Особливості ведення оборонного бою в оточенні
273. Оточення – це таке становище підрозділів, при якому переважаючі сили противника в результаті попередніх дій вийшли на їх фланги і в тил, створили фронт і лишили їх можливості сполучення зі своїми військами наземним або морським шляхом.
У сучасному бою, який характеризується швидкими і різкими змінами обстановки, коли сторони, які ведуть бойові дії, здатні швидко змінювати співвідношення сил і засобів на свою користь і в результаті цього переходити від одного виду бою до іншого, а також коли суцільна лінія зіткнення сторін відсутня, виникнення оточення стане постійним явищем.
Оточення підрозділів, а також і взводу, найбільш частіше може виникати під час ведення позиційної оборони, при відбитті наступу переважаючих сил противника. При цьому взвод може опинитися в оточенні внаслідок глибокого прориву противника на флангах або через опорні пункти сусідів, а також після висадки (викидання) в тил повітряного (морського) десанту.
Оточення може виникнути при відході, коли темпи переслідування противника перевищують темпи відходу наших підрозділів.
Не виключена можливість виникнення оточення взводу при виконанні ним завдання самостійно, у відриві від головних сил, під час проведення наступу.
Для сучасних умов характерним для виникнення оточення буде нанесення наступаючим противником, масованих ударів артилерією, і високоточною зброєю (не виключено застосування наземних ядерних ударів) з метою відсікти наші підрозділи, що обороняються або відходять, та тих, що відірвалися від головних сил у наступі, з наступним їх оточенням.
Для завершення оточення противником будуть широко застосовуватись десанти, а також дистанційне мінування місцевості.
Розміри району місцевості, який утримується взводом у оточенні, залежить від характеру попередніх дій, наявності у взводі приданих сил і засобів, а також діяв він окремо чи у складі роти (батальйону).
274. Оточення не виникає раптово. Підрозділи, які оточує противник, завжди будуть мати певний час, щоб цього не допустити. При загрозі оточення командир повинен своєчасно прийняти всі заходи щодо протидії оточенню. Вони полягають у ліквідації спроби противника вклинитись у бойові порядки та вийти у фланг і тил наших підрозділів, а також у поразці підрозділів противника, які з’явились на флангах і в тилу наших підрозділів, які обороняються (відходять).
З метою протидії оточенню командир підрозділу повинен: підсилити розвідку та забезпечити фланги, проміжки і тил; перегрупувати сили і засоби (насамперед придані протитанкові засоби) на загрозливі танконебезпечні напрямки, а також передбачити маневр силами і засобами та вогнем; вжити заходів щодо обладнання загороджень на важливих підступах (напрямках) до флангів і тилу; вогнем бойових машин десантних (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів, діями з вогневих рубежів груп бойових машин завдати ураження противнику, який робить спробу обійти і продовжувати виконувати отримане завдання, вжити заходів щодо безперебійного підтримання зв’язку зі старшим командиром і сусідами.
Для попередження оточення необхідно постійно володіти обстановкою, особливо про склад противника і характер його дій, насамперед, на флангах і в тилу наших військ. Тому на загрозливих напрямках безперервну розвідку необхідно вести на максимальну дальність, а також максимально використовувати розвідувальні дані, які отримані засобами старшого командира.
У випадку виникнення загрози флангу і тилу одночасно командир повинен визначити найбільш загрозливий напрямок і здійснити маневр вогнем, силами і засобами на цей напрямок. На іншому напрямку (фланзі) залишаються необхідні сили, які зможуть стримати наступ і знищити противника.
Підрозділи противника, які вклинились або вийшли у фланг (у тил) необхідно стримувати і сковувати, насамперед, вогнем усіх видів і загородженнями.
275. У сучасних умовах значно виросли можливості військ щодо протидії оточенню, але разом із тим виросли і можливості противника щодо оточення. Тому якщо заходи протидії оточенню проведені, але уникнути бою в оточенні не вдається, командир підрозділу повинен вжити заходів, які б виключили розчленування підрозділу з одночасним оточенням, а також забезпечили б найкращі умови для ведення бою. З цією метою необхідно захоплювати і закріплюватись на вигідних рубежах, які б забезпечували глибину побудови бойового порядку підрозділу в районі оточення і створення кругової оборони; здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного зв’язку не лише з підлеглими, але і старшим командиром і сусідами.
Крім цього, необхідно перерозподіляти між підрозділами (вогневими засобами) і по можливості поповнювати запаси боєприпасів, пального і продовольства, вжити заходів щодо прискорення евакуації поранених і хворих, а також непотрібних матеріальних запасів.
Якщо в районі оточення опинився особовий склад і засоби інших підрозділів (а також силових структур) командир повинен підпорядкувати їх собі і об’єднати зусилля всіх, хто знаходиться в оточенні, для боротьби з противником.
276. Бій в оточенні – це оборона в умовах, коли противник знаходиться одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, що обороняється.
Під час бою в оточенні підрозділ повинен стійко утримувати район, який займає, не втрачаючи безпосереднього контакту з противником і не допускаючи зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати ураження від зосередженого вогню артилерії або ударів авіації, а також розчленування підрозділу, що знаходиться в оточенні, на частини. Із врахуванням усіх вимог взводу необхідно утримувати район оточення, який відповідає розмірам одного опорного пункту або декілька менший, із врахуванням збільшення протяжності фронту. Особливо якщо оточення виникло під час самостійних дій взводу у відриві від роти (батальйону).
277. Для досягнення успіху під час бою в оточенні необхідно: перейти до кругової оборони, додатково організувати розвідку; по можливості створити резерв сил і засобів; підсилити танконебезпечні напрямки засобами боротьби з танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) противника; надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями проміжки в бойових порядках підрозділів; організувати і підсилити безпосередню охорону; вогнем бойових машин десантних (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів швидко і рішуче уражати противника, який намагається стиснути фронт оточення або розчленувати підрозділ, що знаходиться в оточенні; несподіваним вогнем із вогневих рубежів, діями груп бойових машин і засобів, що знаходяться в резерві, знищити противника, що вклинився. При цьому для досягнення успіху бою в оточенні вирішальне значення мають витримка, ініціатива і рішучість усіх командирів, високий моральний і психологічний стан, стійкість і упертість військ, несподіваність і активність дій, майстерне маневрування силами, засобами і вогнем.
278. Рішення на бій в оточенні командир взводу буде приймати у складних умовах, в обстановці, коли ведеться напружений бій із противником, який намагається завершити оточення. Рішення приймається безпосередньо на місцевості і включає ті самі питання, що і рішення на оборону.
Для прийняття доцільного рішення під час проведення розвідки необхідно уточнити положення, склад сил і засобів противника, який оточив, особливо вогневі позиції артилерії, райони розміщення танкових підрозділів і резервів, пунктів управління радіоелектронних засобів. Крім цього, розвідка повинна встановити, де і якими засобами противника готується нанести удари і своєчасно виявити можливий підхід до фронту оточення його резервів з інших напрямків.
279. Бойовий порядок взводу для бою в оточенні створюється під час проведення заходів щодо протидії оточенню згідно обстановки, яка дозволяє провести перегрупування сил і засобів.
Більша протяжність фронту оборони і наявність декількох загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і засобів, вимагають побудувати бойовий порядок таким чином, щоб головні сили підрозділу можливо зосередити на будь-якому напрямку.
Взвод, який обороняється в оточенні у складі роти, на напрямку зосередження основних зусиль роти може будувати бойовий порядок у дві лінії, на другорядних напрямках і при діях самостійно – в одну лінію.
Додане гранатометне (протитанкове) відділення використовується централізовано, підготувавши його до маневру для відбиття атак противника з будь-якого напрямку.
Якщо у складі взводу є артилерійські засоби, то їх вогневі позиції необхідно вибирати на танконебезпечних напрямках, ближче до переднього краю, і ретельно маскувати. Для підвищення ефективності вогню артилерійських засобів вони використовуються для стрільби прямою наводкою.
Як правило, незначні щільності засобів боротьби з танками й іншими броньованими засобами противника вогнем прямою наводкою повинні компенсуватись широким маневром протитанкових засобів, а також застосуванням мінно-вибухових загороджень.
280. В інтересах взводу (підрозділів), які опинились в оточенні, війська, що знаходяться поза оточенням, у залежності від їх віддалення можуть наносити вогневі удари. Крім того, рішенням старшого командира можуть наноситись удари авіацією. З метою узгодженості дій щодо нанесення ударів між оточеними підрозділами і підрозділами, що наносять вогневі удари, підтримується безперервна взаємодія і встановлюються єдині сигнали управління.
Авіація, крім виконання звичайних завдань, у взаємодії із засобами протиповітряної оборони старшого командира перешкоджає блокуванню оточених підрозділів, з повітря доставляє їм матеріальні засоби, евакуює поранених і хворих і забезпечує їх зв’язком з старшим командиром, який знаходиться поза оточенням.
Якщо підрозділи оточені на морському узбережжі, то для нанесення ударів по діючому противнику, заборони його ударів з моря, а також для забезпечення оточених підрозділів, евакуації поранених і хворих, застосовуються підрозділи ВМС.
281. Взаємодія під час бою в оточенні організується, як правило, так само, як і в оборонному бою. Командир взводу повинен передбачити можливість дій противника одночасно з декількох напрямків. Він повинен узгодити дії бойових машин і вогневих засобів, що залишились у його підпорядкуванні, і здійснюють маневр із підрозділами, що обороняються на важливих напрямках, а також з авіацією і артилерією підтримки.
Командир взводу, в першу чергу, враховує об’єкти, по яких планується нанесення ударів авіацією і вогнем артилерії, а на морському узбережжі – і удари вогневими засобами флоту. Необхідно забезпечити своєчасне і чітке позначення свого розміщення під час дій нашої авіації, визначити місце розміщення (якщо є така можливість) і порядок позначення посадочного майданчика для вертольотів, а також місця прийому вантажів.
282. Організація тилового забезпечення є важливим питанням. Найчастіше оточені підрозділи будуть вимушені вести бій, маючи запаси матеріальних засобів, які залишились у них на момент завершення противником оточення. Тому командир взводу повинен терміново організувати суворий облік всього наявного в районі оточення пального, боєприпасів та інших матеріальних засобів і встановити жорсткий їх контроль. При необхідності матеріальні засоби перерозподіляються між підрозділами і вогневими засобами у відповідності із поставленими завданнями.
Матеріальні запаси підрозділів, які попали в оточення, поповнюються за рахунок місцевих ресурсів і доставки засобів повітрям. При доставці боєприпасів та інших вантажів, вертольоти можуть приземлятися на підготовлені майданчики або скидати вантажі на парашутах. Перший спосіб більш економічний і результативний, дозволяє використовувати зворотні рейси для евакуації поранених і хворих. У зв’язку з цим при організації тилового забезпечення передбачається обладнання і прикриття посадкових майданчиків, прийом вертольотів, прийом і збір вантажів, які скидаються з вертольотів, а також евакуація повітрям небоєздатних військовослужбовців.
283. Початком бою в оточенні рахується момент виходу переважаючих сил противника на фланги і тил наших військ і перехоплення усіх шляхів руху, тобто момент створення фронту оточення.
Умови ведення бою в оточенні будуть найбільш складними, коли противник одночасно з оточенням буде намагатись розчленувати наші підрозділи і знищити їх частинами. Це можливо у випадках, коли взвод (рота, батальйон) утримує важливі райони і вузли комунікацій і не дозволяє противнику використати їх для розвитку успіху. Для швидкого знищення військ, які потрапили в оточення, противник може наносити удари авіацією, артилерією і високоточною зброєю.
Необхідно врахувати, що зосередження військ противника для атаки буде проводитись у стислі терміни, безпосередньо перед нанесенням ударів. Тому командир усіма засобами розвідки повинен розпізнати наміри противника і, якщо є можливість, нанести по ньому всіма наявними засобами упереджувальний удар.
У випадку, коли противник почав наступ із нанесенням ударів, командир взводу повинен терміново вияснити стан справ, прийняти вжити заходів поновлення боєздатності, бойового порядку і системи вогню підрозділу.
Атака противника відбивається вогнем усіх засобів. У зв’язку з обмеженою кількістю боєприпасів найбільш ефективною є стрільба прямою наводкою, як більш економічна і результативна. Підрозділи повинні міцно утримувати свої позиції, не допускати вклинення противника в глибину оборони.
Якщо противник перейшов до наступу одночасно не на одному напрямку, то успіх бою в оточенні буде залежати від швидкого маневру вогнем, а також силами і засобами. Для підсилення оборони на вирішальному напрямку застосовуються резерви (якщо вони виділялись) і підрозділи, які не оточені противником.
При вклиненні противника в оборону, командир взводу вживає всіх заходів, щоб зупинити його подальше просування, нанести йому максимальні втрати вогнем усіх видів зброї, а діями з вогневих рубежів груп бойових машин і резервів завершити його знищення і поновити положення.
Противник, який не досяг успіху на одному напрямку, буде намагатись нанести удар на новому напрямку після перегрупування сил. У цих умовах командир повинен своєчасно визначити перенос противником напрямку головного удару і приховано провести перегрупування своїх сил і засобів для посилення оборони на загрозливому напрямку.
Якщо бойовий порядок взводу в результаті дій противника опинився розчленованим, то командир організує дії розрізнених груп взводу з метою знищення противника, який вклинився між ними, і об’єднання цих груп.
Взвод веде бій в оточенні стільки, скільки це необхідно або доцільно відносно умов тактичної обстановки, що складається. Вихід з оточення він може здійснювати з дозволу (за наказом) старшого командира.