Застосування п'явок

Показання: тромбоз мозкових судин, гіпертонічна хвороба, тромбофлебіт, застійна печінка, геморой, глаукома та ін.

Протипоказання: схильність до кровотеч та алергійних захворювань, ане­мія, лікування антикоагулянтами.

Підготувати: безпечну бритву, мило, помазок; на стерильному лотку — пробірка, пінцет, серветки, вата, бинт, розчин глюкози, підсолена вода, банка з п'явками.

Послідовність дій

1. Збрити волосся з ділянки шкіри, на яку ставитимуться п'явки, необхід­но напередодні, оскільки п'явки не переносять запах мила.

2. Обробити ділянку шкіри серветкою, змоченою теплою водою (переваре­ною).

3. Змочити підготовлену ділянку шкіри стерильним розчином глюкози.

4. За допомогою пінцета відсадити одну п'явку в пробірку (заднім присо­ском до дна пробірки).

5. Піднести до тіла і направити п'явку на необхідну ділянку тіла.

6. Звільнити п'явку з пробірки як тільки вона присмокчеться і з'являться хвилеподібні рухи в її передній частині. Так само поставити потрібну кількість п'явок.

7. П'явки тримаються 30—60 хв; якщо необхідно зняти п'явку раніше, тре­ба змочити ділянку переднього присоска підсоленою водою.

8. Після відпадання п'явки поміщають у підсолений розчин або розчин формаліну, а потім виливають у каналізацію.

9. На ранки накладають суху асептичну стисну пов'язку з великою кількіс­тю вати.

10. Не можна змінювати пов'язку протягом доби; якщо вона промокла кров'ю, необхідно підбинтувати вату зверху пов'язки.

11. Через добу зняти пов'язку, шкі­ру обробити 3 % розчином перекису водню і накласти суху асептичну пов'язку на 2—3 дні; якщо кровотеча не припинилась — прикласти до ран­ки стерильну кульку, змочену міцним розчином перманганату калію, і на­класти асептичну стисну пов'язку.

Місця, на які можна ставити п'явки: на соскоподібні відростки (на 1 см від вушної раковини) при гіпер­тонічній хворобі, тромбозі мозкових судин; на ділянку серця (у третьому— п'ятому міжребрових проміжках злі­ва від груднини на 1 см) — при інфарк­ті міокарда; вздовж вени, відступивши на 1 см з кожного боку — при тром­бофлебіті; на скроневу ділянку на рів­ні розрізу очей по горизонтальній лі­нії — при глаукомі; на ділянку правого підребер'я вздовж краю ребра — при застійній печінці (мал. 55).

Підготовка та проведення лікувальних ванн

Мета: через рецептори шкіри впливати на нервову, серцево-судинну, м'язову, дихальну, травну системи.

Показання: підвищення тонусу і обмiну речовин стемуляцiя функції серцево-судинної та нервово систем.

Протипоказання: тяжкий стан хворого, висока гарячка.

Підготувати: прісну воду, лікувальну або мінеральну речовину, термо­метр для води, годинник, ванну, простирадло, рушник.

Послідовність дій

1. Підготувати ванну, розчин необхідного складу і температури.

2. Занурити у ванну пацієнта:

а) при загальній лікувальній ванні — до мечоподібного відростка, над по­верхнею води залишається верхня частина грудної клітки, враховуючи ділян­ку серця;

б) при сидячій ванні — до пупка, вільну частину тіла покривають прости­радлом;

в) при місцевих ваннах занурюють тільки окремі частини тіла.

306

3. Після ванни допомогти пацієнтові витертись, вкрити його і попросити полежати не менше ЗО хв.

4. Тривалість процедури встановлює лікар.

5. Під час прийому ванни уважно стежити за станом пацієнта, не залишаючи його наодинці.

Подавання зволоженого кисню

Мета: ліквідувати кисневе голодування.

Показання: захворювання органів кровообігу, дихання, токсичні стани.

Підготувати: балон з киснем, кисневу подушку, мундштук, марлеву серветку, складену вчетверо, наволочку, якщо використовують апарат Боброва — стерильний носовий катетер, вазелінове масло і спирт.

Послідовність дій

1. Подавання кисню через кисневу подушку:

а) заповнити подушку киснем з балона; з'єднати гумову трубку подушки з редуктором кисневого балона, відкрити вентиль на трубці подушки, потім на балон, наповнивши подушку киснем, закрити вентиль на балоні, потім на подушці;

б) надіти наволочку на подушку і приєднати мундштук, попередньо обробленим 70 % розчином етилового спирту;

в) обгорнути мундштук вологою марлевою серветкою з 3—4 шарів;

г) мундштук щільно притиснути до рота хворого і відкрити кран на подуш­ив, за допомогою якого регулюють швидкість подавання кисню; вдих проводиться ротом, видих — носом;

ґ) при зменшенні кисню в подушці натискають на неї вільною рукою або потихеньку згортають подушку.

2. Подавання кисню через апарат Боброва:

а) стерильний носовий катетер змастити вазеліном;

б) очистити носову порожнину і ввести катетер у носовий хід та далі в глотку на глибину 15 см (кінчик уведеного катетера має виглядати при огляді зіва);

в) зовнішню частину катетера закріпити на щоці пацієнта смужкою пластиру і з'єднати його з короткою трубкою апарата Боброва;

г) апарат Боброва з'єднати із джерелом кисню трубкою, що занурена у воду. Можливі ускладнення: при тривалому вдиханні чистого кисню можуть вн­икнути судоми, можливе знепритомлення.

Оксигенація через носову канюлю

Підготувати: носову канюлю, трубку для подачі кисню, ємкість зі стериль­не» дистильованою водою, джерело кисню з витратоміром, фіксатор канюлі.

Послідовність дій

1. Виявити у пацієнта ознаки і симптоми, пов'язані з гіпоксією, і наявність мокротиння в дихальних шляхах.

2. Пояснити пацієнту і (або) його близьким мету оксигенотерапії, наслідки процедури і отримати їх згоду на процедуру (якщо це можливо).

3. Вимити і висушити руки.

4. Вставити кінці канюлі в ніздрі пацієнта.

5. За допомогою еластичної пов'язки (фіксатора) для голови зафіксувати канюлю так, щоб вона не спричинила у пацієнта відчуття незручності.

6. Закріпити носову канюлю до джерела зволоженого кисню з потрібною концентрацією і швидкістю подачі кисню.

7. Забезпечити достатню свободу рухів кисневих трубок і прикріпити їх до одягу.

8. Вимити і висушити руки.

9. Перевіряти стан канюлі через кожні 8 год.

10. Спостерігати за тим, щоб зволожувальна ємкість була постійно повною.

11. Оглядати слизову оболонку носа і вушні раковини пацієнта для вияв­лення можливих подразнень шкіри.

12. Кожні 8 год перевіряти швидкість струму кисню, концентрацію і при­значення лікаря.

13. Провести підсумкове оцінювання стану пацієнта для виявлення змен­шення симптомів, пов'язаних з гіпоксією.

14. Відмітити спосіб подавання кисню, концентрацію, швидкість його стру­му, реакцію пацієнта і результати оцінювання пацієнтом задоволення потреби в нормальному диханні.

Оксигенотерапія через носовий катетер

Підготувати: стерильний катетер, зволожувач, стерильну дистильовану воду, джерело кисню з витратоміром, стерильний гліцерин, лейкопластир. Послідовність дій

1. Виявити у пацієнта ознаки та симптоми, пов'язані з гіпоксією, і наяв­ність мокротиння в дихальних шляхах.

2. Пояснити пацієнтові (у тому разі, коли це можливо) і його близьким мету оксигенотерапії, наслідки процедури і отримати його згоду на процедуру.

3. Вимити і висушити руки.

4. Відкрити упаковку, вилучити катетер і змочити його стерильним гліце­рином.

5. Ввести катетер у нижній носовий хід на глибину, рівну відстані від вуш­ної часточки до крил носа.

6. Зафіксувати катетер лейкопластиром так, щоб він не випав з носа і вод­ночас не спричиняв незручностей.

7. Прикріпити катетер до джерела зволоженого кисню із заданою концен­трацією і швидкістю подавання кисню.

8. Забезпечити достатню свободу рухів катетера і кисневих трубок та при­кріпити їх до одягу безпечною шпилькою.

9. Вимити та висушити руки.

10. Перевіряти стан катетера через кожні 8 год.

11. Спостерігати за тим, щоб зволожувальна ємність була постійно повна.

Можливі проблеми пацієнта

(на прикладі розв'язання ситуаційної задачі)

Хворому Б., 95 років, який лікується амбулаторно, призначено зігріваль­ний компрес. Але його родичі не володіють достатніми навичками накладання

зігрівального компресу.

Складіть план навчання родичів пацієнта накладання зігрівального комп­ресу.

Стандартний план навчання родичів пацієнта накладання зігрівального компресу

(результати навчання реєструвати в протоколі)

Проблема

1. Не володіють

достатніми

навичками

накладання

зігрівального

компресу

Мета

1. Оволодіти необхідними навичками накла­дання зігрівально­го компресу

Сестринські втручання

1. Надати необхідні письмові рекомендації.

2. Навчити родичів чи близьких пацієнта правилам накладання зігрівального компре­су доступними для них темпами.

3. Звернути увагу на такі моменти:

а) для накладання компресу потрібно зазда­легідь підготувати складену у 8—10 шарів марлю, компресний папір, вату та бинт;

б) підготовану марлю (за розміром рівну ділянці, на яку накладають компрес), змочити водою кімнатної температури та добре віджати;

в) зверху марлі накласти компресний папір, розмір якого має бути більшим за перший марлевий шар на 2 см;

г) зверху паперу накласти шар вати, який має повністю прикривати попередні два шари;

ґ) зігрівальний компрес прибинтувати щільно до тіла, але так, щоб бинт не заважав рухам та не перетискав кровоносні судини;

д) компрес залишити на 8—10 год;

є) після зняття компресу шкіру легенько обтерти теплою водою, висушити м'яким рушником і накласти суху теплу пов'язку.

4. При виникненні у родичів пацієнта запитань дати на них вичерпну відповідь.

5. Пояснити пацієнтові та його родичам, що зігрівальний компрес за правильного його накладання є нешкідливою процедурою; пояснити його лікувальну дію на організм