Пособник . відмінність пособництва від підбурювання

60. Форми співучасті.Форма співучасті – це тип спільної діяльності декіль­кох осіб у процесі вчинення злочину в залежності від способу їх взаємодії і ступеня узгодженості.

В юридичні літературі форми співучасті класифікують в залежності від об’єктивного чи суб’єктивного критерію.

За об’єктивним критерієм (спосіб взаємозв’язку співучасників між собою) – можна виділити дві форми співучасті:

1) проста співучасть (співвиконавство). Суть її полягає в тому, що при вчи­ненні злочину, між співучасниками відсутній розпо­діл ролей. Всі вони є виконавцями об’єктивної сторони складу злочину.

2) складна співучасть. Вона передбачає розподіл між спів­учасниками ролей, які вони виконують. При такій спів­участі можуть бути як виконавець, так і інші співучасни­ки: організатор, підбурювач, пособник. Проте одні зло­чини вчиняються за участю всіх названих співучасників, інші – за наявності двох чи трьох видів співучасників, зазначених у ст. 27 КК.

За суб’єктивним критерієм, за стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу ст. 28 КК розрізняють вчинення злочину різними злочинними групами:

1) групою осіб;

2) групою осіб за попередньою змовою;

3) організованою групою;

4) злочинною організацією.

Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Такі групи виникають безпосередньо перед вчиненням злочину чи вже під час його вчинення. Суб’єктивний зв’язок між співучасниками встановлюється в момент початку злочи­ну чи в процесі його вчинення. Така форма характерна для співвиконавців, коли кожний із співучасників безпосередньо виконує об’єктивну сторону складу злочину (ст. 293, ч.2 ст. 296 КК).

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві чи більше), які заздале­гідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Характерною рисою цієї форми співучасті є поперед­ня змова співучасників про спільне вчинення злочину. Як правило, вона стосується місця, часу, способу вчи­нення злочину. Змова повинна відбутися заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину (п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК).

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три та більше), що попередньо зорганізувались у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомо­го всім учасникам групи.

Із цього визначення випливає, що: 1) для організованої групи потрібна участь трьох чи більше осіб, які відповідають вимогам суб'єкта злочину; 2) організованій групі притаманне те, що її учасники зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших, тобто двох чи більше) злочинів; 3) організована група завжди повинна також характеризу­ватися такими ознаками, як об'єднання всіх дій співучасників єдиним планом, причому їх діяльність спрямована на реаліза­цію останнього, тобто на підготовку і вчинення злочинів як кін­цевої мети плану цієї групи; 4) організована група повинна також характеризуватися такою ознакою, як розподіл функцій учасників групи; 5) для наявності організованої групи потрібно, щоб план її діяльності був відомий усім учасникам групи; 6) організовану групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності; 7) вчинення злочину організованою групою свідчить про підвищену суспільну небезпечність цього злочину і тому вказується в багатьох статтях Кримінального кодексу як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака (ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189 КК).

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого чи структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності для безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або для керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або для забезпечен­ня функціонування як власне злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинній організації притаманні та­кі основні ознаки: 1) стійке (створює­ться для тривалої злочинної діяльності) ієрархічне об'єд­нання осіб (наявність всередині організації зв’язків по вертикалі, підпорядко­ваність членів організації своїм організаторам, керівникам, підпорядкування окремих структурних одиниць єдиному центру, дисципліна); 2) наявність декількох (п’ять і більше) співучас­ників, які відповідають вимогам суб'єкту злочину; 3) наявність певної мету – безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяж­ких злочинів учасниками цієї організації (двох чи більше) або керівництво чи координацію злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної органі­зації, так і інших злочинних груп; 4) створення злочинної організації і участь у ній може утворювати само­стійний і закінчений злочин, передбачений в Особливій части­ні КК (ст. 255, ст. 258-3 КК).