Катетеризація підключичної вени

Навчальна мета: уміти підготувати все необхідне для катете­ризації підключичної вени; допомагати лікареві під час катете­ризації підключичної вени; здійснити правильний догляд за ка­тетером.

Виховна мета: усвідомити значення правильного догляду за підключичним катетером.

Початковий обсяг знань: знати, навіщо потрібна пункційна ка­тетеризація вен; показання та протипоказання до катетеризації підключичної вени.

Оснащення:

1) голка для пункції вени завдовжки 100 мм, внутрішнім діа­метром 1,6—1,8 мм і зрізом під кутом 45°;

2) катетери із силіконізованого фторопласту завдовжки 180— 200 мм, заглушки;

3) провідники, які являють собою капронову литу струну зав­довжки 400—600 мм, їх товщина не перевищує внутрішній діа­метр катетера, і вони досить щільно обхоплюють його отвір;

4) стерильні шприци з голками ємкістю 5, 10, 20 мл;

5) затискувач кровоспинний стерильний;

6) стерильні марлеві тампони, серветки, стерильні гумові ру­кавички;

7) стерильна пелюшка;

8) ножиці стерильні;

9) стерильний голкоутримувач та шкірна голка;

10) стерильний шовк;

11) 70% розчин етилового спирту, йодонат;

12) 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;

13) 0,5% розчиїї новокаїну;

14) 0,9% розчин натрію хлориду;

15) розчин гепарину (1 мл гепарину, розчинений у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду).

Значення пункційної катетеризації підключичної вени. Підклю­чична вена має значний діаметр (10—25 мм), тому катетеризація її

значно рідше ускладнюється флебітом, нагноєнням рани, що до­зволяє тривало (4—5 тиж), якщо є показання, залишати катетер в

її отворі.

Показання та протипоказання до катетеризації підключич­ної вени. Показанням до катетеризації підключичної вени є не­обхідність тривалої інфузійної терапії та парентерального хар­чування.

Протипоказана катетеризація підключичної вени в разі запа­лення шкіри й тканин у ділянці вени, яку пунктують; гострого тромбофлебіту вени, яка підлягає пункції.

Послідовність дій під час виконання процедур

1. Надайте хворому положення лежачи на спині з притисну­тими до тулуба руками. Під лопатки підкладіть валик.

2. Лікар надягає стерильні гумові рукавички.

3. Потім знезаражує шкіру в ділянці пункції йодонатом і 0,5% розчином хлоргексидину біглюконату, висушує стерильною сер­веткою шкіру.

4. Стерильною пелюшкою обкладає ділянку катетеризації.

5. Знеболює шкіру та підлеглі тканини 0,5% розчином ново­каїну, знезаражує шкіру.

6. Пункційну голку приєднує до шприца, заповненого 0,9% роз­чином натрію хлориду.

7. Проколює шкіру в ділянці середньої третини ключиці (на її згині). Кут нахилу голки становить 40° по відношенню до поверх­ні грудної клітки і 45° по відношенню до ключиці.

8. Лікар проводить голку поступово в простір між ключицею і І ребром у напрямку груднинно-ключичної зв'язки.

9. При попаданні голки у вену з'являється відчуття провалю­вання і в шприц надходить кров.

10. Обережно, відтягуючи поршень на себе, контролюючи над­ходження крові в шприц, уводить голку в отвір вени на 10—15 мм.

11. Від'єднує шприц, уводить в отвір голки провідник, голку виймає і по провіднику (ніби насаджуючи) вводить катетер до розширеної частини (канюлі).

12. Виймає провідник, промиває катетер розчином гепарину зі шприца, від'єднує шприц і закриває катетер заглушкою.

13. Фіксує катетер до шкіри лігатурою за допомогою голко-утримувача та голки.

14. Накладає стерильну роздвоєну серветку на рану пункцій-ного каналу та фіксує її лейкопластиром.

Догляд за катетером

1. Утримуйте в умовах суворої асептики рану пункційного каналу. Кожні 2—3 дні замінюйте стерильну серветку у вигляді штанців після попереднього знезаражування шкіри 0,5% розчи­ном хлоргексидину біглюконату. Закріплюйте серветку лейко­пластирем.

2. Запобігайте закупорці катетера кров'ю шляхом промиван­ня його 2 мл розчину гепарину кожного разу після відключення катетера від системи або після взяття крові на аналіз. У разі тим­часового невикористання катетера його слід обов'язково промити розчином гепарину двічі на добу.

3. Обережно вводьте голку через заглушку катетера, щоб не ушкодити (не проколоти) його стінку, оскільки в такому разі по­рушиться герметичність.

Таблиця 7. Вищі разові та добові дози лікарських засобів групи "А"

Препарат	Спосіб уведення	Разова доза, г	Добова доза, г
Атропіну сульфат	Внутрішньовенно	0,001	0,003
Дигітоксин	Рег оз	0,0005	0,001
Ізоланід	Внутрішньовенно	0,0004	0,0008
Морфіну гідрохлорид	Підшкірно	0,02	0,06
Дипілор	Наркоз	0,01	0,015
Неодикумарин	РЄГ 05	0,3	0,9
Омнопон	Підшкірно	0,03	0,1
Оксазил	—"—	0,025	0,05
Платифілін	-"—	0,01	0,03
Промедол	—"—	0,04	0,16
Прозерин	-"-	0,002	0,06
Резерпін	Внутрішньом'язово	0,002	0,006

Продовження табл. 7

Препарат	Спосіб уведення	Разова доза, г	Добова доза,г
Строфантин	Внутрішньом'язово	0,0005	0,001
Тропацин	РЄГ 08	0,03	од
Целанід (ізоланід)	Внутрішньовенно	0,0004	0,0008
Циклодол	РЄГ 05	0,01	0,02
Циклофосфан	Внутрішньом'язово	0,2	0,2
—"—	Внутрішньовенно	0,6	Через 2 дні
—"—	Внутрішньом'язово	0,4	Через 1 день
Етилморфін	РЄГ 05	0,03	од
Примітка. Вищі дози отруйних і сильнодіючих препаратів, зазначених у списку, розраховані на дорослих людей.

Схема несумісності лікарських препаратів

Глюкоза — барбітурати, сульфаніламідні препарати, пеніциліни, гепарин.

Натрію хлорид — норадреналін.

Гепарин — гідрокортизон, тетрациклін, гентаміцин, канаміцин. Пеніциліни — гентаміцин, тетрациклін, левоміцетин. Стрептоміцин — цефалоспорини. Інсулін — інсулін пролонгованої дії. Анаприлін — ефір для наркозу, фторотан.

Анальгетики (ацетилсаліцилова кислота, індометацин) — предні­золон, резерпін. Антидепресанти — адреналін.

Антикоагулянти — протитуберкульозні, сульфаніламідні препара­ти, препарати саліцилової кислоти.

Нейролептики (аміназин, дроперидол) — антидепресанти. Протидіабетичні — преднізолон, анаприлін. Серцеві глікозиди (дигоксин та ін.) — преднізолон. Снодійні (фенобарбітал) — антидепресанти. Транквілізатори (сибазон) — нейролептики, барбітурати.