Правила обчислення строку або розміру покарання за вчинення замаху\готування на злочин та проблеми, які виникають у судовій практиці, щодо їх встановлення

Стаття 68.КК України «Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті»

2ч. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3ч. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» у п.6(1) зазначає, що призначаючи особі покарання Згідно із ч.2 і ч.3 ст.68 КК України, суд повинен наводити відповідні мотиви, посилатися на ст..69 в такому разі не потрібно.

Закріпивши в ч.1 ст 68 КК вимоги, які суд повинен враховувати при призначенні покарання за незакінчений злочин ( ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини внаслідок, яких злочин не було доведено до кінця), законодавець, разом з тим, не встановив жодних меж призначення покарання в таких випадках. Право оцінювати ступінь тяжкості злочину надано суду.. Тому в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суд за вчинення готування до злочину призначає винній особі більш суворе покарання, ніж за вчинення незакінченого чи закінченого замаху на цей же злочин, чи, навпаки, за вчинення закінченого злочину чи закінченого замаху більш м’яке покарання, ніж за вчинення готування до злочину. При готуванні до злочину дії винної особи ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує того діяння, яке є необхідною ознакою об’єктивної сторони складу злочину. Тому ступінь суспільної небезпеки вчинених діянь на цій стадії вчинення злочину є меншим, ніж на стадії замаху, коли діяння винної особи безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, але не доводиться до кінця, тобто або особа не виконує всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону, або ж не настають суспільно небезпечні наслідки, які зазначені у відповідній статті КК. Ця обставина не може бути не взята до уваги суду при призначенні покарання за незакінчений злочин і відображена у призначеному покаранні. Відсутність в ч.1 ст. 68 КК чітко визначених меж призначення покарання за вчинення готування до злочину та за замах на злочин дає можливість суду для широкого, необґрунтованого суддівського угляду та в кінцевому результаті до зловживань. Крім цього, не виключається можливість призначення судом за готування до злочину покарання у максимальному розмірі, встановленому санкцією відповідної статті Особливої частини КК, що передбачає покарання за закінчений злочин. Тому слід скористатися досвідом ряду зарубіжних держав, кримінальне законодавство яких передбачає правило обов’язкового пом’якшення покарання за будь-який незакінчений злочин та встановлює його межі.