спеціального відділу гестапо цей процес було розпочато. ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.З ЛІТЕРАТУРИ США.Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) - є одним з найпопулярніших письменників XX століття. Ще за життя він став людиною-легендою.Філософська символіка і система образів твору. Літературні дослідники називають повість видатного американського письменника Е. Хемінгуея (1898-1961) «Старий і море» «притчею», ймовірно, це дійсно так. Так як цей, з одного боку, дуже реалістичний твір - не просте опис цікавого пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого рибалки з морем і рибою. Ця повість має значно більш широке і узагальнений зміст, яке не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. Про це Хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі. З ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИГарсіа Маркес – (6.03.1928) -це один з найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури "магічного реалізму" колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії 1882 р."Стариган із крилами"-художній світ оповідання побудований на поєднанні елементів реального (буденний побут і психологія мешканців рибальського селища) і фантастичного (образи янгола та жінки-павука),при цьому фантастичне мешканцями селища сприймається як щось цілком реальне, земне.З ШВЕЙЦАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИФрідріх Дюрренматт(1921-1990) - Видатний швейцарський романіст і драматург, неординарна творчість якого не піддається традиційним визначенням чи систематизації. Його романи і новели, філософські притчі та п'єси сповнені гротеску й фантастики. Парадоксальні за самою своєю суттю, вони не дають однозначних відповідей на одвічні питання, але змушують замислюватися про найголовніше.Його перші п'єси "Адже сказано..." та "Сліпий", написані у 1947 p., зорієнтовані на філософське осмислення протистояння абстрактних ідей та життєвої правди. За Дюрренматтом, людина — лише "жертва поточних світоглядів", а світові події — надто грандіозні, аби вона могла брати участь у їхньому вирішенні. Таким є філософський смисл алегорії, поданої в оповіданні "Тунель" (1952): його героєві — опасистому молодикові, що подорожує залізницею, — не вдалося ані відгородитися від світу, одягнувши окуляри і заткнувши вуха ватою, ані втрутитися в життя, зупинивши некерований поїзд, що мчить у безодню.З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИЕжен Йонеско(1909-1998)- Ежен Йонеско, французький драматург.Найважливішим і найцікавішим у мистецтві Йонеско завжди вважались його відторгненість і примарність. І його власні п'єси народжувалися не з ідей, а з реплік, що подіяли на уяву автора, випадкових образів, сновидінь. Йонеско не любив театр, але з дитинства обожнював лялькові вистави. Може, саме через це персонажі його перших п'єс, таких, як "Лиса співачка" (1948), "Стільці" (1951), "Жертви боргу" (1952), "Амедей, або Як від нього позбутися" (1953), такі безликі й роботоподобні, так схожі на маріонеток, висловлюються такою мовою, не здатні висловити думки, живуть в атмосфері гротеску й беруть участь у дії, що не розвивається, а йде по колу або спрямовується до якої-небудь абсурдної, пародійної розв'язки. ПОСТМОДЕРНІЗМ –один із провідних напрямів мистецтва кінця ХХ ст.З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Йосип Бродський (1940-1996)- нова ера в історії російської поезії. Поет, який творив у XX ст., він безумовно поет XXI століття. Він вивів російську поезію з глухого кута авангардизму і безглуздя, довівши, що навіть переміщення предметів уже поезія, якщо до справи взявся поет.Історія вже у назвах віршів: "До Лікомеда, на Скірос", "Дідона та Еней", "Одіссей Телемак", "Двадцять сонетів Марії Стюарт". Минуле та сучасність у віршах Бродського пов'язані одне з одним. У "Листах римському другу", мовби перекладі з Маріала, відображений сьогоднішній день з його жорстокістю та проблемами. З ІТАЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИУ.ЕКО(1932) -італійський прозаїк, семіотик, культуролог, есеїст, відомий італійський теоретик, професор семіотики Болонського університету, доктор філософських наук, культуролог, журналіст, автор всесвітньовідомих романів "Ім'я троянди" (1980), "Маятник Фуко" (1988), "Острів попереднього дня" (1995), "Бавдоліно" (2000). З НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИП.Зюскінд(1949) - через свій потаємний стиль життя, постійні відхилення пропозицій інтерв'ю й офіційних заяв щодо його творчості в літературному процесі преса називає його «Фантомом німецької розважальної літератури».

Успіх прийшов після виходу його першого твору «Контрабас». Найвідоміший твір Зюскінда «Запахи» (1985) перекладено 46 мовами, в тому числі і на латину, і продано близько 15 мільйонів екземплярів. Часто Зюскінд описує (анти)героїв, які шукають своє місце в цьому світі та в стосунках з іншими людьми. Так як Зюскінд сповідує відлюдницький спосіб життя, можна припустити, що він прагне виразити свої власні почуття, наглядний приклад цьому твір «Історія пана Зоммера».