Поняття, правове регулювання, правова природа договору оплатного надання послуг

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторо­ни (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчи­нення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зо­бов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є консенсуальним. Він може мати _Яіс відплатний, так і безвідплатний характер. Відплатний дого­вір ^пР° надання послуг є двостороннім договором. Договір вважа­ється укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Після цього кожна із сторін на­буває права та обов'язки, які складають його зміст. Виконавець зо­бов'язується вчинити певні дії або здійснити певну діяльність, а замовник оплатити виконавцеві зазначену послугу, а у разі, коли до­говір має безоплатний характер - відшкодувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суб'єктами договору про надання послуг є виконавець та замов­ник. ЦК не висуває будь-яких вимог до особи виконавця. Разом з тим у деяких випадках виконавцем за таким договором може виступати лише особа, яка отримала ліцензію на здійснення певної діяльності у відповідних органах ліцензування. Наприклад, ліцензуванню підля­гає діяльність з надання охоронних послуг, послуг радіо- і телефон­ного зв'язку, туроператорська, турагентська, аудиторська діяльність тощо¹. Залежно від характеру послуги, що надається, у деяких випад­ках можуть виникати вимоги не тільки до особи виконавця, а й замов­ника. Наприклад, освітні послуги вищих навчальних закладів можуть надаватися лише особам, які мають середню освіту та успішно склали відповідні іспити.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору, в першу чер­гу, є умови про його предмет. Предметом договору про надання по­слуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Для договорів цього типу важливе зна­чення має якість послуг, що надаються. Це стосується усіх видів по­слуг - медичних, юридичних, освітніх, туристських, готельних тощо. Вчиняючи договір з тим чи іншим виконавцем, замовник вправі роз­раховувати на певний рівень якості послуги, що буде йому надана. Умова щодо предмета договору - послуги впливає й на інші його умови - розмір плати та строк дії.

Як вже зазначалося, відповідно до ЦК договір про надання послуг може бути як відплатним, так і безвідплатним. Визначення цього аспекта договору залежить від волі сторін. Якщо виконавцем за дого­вором про надання послуги є суб'єкт підприємницької діяльності, то договір, зазвичай, має відплатний характер, а розмір плати визна­чається відповідно до ставок та прейскурантів, які ним пропонуються (договір про надання послуг телефонного зв'язку, послуг, що надаю­ться туристичними агентствами, послуг готелів тощо). У деяких ви­падках для забезпечення загальних інтересів споживачів свобода ви­конавця щодо визначення розміру плати за свої послуги може бути обмежена законодавством. Наприклад, згідно із ст. 66 Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. тарифи на загаль­нодоступні послуги і тарифи на надання у користування каналів елек­трозв'язку операторів телекомунікаціи, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, підлягають державному регулюванню. Таке регулювання здійснюється шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів, за межі яких оператори та про­вайдери телекомунікаціи виходити не можуть.

Для задоволення інтересів певних верств населення послуги мо­жуть також надаватися безоплатно. Згідно із Законом України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. громадянам, які з різних причин знаходяться у складних життєвих ситуаціях (безробіття, по­хилий вік, хвороба, інвалідність при відсутності рідних, які повинні забезпечити догляд та допомогу, сирітство і безпритульність дітей, конфлікти і жорстоке поводження у сім'ї тощо), можуть бути надані певні соціально-побутові, психологічні, медичні, юридичні та інші послуги, що називаються соціальними послугами (забезпечення про­дуктами харчування, гарячим харчуванням, транспортними послуга­ми, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, при­дбання та доставка медикаментів, працетерапія, надання консуль­тацій з питань законодавства тощо). Такі послуги надаються держав­ними та комунальними суб'єктами безоплатно у обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування (ст. 7).

Плата за договором про надання послуг може не бути фіксованою, а визначатися сторонами у процесі укладення договору. В такому по­рядку може, наприклад, встановлюватися плата за договором про на­дання окремих освітніх послуг: навчання іноземним мовам, матема­тиці, біології тощо. Хоча договори про надання послуг відповідно до ЦК й можуть бути безвідплатними, навряд чи можна передбачати їх поширення. Безвідплатне надання послуг може мати місце у відноси­нах між фізичними особами, у першу чергу тими, які пов'язані друж­німи, довірчими стосунками (перевезення речей, прогулянки з до­машньою твариною або догляд за домівкою сусіда тощо).

Згідно із ст. 905 ЦК строк за договором про надання послуг вста­новлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено зако­ном або іншими нормативно-правовими актами. Строк може мати важливе значення у договорі про надання послуг, у зв'язку з чим сто­рони, зазвичай, обумовлюють його у договорі. Наприклад, у договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг поряд з іншими умовами визначається термін проведення аудитором пере­вірки (ст. 20 Закону України «Про аудиторську діяльність»¹. У дано­му випадку строк відіграє суттєву роль, бо з отриманням юридичною особою результатів аудиторської перевірки можуть бути пов'язані умови щодо вчасного надання нею звітів, отримання грошей за кре­дитним договором у банківській установі тощо.

3.Елементи та зміст договору надання послуг

Зміст договору про надання послуг складають права та обов'язки сторін. Основним обов'язком виконавця є надання замовнику певної послуги, обумовленої договором. За загальним правилом, викона­вець повинен надати послугу особисто. У зв'язку з тим, що послуга невід'ємна від здійснення певних дій або діяльності виконавця, його особа має велике значення для замовника. Прикладом може бути до­говір про надання освітніх послуг. В результаті успішного закінчення освітнього курсу слухач одержує відповідне свідоцтво (диплом, атес­тат тощо), яке свідчить про обсяг знань, що були йому надані у проце­сі навчання. Ця обставина може мати вирішальне значення для под­альшого працевлаштування особи, її професійного зростання тощо. Відомо, що «вагомість» диплому того чи іншого навчального закладу може бути різною. Тому для замовника важливим є саме особисте ви­конання договору виконавцем. Якщо виконавцем за договором є юридична особа, то замовник може ставити питання щодо особи кон­кретного працівника, який здійснюватиме дії з надання послуги. Нап­риклад, відповідно до ч. 2 ст. 284 ЦК фізична особа, яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря.

Особливістю договорів про надання послуг є те, що у деяких ви­падках замовник має не тільки «пасивно» споживати послугу, а й здійснювати певні власні дії. Це безпосередньо стосується, наприк­лад, освітніх послуг. Виконавець (навчальний заклад або вчитель) може надавати високий рівень освітньої послуги, однак за відсутно­сті необхідних активних дій з боку самого замовника (студента, учня) будь-якого корисного ефекту може і не виникнути. Ця обставина не змінює загального правила: якщо виконавець надав якісну послугу, обумовлену договором, вважатиметься, що він виконав умови щодо

якості.

Якщо договір має оплатний характер, замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві надану йому послугу в розмірі, у строки та по­рядку, встановлені договором. Якщо договір про надання послуг мав безоплатний характер, то розрахунки сторін можуть стосуватися ли­ше відшкодування фактичних витрат виконавця, зроблені ним для виконання договору. Наприклад, сторони домовилися, що викона­вець здійснить перевезення речей в інше місто безоплатно. У такому випадку він має право на відшкодування витрат, пов'язаних з проїз­дом автомобіля (вартість бензину, амортизація машини).

Законодавство передбачає певні наслідки невиконання або нена­лежного виконання договору про надання послуг, В першу чергу ви­рішується питання щодо неможливості виконання оплатного догово­ру про надання послуг. Такі наслідки пов'язуються з наявністю чи відсутністю вини однієї із сторін - виконавця або замовника (ч. 2 ст. 903 ЦК). У разі неможливості виконати договір, що виникла не з

вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві ро­зумну плату. Наприклад, фізичні особи домовилися про те, що один з них (виконавець) за відповідну плату відвезе речі замовника у сусіднє місто. У зв'язку з поганими погодними умовами виконавець не зміг виконати умови договору. В цьому випадку його вини немає. Відпо­відно до ч. 2 ст. 903 ЦК за таких обставин замовник зобов'язаний вип­латити виконавцеві розумну плату. Така плата може бути пов'язана з тим, що виконавець хоча і не надав замовнику обумовлену послугу, все ж таки здійснював певні дії та фактичні витрати, необхідні для ви­конання договору. Якщо неможливість виконання договору виникла з вини самого замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або за­коном. Якщо, наприклад, замовник для перевезення своїх речей мав забезпечити виконавця транспортним засобом, але не надав його, то виконавець має право на отримання плати за договором у повному обсязі, незважаючи на те, що послуга не була надана. Якщо стало не­можливим виконання безоплатного договору про надання послуг, то замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця, якщо така неможливість виникла з його вини або внаслідок непереборної сили (ч. 2 ст. 904 ЦК).

Внаслідок невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг замовник може зазнати збитків (ст. 22 ЦК). Законода­вство регулює відносини з їх відшкодування з урахуванням особи ви­конавця. Якщо виконання договору здійснював суб'єкт підприєм­ницької діяльності, він відповідає за збитки незалежно від наявності своєї вини. Звільнити від відповідальності такого виконавця може тільки непереборна сила, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, для суб'єкта підприємницької діяльності встановлений підвищений рівень відповідальності. Якщо виконав­цем за договором є інша особа (не суб'єкт підприємницької діяльно­сті), то вона зобов'язана відшкодувати замовнику збитки у повному обсязі лише при наявності своєї вини, якщо інше не встановлено до­говором сторін. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Це означає, що зберігач нестиме відповідальність лише при наявності вини (ч. 1 ст. 614 ЦК). Зберігач буде звільнений від відповідальності за відсутності вини, якщо дове­де, що він зробив все можливе для виконання договору (забезпечив технічні умови зберігання, витримав необхідний температурний та світловий режим зберігання тощо). Інші правила стосуються профе­сійного зберігача, тобто організації, яка здійснює підприємницьку діяльність у цій сфері (зерносховища, елеватори, морозильники то­що). Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошко­дження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили чи через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (ч. 2 ст. 950 ЦК). У всіх інших випадках, навіть якщо вини зберігача немає, він зобов'язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві.

Інший порядок відшкодування збитків передбачено у законі для безоплатних договорів про надання послуг. Згідно із ч. 2 ст. 906 збит­ки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян. Наприклад, сусідки домовилися, що під час від'їзду однієї з них в інше місто друга буде доглядати її квіти, що залишили­ся у квартирі. Якщо виконавиця договору не здійснила взятий на себе обов'язок, внаслідок чого квіти загинули, то перша сторона (замов­ник) може вимагати відшкодування завданих їй збитків. За загальним правилом відшкодування здійснюється у розмірі двох неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян. Сторони можуть передбачити й інший розмір відповідальності виконавця.

Договір про надання послуг, за загальним правилом, може бути ро­зірваний за згодою обох сторін (ст. 907, ч. 1 ст. 651 ЦК). Разом з тим особливістю цього договору є те, що він може бути розірваний також шляхом відмови від договору лише однієї із сторін (ст. 907 ЦК). Поря­док та підстави такої відмови залежать від особливостей конкретного договору про надання послуг і встановлюються законом або домовле­ністю сторін. Наприклад, особа, яка надає туристичні послуги (туро­ператор, турагент), не може змінювати ціну туристичного продукту, погоджену з туристом, на свій розсуд. Така зміна можлива лише у ви­падках, передбачених договором, і тільки при істотній зміні обставин (введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та ін­ших обов'язкових платежів, різка зміна курсу національних валют то­що). У разі перевищення ціни туристичного продукту більше, ніж на 5 відсотків, турист має право відмовитися від договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому всі раніше сплачені кошти (ст. 20 Закону «Про туризм» від 18 листопада 2003 p.).

Домовленістю сторін або законом встановлюються також порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг. Сторони можуть передбачити у договорі розмір та порядок відшкодування збитків або інші наслідки його розірвання.

4.Окремі види договорів оплатного надання послуг

Стаття 908. Загальні положення про перевезення

1. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється

за договором перевезення.

2. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом,

іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими

нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно

до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами

транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень

встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом,

іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими

нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно

до них.

Стаття 909. Договір перевезення вантажу

1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі,

яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник

зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується

складенням транспортної накладної (коносамента або іншого

документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та

виконання договору перевезення вантажу.

Стаття 910. Договір перевезення пасажира та багажу

1. За договором перевезення пасажира одна сторона

(перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до

пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити

багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на

одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену

плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його

провезення.

2. Укладення договору перевезення пасажира та багажу

підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції,

форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів

(статутів).

Стаття 929. Договір транспортного експедирування

1. За договором транспортного експедирування одна сторона

(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони

(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором

послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено

обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом

і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання

експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір

перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а

також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено

надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу

(перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та

вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта,

зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення,

одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання

митних формальностей тощо).

2. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли

обов'язки експедитора виконуються перевізником.

3. Умови договору транспортного експедирування визначаються

за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими

нормативно-правовими актами.

Стаття 936. Договір зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігач)

зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною

(поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що

здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності

(професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача

зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей

здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у

камерах, приміщеннях) загального користування.

Стаття 979. Договір страхування

1. За договором страхування одна сторона (страховик)

зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку)

виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі,

визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а

страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та

виконувати інші умови договору.

Стаття 980. Предмет договору страхування

1. Предметом договору страхування можуть бути майнові

інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним

забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове

страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником

(страхування відповідальності).

Стаття 1000. Договір доручення

1. За договором доручення одна сторона (повірений)

зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони

(довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним,

створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

2. Договором доручення може бути встановлено виключне право

повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або

частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть

бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у

межах якої є чинним виключне право повіреного

Стаття 1011. Договір комісії

1. За договором комісії одна сторона (комісіонер)

зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату

вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок

комітента.

Стаття 1029. Договір управління майном

1. За договором управління майном одна сторона (установник

управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк

майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату

здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах

установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

2. Договір управління майном може засвідчувати виникнення в

управителя права довірчої власності на отримане в управління

майно.

Законом чи договором управління майном можуть бути

передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у

власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші

речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується

повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)

або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або

інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа

(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються

положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим

параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

3. Особливості регулювання відносин за договором про надання

споживчого кредиту встановлені законом.