Авторська модель досліджуваного явища
ВСТУП
Актуальність дослідження:Усучасному суспільстві, в якому відбуваються численні науково-технічні та соціальні зрушення, дуже важливим є питання особистості як суб’єкта свого життєздійснення. Важливе розуміння чому одні люди досягають успіху та йдуть до своєї мети, а інші пасують перед найменшими перешкодами (або навіть не задумуються про мету свого існування); чому хтось обирає соціально значиму, затребувану сферу діяльності, а цілі іншого сприймається оточенням як дивакуваті забаганки; що відрізняє впевнену у своєму виборі та силах людину від невпевненої. Відповісти на ці запитання можна, якщо розібратись детальніше у тому, яку роль відіграє потреба в самоактуалізації в життєвих домаганнях особистості як потребового ставлення людини до власного життя, що забезпечує життєздійснення.
Дослідженнями прагнення до розкриття своїх внутрішніх потенційних можливостей займалися такі дослідники як А. Маслоу (самоактуалізація), А. Адлер (прагнення до досконалості), К. Роджерс (прагнення до самореалізації), К. Г. Юнг (індивідуація), а також сучасні українські дослідники О. Яремчук (самоактуалізація, саморозвиток), С. Максименко (самоздійснення) та ін. Дослідженням гендеру займалася низка вчених, серед яких такі дослідники як Є. П. Ільїн (соціальна природа гендеру), Ш. Берн (підпорядкування гендерним нормам), Є. Ніколаєва (психофізіологічна детермінація гендерних відмінностей), С. Бем (теорія гендерних схем). Сучасна дослідниця Л. Семенова здійснила дослідження гендерних особливостей стратегії і тактики домагань у дітей старшого дошкільного віку. Дослідження життєздійснення особистості та життєвих домагань є досить актуальними для нашого часу, ними займаються такі сучасні дослідники як Т. Титаренко, Н. Резанова тощо.
Об’єкт дослідження:життєві домагання особистості.
Предмет дослідження: прагнення до самоактуалізації як складова життєвих домагань особистості.
Гіпотеза дослідження: прагнення до самоактуалізації пов’язане із конативним та когнітивним компонентами життєвих домагань.
Мета: визначити особливості прояву прагнення до самоактуалізації в структурі життєвих домагань особистості.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми прагнення до самоактуалізації в структурі життєвих домагань особистості. Визначити гендерні особливості цього явища. Розглянути основні підходи до вивчення самоактуалізації у світовій та вітчизняній психології, описати поняття та характеристики самоактуалізації.
2. Підібрати методи дослідження та емпірично дослідити особливості прагнення до самоактуалізації в структурі життєвих домагань особистості.
3. Проаналізувати особливості прояву прагнення до самоактуалізації в структурі життєвих домагань особистості.
Методологічні та теоретичні основи дослідження:
Теорія самоактуалізації А. Маслоу, теоретичні наробки К. Роджерса (прагнення до самореалізації), погляди С. Максименка на особистість, що самоактуалізується, підхід до вивчення гендеру С. Бем (теорія гендерних схем), теоретична модель життєвих домагань Т. Титаренко.
Методи та організація дослідження:
Теоретичні: аналіз та систематизація наявних у психологічній науці знань з питань вивчення феномену самоактуалізації та гендерних відмінностей у його прояві. Емпіричні: було використано психодіагностичний метод, зокрема тестування (опитувальник «Маскулінність-фемінність» С. Бем, з метою вимірювання ступеня прояву маскулінності-фемінності в кількісному вигляді, «Діагностика самоактуалізації особистості – САМОАО» (А.В. Лазукіна, в адаптації Н.Ф. Каліної) з метою вивчення самоактуалізації особистості та особливостей її прояву, та опитувальник «Потреба в досягненні цілі» Ю. Орлова з метою визначення рівня потреби в досягненні як компонента життєвих домагань.Також використано психосемантичний метод (асоціативний експеримент), спрямований на вивчення гендерних зарактеристик самоактуалізованості особистості та особливостей їх прояву. Окрім цього, було використано кластерний аналіз (деревоподібна кластеризація) для визначення структури якостей самоактуалізованої особистості. Для обробки результатів дослідження застосовано методи математичної статистики: коефіцієнт кореляції Пірсона (обчислення у програмі Microsoft Office Excel 2003).
Надійність і вірогідність:
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалась репрезентативністю вибірки, застосуванням методів відповідних меті й завданням дослідження.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:дослідження прагнення до самоактуалізації в структурі життєвих домагань особистості проводиться вперше в даних соціально-історичних умовах.
Практичне значення:результати дослідження можуть бути корисними для практичних психологів, психологів-консультантів, психологів у закладах освіті, а також можуть бути використаними для психологічної просвіти та подальших теоретичних розробок в галузі психології особистості.
Апробація:результати бакалаврської роботи були опубліковані у збірнику: Психологічні дослідження: наукові праці студентів соціально-психологічного факультету. Випуск 5. / за ред. О.Л. Музики, Ю.Ю. Дем’янчук. – Житомир, 2013. – с. 54 – 58.
Результати дипломної роботи були представлені на І Всеукраїнській науково-практичній Internet-конференції «Особистісне зростання: теорія і практика».
Дипломна робота зайняла ІІ призове місце уІІ турі Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з гендерних дослідженьу 2014 році
При дослідженні прагнення до самоактуалізації в структурі життєвих домагань особистості слід детальніше зупинитися на самій структурі домагань. Т. Титаренко у своїй монографії, описуючи життєві домагання, зупиняється на функціях, які вони виконують. А саме:
1. Оцінна функція. Вона полягає в оцінці індивідом своїх можливостей, спираючись на минулий досвід. Тобто відбувається визначення зовнішніх і внутрішніх обмежень, які створюють певні кордони майбутнього.
2. Функція моделювання. Життєві домагання існують задля того, щоб вимальовувати, формувати в особистості структурний план щодо її майбутнього. Ця функція стає основою для планів на майбутнє, які будує особистість.
3. Стимулююча функція. Вона проявляється в тому, що особистість без яскравих, інтенсивних життєвих домагань не прагне до чогось нового, не прагне до якісних змін свого життя.
4. Функція регуляції. Життєві домагання регулюють плин життя, визначають кроки людини до майбутнього, до її цілей.
5. Рефлексивна функція. Особистість, будуючи плани на майбутнє, спирається на власний досвід, історію свого життя. Вона усвідомлює те, що з нею відбувалося в минулому, ієрархізує нові життєві цілі.
Спираючись на функції життєвих домагань, авторка виокремлює наступні компоненти в структурі життєвих домагань:
- емоційна компонента домагань, яка полягає в оцінній та моделюючій функції, вона полягає у тому, що особистість певним чином ставиться до свого досвіду, умінь та до свого майбутнього;
- конативна компонента сформована з стимулюючої та регулятивної функцій домагань, її сутність полягає в тому, що потяги особистості лише тоді стають домаганнями, коли вони мотивують її до активного життєтворення, перебудови свого теперішнього;
- когнітивна компонента, що представлена рефлексивною функцією як переосмисленням набутого, подій, які вже стали минулим, та функцією моделювання, яка формує у людини бажаний образ майбутнього [47].
Авторська модель досліджуваного явища
|
Висновки до Розділу І
Аналіз теоретичних джерел дає змогу зробити наступні висновки.
Самоактуалізація – це процес розгортання та дозрівання початково закладених в організмі й особистості задатків, потенцій та можливостей. Феномен самоактуалізації широко розповсюджений у психологічній науковій парадигмі та вивчається такими дослідниками як А.Маслоу (самоактуалізація), А.Адлер (прагнення до досконалості), К.Роджерс (прагнення до самореалізації), К.Г.Юнг (індивідуація), а також сучасними українськими дослідниками О.Яремчук (самоактуалізація, саморозвиток), С.Максименко (самоздійснення) та ін. Реалізація особистості в житті, розгортання її природних потенцій має ряд ознак. Вони включають соціальну успішність особистості, її психологічні якості та моделі само-сприйняття. Самоактуалізація особистості може включати такі сфери як: соціальні характеристики (взаємодія зі соціумом); психологічні якості (безпосередність, демократичний характер); лідерські характеристики (прагнення до влади); прагнення до творчості (креативність); професійна сфера (прагнення до влади); самосприйняття тощо.
Проаналізовано основні підходи до вивчення гендеру та гендерних відмінностей у психології.
Гендер – це соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям «чоловік» і «жінка». Оскільки стать (sex) є біологічною категорією, соціальні психологи часто посилаються на гендерні відмінності, які обґрунтовані біологічно, як на «статеві». Дослідженням гендеру займалася низка вчених, серед яких такі дослідники як Є.П. Ільїн, Ш.Берн, Є.Ніколаєва, С. Бем, та інші. Під час їх досліджень було виявлено низку гендерних стереотипів та характеристик, які впливають на соціалізацію та самоактуалізацію особистості. Гендерний аспект самоактуалізації є недостатньо вивченим та потребує детальніших досліджень.
Рівень домагань – це характеристика особистості, яка позначає її оцінку власних можливостей у відповідності реальним успіхам у діяльності.
Життєві домагання – це комплексна характеристика особистості, яка включає в себе три компоненти (емоційний, конативний та когнітивний) та визначає спрямованість особистості в своєму життєтворенні.
Висновки до Розділу ІІ
Отже, опрацювавши ряд наукових досліджень, з метою аналізу психологічного інструментарію вивчення феноменів самоактуалізації та гендеру, ми можемо зробити наступні висновки:
Найбільш розповсюдженим інструментом дослідження самоактуалізації особистості є психодіагностичні методики. Особливо ефективними в даній сфері досліджень є CAT - самоактуалізаційний тест та тест «Діагностика самоактуалізації особистості – САМОАО». Для проведення даного дослідження обрано тест «Діагностика самоактуалізації особистості – САМОАО», який дозволяє дослідити самоактуалізацію в операціоналізованому вигляді, звертаючи увагу на різноманітність форм її прояву. Також нами було обрано метод асоціативного експерименту, який дозволяє досліднику проаналізувати психосемантичний зміст, який досліджувані вкладають у поняття «самоактуалізованої жінки» та «самоактуалізованого чоловіка». Таке рішення дає змогу всебічно охопити феномен самоактуалізації та якомога повніше дослідити його особливості.
Для дослідження гендерних характеристик особистості використовується низка методів, представлених як психодіагностичними методиками, так і методами психосемантики. Найбільш точно та ґрунтовно підійти до вивчення даного феномену дозволяють такі методи як контент-аналіз, асоціативний експеримент, метод семантичного диференціалу, опитувальник «Маскулінність-фемінність» С.Бем. Для проведення нашого дослідження було обрано опитувальник «Маскулінність-фемінність» С.Бем, який дає змогу досліднику виміряти ступінь прояву гендера в кількісному вигляді. Окрім того, автор методики розглядає гендер не як дихотомічну шкалу, а як феномен, який може мати різну інтенсивність прояву, що відповідає теоретичним основам дослідження.
Для дослідження життєвих домагань особистості було використано методику «Потреба в досягненні цілі» Ю. Орлова, яка дозволяє кількісно виміряти рівень потреби особистості в успісі та досягненні поставлених цілей. Так як життєві домагання тісно пов’язані з цілепокладанням та рівнем потреби особистості в досягненні цілі, дана методика цілком відповідає меті дослідження.