Класифікація асортименту одягу з тканини
Призначення виробу:
Домашній одяг,Повсякденний одяг,Святковий одяг,Одяг для відпочинку.
2. Основні принципи художнього конструювання.Художнє конструювання – новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції.
Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.
У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації), з яких найбільш поширені наступні: приладо- і машинобудування, засоби транспорту, виробу легкої промисловості, інструменти, промислова графіка тощо. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традиційних видів проектування – архітектурного, містобудівного, промислового і нового видів дизайнерського проектування – системотехнічного, організаційно-управлінського (АСУ), соціального й ін.
Основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва:
- комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань;
- облік навколишнього середовища та конкретних умов;
- єдність форми і змісту.
Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з точок зору художньо-естетичної, соціальної й ідеологічної, є найбільш складним і відповідальним в художньому конструюванні. Наприклад, відомо, що протягом століть формується архітектура різних будинків і споруджень, поєднуючись з їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним розвитком науки, техніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах складалися головним чином з появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-економічних і побутових умов, при розвитку продуктивних сил суспільства. Образ різних типів будинків і виробів дизайну формується в складному творчому процесі з урахуванням основних принципів, у тому числі і принципу єдності форми і змісту.
Білет №4
1. Визначення якості. Основні показники якості одягу. Я́кість (англ. Quality) — сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь придатності її для використання за призначенням;
Ступінь досконалості, яким володіє товар, послуга чи інший вихідний продукт бізнес-процесу. Згідно з визначенням Загального управління якістю, якість — це відповідність вимогам споживача.
· Надійність одягу в експлуатації - важливе споживче властивість. В процесі експлуатації показники якості не повинні різко змінюватися протягом певного періоду часу (термін служби одягу). Надійність одягу пов'язана з частковою або повною втратою або зміною утилітарних і естетичних властивостей швейного виробу. Надійність одягу - складна властивість, що складається з таких елементів, як безвідмовність, ремонтопридатність, довговічність та ін
· Довговічність виробу залежить від опору його фізичного зносу. Фізичний знос - це видиме руйнування матеріалів, зміна розмірів, забарвлення, втрата водотривких властивостей і т. д. Якщо виріб перестало відповідати моді чи у споживачів змінилися вимоги до форми, кольору, фактурі матеріалу - значить, відбувся і моральний знос одягу.
· Антропометричні властивості швейних виробів - властивості, що забезпечують відповідність розмірних характеристик виробів формою і розмірами тіла людини в статиці і динаміці, що створюють сприятливі умови для дихання, кровообігу, а також - виконання різних рухів, зручність в експлуатації (здатність легко вдягатися, зніматися, застібатися, користуватися окремими елементами).
· Безпека виробів - властивість виробів, що забезпечує відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного із заподіянням шкоди життю, здоров'ю та майну людини. Визначається нешкідливістю - відсутністю виділення шкідливих для організму речовин (токсичних, патогенних мікроорганізмів, алергічного дії), електрізуємості матеріалів. В одязі безпека забезпечується також необхідними параметрами під одежного простору, здатністю виробів захищати тіло людини від шкідливого впливу навколишнього середовища; надійністю з'єднання деталей та вузлів.
· Гігієнічні властивості швейних виробів - властивості, що забезпечують комфортний мікроклімат під одягового простору (температуру, вологість, газовий склад, чистоту та ін), хороше самопочуття і працездатність людини, що захищають від впливу несприятливих зовнішніх факторів. Основними характеристиками цих властивостей є: теплозахисні, гігроскопічність, сорбційна здатність, повітропроникність, пилепроникність, пилеємкість, електрізуємість, грязеємкість.
· Ремонтопридатність виробів - здатність виробів до відновлення вихідних властивостей в результаті дрібного, а також середнього і капітального (перелицювання) ремонту одягу. Визначається складністю конструкції, способом з'єднання деталей та вузлів. Найбільш ремонтнопригодні вироби з нитковим з'єднанням.
· Властивості надійності швейних виробів- властивості, що забезпечують здатність виробів зберігати матеріальні та нематеріальні властивості в заданих межах протягом певного часу при зберіганні, транспортуванні та експлуатації, що включають довговічність, збереженість, ремонтопридатність.
· Збереженість виробів- здатність виробів зберігати споживчі властивості після зберігання і транспортування.
· Термін служби виробів- календарна тривалість експлуатації виробів до граничного стану (фізичного та (або) моральної зносу) в днях, місяцях, роках.
· Фізіологічні властивості швейних виробів - властивості, що забезпечують відповідність виробів силовим і швидкісним можливостям людини. Визначаються відповідністю виробів розмірами і формою тіла людини, масою, жорсткістю, гнучкістю, силою тертя між шарами вироби, виробом і шкірою людини.
· Фізичний знос виробів- погіршення властивостей матеріалів або їх руйнування, зміна конструкції, форми і (або) розмірів виробів, руйнування з'єднань деталей і вузлів під впливом одночасної дії механічних, фізико-хімічних та біологічних факторів.
· Формо-і розміростійкість виробів- здатність виробів зберігати і швидко відновлювати первинну форму, змінену в процесі зберігання, транспортування, експлуатації під впливом фізико-хімічних і механічних чинників. Визначається пружністю, жорсткістю, величиною усадки матеріалів; в одязі також - конструкцією вироби, - наявністю пружних прокладок деталей, обробкою жорстких деталей (вистьобує нижнього коміра, лацканів, пояси тощо), незминаємим і протиусадковим оздоблень.
· Функціональні властивості швейних виробів- забезпечують відповідність виробів розмірної і повнотно -віковій групі людини; області застосування та умов експлуатації в одязі; сезону.
· Ергономічні властивості швейних виробів - характеризують зручність і комфорт, що включають антропометричні, гігієнічні, психофізіологічні та фізіологічні.
· Естетичні властивості виробів- забезпечують здатність виробів задовольняти соціальні потреби людини, відповідність громадському естетичному ідеалу, що склався стильовому напрямку, моді, смакам споживачів. Включають інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, високий рівень конфекціонірованія, технологічної обробки та оздоблення.
2. Методика художньо-конструкторського аналізу.Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування:
1. Збір інформації з різних джерел – патентних матеріалів, каталогів і проспектів, що відносяться до аналогів заданого для проектування виробу;
2. Підбір діючих аналогів виробу, що проектується;
3. Аналіз функціональних вимог з визначенням зв’язку «людина-машина», «предмет-середовище» і безпеки експлуатації;
4. Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;
5. Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному і декоративному відношеннях;
6. Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах і деталях, так і в цілому;
7. Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру всіх елементів і відповідності форми стильової спрямованості;
8. Загальний висновок по виробу.
Білет №5
1. Вплив ергономіки на суб’єкт предмету діяльності.
2. Технічне завдання.
Білет №6
1. Основні завдання ергономіки.
2. Художньо-конструкторський аналіз.
3. Побудова конструкції прилеглого силуету з вертикально-з'єднувальними швами.
Білет №7
1. Методи проектування та конструювання.
2. Ескізний проект.
3. Побудова конструкції прилеглого силуету з фігурно-з'єднувальними швами.
Білет №8
1. Предпроектний аналіз.
2. Технічний проект.
3. Побудова БК сукні прямого силуету.
Білет №9
1. Комбінаторний метод формоутворення.
2. Розробка робочої документації.
3. Побудова брюк класичної форми.
Білет №10
1. Модульний метод формоутворення.
2. Дослідницький зразок.
3. Побудова коміра з вилогами.
Білет № 11
1. Джерела творчості.
2. Основні принципи художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності.
3. Розмірні ознаки для побудови поясного виробу.
Білет №12
1. Використання в проектній діяльності засобів Інтернету.
2. Поясніть формулу «Користь + зручність + краса».
3. Послідовність розробки креслення.
Білет №13
1. Закономірності формоутворення.
2. Сутність художньо-конструкторського аналізу та його значення у художньому конструюванні.
3. Побудова спідниці „Годе" - шестиклинки.
Білет №14
1. Точні та наближені методи площинної розгортки створюваного виробу.
2. Функціональний та композиційний аналіз.
3. Конструктивні вертикальні та горизонтальні лінії.
Білет №15
1. Характеристика сучасних систем конструювання.
2. Етапи процесу художнього конструювання.
3. Побудова одношовного рукава.
Білет №16
1. Вплив матеріалів на форму та конструкцію об’єкту дизайну.
2. Інформаційні джерела.
3. Побудова коміру - стійка.
Білет №17
1. Характеристика масового та індивідуального виробництва.
2. Складання опису аналогу та процесу його використання.
3. Побудова двохшовного рукава.
Білет №18
1. Особливості розробки конструкцій одягу для різних умов виробництва.
2. Аналіз функціональних вимог із визначенням зв'язку «людина-предмет», «предмет-середовище» та безпека експлуатації.
3. Побудова одношовного прямого рукава.
Білет №19
1. Композиційне формоутворення.
2. Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці та тектонічності форми.
3. Побудова двохшовного рукава з виточкою по окату.
Білет №20
1. Джерела науково – технічної інформації.
2. Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному та декоративному відношеннях.
3. Побудова БК жіночого жакету піджачного типу.
Білет №21
1. Нормативно – технічна документація (стандарти).
2. Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах та деталях, так і в цілому.
3. Побудова двохшовного рукава з виточкою по окату.
Білет №22
1. Вплив ергономіки на суб’єкт предмету діяльності.
2. Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру усіх елементів і відповідності форми стильовій спрямованості.
3. Побудова БК пальто прямого силуету.
Білет №23
1. Основні показники якості одягу.
2. Базисна сітка, горизонтальні та вертикальні лінії, які визначають деталі одягу (основа, рукав, спідниця, брюки).
3. Базисні сітки плечового та поясного одягу.
Білет №24
1 Основні завдання ергономіки.
2. Загальні висновки про виріб.
3. Конструктивні пояси та антропометричні точки.
Білет №25
1. Метод реконструкції.
2. Вимоги до конструкції.
3. Система позначень конструктивних точок та відрізків.
| Розглянуто на засіданні циклової комісії Протокол №____ від „_____”___________ 20__р. | Затверджую Директор КВПУ технологій та дизайну одягу _______ С.М.Добровольська „____”__________ 20__р. |
| Погоджено Заступник директора з ВР ________ С.М.Петрович „____”__________ 20__р. |
БІЛЕТИ
Державної підсумкової атестації
з дисципліни „ Основи формоутворення та конструювання ”
Спеціальність 5.02020701 ”Дизайн ”
Київ 2012
| Розглянуто на засіданні методичної комісії Протокол № _____ від «___» ___________ 20__р. ____________________ | Затверджує: Заступник директора з ВР ___________ С.М.Петрович |
ЗАВДАННЯ