І. Позитивне мислення та самосприйняття

Думки, судження, переконання у більшості випадків є головним чинником, що визначають поточний емоційний стан людини. Як людина думає, що вона вважає, у чому вона переконана - так вона й почувається. Не події та інші люди безпосередньо примушують людину відчувати себе погано або добре, а її власні ставлення, процеси та продукти мислення визначають її самопочуття. Тому, зовнішні події у минулому або зараз не є безпосередньою причиною емоцій, хоча вони і здійснюють вплив на людей. Внутрішні якості людини, її переконання, стереотипи сприйняття, оцінка зовнішніх подій, обставин та людей є найбільш впливовим та могутнім джерелом емоційних реакцій, аніж випадкова ситуація, у яку потрапляє людина. Таким чином, щоб запобігти негативній дії стресів, необхідно вміти управляти своїми думками (психікою) і знати механізм впливу думок на людський організм. Л.М.Толстой: "Вся справа в думках. Дум­ка - початок усього. Тому головне в самовдосконаленні - працювати над своїми думками".

В основі емоційних проблем та значної більшості інших різноманітних психологічних станів, що пов’язані зі стресом, знаходяться порушення процесів та змісту мислення. До них відносяться наступні: перебільшення, спрощення, надмірне узагальнення, алогічні суждення, помилкові висновки та абсолютизація. Для опису цих поширених когнітивних (пізнавальних) помилок відомий американський пси­холог та психотерапевт Альберт Елліс використовував термін "ірраціональні судження". А. Елліс виділив певні конкретні ірраціональні судження, думки (за А.Еллісом - ідеї) або соціальні стереотипи, що є типовими для сучасної культури та які, на його думку, створюють для людей багато емоційних проблем. Наприклад, є широко поширеною думка, що людина завжди має бути кимось любимою, такою, що її повинні розуміти всі близькі їй люди Ця думка є виключно ірраціональною та помилковою, тому що просто неможливо, щоб всі близькі тобі або значущі для тебе люди завжди або у більшості випадків схвалювали твою поведінку. Завжди знайдеться хто-небудь, хто має інший погляд. І цей погляд не можливо перевірити щодо його правомірності. Навіть якщо загальне схвалення мало б місце, довелося б увесь час турбуватися про те, як його зберегти. Тому переконання у необхідності обов’язкового схвалення з боку близьких або важливих для людини персон є дуже поширеним джерелом, передумовою тривоги та, у подальшому, - стресу.

Більшість ірраціональних думок можна віднести до однієї з наступних основних категорій:

- катастрофізація, або значне перебільшення негативних наслідків тієї або іншої події;

- перфекціонізм, або нав’язливе прагнення до нездійсненної досконалості, коли "краще стає ворогом хорошого";

- неадекватна оцінка себе та інших людей (невиправдано низька або завищена);

- нереальність суб’єктивних уявлень про особисте щастя, комфорт та благополуччя та, як наслідок, постійне прагнення до чогось більш бажаємого, без усвідомлення того благополуччя, яке людина вже має.

В стані емоційного дискомфорту внаслідок стресу у людини, як правило, з’являються нереальні бажання. Саме по собі бажання не є шкідливим, проте проблеми виникають через те, що ці бажання розростаються до неадекватних вимог, які і стають джерелом емоційних порушень. Ці вимоги складають сутність, основний зміст ірраціональних думок та розпізнаються за такими ключовими словами, як "належить", "зобов’язаний", "повинен", "необхідно", "тобі варто". Ці внутрішні стереотипні вимоги, що аж ніяк не пов’язані з реальним станом і є основним фоном, попередньою установкою щодо сприйняття зовнішньої ситуації. Діють вони, як правило, за принципом "ще нічого не відбулося, а ти вже винний в тому, що ..." надалі йдуть найбільш жахливі помилки, що спроможна зробити людина. Але ж ще нічого не відбулося! Такий стан домінування ірраціональних думок сигналізує про те, що людина потребує радикального перетворення самого сенсу власного мислення у напрямку його переважної, домінуючої позитивності. Людина, що не бажає постійно знаходитись заручником власних стереотипів та ірраціональних думок потребує формування та розвитку у себе навичок позитивного мислення.

Позитивне мислення це мислення, яке зменшує внутрішню напругу, унеможливлює виникнення внутрішньоособистісних конфліктів, дозволяє людині контролювати власні емоції та загальний емоційний стан, контролювати та регулювати власні потреби та бажання, таким чином попереджуючи психологічне неблагополуччя, розвиток професійного вигорання, психосоматичні захворювання.

Позитивне мислення та пов’язані з ним емоції співпричастності, добра, любові, радощі - це головний особистісний інструмент забезпечення психологічного добробуту, фізичного здоров’я та загального благополуччя людини.

Позитивне мислення - це думки про те, до чого ви дійсно прагнете, а не нав’язлива фіксація на тому, чого ви не хочете.

Позитивне мислення характеризуеться тим, що людина свідомо контролює свої думки і не дозволяє укоріню­ватися негативним судженням, думкам, емоціям (конкретними цілеспрямованими діями запобігає виникненню у себе негативних емоцій). При цьому вірить у себе, вірить у кінцевий успіх, залиша­ється за будь-яких обставин оптимістом. Позитивне мислення є ознакою та підгрунтям для позитивної Я-концепції особис­тості; звичкою, сформованим та розвиненим комплексом навичок, які можливо формувати та розвивати у собі таким же чином, як навички керування автомобілем або уміння вести рукопашний бій.

Напочатку формування та розвитку навичок позитивного мислення людині належить свідомо сприйняти факт наявності у себе ірраціональних думок та стереотипів, про які наголошувалось вище. Це і є перший та необхідний крок на шляху до вироблення у себе навичок позитивного мислення. Всесвітньо відомий китайський філософ Лао-цзи: "Велике дерево виростає з маленької насінини, вежа починає будуватись зі жмені землі, мандрівка у тисячу лі починається з першого кроку".

Приведемо перелік основних ірраціональних ідей (соціальних стереотипів), що згідно А.Елліса є джерелом стресу та мають бути переструктуровані для попередження розвитку на їх основі негативних когнітивних наслідків:

1. Для дорослої людини необхідно, щоб кожний її крок був привабливим для людей, що її оточують.

2. Існують вчинки погані, порочні. Та винних у них належить суворо карати.

3. Це катастрофа, коли все йде не так, як хотилося б.

4. Всі негаразди нав’язуються нам зовні - людьми та обставинами.

5. Якщо щось лякає або викликає побоювання - треба бути постійно напоготові.

6. Легше уникати неприємностей, аніж їх долати.

7. Кожний має потребу у чомусь більш сильному та значному чим те, що він відчуває в собі.

8. Належить бути з усіх поглядів компетентним, адекватним, розумним та успішним.

9. Те, що сильно вплинуло на ваше життя одного разу, завжди буде впливати на нього.

10. На наше благополуччя впливають вчинки інших людей, тому треба робити все, щоб ці люди змінювались у потрібному нам напрямку.

11. Пливти за течією та нічого не уживати - ось шлях до щастя та спокою.

12. Ми не владні над своїми емоціями та не можемо ними керувати.

Жодна з приведених ідей не є виключною істиною. Чим раніше людина усвідомить цей факт, чим більш глибоко сприйме як об’єктивне та корисне зміст протилежних понять - тим більш ефективним буде її життя, більш позитивними будуть її емоції та приємним самопочуття.

Існують визначені правила позитивного мислення:

1. Не намагайтесь заздалегідь прикидати, як висловити свою думку. Довіряйте власним внутрішнім механізмам, як самі підбируть належні слова.

2. Не плануйте ретельно наперед кожний свій крок, перед тим, як почати якусь дію. Дайте можливість працювати Вашому внутрішньому "автопілоту".

3. Не критикуйте та не знущайтесь з себе за будь-яким приводом, за кожну помилку. Не зловживайте самокритикою. Якщо у вас є сумніви в тому, що саме ви винні у такому стані справ - не вважайте що ви дійсно винні, утримайтесь від самокритики.

4. У випадку серьйозної справи хвилюйтесь до того, як її розпочато, а не після. Якщо справа вже відбувається - забороніть собі хвилюватися.

5. Завжди живіть за принципом "тут і зараз". Не бийтеся з примарами минулого. Не переймайтесь тим, що буде завтра, а концентруйте свою увагу та сили на тому, що з вами відбувається саме зараз.

6. Одночасно робіть лише одну справу.

7. Розмовляйте голосніше та більш впевнено, аніж завжди.

8. Не приховуйте власних емоцій від ваших близьких.

9. Не плутайте хвилювання та страх.

10. Ніколи не випускайте з виду свою головну мету.

11. Ніколи не надавайте підвищеної уваги тому, що люди думають про вас та як вони вас оцінюють.

12. Самоповага та висока самооцінка також необхідні для вашої психіки, як їжа для вашого тіла. Занижчена самооцінка не перевага, а недолік, вада.

13. Реалізовувати талант та здібності, що дала нам природа - це наш обов’язок.

14. Надмірна старанність та тривога схожі одна на одну, оскільки пов’язані з неспокоєм з приводу вірогідних невдач та промахів, з острахом помилитися, надмірно великими зусиллями все зробити правільно. Те, що ви будете зберігати спокій буде більш корисним для справи та для вас, чим ваші хвилювання.

Наступним кроком після звільнення від впливу негативних соціальних стереотипів є усвідомлення основних закономірностей позитивного мислення, які допомагають позбутися впливу більшості стресорів, значно послабити відчуття стресу, та дотримання їх у повсякденному житті. Навіть якщо ви здатні змінити зовнішні обставини, ці по­ложення допоможуть вам швидше досягти безпеч­ності щодо стресів майбутнього.

1. Стрес - це ваші особисті відчуття. Це стан індивідуальний і породжується вами. Він прямо не пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні чинники лише запускають вашу внутрішню дзеркальну реакцію - суто індивідуальну.

Це відображення суперечливого й водночас дуже цікавого підходу до стресу. Протиріччя полягає в гіпотезі, що у світі взагалі не існує такого явища, як стрес. Це лише ваша власна, індивідуальна реакція на ті або інші обставини. Можливо, така постановка питання викликає у вас здивування, і навіть протест. Проте це так. Відповідно до цієї гіпотези, не існує "стресу взагалі", що "живе" зовні та атакує вас. Є тільки ви самі й ваша індивідуальна реакція на певну ситуацію. Доведемо це.

Для більшості людей публічний виступ - над­звичайна подія, що травмує. Лише деякі люблять це заняття й одержують від нього задоволення. Багато хто вважає вечірку або інший подібний захід дуже важливим і приємним у своєму житті. А для деяких присутність на такій вечірці - це найсильніший стрес. Вони хвилюються з приводу того, як оцінять присутні їхню участь у бесіді або поводження і навіть зовніш­ній вигляд, і відверто радіють закінченню веселощів.

Більшість людей приваблює можливість відпочити на сонячному пляжі, позагоряти, викупатися й забути про свої справи й проблеми. Але є й такі, хто не може сидіти без справи і через короткий час відчуває напругу.

Більшість людей ненавидять війни й бійки. Проте знайдеться невелике число тих, хто любить війни і по-справжньому щасливі тільки в надзвичайно небез­печних ситуаціях. Одні вважають монотонну роботу нудною, що викликає роздратування, а іншим подо­бається передбачуваність і сталий порядок. В одних небезпека викликає стрес, а інші насолоджуються й шукають саме її.

У природі немає такого явища, як "стрес узагалі". Це лише ваша реакція на зовнішній світ і на ті ситуації, що він пропонує. Ви або радієте їм і відпо­відаєте позитивною реакцією, або у вас виникає страх. Цілком усвідомивши це, ви зробите перший крок до розуміння стресу і наступного усунення його з вашого життя. Рішення за вами.

2. Чи ви зазнаєте або не зазнаєте стресу - залежить тільки від вас. Адже ви здатні змінити свій стан. Не існує такого поняття, як абстрактний стрес. Оскільки стрес - це індивідуальна реакція на зовнішні чинники (стресори) і на вашу оцінку цих факторів, ви спроможні керувати ним. Якщо ви налаштовані змінити свою реакцію, то такий спосіб може послабити або зовсім усунути відчуття стресу.

Чи прагнете ви змінити себе таким чином, щоб не реагувати на зовнішні події так, як раніше?

Зрозуміло, ваша відповідь буде позитивною. Ви хочете змінитися й позбутися стресу. Проте як не дивно великий відсоток людей насправді не бажає нічого змінювати в собі. Вони вважають, що спочатку повинні змінитися оточуючі люди. Інші наполягають на своєму бажанні змінитися, але говорять, що ніяк не можуть приступити до справи. Є і такі, котрі трохи змінюють своє поводження, а потім зупиняються. Нерідко вони думають, що тепер мають змінюватися оточуючі. І лише деякі люди дійсно бажають змінити себе, продовжують розвиватися й удосконалюватися, поки життя не стає таким, яким вони хочуть його бачити, і стрес відступає.