Тема: Зовнішнє середовище організації

1. Сутність і характеристики зовнішнього середовища організації

2. Середовище прямої дії (мікросередовище) організації

3. Середовище непрямої дії (макросередовище) організації

4. Міжнародне середовище організації

1. Зовнішнє середовище— сукупність господарських суб'єктів, еко­номічних, суспільних і природних умов, національних та міждержав­них інституційних структур та інших зовнішніх щодо організації умов і чинників, які прямо чи опосередковано впливають на її діяльність.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та прямої (макросередовище) дії.

Зовнішнє середовище характеризується складністю, мінливістю, взаємозалежністю факторів і невизначеністю.

Складність визначається кількістю факторів, на які організація мусить реагувати, а також рівнем варіатив­ності кожного з них. Складнішою є робота тієї організа­ції, на яку впливає більше факторів.

Мінливістьвизначається швидкістю зміни сили чи напряму впливу оточення на організації, що вимагає постійного пристосування до нових вимог.

Взаємозалежність факторів- зміна одного фактора спричиняє зміни інших. Наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, особливо тих, виробництво яких потребує великих енергозатрат. Це може призвести до послаблення кон­курентних позицій фірм, які виготовляють цю про­дукцію. Так, значне зростання ціни на газ в Україні мо­же спричинити кризові явища в усіх сферах економіки, однак найважчі — в металургії і хімічній промисло­вості, оскільки вони є найбільш енергомісткими. Вод­ночас таке становище змушує виробників шукати енер­гозберігаючі технології.

Невизначеність— це відсутність повної і досто­вірної інформації про стан і тенденції розвитку чин­ників зовнішнього середовища. Це ускладнює обґрун­тування і прийняття управлінських рішень, спричи­няє помилкові дії, вимагає додаткових ресурсів для страхування від ризику.

Динамічність зовнішнього середовища, його видо­змінюваність, відсутність необхідного обсягу достовір­ної інформації перешкоджають урахуванню всіх мож­ливих наслідків впливу на діяльність підприємства.

2.Залежно від характеру призначення, конструктивно-технологічних особливостей продукції, яку виготовляє організація, різноманітності її виробничо-господарських зв'язків мікросередовище(чинники, які безпосередньо впливають на організацію) може бути складнішим чи простішим, дуже мінливим чи відносно стабільним.

До суб'єктів мікросередовища організації належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, «контактні аудиторії», законодавство тощо:

1. Постачальники забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче під­приємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми.

2. До посередників належать організації або окремі фізичні особи (підприємці), які допомагають виробни­кам реалізовувати їх товари. Серед них: торговельні по­середники, фірми з організації товарообігу (в т. ч.
транспортні підприємства, складські мережі), агент­ства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямова­ності (комерційні банки, страхові компанії).

3. Споживачі— це клієнти товаровиробників (спо­живачі продукції, послуг). Щоб знати кон'юнктуру ринку й оперативно реагувати на її зміни, товаровироб­ники повинні ретельно вивчати своїх споживачів. Та­кий моніторинг слід здійснювати на різних клієнтур­них ринках:

—споживчому (товари і послуги для особистого спо­живання);

—виробників (продукція виробничо-технічного призначення);

—проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);

—державних і комерційних структур (оптові та дрібнооптові покупці);

—світовому, що охоплює всі названі типи клієнту­ри ринків.

4. До конкурентів належать організації і фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю. Ко­мерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб'єкт, який усебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію.

5. «Контактні аудиторії». До них належать держав­ні органи управління та громадські організації. Вони здійснюють регулюючі дії і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції;

- це законо­давчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням за­конів і видають необхідні нормативні акти; місцеві ад­міністративні органи; профспілкові та інші громадські
організації та об'єднання громадян (асоціації спожива­чів, підприємців тощо);

— засоби масової інформації (ЗМІ): розміщують статті-замовлення щодо певних аспектів діяльності ор­ганізації або її представника; це «імідж-інформ^ції», інформації-« кіл ери »;

— місцеве населення: перешкоджає діяльності під­приємства, відчувши на собі негативний його вплив (шум, забруднення довкілля тощо), або підтримує — у разі створення ним нових робочих місць, справної спла­ти податків, участі в доброчинних заходах.

6. ЗаконодавствоУкраїни про підприємство, підпри­ємництво, власність, охорону праці, захист прав спожи­вачів, про обмеження монополізму і недопущення не­добросовісної конкуренції; урядові декрети і постано­ви; нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та орга­нізаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб'єктами, на регламентацію норм і правил їхньої поведінки (пра­вил гри) в економічному просторі.

Отже, вплив суб'єктів зовнішнього середовища на ор­ганізації є потужним і різновекторним, що зумовлює не­обхідність своєчасного виявлення та оперативного реа­гування на них, щоб уникнути небезпеки або швидше за конкурентів скористатися новими можливостями.

3.У макросередовищі, яке оточує підприємство, діє значно більша кількість факторів, ніж у мікросередовищі. їм притаманний високий рівень варіативності, не­визначеності та непередбачуваності, що зумовлено їх опосередкованою дією на суб'єкти господарювання.

До основних факторів макросередовища відносять еконо­мічні, політичні, соціокультурні, науково-технологіч­ні, екологічні тощо.

Економічні фактори макросередовища.До них на­лежать: рівень і темпи інфляції; зростання та спад ви­робництва; коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн; умови і ставки оподаткування; умо­ви одержання кредиту і відсоткова банківська ставка; рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців; платоспроможність контрагентів тощо. Нині ваго­мого значення набула глобалізація — політико-економічний фактор, який робить сильних суб'єктів ринку ще сильнішими, а слабких — ще слабшими і переводить конкурентну боротьбу на нові рівні.

Політичні факторимакросередовища. Вони охоплюють політичну стабільність у державі, регіо­нальні політичні інтереси, міжнаціональні та міжкон­фесійні відносини тощо. Вплив політичних факторів особливо відчутний у нестабільному соціально-еконо­мічному і політичному середовищі (період трансформа­ції економічних відносин).

Соціокультурні фактори макросередовища.Вони формуються в межах конкретного суспільства і відобра­жають погляди, цінності та норми поведінки людей, що впливає на прийняття ними управлінських рішень. Наприклад, однією з основних причин повільного здій­снення ринкових реформ в Україні є перенесення уп­равлінського досвіду західних країн на вітчизняне інс-титуційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і своїми преференціями.

Науково-технологічні фактори макросередовища.До них зараховують відкриття, винаходи, що зумовлю­ють зміну уявлень про найкращий спосіб використання певного ресурсу, виготовлення продукції, задоволення потреб тощо. Динаміка технологічного прогресу у високорозвинутих країнах є просто фантастичною. Відбува­ться «виштовхування» одних поколінь техніки та технології іншими. Тому керівникам підприємств необхід­но аналізувати можливий вплив загальносвітового нау­ково-технологічного середовища на створення і впро­вадження технологічних новацій.

Екологічні фактори макросередовища.До цієї гру­пи факторів впливу належать викиди у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна без­пека виробничих систем та великих технологічних ут­ворень (гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо); кількість і якість продукції, що виго­товляється, її безпечність і утилізаційна (корисна) придатність; стан природного середовища, в якому пе­ребуває підприємство (до і після реалізації запланова­ної стратегії розвитку), і розміри можливих незворотних негативних наслідків тощо.

Охарактеризовані чинники є найістотнішими серед чинників непрямої дії. Сила їх впливу залежить від сфе­ри і масштабів діяльності організації, особливостей зас­тосовуваної технології, способів задоволення суспіль­них потреб тощо. Отже, виокремлення і ранжирування чинників непрямої дії допомагає менеджерам приймати виважені рішення у процесі планування діяльності під­приємства.

4.Діяльність багатьох сучасних організацій (підпри­ємств, фірм, компаній) не обмежується лише внутріш­нім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати в тих країнах, які пропонують найкращі умови. Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а зна­чить, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій спростив управління на відстані, і потужні компанії швидко цим скористалися, ставши транснаці­ональними.

Особливість дії факторів міжнародного середовища полягає в тому, що вони охоплюють усі фактори зовнішнього середовища, які відображають умови конкретної країни, де функціонує організація. Проте вони можуть мати суттєві відмінності. Для компаній, які намагаються знайти своє місце у міжнародному розподілі праці, дуже важливо правильно інтерпретувати ці відмінності.

Економічні фактори— це сукупність економічних умов країни, в якій організація здійснює свої операції: за­гальний рівень економічного розвитку, рівень заробітної плати і доходів населення, транспортне сполучення, кур­си валют, рівень інфляції і ставки банківського відсотка, ставки оподаткування, особливості конкурентної бороть­би, кількість і якість природних ресурсів тощо.

До законодавчо-політичних факторівналежать оптичні ризики, закони, обмеження, квоти, податкова політична нестабільність тощо. Законодавчо-політичне середовище зумовлює більшу або меншу міру ризику, який супроводжує ведення бізнесу в країні. У різних країнах діють різні закони і обмеження, що ро­бить торгівлю або проблематичною, або невигідною.

Соціокультурні факториохоплюють пануючі в сус­пільстві системи цінностей, вірувань та життєвих уста­новок. Вони впливають на стиль повсякденного життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Особливо чітко простежуються відмінності в культурі східних і західних регіонів, країн, де домінує мусульманство, і країн із протестантською етикою.

Отже, перспективи бізнесу в інших країнах передба­чають розроблення стратегії проникнення на нові ринки з урахуванням особливостей певного ринкового середо­вища, вміння за необхідності своєчасно вносити поправ­ки в розроблену стратегію, контролюючи рівень ризику і використовуючи засоби його мінімізації.

Лекція 6