Методи інженерної психології

Багаторівневий і багатовимірний характер психічних процесів вимагає застосування різних методів для максимально повного вивчення діяльності людини-оператора в СЧМ, і перш за все - інформаційної боку цієї діяльності. Тому інженерна психологія користується широким асортиментом методів і конкретних методик, що склалися у психологічній науці, а також в інших, суміжних з нею областях (у кібернетиці, фізіології та гігієни праці, математики, технічних науках та ін.)
Ці методи використовуються як у фундаментальних дослідженнях, спрямованих на виявлення закономірностей інформаційних процесів в СЧМ та діяльності оператора, так і при інженерно-психологічних випробуваннях нових зразків техніки, що проводяться з метою перевірки їх відповідності властивостям і можливостям людини. Дані методи можуть бути спрямовані на вивчення кожного з компонентів СЧМ: людину, техніки, середовища.
Застосування методів до вивчення та оптимізації діяльності оператора має свою специфіку. По-перше, проектувальна спрямованість інженерної психології вимагає застосування не тільки емпіричних, але і апріорних проектувальних методів (зокрема, методів моделювання). По-друге, застосування в інженерній психології узагальнених показників ефективності, напруженості і комфортності діяльності передбачає застосування процедур отримання інтегральних показників на основі системи приватних показників. По-третє, інженерно-психологічне дослідження або оцінка діяльності оператора повинні бути завжди системними, що істотно лише при одночасному використанні різних методів, які відображають взаємозв'язок між компонентами та

основними властивостями СЧМ.

Для визначення загальної стратегії вибору методів вирішення інженерно-психологічних завдань слід скористатися положенням про три типи психологічного знання: споглядально-описовий, емпіричний і дієво-перетворює. Вони відповідно відображаються у теоретичних, емпіричних і практичних уявленнях про діяльність оператора. Причому кожен наступний тип знання формується в надрах попереднього, трансформується, включаючи в себе його зміст. Перший же з названих типів - споглядально-описову знання безпосередньо формується в життєвому досвіді (в даному випадку в практиці експлуатації СЧМ). Іншими словами, інженерно-психологічна теорія розвивається на базі тих даних, які накопичуються в експериментальних і прикладних дослідженнях. Будучи для теорії невичерпним джерелом інформації, вони служать і засобом перевірки її істинності. Тому діалектична єдність теорії, експерименту і практики експлуатації СЧМ є основним принципом розробки і застосування методів дослідження СЧМ, в тому числі і методів дослідження діяльності оператора.
Відповідно до цього положення методи дослідження в інженерній психології умовно можуть бути розділені на дві великі групи: аналітичні (описові) та емпіричні (експериментальні та експлуатаційні, або практичні). У більшості досліджень вони тісно переплетені між собою і взаємно доповнюють і збагачують один одного.

Для правильного розуміння застосовуваних в інженерній психології методів потрібна насамперед їх класифікація. На жаль, чітка класифікація методів дослідження в інженерній психології відсутній. Складність розробки такої класифікації пов'язана з тим, що вона повинна охоплювати всі сфери досліджень інженерної психології, яка остаточно не оформилася і продовжує тільки формуватися. Проте певні передумови для розробки такої класифікації вже є.

За способом отримання даних про характеристики діяльності оператора методи діляться на об'єктивні (інструментальні) і суб'єктивні.

Об'єктивні методи передбачають використання різних приладів та апаратури. До таких методів належать: вимірювання характеристик виробничого середовища (освітленість, шум, вібрація тощо), метричні виміри, хронометраж, вимірювання фізіологічних показників (пульс, дихання, електрокардіограма та ін), вимірювання психологічних характеристик (пам'яті, уваги, швидкості реакцій і т.д.).

В основі суб'єктивних методів лежать оцінки діяльності оператора, що даються або експериментатором, або самим піддослідним (самоспостереження і самозвіт, трудовий метод). У разі, якщо дослідження проводиться під керівництвом експериментатора, дуже важливо виключити небажані ефекти, пов'язані з присутністю експериментатора.

Різновидом суб'єктивних методів є експертні та соціометричні методи.
Залежно від умов, в яких виходять оцінки діяльності оператора, розрізняють дослідження - на основі реальної (спостереження, природний експеримент, трудовий метод, більшість опитувальних методів та ін), або на основі модельованої діяльності.
До останньої групи відносяться практично всі види моделювання, детальна характеристика яких дається в кінці цього розділу.

Застосовуючи системний підхід, інженерна психологія викори­стовує широкий арсенал методів і конкретних методик, роз­роблених як у психології праці, так і в суміжних галузях знань (фізіології, кібернетиці, математиці тощо).

За характером отримання даних про діяльність операто­ра методи досліджень можна поділити на психологічні, фі­зіологічні та математичні.

За допомогою психологічних методів здійснюється пси­хологічний аналіз діяльності оператора в реальних або ла­бораторних умовах, аналіз впливу різних психологічнихфакторів на результати діяльності оператора. Психологічні методи застосовують з метою дослідження або з метою випробування. За результатами досліджень, отриманими за допомогою спостереження, експерименту або опиту­вання, виявляють закономірності діяльності оператора та механізми психічних явищ. У процесі випробувань, які проводяться через тестування, з'ясовується наявність не­обхідних психологічних рис та характеристик певного опе­ратора.

Опитування являє собою метод психологічного дослідження, що полягає у зборі інформації, отриманої у вигляді відповідей на поставлені питання. Методи опитування застосовуються в наступних випадках:

• коли фактор, який необхідно врахувати, погано піддається зовнішньому контролю (наприклад, зміст мотивів, тимчасових і стійких);

• коли досліджуваний фактор легко виділяють оператори, але для його ретельного обліку у спостереженні або експерименті потрібні тривале або складне дослідження (причини аварії, відносини в колективі і т.п.);

• коли інші методи не дають достатньо вичерпної інформації (наприклад, при професійному відборі).

До всіх методів опитування висуваються загальні вимоги:

• кожне питання має бути логічно завершеним;

• слід уникати малопоширених іноземних слів, спеціальних термінів і слів з подвійним значенням;

• не можна ставити занадто довгих питань;

• кожне питання має бути максимально конкретним;

• слід або вказувати всі можливі варіанти відповідей, які опитувані повинні мати на увазі, чи не давати жодного;

• необхідно пропонувати опитуваному тільки такі варіанти відповідей, кожен з яких може бути прийнятний у рівній мірі;

• слід остерігатися включення до питання слів, які самі по собі можуть викликати негативне ставлення опитуваного;

• питання не повинно мати навіювального характеру.

Крім цього потрібно враховувати наступне. Наявність навідних питань часто зумовлює характер відповідей і робить їх недостовірними. Не слід задавати питань, незрозумілих опитуваному. Для деяких з них може бути незрозумілим, наприклад, таке питання: "Як велика у вас швидкість зорового сприйняття?". Однак це ж питання можна з'ясувати, запитавши: "Чи завжди ви встигаєте прочитати написи на екрані кіно чи телевізора?".
Питання, які задаються дослідником, зазвичай об'єднуються в опитувальники, які складаються в кожному конкретному випадку заново, з урахуванням специфіки і мети опитування досліджуваної професії. Перш ніж складати опитувальники, дослідник повинен певний час поспостерігати за працюючими або ж сам освоїти основні трудові операції.
Опитувальники повинні складатися в залежності від цілей і завдань дослідження. Так, при реконструкції робочого місця або оцінці роботи оператора задаються питання щодо параметрів робочого місця, а також питання, що відображають взаємодію людини з елементами робочого місця. Якщо ж опитувальник складається з метою професійного відбору, формулюються запитання, спрямовані на виявлення в оператора професійно важливих якостей. При соціометричному опитуванні (див. нижче) задаються питання, що дозволяють визначити характер міжособистісних відносин у виробничому колективі.
Дані опитування обробляються статистичними методами. Результати обробки представляються у вигляді опису, причому розмежовуються дані власних спостережень і суб'єктивні думки опитуваних. Крім того, описуваний матеріал необхідно підтвердити даними у вигляді таблиць і графіків. У таблицях слід представити процентне співвідношення того чи іншого показника по всім випробовуваним.
Ефективність опитування багато в чому залежить від рівня освіти та професійного досвіду піддослідних. Тому в необхідних випадках до проведення опитування залучаються спеціальні експерти, які мають необхідної професійної кваліфікації.
Основною умовою отримання достовірних відомостей в ході опитування є переконання опитуваного, що повідомляються ним відомості не будуть використані на шкоду йому або його колегам, що метою аналізу не є підвищення норм праці чи темпу роботи.
Залежно від мети дослідження, від кола осіб, які підлягають опитування, від ліміту часу і технічних можливостей опитування може проходити у формі усної бесіди (інтерв'ю) або письмово за допомогою анкет. Цим двом основним різновидам опитування характерні всі основні особливості та вимоги, розглянуті вище. Разом з тим обидві вони мають і свої специфічні особливості.

Анкетування може проводиться за двома основними типами: вільного відповіді і обраного відповіді. У першому випадку відповідь пишеться в довільній формі, в другому випадку потрібно відзначити один з заздалегідь обумовлених відповідей. Найпростіший випадок обраного відповіді - так чи ні. Анкети першого типу не сковують ініціативи опитуваного, але вимагають великого часу для заповнення та обробки результатів і не гарантують точної відповіді. Анкети другого типу зручніше обробляти, вони швидше заповнюються, але обмежують можливість відповідей, не передбачених експериментатором. Анкетування може проводиться як очно, так і заочно. Залежно від числа опитуваних воно може бути індивідуальним або груповим. Основними достоїнствами анкетування є: порівняльна економічність, можливість охоплення великих груп досліджуваних, застосовність до різних професій, хороша формалізація результатів, малі витрати часу.

Бесіда передбачає пряме або непряме отримання від випробуваного відомостей про його діяльність і поведінку, в яких об'єктивізуються властиві йому психічні явища. За допомогою бесіди отримують додаткову інформацію про організацію діяльності, про суб'єктивний відображенні людиною тих чи інших явищ. Перевага бесіди перед анкетним опитуванням полягає в тому, що під час бесіди можна з'ясувати всі незрозумілі технічні питання, бесіда дозволяє змінити формулювання питання, якщо він сприйнятий недостатньо правильно. При цьому звертаються не тільки до кваліфікованих фахівців, але і до менш кваліфікованим, щоб з'ясувати труднощі, з якими вони зустрічаються в роботі. Труднощі опитування в процесі бесіди полягають в тому, що навіть люди, які успішно працюють на виробництві багато років, не завжди можуть дати собі звіт про характер своїх дій. Іноді істотні для роботи подробиці здаються спеціалісту настільки очевидними, що він про них навіть не згадує. Тому перед проведенням бесіди потрібно проводити підготовчу роботу, для цього рекомендується заздалегідь складати схему проведення бесіди, підготувати необхідні питання. У цьому випадку розмова носить регламентований характер. Крім цього розмова може носити нерегламентований характер і передбачає зведену бесіду з опитуваним. У ході бесіди дослідник фіксує відповіді на поставлені питання. Цей метод вимагає від випробувача певної майстерності, такту, доброзичливого ставлення до опитуваному. Метод рекомендується застосовувати при опитуванні незначної кількості обстежуваних.

Різновидом опитувального методу є експертне опитування (від лат. Expertus - досвідчений), який представляє анкетування досвідчених фахівців із застосуванням системи бальних оцінок. Для отримання експертних (референтних) оцінок залучаються досвідчені фахівці, кожному з яких подається серія однакових, чітко сформульованих питань, спрямованих на виявлення їх думки про передбачений явище. Відповіді можуть даватися або у вільній формі, або шляхом вибору одного з декількох варіантів, або шляхом вказівки кількісної оцінки в межах заданої шкали (наприклад, в балах або відсотках).
Останні два види відповідей переважніше, оскільки дозволяють за результатами опитування отримати однорідні дані, що піддаються статистичної та машинній обробці. Важливою умовою достовірності експертного опитування є компетентність і об'єктивність експертів, узгодженість їх думок. Остання оцінюється за допомогою коефіцієнта конкордації. В інженерній психології експертне опитування застосовується для отримання тих чи інших показників за кількісно незмірним ознаками, наприклад, для оцінки деяких особистісних характеристик, оцінки робочих місць, культури виробництва і т.п.
Різновидом експертного опитування є метод узагальнення незалежних характеристик і пов'язаний з ним метод полярних профілів. Ці методи знайшли найбільше застосування при оцінці властивостей особистості (при застосуванні особистісних методів).
Важливим методом психологічного вивчення діяльності оператора є спостереження. Спостереження це метод, за допомогою якого дослідник цілеспрямовано і планомірно сприймає і фіксує різноманітні прояви трудової діяльності та умов її протікання. При цьому дослідник не втручається ні в природний хід досліджуваної діяльності, ні в умови її протікання.
Організація спостереження передбачає вирішення наступних питань: визначення мети і завдань спостереження; вибір об'єкта, предмета і ситуації спостереження; вибір способів спостереження, найменш впливають на поведінку оператора і забезпечує збір необхідної інформації; вибір способу реєстрації спостережуваного явища; обробка та інтерпретація отриманої інформації.

За допомогою спостереження можна отримати відомості про таких аспектах діяльності: каналах надходження інформації та її характеристики (модальність сигналів, їх кодування та перешкоди); способах введення керуючих впливів (особливості керуючих рухів, їх силові характеристики, періодичність); завантаженні аналізаторів, їх взаємодії, провідному аналізаторі; ступеня нервово-психічної та емоційної напруженості (оцінюється по поведінці обстежуваного, його емоційних реакцій); зовнішніх умовах діяльності (наявність факторів, що порушують нормативні умови діяльності).
Важливе значення при цьому належить також аналізу помилкових реакцій оператора. Аналіз характеру помилок, причин їх виникнення дозволяє намітити реальні шляхи їх запобігання.
Розрізняють включене спостереження, коли спостерігач стає членом трудового колективу, і не увімкненою спостереження, яке ведеться як би з боку, тобто людиною, яка не є членом досліджуваної групи. Включене спостереження більш переважно, тому що присутність спостерігача може зробити істотний вплив на діяльність оператора.
Крім того розрізняють суб'єктивне і об'єктивне спостереження. У першому випадку воно здійснюється візуально, результати фіксуються в спеціальних протоколах. У другому випадку спостереження ведеться з застосуванням технічних записуючих засобів (магнітофона, фото-або кіноапарат). Іноді спостереження можуть вести одночасно кілька осіб. Це значно підвищує вірогідність такого методу.

Об'єктом спостереження є суб'єкт і процес праці. Під час спостереження можна отримати відомості про характер інформації, що надходить, про ступінь завантаження аналізаторів, про особливості керуючих впливів оператора і т.п. Велика увага приділяється зіставленню зовнішніх проявів діяльності оператора (міміка, поза, мова, робочі рухи, прийоми, дії, оперування знаряддями праці, спілкування в процесі роботи) з метою, характером і результатами праці. Спостереження дозволяє також визначити, які елементи трудової діяльності обумовлюють те або інше професійне вимога до оператора.
Спостереження може бути уточнено за допомогою вимірів. Це можуть бути виміри геометричних розмірів робочого місця, виміри часу та послідовності праці і відпочинку протягом роботи (фотографія робочого дня), виміри часу виконання окремих дій і рухів (хронометраж). У процесі спостереження можуть проводиться також виміри фізіологічних показників людини. Проведення вимірів дозволяє підвищити об'єктивність спостереження.
Одним з важливих принципів спостереження є порівняльний підхід до вивчення професій. Порівняльному спостереження та аналізу піддаються фахівці з високими і низькими показниками у трудовій діяльності, з великим і малим стажем у роботі. Порівнюються показники роботи, особливості та послідовність прийомів у різних фахівців при виконанні одних і тих же трудових операцій. Це дозволяє з'ясувати причини успіхів і труднощів при освоєнні професій, а також виявити психофізіологічну структуру професійної діяльності.

Володіючи безсумнівними достоїнствами (простота, можливість отримання фактичного матеріалу про діяльність оператора), метод спостереження має і один істотний недолік. Спостереження не вносить змін в досліджувану діяльність, тому в ході його не завжди можуть з'явитися саме ті ситуації, які найбільше цікавлять дослідника. Від цього недоліку вільний такий метод інженерно-психологічного дослідження, яким є експеримент.

Експеримент (від лат. Experimentum - проба, досвід) в інженерній психології - це вивчення психологічних і виробничих особливостей діяльності оператора, викликаних змінами умов, мети чи способів її виконання. Експеримент відрізняється від спостереження в першу чергу тим, що передбачає спеціальну організацію ситуації дослідження, активне втручання в ситуацію дослідника, планомірно маніпулює однією або декількома змінними (факторами) і реєструє відповідні зміни в поведінці випробуваного (оператора).

Експеримент дозволяє здійснити відносно повний контроль перемінних. Якщо при спостереженні часто неможливо передбачати зміни, то в експерименті можна їх планувати і не допускати появи несподіванок. Можливість маніпулювання перемінними - одне з важливих переваг експерименту перед спостереженням. Гідність його полягає також у тому, що можна спеціально викликати якийсь психічний процес, простежити залежність психічного явища від змінюваних зовнішніх умов.

Проведення експерименту можна умовно розділити на три етапи: планування, власне експеримент, аналіз.

Планування містить постановку задачі, вибір показника, що піддається дослідженню, розгляд факторів, що впливають на нього. У багатьох випадках при проведенні експерименту доводиться мати справу з неконтрольованими факторами. Для усереднення їх впливу на обраний показник використовують спеціальний прийом, званий рандомізацією, що дозволяє вважати помилки виміру взаємонезалежні. Основним кроком на цьому етапі є вибір показника оптимальності і знаходження матриць планування за допомогою методів математичного планування експерименту. Якщо досліджувана область відносно невідома і система гіпотез відсутній, то попередньо буває доцільним проведення спеціального пілотажного дослідження (пробного або пошукового експерименту), результати якого можуть допомогти уточнити напрямок подальшого аналізу.
Власне експеримент повинен проводиться відповідно до програми і плану, складеному на першому етапі. Для правильного проведення експерименту необхідно дотримуватися ряду умов. По-перше, слід визначити придатність випробуваних операторів до даного виду діяльності. По-друге, слід забезпечити їх високу мотивацію на виконання заданої в експерименті діяльності. По-третє, слід виключити небажані ефекти (артефакти), пов'язані насамперед з присутністю експериментатора і наявністю інших небажаних явищ.

Аналіз - остаточний етап, що включає процес упорядкування експериментальних даних, обчислення необхідних показників діяльності оператора, побудова аналітичних залежностей цих показників як функції від досліджуваних факторів.
Експеримент в інженерній психології може бути двох видів: лабораторним або природним.
Лабораторний експеримент являє собою одну з різновидів моделювання діяльності оператора ("фізичне" моделювання). Сенс його полягає в тому, що перед випробуваним ставиться завдання в лабораторних умовах виконувати певні дії, по психологічній структурі найбільш відповідні діям реальної діяльності. Таке моделювання дозволяє в лабораторних умовах вивчити будь-яку реальну діяльність з великою точністю реєстрації та замірів. Однак у силу штучності лабораторних умов отримані результати можуть відрізнятися від тих, які мають місце в реальних умовах діяльності людини. Тому лабораторний експеримент (так само як і будь-яка інша модель діяльності оператора) має лише певний наближення до реальної діяльності. Його результати обов'язково повинні перевірятися і зіставлятися з даними спостереження або експерименту в реальних умовах.

Фізіологічними методами послуговуються у вивченні фун­кціонального стану людини, характеру реагування різних си­стем організму в процесі діяльності. Аналіз фізіологічних ха­рактеристик дає змогу визначити, як і якою «ціною» здій­снюється досягнення відповідної мети.

Математичні методи використовують для статистичної обробки результатів, пошуку закономірностей, побудови мо­делей діяльності оператора.

Психологічні і фізіологічні методи є традиційними для психології, і тому для вирішення необхідних завдань роз­роблено надзвичайно багато методик.

Особливістю методів моделювання є те, що в них роз­глядаються не реальні процеси, а штучно побудовані об'єк­ти, які певним чином співвідносяться з реальними явища­ми і тому називаються моделями.

Залежно від характеру, моделювання може бути фізич­ним, математичним, імітаційним.

При фізичному моделюванні вивчається діяльність опе­ратора в лабораторних умовах за допомогою спеціального обладнання — тренажерів, стендів, макетів, експеримен­тальних об'єктів. Це інженерно-психологічний експери­мент із відтворення психологічної структури та особливо­стей реальної діяльності оператора в лабораторних умо­вах. Утім, таке моделювання передбачає і застосування математичного планування та обробки отриманих резуль­татів.

Математичне моделювання досліджує діяльність операто­ра за допомогою математичних моделей — формул, рівнянь, нерівностей, — котрі відображають реальний процес. У та­кому разі дослідження самої діяльності переноситься на пе­ретворення різних формул або вирішення системи рівнянь. При цьому є певні обмеження стосовно застосування отри­маних результатів.

Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою еле­ктронно-обчислювальної техніки, яка значною мірою вра­ховує вплив випадкових факторів, зумовлених умовами ді­яльності, особливостями процесу управління та самою людиною.

На різних стадіях проектування та експлуатації СЛМ можуть бути застосовані різні методи. Так, наприклад, на початкових етапах проектування діяльності оператора кра­ще вдаватися до математичних методів моделювання, кот­рі дають змогу попередньо оцінити СЛМ, діяльність са­мого оператора та висунути вимоги до її технічного за­безпечення. Далі доцільно використовувати імітаційне або фізичне моделювання для отримання повніших вихідних параметрів функціонування СЛМ. На завершальних ета­пах проектування виникає необхідність отримання даних про діяльність оператора, його стан і фактори, котрі впли­вають на ефективність функціонування СЛМ. Тут уже переважають психологічні та фізіологічні методики. На ста­діях випробування а експлуатації дослідження здійсню­ються комплексно, що потребує правильного поєднання різних методів.

Слід зауважити, що в інженерно-психологічних досліджен­нях застосовуються:

- антропометричні та біомеханічні методи для реєстрації ру­хової активності людини і виявлення різних зон її досяж­ності;

- методи гігієни праці для опису та аналізу факторів ви­робничого середовища — температури, вологості, шуму, вібрації, інтенсивності опромінювання, освітленнятощо;

- методи соціометрії для проектування спільної діяльності операторів, підбору команд, екіпажів.

Проблема класифікації методів в інженерній психології аналогічна тій, котру вивчав Б. Г. Ананьєв, створюючи кла­сифікацію методів сучасного людинознавства, яка може слугувати й інженерно-психологічним дослідженням. Згідно з цією класифікацією всі методи досліджень поділяються на чотири основні групи (схема 4):

- організаційні, до яких належить система методологічних засобів, що забезпечують комплексний підхід до дослід­ження СЛМ. Характерною рисою міждисциплінарних до­сліджень є не поєднання окремих результатів, отриманих у незалежних дослідженнях, а організація такого дослі­дження, в якому синтезовані різні дисципліни;

- емпіричні, що охоплюють усі методи отримання наукових даних. Це методи спостереження і самоспостереження, експериментальні методи здобуття даних у лабораторно­му та виробничому експериментах, діагностичні методи(тести, анкети, інтерв'ю, бесіди, соціометрія тощо), ме­тоди аналізу процесів і продуктів діяльності (хрономет­рія, циклографія, трудовий метод, професіографічний опис і т. ін.),моделювання;

- обробки даних, до яких належать методи кількісного та якісного опису наявних даних, добору необхідних кри­теріїв їх зіставлення;

- інтерпретації отриманих результатів у контексті ціліс­ного опису діяльності людини та функціонування СЛМ..

Тема 3. Напрямки прикладних психологічних досліджень  в системі “людина—техніка”

Система «людина – машина» - система, до якої входять оператор (або група операторів) та машина, за допомогою якої він (вони) здійснюють трудову діяльність

В інженерній психології розглядаються складні системи «людина — машина», котрі мають такі особливості

(таблиця 2):

Таблиця 2

Особливості складної системи «людина – машина» в інженерній психології
1.	Управління об'єктом здійснюється дистанційно, тобтоінформація про об'єкт обмежена і в просторі, і н часі,та відображається за допомогою інформаційних моде­лей
2.	Людина не має жорсткої програми своїх дій, оскільки не­можливо передбачити всі професійні задачі та способиїхнього вирішення
3.	Оператор при виконанні функцій управління переважнопрацює у режимі дефіциту часу
4.	Велика відповідальність за прийняття рішень створюєзначне психічне Напруження, яке негативно впливає паефективність професійної діяльності оператора
5.	Професійна діяльність оператора СЛМ пов'язана із вирі­шенням задач, ідо потребують прогностичних, антиципуючих оцінок

Досягнення головної мети — високої ефективності СЛМ — передбачає виконання двох основних умов (схема 2): покрашення технологічних характеристик трудового про­цесу; поліпшення умов праці та характеристик трудового про­цесу, які стимулюють трудову активність людини і, як ре­зультат, визначають її ставлення до праці.

Схема 2

Основні умови для досягнення високої ефективності СЛМ

Покрашення технологічних характеристик трудового про­цесу	Поліпшення умов праці та характеристик трудового про­цесу
	Проблеми інженерної психології
	Методологічні проблеми – це питання виокремлення предмета та об’єкта наукового напряму, визначення методів та принципів дослідження, встановлення місця інженерної психології в системі наук
	Психофізіологічні проблеми – це питання вивчення психологічних та психофізіологічних характеристик людини-оператора, психологічного аналізу діяльності оператора в СЛМ, оцінювання характеристик виконання оператором окремих дій та функціональних станів оператора під час його роботи.
	Системотехнічні проблеми – це питання розробки принципів побудови технічних елементів СЛМ та СЛМ в цілому, інженерно-психологічного проектування та оцінки СЛМ, розробки принципів, методів та критеріїв надійності та ефективності СЛМ.
	Експлуатаційні проблеми – це питання професійної підготовки операторів, інженерно-психологічного забезпечення наукової організації праці оператора, організації групової діяльності операторів та методів підвищення ефективності діяльності операторів.

Усі ці завдання вирішуються на різних етапах функціонування СЛМ - від проектування до утилізації об'єкта. Загалом же проблематика інженерної психології об'єднує низку напрямків, основними з яких є: методологічний, психофізіологічний, системотехнічний, експлуатаційний (схема 1).

Методологічний напрямок характеризується інтеграцією та систематизацією окремих досліджень, що дає

Схема 1

змогу окреслити предмет і об'єкт досліджень, визначити або розробити методи їх вивчення та принципи виведення закономірностей досліджуваних психологічних явищ, встановити зв'язок інженерної психології з іншими науками та усвідомити її значення для суспільної практики.

Психофізіологічний напрямок пов'язаний з вивченням таких властивостей людини, котрі мають найбільше значення в процесі управління та обслуговування техніки.

Основні дослідження спрямовані на:

o вивчення психологічних та психофізіологічних характеристик приймання та переробки інформації людиною, властивостей її пам'яті й мислення, здійснення нею керуючих дій;

o психологічний аналіз діяльності оператора СЛМ, обґрунтування ролі різних психічних процесів у цій діяльності, вивчення та опис конкретних видів операторської діяльності;

o розробку методів дослідження та прогнозування ефективності взаємодії оператора з технікою, зокрема - швидкості, точності, надійності й напруженості діяльності оператора та СЛ М;

o дослідження впливу емоційних станів оператора на динаміку його працездатності, особливо стресочинних факторів; розробку методів і критеріїв оцінки впливу емоційної сфери на діяльність операторів.

Системотехнічний напрямок зорієнтований на розробку питань інженерно-психологічного забезпечення побудови СЛМ. При цьому вирішуються такі завдання:

o розробка принципів і методів урахування інженерно-психологічних вимог та рекомендацій на різних етапах проектування, побудови, експлуатації СЛМ;

o формування принципів, методів і критеріїв розподілу функцій у системі та визначення оптимального рівня її автоматизації;

o дослідження структури й організації потоків інформації, вибір або розробка необхідних технічних засобів відображення інформації (З В І);

o визначення структури керуючих дій оператора та підбір необхідних органів управління;

o розробка принципів, методів і критеріїв оцінки ефективності функціонування СЛМ.

Експлуатаційний напрямок пов'язаний з:

o проблемами наукової організації праці людини (оптимізація режимів праці та відпочинку, графік роботи, нормування праці, наявність необхідної технічної документації на робочому місці);

o проблемами професійного відбору, навчання і тренування операторів;

o організацією групової діяльності операторів, їхньої взаємодії, комплектуванням виробничих груп, екіпажів, змін;

o медико-біологічними та психологічними проблемами підвищення ефективності діяльності оператора, розробкою методів стимуляції діяльності і контролю за станом оператора.

Слід зауважити, що ступінь розробки цих напрямків різний. Спеціальний аналіз публікацій з інженерної психології, здійснений у 80-х роках XX століття, показав, що найбільш вивченим можна вважати психофізіологічний напрямок (30-35 % усіх надрукованих праць), а найменш - експлуатаційний (2,5 %).

Тема 4. Міждисциплінарні знання в забезпеченні