Чи народжується дитина людиною?
З якого моменту дитина стає людиною? Чи є в ненародженого свідомість, душа, психіка, пам'ять? Колі це все з'являється? Що відчуває та переживає немовля до того, як народиться? Коли власне починається життя?
Ці запитання цікавлять не лише батьків. Відповіді шукають різні науковці, а також філософи, теологи. З'являється все більше і більше інформації про перші моменти життя малюків, їх розвиток у материнській утробі. Виявилося, що відчуття та вміння немовляти розвиваються набагато раніше, ніж вважалося, формуються найтонші структури мозку. А майбутнім батькам особливо важливо знати, що зв'язок батьків з немовлям закладається ще до народження. Пренатологія – це наука,яка вивчає всі нові знання про перші фази життя немовляти, його розвиток в утробі матері.
Людей здавна цікавить питання: чи має ненароджений плід душу? По-сучасному кажучи: що "переживає" і "відчуває" немовля перед приходом в цей світ? Коли дитя починає жити? Ще не так давно вважалося, що більшу частину часу в утробі матері плід є лише бездушною, примітивно вегетуючою істотою. Ще й сьогодні більшість жінок уявляє собі, що зародок, або ембріон, це тільки грудочка клітин. 3ародком вчені називають немовля в перші вісім-дванадцять тижнів. Потім вживається термін "плід. В утробі зріле життя заховане і невловиме – навіть сама мати відчуває немовля тільки тоді, коли воно починає ворушитися, після трьох місяців вагітності. Однак виявляється, що значно раніше це "хтось" вже є тонко розвинутою істотою, що має всі неповторні людські властивості [11,с.226].
Поява нової людини на світ - це велике диво й велика радість. Тому ця подія не може проходити непоміченою. І в культурах різних народів світу з прадавніх часів існують обрядові й святкові дії, якими відзначається ця подія.
Але разом з тим народження дитини для матері-породіллі, як і для самої дитини, - це також біль і страждання. Тому не випадково кажу ть, що людина народжується в муках, народжується з плачем. З точки зору релігії, ці страждання є розплатою людини за її "першородний гріх". Дехто також вважає, що це розплата за насолоду, отриману жінкою під час зачаття. Інші ж стверджують, що у муках народжується все нове: не тільки діти, але й, наприклад, мистецькі шедеври або наукові відкриття і винаходи, які теж супроводжуються "муками творчості" і вимагають чималої мужності та зусиль.
Отже, народження дитини - це одночасно і радість, і страждання. І люди прагнуть робити все можливе, щоб зменшити ці страждання. Наприклад, деякі сучасні батьки бажають бути під час пологів біля своїх дружин, щоб самим відчути всю складність цієї справи, і своїми підтримкою й співпереживанням полегшити їх біль. Але, мабуть, найвищою нагородою для породіллі є пережиння нею високого почуття материнства, яке на все життя зв'язує її великою любов'ю зі своєю дитиною. І для того, щоб відчути це почуття, жінка інколи ризикує навіть власним жиїтям. Про це потрібно пам'ятати, як і про те, що не може бути на світі людини, дорожчої від тої, яка подарувала нам життя.
Разом з тим народження дитини - це надзвичайно важливий і відповідальний момент. Будь-яка помилка, неуважність, недотримання правил безпеки і гігієни під час пологів з боку медичних працівників або інших людей може призвести до захворювання чи -травмування народжуваної дитини, а внаслідок цього - негативно вплинути на її здоров'я і розвиток, зіпсувати чи ускладнити її подальше життя.
Є чимало живих істот, які, щойно з'явившися на світ, уже з першого дня (або навіть з перших хвилин) свого існування здатні виконувати самостійно майже всі життєві функції. Людське дитя не належить до таких істот. Воно народжується абсолютно безпорадним: не вміє ні пересуватися, ні знаходити їжу, ні розмовляти, ні мислити. І потрібно багато часу й зусиль, шоб воно усьому цьому навчилося. Тому новонароджена дитина, як вважають дослідники, - це лише людина в можливості. Тобто у кожному немовляті закладена лише можливість стати людиною.Але чи буде реалізована ця можливість – залежить від багатьох причин. Перш за все – від підтримки інших людей.