Вміння спілкуватися з клієнтом, як основна спеціальна здібність практикуючого психолога

Ядром діяльності практикуючого психолога є спілкування, яке розгортається у вигляді комунікації.

Ефективність психоконсультування, психотерапії та психокорекції значною мірою визначається вмінням спілкуватися з клієнтом, що передбачає щирий інтерес до людей, їхнього способу життя, емоцій, думок, вміння добирати правильні слова й тон, які забезпечують встановлення необхідного контакту, вміння слухати, терпіння.

Отже, талант спілкування є найнеобхіднішою здатністю для професійної реалізації психолога-практика. В її структурі виділяють такі складові:

1) уміння повно і правильно сприймати людину (спостережливість);

2) уміння розуміти внутрішні властивості і особливості людини (інтуїція);

3) уміння співпереживати (емпатія);

4) уміння аналізувати власну поведінку (рефлексія);

5) вміння керувати собою і процесом спілкування.

У процесі спілкування з клієнтом психолог, на думку Р.С.Нємова, повинен виявляти такі якості:

Уміння практичного психологаВиходячи з аналізу типових задач діяльності фахівця з психології, визначається система вмінь, необхідних йому для вирішення типових задач. Психолог повинен володіти такими вміннями: а) дослідницькі (гностичні) вміння: o визначати психологічну проблему в умовах конкретної ситуації, розробляти шляхи подолання проблеми через постановку низки завдань; o поєднувати теоретичний аналіз проблем з їх оптимальним вирішенням; г) інтерактивно-комунікативні вміння: - оволодівати інноваційним стилем професійної діяльності та гуманним ставленням до людини; - впливати на роботу персоналу з метою досягнення бажаного результату праці і задоволення його потреб; - реагувати на всі складнощі життя колективу, виділяти і розвивати позитивні складові; - встановлювати емпатичні зв'язки з клієнтом; д) діагностичні вміння: o методично правильно проводити анкетування, тестування, заходи психокорекції та інших впливів на людину; o використовувати психологічний інструментарій, адекватний задачі і особливостям праці персоналу; o інтерпретувати результати психодіагностики, виявляти властивості особистості і можливості її продуктивної діяльності; е) дидактичні вміння: - продуктивно навчати, забезпечувати розвиток і корекцію діяльності особистості та колективу; - здійснювати вибір і реалізацію продуктивних моделей, алгоритму і технології діяльності; - організувати соціально-психологічну роботу і особисто брати участь у проведенні адекватних заходів; є) проектувальні вміння: o формувати позитивну "Я-концепцію" у клієнта, самоаналіз і адаптацію до нових реальних умов; o здійснювати первинну профілактику алкоголізму, наркоманії та інших шкідливих звичок людини; o проводити психологічну експертизу і корекцію асоціальної поведінки, психологічну реабілітацію людини; o консультувати керівників і працівників установ з питань використання психології з метою ефективної організації виробничої діяльності.

1. Здатність до емпатії, співпереживання, співчуття. Під цією здатністю розуміють вміння глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини - клієнта, розуміти його, бачити те, що відбувається, з його позиції, сприймати світ його очима, визнавати його точку зору правомірною та допустимою. Головним в емпатії є готовність, бажання і здатність людини психологічно відчувати і розуміти іншу людину. Саме завдяки цій якості психолог здатен краще та глибше розуміти клієнта та допомагати йому.

2. Відкритість. Як властивість особистості відкритість має кілька проявів. По-перше, це готовність психолога бути відкритим як особистість для клієнта (правда не настільки, щоб позиції клієнта і психолога помінялися). По-друге, відкритість

- це прагнення психолога в особистому спілкуванні з клієнтом залишатися самим собою, виявляючи при цьому свої переваги і недоліки. Демонстрація клієнту своїх недоліків психологом відбувається для того, щоб продемонструвати, що сам консультант

- це звичайна жива людина, якій, як і всім людям, притаманні недоліки. По-третє, відкритість виявляється в тому, що психолог показує клієнту готовність обговорювати з ним будь-які питання.

3. Емпатія супроводжує відкритість, одне без іншого існувати практично не може. Разом вони дозволяють створити атмосферу партнерства між психологом та клієнтом.

4. Вияв особистої турботи про клієнта за допомогою співчуття до нього, а також міміки, пантоміміки, жестів. Тобто такої зовнішньої поведінки психолога, яка демонструє щиру зацікавленість, турботу психолога про клієнта. Психологу не рекомендується у спілкуванні з клієнтом бути занадто емоційним.

5. Доброзичливість. Емоційно позитивне ставлення до клієнта, особиста зацікавленість і участь у розв'язанні його проблем.До них, зокрема, відноситься вміння в будь-яких ситуаціях, за будь-якої поведінки клієнта зберігати рівний, доброзичливий стиль спілкування.

6. Особливе місце в практиці психологічної допомоги займає довіра до клієнта, віра в його здібності і можливості самостійно подолати проблеми. Довіра виявляється також і в тому, що психолог готовий розділити думку клієнта і прийняти її, відмовившись від своєї власної, якщо вона виявляється необ'єктивною.

7. Вміння вибирати і зберігати оптимальну психологічну дистанцію у спілкуванні з клієнтом. Тобто психолог повинен вміти так спілкуватися з клієнтом, щоб зберігати відкритість і довіру. Разом з тим стосунки психолога і клієнта не повинні бути надміру близькими, інтимними.