Догляд за шкірою тяжкохворих. профілактика пролежнів

Навчальна мета: уміти здійснити догляд за шкірою тяжкохво­рих; виконати заходи для профілактики пролежнів; обробити про­лежні та накласти пов'язку.

Виховна мета: усвідомити значення загального оздоровчого до­гляду за шкірою для організму тяжкохворого.

Початковий рівень знань: знати основні функції шкіри; зна­чення утримання шкіри в належному гігієнічному стані, особливо під час захворювань; причини виникнення пролежнів; ділянки найбільш частого виникнення пролежнів; ознаки пролежнів.

Оснащення:

1) вода тепла;

2) мило туалетне;

3) серветка полотняна;

4) рушник;

5) клейонка;

6) таз;

7) чиста постільна білизна;

8) чиста натільна білизна;

9) стерильний перев'язувальний матеріал;

10) 5% розчин калію перманганату;

11) 10% розчин камфорного спирту;

12) 1% розчин саліцилового спирту;

13) 40% розчин етилового спирту;

14) слабкий розчин оцту (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку води);

15) 1% спиртовий розчин діамантового зеленого;

16) 1 — 10% синтоміцинова емульсія;

17) 10% стрептоцидова емульсія;

18) мазь Вишневського;

19) гумові рукавички.

Основні функції шкіри. Шкіра виконує ряд важливих функцій. Вона бере участь у процесі дихання, регуляції температури тіла, обміні речовин. Шкіра захищає організм від впливу шкідливих чинників навколишнього середовища, а також є важливим орга­ном чуття — шкірним аналізатором.

Значення утримання шкіри в належному гігієнічному стані, особливо під час захворювань. Головною умовою нормальної жит­тєдіяльності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних за­лоз, змішані з часточками епідермісу та пилом, постійно відкла­даються на її поверхні та перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних процесів. Забрудненість шкіри призводить до роз­множення мікробів, у тому числі й хвороботворних. Шкіра фізіо­логічних складок додатково забруднюється секретом апокринних

залоз, шкіра промежини -- виділеннями сечостатевих органів і кишечнику. За наявності хвороби утримання шкіри в чистоті на­буває особливого значення.

Причини виникнення пролежнів. Пролежні (змертвіння, нек­роз) — це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, під­шкірної жирової клітковини й навіть окістя, що розвиваються внаслідок порушення місцевого кровопостачання та іннервації.

Установлено 3 основні чинники, які призводять до утворення пролежнів: тиск, змішувальна сила і тертя.

Тиск.Під дією власної маси тіла відбувається здавлювання тканин, внаслідок чого розвивається ішемія і в кінцевому резуль­таті загибель тканин.

Зміщувальна сила. Непрямий тиск також може призвести до механічного пошкодження і руйнування тканин. Зміщування тка­нин може відбутися тоді, коли пацієнт "з'їжджає" на постелі вниз або підтягується до узголів'я. Мікроциркуляція в таких тканинах порушується і тканина гине від кисневої недостатності. У більш серйозних випадках можливе розривання лімфатичних судин і м'язових волокон, внаслідок чого через 1—2 тиж утворюються гли­бокі пролежні.

Тертя.Спричинює відшарування рогового шару шкіри й призво­дить до утворення виразок. Тертя збільшується в разі зволоження шкіри (нетримання сечі), під час розміщення хворого на клейонці.

Впливають на розвиток пролежнів глибокі порушення обмін­них процесів в організмі (тяжка форма цукрового діабету, тяжкі порушення мозкового кровообігу, тяжкі травми головного, спин­ного мозку). Але в багатьох випадках до утворення пролежнів призводить поганий догляд за хворим, зокрема за шкірними по­кривами, а також несвоєчасна зміна білизни, недостатня актив­ність пацієнта.

Ділянки найчастішого виникнення пролежнів. Коли хворий ле­жить на спині, пролежні утворюються переважно в ділянці поти­лиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п'яток. Якщо він лежить на боці чи на животі, некротизуються ділянки великих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілок.

Може розвинутись змертвіння не тільки м'яких тканин, але й хрящів і кісток. Потім приєднується інфекція, яка може призвести до сепсису і смерті хворого. Важливо вміти виявити осіб, в яких є схильність до утворення пролежнів, і своєчасно вжити заходів для запобігання розвитку пролежнів.

Таблиця 6. Оцінка стану хворого за шкалою Могїоп

Фізич­ний стан		Психіч­ний стан		Актив­ність		Рухо­мість		Нетри­мання сечі, калу	5 14
Добрий		Активний		Ходячий		Повна		Немає
.Задовіль­ний		Апатич­ний		Ходить з допомо­гою		Трохи		Іноді
Поганий		Сплута­ність		Сидячий		Дуже об­межена		Сечі
Дуже по­ганий		Ступор		Лежачий		Нерухо­мий		Сечі, калу

За 4-бальною шкалою г>Іогг,оп оцінюють стан пацієнта за 5 кри­теріями. Оцінка дає можливість визначити схильність хворого до розвитку пролежнів (табл. 6).

Пацієнтів з оцінкою 14 балів і нижче відносять до категорії підвищеного ризику і щодо них слід здійснювати комплекс про­філактичних заходів.

Пролежні класифікують залежно від ступеня пошкодження.

/ ступінь. Шкірний покрив не порушений. Спостерігається стійка гіперемія, яка не минає після закінчення впливу тиску.

II ступінь. Неглибокі поверхневі порушення цілості шкірних
покривів, які поширюються на підшкірну жирову клітковину. Збе­
рігається стійка гіперемія. Відбувається відшарування епідермісу.

III ступінь. Повне руйнування шкірного покриву до м'язового шару з проникненням у м'яз.

IV ступінь. Пошкодження всіх м'язів тканин, утворення порож­нин з проникненням в них підлеглих тканин (сухожилки, кістки).

Лікування. Пролежні І ступеня лікують консервативно. Про­цес реепітелізації відбувається, якщо некротизується тільки епі­дерміс. У разі пролежнів II ступеня видаляють змертвілий шар, НІ і IV ступеня — вдаються до хірургічного втручання з наступ­ною дезінфекцією і видаленням змертвілих тканин. Як прави­ло, пролежні інфікуються мікроорганізмами, які присутні в нормі на шкірі і в кишках. Найбільш ефективним методом зменшення кількості бактерій в рані є зрошення її великою кількістю ізото­нічного розчину натрію хлориду. За наявності неприємного за­паху рекомендують накладати на рану пов'язки з активованим вугіллям або дезодорантами, до складу яких входить хлорофіл.

Після видалення відшарованої некротизованої маси застосо­вують мазі для ферментативного очищення ран (іруксол). Для покращання обмінних процесів внутрішньом'язово або внутріш­ньовенно вводять солкосерил. Для прискорення регенерації тка­нин місцево застосовують солкосерил у вигляді желе до утворен­ня грануляцій, потім мазь — до кінцевої епітелізації.

Послідовність дій під час виконання процедур

Догляд за шкірою тяжкохворих

1. Поясніть хворому суть процедури і отримайте його згоду, надягніть гумові рукавички.

2. У разі потреби підстеліть під хворого клейонку.

3. Полотняну серветку змочіть теплою водою з оцтом, віді­жміть і протріть шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню частину грудної клітки, живіт, руки, спину, сідни-ці, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскуйте в чистій воді.

4. Особливу увагу зверніть на складки шкіри, місця посилено­го потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо відхідника.

5. Обмивання шкіри здійснюйте послідовно й одразу ж ретель­но протирайте її чистим сухим рушником, щоб хворий не засту­дився. За необхідності можете використати мило, 40% розчин ети­лового спирту, одеколон.

6. За наявності попрілостей протріть їх обережно м'яким тампо­ном, зволоженим блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушіть шкіру, промокаючи її серветкою, і припудріть дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можна змащува­ти 1% розчином діамантового зеленого, а потім припудрювати. Часткове оброблення шкіри тяжкохворим здійснюйте щоденно вранці та ввечері.

Профілактика пролежнів

1. Змінюйте положення хворого кожні 2 год, щоразу переві­ряючи стан ділянки шкіри, на яку діє тиск.

2. Стежте за білизною хворого. Білизна повинна бути чистою, сухою, без складок і крихт.

3. Надайте хворому такого положення, щоб маса тіла була рів­номірно розподілена, тобто, щоб на кожну частину тіла діяв рів­номірний тиск. Для цього слід використати спеціальні пристосу­вання і ліжка з надувними матрацами, протипролежневі установ­ки або звичайні подушки. Під головний кінець підкладіть плоско

одну подушку, другу подушку під кутом 45° покладіть на першу. З боків під руки також покладіть подушки. Під кисті рук і під но­ги підкладіть маленькі подушечки.

4. Під ділянки можливого утворення пролежнів підкладіть ба­вовняну торбинку, наповнену просом.

5. Двічі на день обробляйте шкіру.

6. Стежте за регулярністю випорожнень хворого, запобігайте і лікуйте нетримання сечі і калу.

7. Забезпечте збалансоване харчування хворого. їжа повинна містити вітаміни групи В і С, азот, сірку, фосфор і кальцій, які позитивно впливають на кровообіг.

8. Розвивайте у хворого навички самодопомоги, заохочуйте його до самостійних дій, використовуючи перекладини над ліж­ком або поручні, щоб хворий міг самостійно змінювати положен­ня в ліжку, а за можливості підніматись і вставати.

9. Навчіть родичів і людей, які доглядають за хворим, елемен­тів правильного догляду.

10. Місця можливого утворення пролежнів протирайте там­
поном або серветкою, змоченою одним із наведених розчинів:
10% розчин камфорного спирту, 1% розчин саліцилового спирту,
40% розчин етилового спирту, слабкий розчин оцтової кислоти
(1 столова ложка столового оцту на 1 склянку води).

11. Зніміть гумові рукавички, вимийте і висушіть руки.
Оброблення та лікування пролежнів

1. Початкові пролежні в стадії мацерації обмийте холодною перевареною водою з милом, висушіть, протріть 70% розчином етилового спирту і припудріть тальком.

2. У разі почервоніння шкіри періодично розтирайте її сухим рушником для поліпшення кровообігу та змажте 5% розчином ка­лію перманганату.

3. Пухирі змажте 1% розчином діамантового зеленого, потім накладіть суху асептичну пов'язку.

4. У випадку некрозу змертвілі тканини видаляють, рану за­кривають стерильною серветкою, змоченою розчином фураци-ліну 1:5000. У міру очищення рани накладають мазеві пов'язки (10% синтоміцинова мазь, 10% стрептоцидова мазь, мазь Вишнев-ського).

Запам'ятайте! У таких хворих занесення інфекції може при­звести до сепсису і стати причиною смерті. Виникнення пролеж­нів у хворих є незаперечним свідченням поганого догляду.

9 - 5-209 "І 29

догляд