ТЕМА №6. Спадкові відносини в МПП. Трудові відносини в МПП

З дисципліни:«Міжнародне приватне право»

Категорія слухачів: студенти ІІІ курсу, що навчаються за програмою освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Навчальна мета:

1) закріпити знання понятійно-категорійного апарату щодо сфери спадкових та трудових відносин, ускладнених іноземним елементом; щодо правової природи спадкування в МПП;

2) закріпити базові положення про сферу спадкових та трудових відносин, ускладнених іноземним елементом; про особливості укладання трудових договорів при працевлаштуванні за кордоном;

3) домогтися обізнаності студентів в правильності процесу застосування колізійної норми та встановленні змісту норм застосовного іноземного права.

Виховна мета:сформувати розуміння студентів щодо необхідності дотримання загальних вимог, встановлених Законом України «Про міжнародне приватне право», іншими актами міжнародного та національного законодавства у сфері регулювання спадкових та трудових відносин, ускладнених іноземним елементом; сприяти формуванню наукового світогляду щодо природи кваліфікації іноземного права.

Розвивальна мета: розвивати самостійність студентів в сфері кваліфікації іноземного права; обговорювати основні проблеми, що виникають при укладанні контракту для роботи за кордоном, а також проблемні питання у сфері регулювання спадкових відносин, ускладнених іноземним елементом.

Навчальний час: 4 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: ПК, дошка, крейда.

Наочні засоби: Закон України «Про міжнародне приватне право», підручники, мультимедійні слайди, навчально-методичний комплекс з дисципліни «Міжнародне приватне право».

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави і права; Цивільне право; Трудове право.

Забезпечувані дисципліни:Актуальні питання міжнародного приватного права.

Навчальні питання:

Вступна частина – 10 хв.

Основна частина – 140 хв.

1. Спадкування у міжнародному приватному праві.

2. Правовий режим рухомого та нерухомого спадкового майна.

3. Пробле­ми спадкування за законом та за заповітом. Вимоги щодо форми заповіту. Питання про коло спадкоємців.

4. Колізійні питання спадкового права у національному законодавстві.

5. Визначення закону, що підлягає застосуванню до спадкового майна, яке знаходиться за кордоном.

6. Загальна характеристика міжнародних трудових відносин.

7. Принцип «автономії волі» (lex voluntatis) в регулюванні міжнародних трудових відносин.

Заключна частина – 10 хв.

Ключові терміни:спадкове майно, спадкування за законом, спадкування за заповітом, заповіт, форма заповіту, коло спадкоємців, трудові відносини, принцип «автономії волі».

Література:

Наукова:

1. Ануфриева Л.П. Международное частное право. В 3-х томах. - М., 2001-2002.

2. Арсиян Б.В. Международно-правовое регулирование труда иностранцев: (на примере нормотворческой деятельности МОТ и ООН.). // Международное публичное и частное право. - 2003.- №1. - С.25-31.

3. Бирюков П.Н. Ещё раз о международном частном праве // Меж­дународное публичное и частное право. - 2005.- № 3.- С. 31-35.

4. Гріненко О. Новий погляд на захист прав громадян України щодо вчинення нотаріальних дій за кордоном // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №8. - С. 48-50.

5. Ерпылёва Н.Ю. Международное частное право. - М.: Проспект, 2004.

6. Кудашкин В.В. Международные частные отношения в системе социально-экономических отношений общества // Государство и право. - 2004.- № 7.- С. 60-67.

7. Лунц Л.А. Курс международного частного права.- М.: Спак., 2002.

8. Плахотнюк Н.В. Міжнародне приватне право як форма взаємодії міжнародної та національних правових систем // Людина, суспільство, держава: публічно-правовий аспект. – 2012. – С. 286-288.

9. Смирнова Е.С. Проблемы правового статуса иностранцев в условиях глобализации. – М., 2003.

10. Степанюк А. Зовнішня форма правового регулювання в міжнародному приватному праві // Вісник Академії правових наук України. - 2005. - №4. - С. 145-154.

11. Ткаченко Е. Почём нынче коллизия? Анализ положенийЗакона Украины «О международном частном праве» // Юридическая практика. - 2005.- № 30. - С. 6.

12. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2008.

13. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: теоретичні і прикладні аспекти. - К.: МАУП.- 2004.

Нормативна:

14. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30.

15.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. - № 47-48.

16. Закон України "Про міжнародне приватне право" – Відомості Верхов­ної Ради України. – 2005. - № 32.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до семінарського заняття студенти повинні засвоїти теоретичний матеріал, а також вивчити норми чинного законодавства для подальшого їх застосування під час підготовки самостійних завдань та на практичних заняттях.

Запитання до семінару 1 Спадкування у міжнародному приватному

Праві

Зміст спадкування, яким би чином воно не визначалось, зводиться до правонаступництва у зв'язку зі смертю фізичної особи. Однак, що конкретно має бути об'єктом правона­ступництва, тобто з чого саме складається спадщина, у різних за­конодавствах вирішується по-різному.

У багатьох законодавствах цей об'єкт позначається як все май­но, що залишилось після померлого. Дещо інакше склад спадщини визначається у чинному ЦК України (ст. 1218), за якою до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодав­цеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. В наступній статті міститься перелік прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, внаслідок чого вони не входять до складу спадщини. Це, зокрема:

• особисті немайнові права;

• право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

• право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або ін­шим ушкодженням здоров'я;

• права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, вста­новлені законом;

• права та обов'язки особи як кредитора або боржника (якщо вони є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця і у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою).

Особлива ситуація з визначенням складу спадщини має місце в англо-американському праві, якому відомий інститут так званих пер­ших грошей. Наприклад, у США це право на перші долари, за яким один з подружжя, що пережив іншого, успадковує все майно помер­лого, якщо воно не перебільшує фіксованої вартості, розмір якої, як зазначає О. С. Скарідов, коливається від 2 тис. дол. у штаті Нью-Йорк до 100 тис. дол. в Південній Дакоті. Зрозуміло, інші спадкоємці за­лучаються до успадкування тільки у випадках, коли спадщина за вар­тістю перебільшує встановленівідповідним правом суми.

Запитання до семінару 2 Правовий режим рухомого та нерухомого

Спадкового майна

У більшості держав світу у складі спадщини виокремлюють рухоме та нерухоме майно з різним режимом успадкування: нерухомість підкоряється закону місця її знаходження, тим часом як успадкування рухомого майна підпорядковується особистому закону спадкодавця (Франція, Бельгія, Англія, США, КНР та ін.). В інших державах (Австрія, Гре­ція, Італія, Португалія, Японія та ін.) регулювання спадкових відно­син засновується на підставі єдності всіх компонентів, що склада­ють спадщину, і до неї в цілому застосовується або закон громадян­ства спадкодавця, або закон місця його останнього проживання.

Форма спадкового розпорядження.Існує два головних різно­види спадкового розпорядження – успадкування за законом або за за­повітом. У різних правових системах ці різновиди використовуються:

• одночасно;

• поодинці (або тільки успадкування за законом, або тільки за заповітом);

• альтернативно (на вибір спадкодавця).

Однак, деяким законодавствам відома така форма спадкового розпорядження, як договір про успадкування. Причому, подібні договори відрізняються один від одного залежно від того, хто цей договір виконує, чи самі спадкоємці, чи тільки один з них, чи для цього призначається спеціальна особа («лушеприказник», «адміні­стратор» тощо).

Запитання до семінару 3 Пробле­ми спадкування за законом та за заповітом. Вимоги щодо форми заповіту. Питання про коло спадкоємців

Форма заповіту. Взагалі під заповітом (will) у МПрП розумі­ється волевиявлення спадкодавця, спрямоване на визначення юри­дичної долі його майна після смерті, то складене у формі, яка приписана законом. Таким чином, особливість заповіту полягає в тому, що він є хоча і односторонньою, проте цивільно-правовою угодою, внаслідок чого до форми такої угоди у різних державах висуваються різні вимоги. В одних для чинності заповіту вимага­ється нотаріально посвідчена письмова форма спадкового розпорядження, тим часом як в інших перевага віддається так званій олографічній формі, коли власноручно складений заповіт вважа­ється справжнім волевиявленням спадкодавця, яке не потребує ніякого посвідчення. Наприклад, згідно зі ст. 922 Цивільного коде­ксу Нідерландів, заповіт, укладений підданим Королівства Нідер­ландів, повинен мати олографічну форму, навіть якщо заповіт укла­дено за кордоном. Тобто, форма заповіту за цією статтею визнача­ється виключно правом Нідерландів. З іншого боку, у Франції, наприклад, заповіт може бути укладений у формі публічного акта.

Визначення спадкоємців. Це питання є одним із самих складних в успадкуванні, тому що в різних правових системах по-різному вирішуються питання про коло родичів, які мають право брати участь в успадкуванні (класи, або так звані парантели роди­чів). Не існує єдності й у питанні про те, чи входить до цього кола той із подружжя, що пережив покійного, чи він виокремлюється з нього кола, отримуючи спеціальний статус. До того ж, як правило, зазначених класів родичів існує декілька, внаслідок чого встановлюється спеціальний порядок і процедура призову їх до успадкування. Нарешті, в різних правових системах не завжди співпада­ють системи розподілу спадщини між спадкоємцями в цих класах.

Існують і деякі інші, менш значимі, розбіжності у правовому регулюванні спадкових відносин. Необхідність знайомства з усіма такими питаннями в сучасній Україні обумовлюється зокрема тим, що як стверджується, за кордоном зараз мешкає біля 30 млн. на­ших співвітчизників, внаслідок чого відповідні питання неоднора­зово виникали і постійно будуть виникати на практиці.

Запитання до семінару 4 Колізійні питання спадкового права у національному законодавстві

Власне колізійні питання спадкування містяться в розділі X Закону від 23.06.2005 р. Згідно зі ст. 70 спадкові відносини (з ура­хуванням положень статей 71 та 72 цього Закону, які наводяться нижче) регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в запові­ті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадко­давцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його гро­мадянство змінилося.

У наступній статті Закону встановлено цілком логічне, з точки зору МПрП, правило: спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні,- правом України.

Нарешті, здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в мо­мент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його ска­сування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержан­ня форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця пере­бування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.

Як вже зазначалося, для України є чинними двосторонні до­говори про взаємну правову допомогу, в яких інколи містяться і положення стосовно успадкування. Однак, вони не відрізняються одноманітністю, внаслідок чого у кожному окремому випадку потребують спеціального вивчення. Наприклад, хоча як Україна, так і Молдова є учасниками Мінської конвенції 1993р., вони 27.05.1993р. уклали між собою договір про взаємну правову допомогу, у ст. 37 якого міститься рішення щодо успадкування ру­хомого майна, яке відрізняється від правила Мінської конвенції, а саме: правові відносини в галузі успадкування рухомого майна ре­гулюються законодавством тієї Договірної Сторони, громадяни­ном якої був заповідач в момент смерті. А далі міститься взагалі відсутня у Мінській конвенції норма, практичну значимість якої важко переоцінити: визначення типу майна, що входить до складу спадщини, тобто того, є воно рухомим чи нерухомим, регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знахо­диться це майно.

Запитання до семінару 5 Визначення закону, що підлягає застосуванню до спадкового майна, яке знаходиться за кордоном

Складність уніфікації розбіжнос­тей у національному регулюванні спадкових відносин, які відріз­няються значним консерватизмом, зумовлює не досить велику кількість міжнародних договорів у цій сфері. На універсальному рівні можна назвати такі конвенції:

• Гаазька конвенція про колізії законів стосовно форми спад­кових розпоряджень від 5.10.1961 р.

• Гаазька конвенція про міжнародне управління спадковим майном від 2.S0.1973 р. та

• Вашингтонська конвенція, що передбачає уніфікований за­кон про міжнародний заповіт від 26.10.1973 р,

Україна в жодній із зазначених конвенцій участі не бере.

Тільки перша з цих конвенцій набрала чинності (біля тридцяти держав-учасниць). У ній, в інтересах спадкодавця, перелічено цілу низку правопорядків, за приписами яких щодо форми може бути складеним спадкове розпорядження. Зокрема його може бути складено у формі, передбаченій законом:

• місця укладення заповіту (lex loci actus),

• держави, громадянином якої був заповідач на момент укла­дення заповіту або смерті;

• держави місця проживання в час укладення заповіту або смерті;

• держави, в якій заповідач мав постійне місце проживання в час укладення заповіту або смерті.

Що стосується успадкування нерухомого майна, то достатньо, щоб заповіт відповідав вимогам закону місця знаходження неру­хомості (lex situs).

Конвенцією встановлено, що питання про те, чи мав заповідач доміцилій в тій чи іншій державі, вирішується за правом відповідної держави, та передбачено право держав не застосовувати уніфікова­ний закон у випадку, коли він суперечить їх публічному порядку.

Що стосується Мінської конвенції, то в ній, перш за все, вста­новлено принцип рівності успадкування громадян Договірних Сторін як за законом, так і за заповітом, на територіях інших Дого­вірних Сторін (принцип національного режиму). Право на успад­кування рухомого майна визначається за законодавством Договір­ної Сторони, на території якої спадкодавець мав своє останнє постійне місце проживання, а щодо нерухомого майна - законодавством Договірної Сторони, на територіїякої це майно знахо­диться. Здатність особи до укладення та скасування заповіту, а та­кож форма заповіту та його скасування визначаються правом тієї країни, де спадкодавець мав місце проживання в момент складен­ня акту. Проте, заповіт чи його скасування не можуть бути визнані недійсними через недотримання форми, якщо вона задовольняє вимогам права місця його складення.

За Конвенцією у справах про успадкування рухомого майна компетентними є установи Договірної Сторони, на території якої мав місце проживання спадкодавець у момент смерті, а щодо не­рухомого майна - установи Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться.

Запитання до семінару 6 Загальна характеристика міжнародних трудових відносин

З точки зору регулювання правового статусу робітників-мігрантів у МПрП з міжнародно-правових угод універсального рів­ня найбільш цікавою є Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих мігрантів та членів їх сімей, яку було прийнято Резолю­цією Генеральної Асамблеї ООН №45/158 від 18.12.1990р., і вона, зібравши станом на 2.05.2003 р. необхідну кількість (20) ратифіка­цій та документів про підписання або приєднання, 1.07.2003 року набула чинності. Україна в цій Конвенції участі не бере.

Конвенцією охоплюється велике коло питань, які стосуються прав і свобод цієї категорії осіб. Зокрема щодо трудових прав най­головнішими є такі положення цієї Конвенції:

• нею заборонена дискримінація прав трудящих-мігрантів у сфері трудових відносин;

• встановлено, що мігранти користуються не менш сприятли­вим поводженням, ніж громадяни держави перебування;

• трудящі-мігранти мають право створювати профспілки у державі перебування для захисту своїх інтересів;

• у країнах, де існують обмеження щодо прийому на роботу трудящих-мігрантів. ці обмеження не повинні застосовуватись до тих мігрантів, які прожили в країні перебування більше ніж п'ять років;

• трудящий-мігрант не повинен бути позбавленим права на проживання або отримання роботи чи висипатись з держави тільки на підставі невиконання зобов'язань за трудовим договором, якщо тільки виконання такого зобов'язання не було однією з умов отримання дозволу на роботу;

• по закінченню перебування у державі мігрант та члени його сім'ї мають право перевести всі свої заробітки та заощадження у свою вітчизну та вивезти все своє особисте майно;

• мігрант і члени його сім'ї мають право у будь-який час по­вернутися у державу свого походження та залишитися в ній.

Значну увагу правовому регулюванню питань міграції приді­ляє Міжнародна організація праці (МОП).

Міжнародне трудове право спрямоване на вирі­шення глобальногозавдання: як саме покращити стан правового регулювання певних трудових відносин і у який засіб привести у відповідність до розроблених стандартів національне законодав­ство держав світу. На відміну від міжнародного трудового права МПрП вирішує цілком конкретну задачу: право якої саме держа­ви підлягає застосуванню для врегулювання певних реальних від­носин, причому перед ним зовсім не стоїть (і не може бути постав­леним) питання про те, наскільки право цієї держави відповідає міжнародним стандартам.

Тому регулювання трудових відносин в МПрП більшою мірою залежить від рішень національних законодавств, де встановлюєть­ся як правила щодо перетинання кордонів власними громадянами та іноземцями, так і умови перебування іноземців на відповідній території, зокрема умови їх допуску до працевлаштування.

Основною колізійною прив'язкою, яку використано у ряді законодавств держав світу, є закон держави місця роботи (lex loci laboris), що є природним наслідком надання трудящим-мігрантам національного режиму. В. Л. Толстих слушно зауважила, що оскі­льки трудові відносини не розщеплюються в межах колізійного регулювання, а більшість законодавців прив'язують трудові відно­сини до права держави місця виконання робітником трудової функ­ції, багато традиційних колізійних проблем (зворотне відсилання, «шкутильгаючі» відносини, публічний порядок тощо) у процесі регулювання трудових відносин не виникає. Менш розповсюдженими, проте застосовними, залишаються ще дві колізійних прив'язки:

• закон держави, яка направила робітника на працю (lex loci delegatiotiis), головним чином, випадки відрядження на роботу за кордон;

• принцип автономії волі. Дію цього принципу стосовно тру­дових відносин взагалі-то обмежено національними імперативни­ми нормами, проте його застосування дозволяється судовою прак­тикою Великобританії, Італії, Канади, Албанії та деяких Інших країн. Причому, на думку деяких авторів, цей принцип є осново­положним у міжнародному праві трудових договорів, хоча В. Л. Толстих вважає застосовність цього принципу до трудових відносин спірним.

Запитання до семінару 7 Принцип «автономії волі» (lex voluntatis) в регулюванні міжнародних трудових відносин

Дію принципу «автономії волі» стосовно тру­дових відносин взагалі-то обмежено національними імперативни­ми нормами, проте його застосування дозволяється судовою прак­тикою Великобританії, Італії, Канади, Албанії та деяких Інших країн. Причому, на думку деяких авторів, цей принцип є осново­положним у міжнародному праві трудових договорів, хоча В. Л. Толстих вважає застосовність цього принципу до трудових відносин спірним.

Запитання для самоконтролю:

1. Яке законодавство повинно застосовуватися при спадкуванні на
підставі колізійних норм українського законодавства?

2. Які колізійні норми з питань спадкування містяться в договорах
про правову допомогу, укладених з іншими країнами?

3. Як у міжнародному приватному праві вирішуються питання, що
стосуються відумерлого майна?

4. Назвіть принципові положення Міжнародної конвенції про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей.

5. У чому полягають особливості правового регулювання питань праці мігрантів у МПП?

6. Які колізійні питання у сфері трудових відносин виникають у МПП і в які способи вони вирішуються?

Самостійна робота до теми 6 – 7 годин

Питання для самостійного опрацювання

1. Встановлення опіки та піклування в міжнародному приватному праві.

2. Питання спадкування в міжнародних договорах.

3. Особливості спадкування рухомих та нерухомих речей.

4. Особливості переходу спадкової маси до держави в законодавстві різних

країн.

Теми рефератів та доповідей:

1. Спадкування в міжнародному приватному праві.

2. Становище іноземних громадян при успадкуванні на території
України.

3. Особливості спадкування на території Франції.

Укладач:

професор кафедри

цивільно-правових дисциплін

навчально-наукового інституту права

та психології НАВС,

к.ю.н., доцент Н.В.Плахотнюк