Особистість і характер людини

Після обговорення питання про формування характе­ру природно звернутися до з'ясування того, як співвідно­сяться характер і особистість, тим більше, що подібне пи­тання ми вже обговорювали у зв'язку з вивченням темпе­раменту.

У загальній структурі особистості характеру належить центральне місце, він об'єднує всі інші властивості й особ­ливості поведінки, а також, безсумнівно, впливає на пізна­вальні процеси - сприйняття, увагу, уяву, мислення і па­м'ять. Цей вплив здійснюється через вольові та інструмен­тальні риси характеру. Емоційне життя людини знаходиться під його прямим впливом. Те ж саме можна сказати про мотивацію і саму волю. У першу чергу характер визначає індивідуальність і своєрідність особистості.

Від інших рис особистості характер відрізняється насам­перед своєю усталеністю і, як ми змогли переконатися, більш раннім формуванням. Якщо, наприклад, потреби, інтереси, схильності, соціальні установки, світогляд людини в цілому можуть змінюватися практично протягом усього її життя, то характер, колись сформувавшись, залишається більш-менш стійким. Виняток, мабуть, становлять тільки випадки тяж­ких захворювань, що охоплюють мозок людини, а також глибоких органічних змін у центральній нервовій системі, що відбуваються з віком, слідом за якими із суто органічних причин може змінюватися характер. Нарешті, деякі його зміни можуть відбуватися в період життєвих криз, що та­кож не можна розглядати як цілком нормальні явища.

Одними з рис характеру людини, що виявляють особ­ливу вікову і тимчасову сталість, є товариськість або по­в'язана з нею за змістом риса - замкнутість, а також більш загальні риси, до складу яких входять як складові - екст­раверсія та інтроверсія.

З екстраверсією пов'язані певні акцентуації характерів, зокрема екзальтованість, демонстративність, збуджуваність, гіпертимність, сензитивність. Всі ці риси характеру зазви­чай утворюють єдиний комплекс. Людину, що має такий комплекс характерологічних рис, відрізняє підвищена ак­тивність і увага до того, що відбувається навколо неї. Вона жваво відгукується на відповідні події. Інтроверсія пов'яза­на з іншою сукупністю особистісних рис, у першу чергу три­вожністю, педантичністю, шизоїдністю, істероїдністю, пси-хастенічністю. Люди, які мають цей комплекс характероло­гічних особливостей, вирізняються відстороненістю від того, що відбувається навколо, відчуженістю, незалежністю.

Майже таку ж сталість, як екстраверсія та інтровер­сія, виявляє комплекс характерологічних особистісних рис, що виявляються у вже розглянутих нами захисних меха­нізмах. Характер людини пов'язаний з її інтересами, по­требами і найбільше проявляється в тому, що для людини має значення. Тому правильно судити про характер мож­на, уважно спостерігаючи за тим, як людина себе поводить в значущих життєвих ситуаціях.

'•

Семінар 5. Характер. Акцентуації характеру. Невротич­на особистість

План

Варіант А

1. Характер як сукупність стійких рис особистості.

2. Типологія характерів Е. Кречмера: «за» і «проти».

3. Акцентуйовані типи характерів (К. Леонгард, А.Є. Личко) 4. Соціальні типи характерів за Е. Фроммом.

Варіант Б

1. Методика 16РБ¹, анкета Кеттелла. Аналіз діагнос­тичного матеріалу.

2. Методика «Самооцінка» (Дембо, Рубінштейн). Аналіз діагностичного матеріалу.

3. Навчання методиці раціонального осмислення «Зебра».

4. Навчання методиці цілеположення «Древо цілі».

5. Тестова контрольна робота № 4 «Темперамент. Ак­центуація характеру» (дод. 5).

Теми рефератів

1. Характер як система найбільш стійких рис особис­тості, що виявляються в різноманітних видах діяльності, спілкуванні і взаємодії людини з оточуючими людьми.

2. Я думаю, що мені властива акцентуація характеру за типом..., тому що...

3. У моїй діяльності, поведінці і спілкуванні виявля­ються такі властивості характеру, як... (доведіть на конк­ретних прикладах).

4. На формування мого характеру особливий вплив зро­бив... (що саме і на які конкретні риси характеру, доведіть на прикладах).

Література

1. Бодалев А.А. Психология личности. - М., 1988.

2. Боссарт А. Парадоксьі возраста или воспитания. -М., 1991.

3. Божович Л. Избранньїе трудьі. - М., 1995.

4. Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989.

5. Леви В. Нестандартний ребенок. - М., 1995.

6. Леонгард К. Акцентуированньїе личности. - М., 1985.

7. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л., 1983.

8. Немов Р.С. Психология: В 3-х т. - М., 1995. - Т. 1.

9. Стивенс Дж. Приручи своих драконов. - СПб, 1995.

10. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. - М., 1993.

11. Зриксон З. Детство и общество. - СПб.,1996.

Додаток 5

Контрольна робота № 4 на тему: «Темперамент. Характер»

1. Темперамент - це уроджені особливості людини, що обумовлюють:

а) динамічні характеристики інтенсивності й швидкості реагування;

б) ступінь емоційної збуджуваності і врівноваженості;

в) особливості пристосування до оточуючого середовища; г) усі відповіді правильні.

2. Вивчаючи фізіологічні основи темпераменту, І. Павлов звернув увагу на залежність темпераменту від: а)типу нервової системи; б)прийомів і методів виховання; в)періодизації розвитку особистості; г)усі відповіді правильні.

3. І. Павлов довів, що основні нервові процеси - збуд­ження і гальмування - відбивають діяльність головного мозку. Від народження вони в усіх різні:

а) за силою; б)за взаємною врівноваженістю; в)за рухливістю; г) усі відповіді правильні.

4. Холеричний темперамент характеризується: а) переважанням збудження над гальмуванням;

б) сильною, врівноваженою, інертною нервовою сис­темою;

в) сильною, врівноваженою, рухливою нервовою систе­мою; г) усі відповіді правильні.

5. У людини із сангвінічним темпераментом:

а) неврівноваженість нервової системи визначає циклічність у зміні активності і бадьорості;

б) рухливість і врівноваженість нервової системи обу­мовлює високу пристосовуваність до нових умов;

в) настрій стабільний, рівний, при постійному зовніш­ньому спокої; г) усі відповіді правильні.

6. Флегматик:

а) виявляє рвучкість, різкість рухів, запальність, не­ приборканість, нетерпіння, швидку реакцію, нестрима­ність;

б) має велику швидкість реакції, його вчинки обду­мані, він життєрадісний, товариський, адаптивний;

в) при його підвищеній чутливості часто і швидко втом­люється, ображається, не впевнений у собі, тривожний, чутливий до настрою інших людей;

г) усі відповіді правильні.

7. Зовнішній прояв типу вищої нервової діяльності - це: а)характер; б) особистість;

в) темперамент; г) усі відповіді правильні. 8. Темперамент накладає відбиток на: а) способи поведінки і спілкування;

б) переживання почуттів; в) продуктивність роботи людини в мінливих умовах;

г) усі відповіді правильні.

9. До екстравертів належать: а) флегматики; б) меланхоліки; в) ті, хто контролює свої емоції, стримані і

нетова-

риські;

г) усі відповіді правильні. 10. Інтроверти:

а) у своїх вчинках орієнтуються в основному на власні уявлення;

б) товариські, активні, оптимістичні; в) мають рухливий тип нервової системи;

г) усі відповіді правильні.

11. Характер - індивідуальне поєднання найбільш стійких, істотних особливостей особистості, що виявля­ються у певному ставленні:

а) до себе - ступінь вимогливості, критичності, самооцін­ки;

б) інших людей - егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, неправдивість та ін.;

в) дорученої справи - організованість, працьовитість або лінощі, ступінь відповідальності тощо;

г) усі відповіді правильні.

12. На відміну від психопатії акцентуація характеру:

а) виявляється не постійно;

б) з роками може згладитися, наблизитися до норми;

в) у сприятливих умовах може дати поштовх до прояву незвичайних якостей, розкриттю таланту; г) усі відповіді правильні.

13. Демонстративний тип акцентуації характеру вияв­ ляється:

а) у вираженому прагненні бути в центрі уваги і дося­гати своїх цілей будь-якою ціною;

б) високій пристосовуваності до людей; в) спроможності захопити інших, акторському обдару­ванні; г) усі відповіді правильні.

14. Педантичний тип акцентуації характеру виявляєть­ся:

а) у підвищеній дратівливості, нестриманості, агресив­ності;

б) дуже мінливому настрої, балакучості, закохуваності;

в) надмірній акуратності, «занудливості», сумлінності,рівному настрої, надійності в справах і почуттях;

г) усі відповіді правильні.

15. Емотивний (емоційний) тип акцентуації характе­ру можна визначити:

а) за надмірною чутливістю, дратівливістю;

б) неконфліктністю або пасивною роллю в конфлікті,що сприймається трагічно;

в) ретельністю, альтруїзмом, співчуттям, переважан­ням сумного настрою; г)усі відповіді правильні.

16.На відміну від емотивного застряваючий тип ак­центуації характеру виявляється:

а) у схильності до затяжних чвар, конфліктів і «розборок »; б) підозрілості, честолюбстві, самовпевненості, ревни­вості; в) прагненні добиватися високих Иоказників у будь-якій справі, жаданні справедливості, що доходить до фанатизму; г) усі відповіді правильні.

17. Самооцінка може бути:

а)адекватною; б) неадекватно заниженою; в)неадекватно завищеною; г) усі відповіді правильні.

18. Рівень домагань особистості характеризує:

а) незадоволеність собою, негативну самооцінку;

б)ступінь труднощів тих цілей, до яких прагне люди­на і досягнення яких здається їй привабливим і можли­вим;

в) специфічні емоційні переживання, що виникають у випадку прояву непереборних перешкод на шляху до до­ сягнення бажаної мети; г) усі відповіді правильні.

19. Невроз - це: а) набуте функціональне захворювання нервової системи;

б) порушення діяльності головного мозку без будьяких ознак його анатомічного ушкодження;

в) наслідок невдач, фрустрацій і міжособистісних зіткнень, психологічних травм і емоційного стресу;

г) усі відповіді правильні.

20.До неврозів відносять:

а) комплекс неповноцінності;б)неврастенію;в) психози;г) усі відповіді правильні. 21.Методика аутотренінгу (АТ), розроблена Шульцем, допомагає: а)зняти зайву нервово-м'язову напруженість, хвилю­вання; б)зменшити прояв неврозів і психосоматичних захво­рювань; в)керувати настроєм і психологічним станом; г)усі відповіді правильні.

22.Заспокійлива дія алкоголю супроводжується:

а) отруєнням головного мозку, нервової і серцево-су­динної систем;

б) порушеннями статевої та дітородної функцій;

в) небезпекою виникнення хворобливої пристрасті (ал­коголізму);

г) усі відповіді правильні.