Сучасні дослідження щастя та любові у психології духовності

Інтернаціональні дослідження щастя

Хорошим прикладом є дослідження щастя в рамках проекту «Всесвітнє дослідження цінностей» (1994), проведене в 41 країні. Задоволеність життям вимірювалася за 10-бальною шкалою за допомогою одного питання. Позитивні і негативні емоції оцінювалися за відповідями на 5 запитань. «Гедоністичні баланс» розраховувався як різниця між позитивними та негативними емоціями.

У кожній країні було опитано близько 1000 осіб. Неважко помітити, що розкид у показниках задоволеності життям досить великий: від 5,03 в Болгарії до 8,39 в Швейцарії. Найбільше значення показника позитивних емоцій відзначено у Швеції (3,63), а найнижче - в Японії (1,12). Найнижче показник негативних емоцій - у Швейцарії (0,24), найвищий - у Туреччині (2,50). Важко визначити яку-небудь послідовність у розподілі країн за різними критеріями. Так, у Швейцарії - найвища задоволеність життям, але досить низьке значення показника позитивних емоцій; в Туреччині та Нігерії значення останніх високі, а от ступінь задоволеності низька.

Щорічні огляди проводилися «Євробарометром» в країнах Європи. Результати, які були отримані за період з 1974 по 1983 р, що характеризують число абсолютно задоволених життям і щасливих людей, показані на рис. 12.1. Можна зауважити, що жителі Голландії та Данії вважали себе набагато щасливішими і задоволеними життям, ніж населення Італії, Франції та Німеччини. За вказаний період істотне падіння задоволеності спостерігалося в Бельгії: там відзначався економічний спад. Великобританія знаходиться трохи нижче середнього рівня: 25% її жителів вважали себе дуже щасливими, 35% були вельми задоволені життям. Розглянуті нами дані відрізняються від аналогічних результатів інших досліджень: вони показують істотний розрив між країнами.

Країни істотно різняться за ступенем релігійності населення, і цей показник можна вважати фактором національних відмінностей, що стосуються заходів щастя. В Італії, Греції, Португалії, а також у всіх католицьких країнах рідше трапляються розлучення. Релігійної прихильністю пояснюється і вражаюче високий рівень щастя в Південній Африці і Нігерії, і досить високі (порівняно з Європою) його показники в США - там церква відіграє досить активну роль. Зрозумілі тоді і причини низького рівня щастя в Китаї та Росії. У цих країнах релігійність не вітається.

Статистика по любові

Методики дослідження: 1. Авторський опитувальник «Подання про кохання»; 2. Опитувальник З.Рубіна (модифікація Л.Я.Гозман, Ю.Е.Алешіна) «Шкала любові і симпатії». Об'єкт емпіричного дослідження - 90 осіб, 33 чоловіки і 57 жінок, віком від 17 до 25 років.

Для визначення значущих статевих відмінностей уявлень про кохання нами був застосований у дослідженні опитувальник З.Рубіна (модифікація Л.Я.Гозман, Ю.Е.Алешіна) «Шкала любові і симпатії», дана методика спрямована на вивчення показника за двома шкалами: любові і симпатії. При складанні шкал опитувальника З.Рубін виходив з певних теоретичних уявлень про внутрішню структуру вимірюваних феноменів. Зокрема, важливими для вимірювання представлялися три компоненти любові: прихильність, турбота і ступінь інтимності відносин. Шкала симпатії реєструє: ступінь поваги, ступінь захоплення і ступінь сприйманого подібності об'єкта оцінки з респондентом. У ході аналізу даних були отримані наступні результати: при порівнянні статевих особливостей у чоловіків показник рівня любові вище, ніж у жінок (75% у чоловіків і 52% у жінок). Це говорить про те, що молоді люди залежні від емоційної «ейфорії», від стану закоханості, тобто вони віддають перевагу своїм почуттям, а не розуму. А у жінок, порівняно з чоловіками, вище шкала симпатії, тобто жінки більше довіряють своїм партнерам, ніж чоловіки. Так само у жінок вище загальний рівень емоційних відносин (від 32 до 56 балів, а у чоловіків варіюється від 34 до 52 балів), це означає, що жінки більш відкриті, емпатічним, відповідальні, ніж чоловіки.

У чоловіків більше переважає емоційний компонент у відносинах, ніж у жінок. Жінки в порівнянні з чоловіками більш «раціональні» у відносинах, тобто більш обов'язкові, відповідальні, емпатічним, чесні. Чим доросліша стає людина, тим більше він цінує взаємини з партнером, а почуття йдуть «на другий план». Раціональні та емоційні компоненти вище цінуються людьми, що складаються у відносинах. Раціональна сторона відносин і емоційний компонент нерозривно пов'язані один з одним. З рівнем довіри підвищується відповідальність, обов'язковість, повага, прихильність. (Чугуй А.А. Особенности представлений молодежи о любви // Современные научные исследования и инновации. 2013. № 11 )

Висновок: таким чином, любов та щастя є філософськими категоріями, які преломлюючись крізь психолгію духовності створює синтез психологічного та філософського розуміння даних понять. Релігія та сама віра людини трансформує особистість та допомагає знайти гармонію у собі та зі світом. Лише та людина щаслива та здатна любити, яка приймає себе та узгоджується із Всесвітом.

Література:

1. Аргайл М. Психология счастья. - Москва: "Прогресс", 2000 - с.336.

2. Виничук Н.В. Уявлення про щастя: психосемантический аналіз. Владивосток: Изд-во Мор. Держ. Ун-ту, 2010.)

3. Куртасова М.В. Гендерные детерминанты представлений о любви и идеальном партнере у студентов. – Москва: «Прогресс», 2003 – с. 211.

4. Максименко С. Д. Генеза існування особистості. - К.: Вид-во ООО "КММ", 2006,- 240с. -С. 69-87.

5. Основи психології: Підручник/За заг. Ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 1997. – 632 с.

6. Пашукова Т. Изменение смысла жизни и духовное преобразование человека// Смысл жизни и акме: 10 лет поиска, под ред. А.М. Бодалева. Часть 2, Москва, «Смысл», 2004 г.

7. Фромм Э. Человек для себя.М.,2001

8. Хетчер У.С. Поняття духовності. - Київ: МП« Фенікс »., 1994. - 72 с.

9. Чугуй А.А. Особенности представлений молодежи о любви // Современные научные исследования и инновации. 2013. № 11.

Лекція №2

на тему: «Мотивація у спорті»

Мета лекції: сформувати основу для оволодіння студентами знаннями з мотивації у спорті.

Задачі:

1) проінформувати про специфіку мотивації у спортивній сфері

2) проаналізувати структуру та види мотивації досягнення

3) порівняти статево – вікові та відмінності за видами спорту у мотиваційній сфері спортсменів

План лекції:

1. Вступна частина:

- знайомство з аудиторією, налагодження контакту;

- вступ до лекції

2. Основна частина:

- виклад основних етапів розвитку етнопсихології

3. Заключна частина:

- резюмування викладеного матеріалу,

- оголошення теми, питань, літератури семінарського заняття.

Питання лекції:

1) Поняття мотивації спорту

2) Структура мотивації спортивної діяльності

3) Види мотивації у спорті

4) Статево - вікові відмінності мотивації досягнення. Особливості мотивації досягнення в залежності від виду спорту.

Поняття мотивації спорту

Вступ: Мотивація допомагає найбільш ефективно досягти поставлену мету. Ефективно – означає із мінімумом витрат та максимальною швидкістю. Ефективно – хочу, неефективно – треба.

Потреба ( відмінність від бажання) – мотивація (як інструмент, вектор який спрямовує) – намір (наважується, вольовий компонент: рука, боксер який впав - - це певна дія) – мета.

Мотивація має бути вірним вектором, який розбудить намір.У цьому робота психолога.

Мотивація досягнення в якості стійкої характеристики людини була введена Г. Мюрреєм та позначається як динамічне утворення, за допомогою якого реалізується прагнення досягнути успіху у певному різновиді діяльності. Мотивація досягнення містить мотиви досягнення (стійкі атрибути особистості), потребу у досягненнях і ситуативні чинники (цінність, імовірність досягнення успіху, складність завдання).

Мотивація досягнення зорієнтована на певний кінцевий результат, який отримується завдяки власним здібностям людини і являє собою певну орієнтацію на значущу для суб’єкта мету. Для мотивації досягнення властивим є постійний перегляд цілей, постійне повернення до перерваної дії, поновлення спрямованості дій. Так створюються складні і довгий час існуючі структури з основної, побічної, і які ведуть завдяки досягненню серій «субцілей» до головної. Планування стає необхідним для досягнення впорядкованої послідовності і функціональної організації дій.

Д. Мак-Клелланд, аналізуючи умови формування мотивації досягнення, об'єднав основні формуючі впливи у чотири групи:

1. Формування синдрому досягнення (прагнення до успіху вище прагнення уникати невдачі).

2. Самоаналіз.

3. Формування прагнення та навичок ставити перед собою високі, але адекватні цілі.

4. Міжособистісна підтримка.

За Х. Хекхаузеном, мотивацію досягнення можна визначити, як:

1. Спробу підвищити або зберегти максимально високими здібності до всіх різновидів діяльності, до яких можна застосувати критерії успішності.

2. Можливість виявити, виконання якої діяльності може бути успішним чи, навпаки, безуспішним.

Табличка: ініциатива, планування майбутнього, робота у часі, реальність цілі,позитивність результату,рівень складності завдань,підтримка ззовні,усвідомленість самостійності виконання завдання.

Якщо зробити психологічний портрет особистості з мотивацією досягнення, то слід підкреслити, що ця людина активна, ініціативна, відрізняється наполегливістю у досягненні мети, схильна планувати своє майбутнє на великі проміжки часу, ставлячи перед собою обов’язково саме реальні цілі. Ця людина схильна до переоцінки своїх невдач у світі досягнутих успіхів. При виконанні завдань проблемного характеру, а також в умовах дефіциту часу результативність діяльності підвищується, людина зосереджується та активізує свій скритий потенціал. Цікавість до завдання підвищується пропорційно до її складності, оскільки відкриваються можливості до презентації своїх глибоких знань, вмінь та до самовдосконалення.

Спортсмен із високим рівнем мотивації успіху завжди прагне до позитивного результату. Такий спортсмен обирає середні та підвищеного рівні складності завдання у спортивній діяльності. Для нього важливо отримати винагороду від тренера на рахунок його вибору завдання та успішного завершення. Крім цього, після невдачі обраного ними завдання прагнуть усіма силами досягти успіху – в цей момент дуже важлива підтримка із зовні. Такі спортсмени заносячи собі в актив успішне завершення завдання, присвоюють її виконання собі, завдяки своїм індивідуальним якостям.

Психологічний портрет особистості з мотивацією уникнення невдачі виглядає зовсім по-іншому. Такі люди малоініціативні, тому вони уникають відповідальних завдань та шукають причини відмови від них. Дуже часто ставлять перед собою недосяжні цілі, бо погано оцінюють свої можливості (в інших випадках, навпаки, обирають легкі завдання, які не потребують особливих інтелектуальних чи фізичних витрат). Планують своє майбутнє на невіддалені проміжки часу, а в умовах дефіциту часу при виконанні завдання наполегливість до досягнення зменшується та результативність погіршується.

Спортсмен з низьким рівнем мотивації успіху, спочатку недооцінюючи свої можливості, націлюється на поразку. Він обирає або легкі завдання, або найскладніші. Тоді при програші він посилається на високий рівень складності, а при досягненні успіху – на легкий. Такому спортсмену тренер повинен надати підтримку при успіху навіть легкого завдання, тренер повинен вказати спортсмену на самостійність, на особистісні якості спортсмена, які йому допомогли у досягненні успіху.

Е. Ентін намагався експериментально довести залежність ефективності діяльності від сили мотивації. Сила мотивації у ході його експериментів варіювалася наданням індивідуального або публічного зворотнього зв'язку щодо результатів. При наданні зовнішньої стимуляції (групове змагання, стимуляція з боку експериментатора, очікування винагороди) у досліджуваних із сильним мотивом досягнення успіху помітно погіршувалися досягнення у вирішенні завдань.

У досліджуваних зі слабо вираженим мотивом досягнення створення ситуацій надлишкової мотивації покращувало результати. У групі зі слабким мотивом досягнення із збільшенням мотивації спостерігалося постійне зростання ефективності діяльності. (приклад Ukrainian open + експеримент із заохоченням та пригніченням)

Таким чином, можна зробити висновок, що мотивація досягнення є складним психологічним феноменом, який може проявлятися у вигляді тенденцій досягнення успіху чи уникнення невдачі. Разом із домінуванням того чи іншого виду мотивації досягнення, особистість проявляє певні риси характеру, які визначають поведінку людини згідно із обраним нею видом мотивації досягнення.