Завдання для самостійної роботи.
ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни "Тактика"
Т Е М А № 3: Розташування на місці. Організація охорони підрозділів.
| Заняття 1: | Розташування підрозділів батальйону (батальйонної тактичної групи) на місці. |
Час: 2 години (90 хвилин).
| Мета заняття: | 1.Ознайомити тих, хто навчається з основами розташування механізованого взводу на місці у районах бойового призначення та базовому таборі. 2.Вивчити з тими, хто навчається, основні питання організації розташування механізованого взводу на місці та дій у складі сторожової охорони. 3.Виховувати почуття необхідності вмілої організації розташування на місці та дій взводу у сторожовій охороні. Прищеплювати офіцерам запасу навички пошуку нових шляхів розвитку тактичного мислення. |
РОЗПОДІЛ ЧАСУ
| № з/п | СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ | Час (хв.) |
| 1. | Вступна частина | |
| 2. | Основна частина | |
| Обговорення першого питання заняття: Розташування у районах бойового призначення. | 40 | |
| Обговорення другого питання заняття: Розташування у базовому таборі. | 40 | |
| 3. | Заключна частина |
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Бойовий статут механізованих і танкових військ СВ ЗСУ .частина 111 (взвод,відділення,екіпаж) К. КСВ 2016 розділ 7.1 С.179-182.
| Рєпін І.В. Основи застосування механізованого відділення (танка) в сучасному загальновійськовому бою: навчальний посібник. / Рєпін І.В., Вірко Є.В. – Л.: АСВ, 2013.С. С.49. |
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
| Слайди, дошка, крейда, указка, схеми, екран, ПЕОМ, проектор. |
ВСТУПНА ЧАСТИНА:5 хвилин.
- прийняти рапорт командира групи та привітатися з тими, хто навчається;
- перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
- перевірити форму одягу, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
- при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
- довести під запис тему і номер заняття, його навчальні питання;
- зосередити увагу тих, хто навчається, на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;
- визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;
- представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);
- визначити порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього.
ОСНОВНА ЧАСТИНА:80 хвилин.
Методичні вказівки :
Під час лекції створювати проблемну ситуацію, яка підштовхує студентів для самостійного пошуку знань, та керувати їх інтелектуальною діяльністю.
На лекції проблемного викладання - визначити військово-практичну проблему теми лекції в цілому та її окремих питань і в подальшому особисто їх розв’язати під час заняття, залучаючи студентів до активної розумової праці.
Під час лекції послідовно та повністю розкривати зміст кожного навчального питання і робити висновки після відпрацювання кожного питання і теми в цілому, шляхом зосередження уваги на сутності розглянутих проблем.
ВСТУП.
В бойовій обстановці та при виконанні миротворчих завдань механізованому підрозділу буде необхідно знаходитися на протязі певного часу в будь - якому районі з метою підготовки до майбутніх бойових (тактичних) дій або з приведення підрозділу в бойову готовність після бою. Таке розміщення підрозділів у вихідному районі, районі зосередження, очікування та відпочинку визначається як розташуванням на місці.
У вихідному районі підрозділ буде розташовуватися, готуючись до наступу з ходу на противника, який обороняється.
В район зосередження підрозділ прибуває після пересування, де він проводить обслуговування техніки та озброєння, а також здійснює підготовку до майбутніх дій.
В районі очікування механізований підрозділ може знаходитися перед навантаженням (посадкою) на залізничний, водний транспорт, а крім того при підготовці до десантування.
Частини (підрозділи) при розташуванні на місці охороняються безпосередньою і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами, полками (батальйонами) на визначених їм рубежах у смузі охорони. Сторожова охорона повинна перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування.
Великі бандформування можуть проводити операції по захопленню і утриманню важливих населених пунктів, державних, промислових і військових об'єктів.
Обстріл гарнізонів, сторожових застав і постів охорони часто застосовуються з метою підтримки постійної напруженості в різних районах, завдання максимального матеріального і морального збитку противникові.
Наприклад, події під населеним пунктом Волноваха під час проведення АТО свідчать про те, що нехтування основними правилами щодо розташування на місці приводять до великих людських втрат і ставлять під загрозу виконання поставленого завдання.
Це все спонукає командирів усіх ланок на застосування положень Бойового статуту Сухопутних військ під час організації розташування підрозділів у районах бойового призначенняв готовності до негайного відбиття раптового нападу противника та забезпечення при розташуванні на місці можливості маневру підрозділами і вогнем. Особливу увагу необхідно звертати на організацію спостереження та сторожової охорони.
Для виконання вимог щодо організації розташування підрозділу на місці необхідні тверді теоретичні знання тому це і визначає актуальність даної теми.
Перше навчальне питання: Розташування у районах бойового призначення –
40 хвилин.
Розташування на місці – організоване розміщення підрозділів у призначеному районі розташування: вихідному районі, районі зосередження, районі очікування, районі відпочинку та інших.
Батальйону (роті) вказується основний і може призначатися запасний райони розташування.
Район розташування призначається на місцевості, яка має природні укриття і забезпечує захист підрозділів від ЗМУ та ВТЗ, розосереджене і приховане їх розміщення, швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі санітарно-епідемічні умови.
Необхідно уникати розташування підрозділів поблизу населених пунктів, важливих об’єктів, по яких можливе нанесення противником масованих вогневих ударів та застосування ЗМУ або ВТЗ.
Розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.
Розташування підрозділів у населених пунктах здійснюється в холодну пору року або в умовах тривалої негоди, коли на улаштування укриттів поза населеними пунктами немає часу.
При цьому, як правило, займаються населені пункти, з яких евакуйовані місцеві мешканці.
Район розташування батальйону включає райони розташування механізованих (танкових) рот, інших штатних і доданих підрозділів, позиції (маршрути дій) сторожової (безпосередньої) охорони. Розмір району розташування батальйону на місці може бути до 10 кв. км.
Під час організації розташування на місці командир батальйону (роти), крім звичайних питань, повинен:
- під час усвідомлення завдання особливу увагу звернути на заходи, що проводяться старшим командиром щодо розвідки призначеного району;
- під час оцінювання противника визначити можливість завдання ним ударів по підрозділах, а також імовірність дій у районі розташування його ДРС;
- при оцінюванні місцевості вивчити її захисні та маскувальні властивості, можливість використання їх для захисту підрозділів, насамперед від ЗМУ і ВТЗ.
У рішенні на розташування у призначеному районі командир батальйону (роти) визначає:
- райони (місця) розташування підрозділів і порядок їх зайняття;
- склад і завдання охорони і чергового підрозділу; основні питання взаємодії, управління та завдання за видами забезпечення.
В бойовому наказі на розташування у призначеному районі командир батальйону (роти) під час постановки завдань вказує:
- штатним і доданим підрозділам – основні та запасні райони (місця) розташування, порядок їх зайняття та інженерного обладнання, завдання щодо відбиття нападу противника;
- мінометній батареї (артилерійському підрозділу) – основні та запасні райони (місця) розташування, вогневі позиції, порядок їх зайняття та інженерного обладнання, завдання щодо ВУП;
- підрозділу ППО – основні та запасні райони (місця) розташування, вогневі позиції, порядок їх зайняття та інженерного обладнання, завдання щодо прикриття підрозділів батальйону (роти) від повітряного противника, час і ступені бойової готовності;
- підрозділам охорони – склад, позиції охорони (маршрути руху патрулів) та час її зайняття (початок патрулювання), завдання, порядок дій при виявленні противника, підтримання зв’язку і доповіді про обстановку, порядок зміни, перепустка і відгук;
- черговому підрозділу – склад, завдання, до виконання яких бути готовим, місце розташування та сигнали виклику.
Під час організації взаємодії командир батальйону (роти):
- узгоджує дії штатних і доданих підрозділів при відбитті можливого нападу наземного противника, для чого вказує рубежі розгортання (вогневі позиції) і завдання;
- визначає:
порядок їх підготовки та виходу на них, порядок проведення маневру підрозділами і вогнем; які чергові вогневі засоби мати в підрозділах для відбиття нападу противника і порядок ведення ними вогню;
райони можливої висадки десанту противника і порядок його знищення.
Крім того, командир батальйону (роти) погоджує дії підрозділів з силами і засобами комендантської служби та охорони старшого командира.
Після постановки завдань, організації взаємодії, управління і всебічного забезпечення командир батальйону (роти) здійснює контроль та надає допомогу підрозділам у підготовці до зайняття призначеного району.
До виходу батальйону (роти) у призначений район організовується його рекогносцировка.
До складу рекогносцировочної групи, що висилається старшим командиром, включаються один із офіцерів управління батальйону і по одному офіцеру або сержанту від кожної роти. Вони повинні уточнити місця розташування рот (взводів), інших штатних і доданих підрозділів, КСП, вогневі позиції засобів ППО, місця розташування підрозділів МТЗ, розвідати та позначити під’їзні шляхи, а з прибуттям підрозділів зустріти їх та відвести у призначені місця.
Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням і нумерацією підрозділів та прізвищами їх командирів.
Результати рекогносцировки доповідаються командиру батальйону (роти), після розгляду яких він уточнює своє рішення і завдання підрозділам.
При зайнятті батальйоном (ротою) району, звільненого від противника, командир батальйону (роти) попередньо організовує ретельну розвідку і очищення його від дрібних груп противника, що залишилися та розвідувально-сигналізаційних пристроїв. Виявлені мінні поля, заміновані об’єкти, заражені ділянки місцевості та місця, несприятливі за санітарно-епідеміологічним станом, позначаються й охороняються.
У разі необхідності на шляхах руху пророблюються проходи або позначаються об’їзди. За наявності часу проводиться суцільне очищення району від вибухонебезпечних предметів.
Підрозділи займають райони розташування у міру підходу з маршу, відразу розосереджуються і маскуються. Зупинка колон на дорогах в очікуванні розташування у призначеному районі не допускається.
Батальйон у призначеному районі розташовується поротно. Порядок їх розміщення залежить від характеру майбутніх дій, тривалості перебування в районі, умов обстановки і властивостей місцевості. Відстань між ротами повинна забезпечувати розосереджене їх розташування, здійснення маневру і може бути 1-1,5 км (Схема 1).
Схема 1. Розташування механізованого батальйону на місці.
Механізована (танкова) рота в призначеному їй районі розташовується уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань між взводами може бути 300-400 м, між танками, БМП (БТР) на відкритій місцевості – 100-150 м.
Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, перебуваючи в готовності до зайняття вогневих позицій і відкриття вогню.
Гранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються з механізованими ротами.
Підрозділ ППО займає вогневі позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях.
Розвідувальний взвод розташовується поблизу КСП батальйону.
Підрозділи МТЗ розміщаються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.
Батальйон (рота) при розташуванні на місці повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу противника, здійснення маневру до нового району і виконання інших завдань, які раптово виникають.
Інженерне обладнання району розташування починається негайно з прибуттям підрозділів, а по можливості і завчасно.
Поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а за наявності часу влаштовує бліндажі і сховища. Для озброєння і техніки, зенітних і чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також для боєприпасів, ПММ та інших матеріальних засобів обладнуються окопи й укриття.
Місця розташування підрозділів, ОВТ, позиції охорони і чергових вогневих засобів ретельно маскуються. Радіо - і тепловипромінювальні об’єкти покриваються спеціальними засобами (екранами), поблизу них обладнуються хибні об’єкти (теплові пастки). Маскування перевіряється візуальним спостереженням.
У батальйоні призначається черговий підрозділ у складі взводу, який може перебувати у районі розташування своєї роти в постійній готовності до виконання завдань, які раптово виникають, у тому числі гасіння пожеж у районі розташування батальйону та поблизу нього.
В кожному підрозділі організовується безпосередня охорона, яка здійснюється патрулями, що несуть службу шляхом обходу розташування підрозділу і постійним чергуванням спостерігачів на КСП.
Крім цього для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.
Пересування особового складу і техніки обмежується. Особовому складу, який не виконує завдання в складі підрозділів охорони, забороняється вихід за межі району розташування.
У районі розташування і поблизу нього розвідуються наявні дороги і підготовлюються шляхи маневру підрозділів і виходу з району.
У разі призначення району розташування у населених пунктах, підрозділи розміщуються, як правило, ближче до околиці. Під укриття пристосовуються підвальні приміщення будинків, наявні сховища та інші міцні споруди.
КСП батальйону (роти) розміщується та обладнується з урахуванням ефективного управління підрозділами під час перебування в районі розташування і виходу з нього. Між КСП (СП) встановлюється проводовий зв’язок.
Штаб батальйону (командир роти) розробляє схему охорони і оборони району розташування та організовує оповіщення підрозділів про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, ВТЗ, напад повітряного та наземного противника, РХБ зараження, виникнення пожежі, тощо.
Зміна району розташування батальйону (роти) здійснюється за вказівкою старшого командира. У разі раптового застосування противником ЗМУ, високоточної, запалювальної зброї або систем дистанційного мінування, зміна району може здійснюватися за рішенням командира батальйону (роти) з подальшою доповіддю про це старшому командиру.
Для виходу з району, який дистанційно заміновано противником, групою розгородження батальйону та групами розмінування підрозділів пророблюються проходи за допомогою комплектів розмінування, шляхом розстрілу мін та іншими способами.
У горах батальйон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника.
Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, сніжні лавини, повені і селеві потоки. Для укриття особового складу, озброєння і техніки використовуються складки місцевості, тунелі, печери, тощо.
У лісі батальйон (рота) розташовується уздовж доріг і просік. На випадок виникнення лісової пожежі підготовлюються шляхи виходу в запасні райони.
Гасіння пожежі і рятувальні роботи здійснюються черговим підрозділом, а за потреби і додатково виділеним особовим складом.
Узимку для розташування батальйону (роти) вибираються райони, які захищені від вітру. Особлива увага приділяється утриманню доріг у стані, що забезпечує вихід підрозділів із районів розташування.
Для обігріву особового складу обладнуються утеплені й опалювані укриття. Двигуни машин за потреби періодично прогріваються. При цьому вживаються заходи щодо запобігання отруєнню особового складу відпрацьованими газами, переохолодженню і обмороженню.
ВИСНОВОК: Таким чином, під час організації розташування на місці командир батальйону (бтгр) повинен звернути особливу увагу на постійну готовність до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп.
Друге навчальне питання: Розташування у базовому таборі – 40 хвилин.
Військові частини (підрозділи) розміщуються у польових умовах, як правило, у таборах.
Вимоги щодо правил розбивки табору визначені статтею 369 та додатком 18 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, іншими нормативними документами.
Аналіз ведення бойових дій у південно - східному регіоні України, виходячи з значної віддаленості військових частин (підрозділів) від пунктів постійної дислокації (головних сил) та тривалим терміном виконання завдань в районі збройного конфлікту, свідчить про необхідність внесення доповнень та уточнень, введення нових вимог щодо порядку розташування підрозділів у базових таборах.
Базовий табір (Фото 1) – спеціально відведена ділянка місцевості де розташовані один або декілька підрозділів (військових частин), які розміщуються в наметових містечках (спорудах), на стоянках озброєння і військової техніки, складах, вогневих позиціях артилерії та протиповітряної оборони.
Фото 1. Варіант базового табору (Ірак).
Головною метою обладнання табору є гарантоване забезпечення виконання особовим складом військових частин (підрозділів) покладених завдань у визначеному районі (операційній зоні), захист особового складу, озброєння, військової техніки та матеріально-технічних ресурсів від засобів ураження, виконання заходів бойового, тилового і технічного забезпечення під час виконання завдань.
Місце розташування базового табору, повинно мати природні укриття, розміщуватися, як правило, не ближче 2 - 4 км від населених пунктів, поблизу магістральних доріг.
Район розміщення повинен забезпечувати потаємне розміщення та надійний захист підрозділів, раптовий їх збір та проведення маневру, а також дотримання умов життєдіяльності у санітарно - епідеміологічному відношенні.
Ділянка місцевості табору обладнується у фортифікаційному відношенні, порядок розміщення підрозділів та елементів табору повинен забезпечувати:
- стійке управління штатними підрозділами та приданими силами і засобами;
- ведення спостереження (розвідки) за підступами до базового табору та виконання заходів охорони і оборони на визначених ділянках місцевості з загрозливих напрямків;
- повсякденну діяльність особового складу з урахуванням бойових, санітарно-епідеміологічних, біологічних обставин та погодних умов;
- своєчасну евакуацію хворих та поранених, виведення озброєння і військової техніки у визначені райони (розгортання, очікування і т.п.);
- можливість промислового підключення до електропостачання та забезпечення придатною до використання водою;
- мінімізувати вплив на особовий склад вторинних факторів у разі техногенних та природних катастроф (руйнування об’єктів хімічної промисловості, затоплення місцевості і т. ін.).
Як правило, особовий склад розміщується в укритих (прихованих) наметах (капітальних спорудах), що забезпечують захист від засобів ураження противника (прямого пострілу кулі, уламків від боєприпасів тощо).
При організації охорони і оборони базового табору обов’язково необхідно враховувати наступні чинники:
- наявність та активність дій незаконних збройних формувань, диверсійних (диверсійно-розвідувальних) груп противника в районі виконання завдань (ймовірні шляхи пересування, райони зосередження (розгортання) та загрозливі напрямки їх дій);
- налаштованість та потенційні можливості місцевого населення (громадських об’єднань) щодо проведення провокаційних дій, блокування шляхів сполучення, джерел з питної водою та інших елементів інфраструктури у визначеній операційній зоні (районі);
- наявність та ймовірність ураження вогневими засобами противника (місць розміщення позицій мінометів, артилерії, реактивних систем, ПЗРК тощо);
- ймовірні місця мінування шляхів сполучення та місцевості, вогневих засад противника.
Порядок заняття та розміщення підрозділів у базовому таборі
Рекогносцировочна група по прибутті на визначену ділянку місцевості:
уточнює місця розташування підрозділів та під’їзні шляхи до них; місця розгортання пунктів управління; вогневі позиції засобів ППО і артилерії;
виявляє джерела води, обслідує санітарно-епідеміологічний стан району;
визначає умови маскування;
уточнює рубежі розгортання на випадок раптового нападу противника, а також рубежі і смуги виконання завдань підрозділами охорони;
встановлює природні захисні властивості місцевості, наявність і можливість використання штучних сховищ для потаємного розміщення особового складу та військової техніки;
визначає обсяг інженерного обладнання для облаштування базового табору.
За результатами рекогносцировки командир рекогносцировочної групи доповідає командиру пропозиції щодо розмірів та місць створення житлової, паркової, адміністративної зон та зони охорони (оборони), розташування чергових засобів (Схема 1).
Схема 1. Схема охорони та оборони базового табору.
Основними елементами базового табору є: житлова зона; паркова зона; тилова зона; склади РАО, ПММ, Реч.М, продовольчий склад; вертолітні майданчики.
Житлова зона:місце для відпочинку та приймання їжі офіцерським складом, місце для відпочинку та приймання їжі особового складу (сержанти, солдати), місця для миття особового складу та прання білизни, медичний пункт (шпиталь), місця для заняття спортом та морально-психологічного розвантаження особового складу, об’єкти забезпечення життєдіяльності (туалети, місце вивезення відходів), місця для проведення занять.
Житлова зона складається з наметів для відпочинку особового складу, кожний з яких захищений по периметру від ураження зі стрілецької зброї. В якості матеріалу для будівництва захисних стінок служать поліетиленові мішки набиті камінням або землею, або ж дерев’яні ящики наповнені також землею або камінням (Фото 2).
Фото 2. Житлова зона БТГр на 239 ЗВП «Новомосковський».
У розташуванні кожного підрозділу у зручному та швидко доступному місці від наметів місці обладнані перекриті щілини різної місткості: від екіпажу (2-3 чоловіки) до відділення. Вони влаштовуються в грунті шляхом відривання за допомогою екскаватора ЕОВ – 4421, який є на озброєнні інженерних підрозділів. Перекриття щілини зводиться як з місцевих матеріалів, так із елементів вогнистої сталі КВС-У (Фото 3).
Фото 3. Перекриття щілини із елементів вогнистої сталі КВС-У
Паркова зона:польові парки (місця для паркування техніки) та естакади для миття машин, пункти заправки та сховища ПММ, споруди (місця) для ремонту та обслуговування ОВТ, сховища для зберігання зброї та боєприпасів (Фото 4).
Фото 4. Склади РАО та парк бойових машин
Адміністративна зона:штабні приміщення, вузол зв’язку.
Зона охорони (оборони) та розташування чергових засобів: контрольно-пропускні пункти, які розташовані безпосередньо у базовому таборі; місця та ділянки місцевості, на яких розташовані спостережні пости, прокладені маршрути рухомих патрулів (по периметру табору), вартове приміщення (місце перебування резервної групи), місця (райони) зосередження мобільного резерву, вогневі позиції чергових розрахунків (артилерії, засобів ППО, інших вогневих засобів).
Підрозділи БТГр займають базовий табір, в залежності від черги підходу до нього. Посадові особи, які проводили рекогносцировку, зустрічають підрозділи на підступах до базового табору і супроводжують до призначеного місця. З прибуттям у вказаний район, командир може уточнити порядок розміщення підрозділів та їх дій.
У разі заняття базового табору у складі БТГр, особовий склад та військова техніка розміщуються у житловій та парковій зонах по підрозділам. РТГр, що виконує завдання самостійно, розташовується по периметру базового табору в один ешелон, з виділенням частини сил у резерв.
З прибуттям підрозділів у базовий табір особовий склад приступає до обладнання місць розміщення особового складу та техніки. У подальшому виконують завдання за розподілом щодо: контролю визначеного району відповідальності, супроводженні вантажів, пошук та знищення НЗФ.
Підрозділи охорони висуваються на визначені рубежі, організовують допуск на територію базового табору, систему спостереження і вогню, готують маршрути висування та розгортання резервних груп для відбиття раптового нападу противника.
Засоби ППО та артилерії, як правило, розміщуються поза парковою зоною та з прибуттям до базового табору, готують вихідні данні для стрільби по найбільш загрозливим районам, рубежам, напрямкам. Система вогню ППО та артилерії повинна бути тісно пов’язана з системою вогню підрозділів охорони.
Підрозділи артилерії розгортаються у повному складі, або по-батарейно, у визначених місцях, при цьому 1/3 артилерійського підрозділу виділяється для підтримки чергових засобів, які задіяні для охорони та оборони.
Підрозділи ППО розміщуються розосереджено по території базового табору, частина з них може виділятися на важливі ділянки для підсилення підрозділів охорони базового табору.
Підрозділи зв’язку організовують проводовий та інші види зв’язку між силами та засобами охорони, командирами підрозділів та штабом, елементами базового табору, обладнують вертолітний майданчик.
Інженерні підрозділи організовують та здійснюють: розчищення під’їзних доріг, майданчиків для розташування особового складу та техніки, секторів спостереження навколо табору, облаштування найбільш небезпечних напрямків мінно-вибухових та невибухових загороджень, сигнальних мін, обвалування (обладнання) периметру табору, надають допомогу у створенні захисних масок від спостереження та прямого вогню противника, проводять видобуток та очищення води.
Підрозділи РХБ захисту у визначеному місці здійснюють радіаційну, хімічну та біологічну розвідки. За окремим розпорядженням проводять аерозольне маскування, з метою захисту від снайперського вогню та посилення підрозділів охорони вогнеметними засобами.
Підрозділи матеріально-технічного забезпечення організовують та здійснюють виконання завдань щодо: облаштування пункту технічного обслуговування, відновлюють (ремонтують) озброєння і військову техніку, що вийшла з ладу; обладнують пункти забезпечення продовольством, місця миття особового складу.
Після заняття підрозділами базового табору в ньому обмежується рух транспорту та особового складу, встановлюється порядок маскування.
Роботу щодо організації розташування батальйону (рот) у базовому таборі командир батальйону проводить згідно з вимогами Бойового статуту Сухопутних військ з урахуванням отриманого завдання і особливостей наступних дій. Після зайняття району базового центру командир батальйону (роти) поряд з його обладнанням організує бойову підготовку з метою підготовки підрозділів до вирішення наступних завдань.
За досвідом АТО механізований взвод може залучатися до несення служби на КПП на шляхах в’їзду (виїзду) в базовий табір, а також діяти у складі взводного опорного пункту (блокпоста) на шляхах можливого виходу бандформувань НЗФ та може призначатися як черговий підрозділ, або виконувати завдання вартової (внутрішньої) служби.
Крім того, особовий склад взводу може залучатися до несення служби у складі патруля та секретів на шляхах можливого виходу ДРГ НЗФ.
Охорона та оборона базового табору.
Охорона та оборона району розташування, а в подальшому базового табору здійснюється одразу з прибуттям до визначеного місця передового загону підрозділу.
Особливості підготовки та виконання завдань передовим загоном.
З метою обладнання елементів охорони та оборони периметру базового табору, передовий загін зобов’язаний мати з собою мінімально необхідний комплект матеріально-технічних засобів необхідних для розгортання контрольно-перепускних пунктів, спостережних постів, тощо.
Регулювальники повинні мати відповідні розпізнавальні знаки (світло відбиваючі знаки та жезли для регулювання руху транспортних засобів під час зайняття ними базового табору). Під час зайняття підрозділами базового табору, регулювальники направляють а представники від кожного підрозділу які були виділені до складу передової групи зустрічають свої підрозділи на в’їзді до базового табору та супроводжують їх в раніше узгоджені (по прибуттю передової групи до базового табору) місця зосередження визначені для кожного підрозділу, роблячи це швидко з метою уникнення заторів та скупчення техніки в базовому таборі.
Орієнтовний перелік завдань передового загону по прибуттю в район розташування базового табору.
По прибуттю в район розгортання базового табору:
встановлення командиром передового загону взаємодії з місцевими органами влади з питань зайняття підрозділами БТГр базового табору;
уточнення командиром передового загону та представникам від підрозділів які входять до складу загону місць дислокації підрозділів та розгортання спланованих об’єктів інфраструктури в базовому таборі;
негайна організація охорони та оборони периметру базового табору у відповідності до "Плану розгортання базового табору" або "Плану охорони та оборони":
- розгортання КСП;
- контрольно перепускних пунктів (не менше двох);
- спостережних постів;
- виставлення піших рухомих патрулів внутрішнього периметру базового табору (рухомі патрулі можуть бути на техніці, в залежності від розмірів периметру базового табору);
- сторожових постів за межами базового табору, на найбільш загрозливих підступах до нього (можливо у складі механізованого відділення посиленого танком на кожному пості, віддалення від базового табору сторожових постів має бути в зоні досяжності вогню мінометного (артилерійського) підрозділу який входе до складу передового загону;
- визначення резерву командира передового загону (в готовності до виконання завдань в якості підрозділу негайного реагування);
- розгортання та обладнання вогневих позицій мінометного (артилерійського) підрозділу, організація чергування вогневих розрахунків, перебування в готовності до надання вогневої підтримки підрозділам на які покладені завдання щодо охорони та оборони базового табору;
- організація чергування зенітного ракетно-артилерійського підрозділу (2С6). Бойове чергування в готовності №3. Перебування в готовності за сигналом командира передового загону, здійснити висування в складі підрозділу негайного реагування (резерву) з метою надання вогневої підтримки загальновійськовим підрозділам;
- проведення інженерно саперним підрозділом інженерної розвідки районів розташування підрозділів в базовому таборі;
- проведення РХБ розвідки та організація постійного чергування на посту РХБ розвідки відділенням (штатним або позаштатним) РХБ розвідки;
- розгортання та обладнання в базовому таборі стаціонарного посту повітряного спостереження, організація чергування на ньому;
- зустріч головних сил, за допомогою регулювальників зі складу передового загону та представників від підрозділів;
- реагування на різноманітні загрози.
Основними завданнями охорони базового табору є:
своєчасне виявлення і знищення розвідки, диверсійних груп, вогневих засобів НЗФ на підходах до зон (базового табору), що охороняються;
недопущення мінування НЗФ доріг та інших об'єктів;
ліквідація НЗФ у випадку нападу на базовий табір або його обстрілу.
Основу охорони базового табору становлять сторожові застави (пости) у складі взводу (відділення) посиленої танком, 1-2 гранатометами АГС-І7, відділеннями вогнеметників і мінометним взводом. Сторожовій заставі призначається смуга охорони, а посту сектор охорони.
Для несення служби на заставах призначається добовий наряд (черговий і 2-3 днювальних), по одному спостерігачу на позиціях кожного відділення і парний патруль.
Для своєчасного виявлення НЗФ та оповіщення про нього на відкритих підходах виставляються секрети або виносні сторожові пости. Маршрути виходу на ці пости обладнуються укриттями, які забезпечують безпеку особового складу, зручність ведення вогню та вогневої підтримки сторожової застави.
Спостерігачі, секрети та патруль мають між собою зоровий зв'язок. У нічний час або вдень в умовах поганої видимості для несення служби на заставі залучається не менше двох третин особового складу застави.
Позиції сторожових застав готуються до кругової оборони, для відбиття нападу незаконних збройних формувань, взводам призначаються смуги вогню та додаткові сектори обстрілу, ділянки зосередження вогню, вогневим засобам - запасні позиції. Вони обладнуються в інженерному відношенні й упорядковуються з урахуванням місцевості та тривалості несення служби особовим складом, вириваються траншеї повного профілю, бліндажі, укриття для боєприпасів, продовольства та води, обладнуються місця для зберігання зброї. Навколо позиції встановлюються мінно-вибухові загородження і сигнальні міни. На дальніх і відкритих підходах до об'єкту встановлюються сигнальні та протипіхотні міни на розтяжку.
Прохід і в'їзд на сторожову заставу в нічний час закривається і мінується. Межи постів охорони і сторожових застав позначаються знаками з указівкою порядку поведінки.
На кожній заставі створюються запаси боєприпасів до 5 боєкомплектів, продовольства, води, палива та пального, крім того, необхідної кількості освітлювальних і сигнальних засобів.
Для організації управління, окрім штатних засобів зв'язку, створюються додаткові запаси радіостанцій, телефонів і кабелю. У разі виявлення в зоні, що охороняється, сторонніх осіб, командир застави вживає заходів до їх затримання.
У разі виникнення збройного опору або нападу на заставу чи колони РТГр, що рухаються, негайно відкривається вогонь, а для відбиття нападу на колони викликаються чергові підрозділи та засоби.
Після організації несення служби з ранку наступного дня обов’язково здійснювати огляд території навколо сторожових застав (постів) на наявність вогневих позицій, схронів з боєприпасами, встановлених загороджень.
Щодо організації системи безпеки базових таборів
Останнім часом значно збільшилась кількість обстрілів базових таборів, блокпостів, опорних пунктів підрозділів Збройних Сил України з реактивних систем залпового вогню, мінометів, автоматичних гранатометів, озброєння бойових машин та стрілецької зброї.
Важливе місце серед широкого кола завдань, що вирішують командири військових частин є організація і здійснення охорони й оборони базових таборів.
Досвід бойових дій показує, що завчасне прогнозування та моделювання можливого розвитку подій, здійснення режимних та попереджувальних заходів, завчасне фортифікаційне обладнання та маскування районів розміщення підрозділів, ведення постійного спостереження за небезпечними напрямками, здійснення розвідувально-засадних заходів, тренування особового складу у діях при обстрілі з артилерійського та стрілецького озброєння противника дозволяє успішно виконувати завдання та виключити або звести до мінімуму втрати особового складу та техніки.
Як позитивний приклад, наводиться передовий досвід 25 опдбр з організації охорони та оборони базового табору (Схема 2), де командуванню вдалося організувати ефективну систему артилерійської розвідки, яка дозволяє здійснювати контрбатарейну боротьбу.
Схема 2. Схема охорони та оборони базового табору 25 опдбр.
В першу чергу це забезпечено чіткою роботою системи спостережних постів, до складу кожного з яких входить артилерійський коректувальник вогню. Спостережні пости дієво відслідковують зміни в обстановці, виявляють та оперативно передають вихідні данні для ураження окремих мінометів та мінометних артилерійських підрозділів противника.
Зазначене вдалося досягти шляхом виконання наступних заходів:
- розгорнуто та організовано цілодобове спостереження за об’єктами місцевості постами спостереження на всіх панівних висотах (териконах), які розташовані довкола базового табору підрозділу 25 опдбр, що дозволило контролювати пересування будь-яких мобільних засобів (вантажівок, мікроавтобусів тощо), які можуть використовуватись для транспортування мінометів та інших засобів ураження противника;
- забезпечення стійким зв’язком між спостережними постами, КП 25 опдбр та артилерією;
- систематичним маневруванням артилерії, третина з якої постійно знаходиться в русі, а решта – перебуває в готовності до негайного відкриття вогню по виявленим цілям та пристріленим ділянкам на найбільш загрозливих напрямках.
Зазначені вище заходи суттєво підвищили безпеку базового табору в результаті чого: припинилися обстріли з мінометів по підрозділам базового табору; вдалось уникнути втрат серед особового складу; підвищено живучість артилерії бригади.
ВИСНОВОК: Таким чином, від обраного місця розташування базового табору і якісної організації побуту, охорони та оборони буде залежати живучість і повсякденна діяльність підрозділу.
ВИСНОВОК ДО ЗАНЯТТЯ: Отже, вище зазначене дає змогу зробити наступні висновки, що тільки від теоретичного знання, розуміння та практичного виконання вимог щодо організації розташування на місці у тому числі і у базових таборах забезпечить виконання завдань покладених на підрозділ і унеможливить раптовий напад противника на підрозділ.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:5 хвилин.
- визначити ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому;
- зосередити увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках
і їх причинах;
- оголосити оцінки тим, хто навчається за заняття (якщо вони були
отримані), відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;
- дати відповіді на запитання тих, хто навчається;
- довести під запис завдання для самостійної роботи;
- записати завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних
занять.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
Т Е М А № 3:Розташування на місці. Організація охорони підрозділів.
Заняття 1. Розташування підрозділів батальйону (батальйонної тактичної
групи) на місці.
1. Вивчити особливості роботи командира взводу з організації розташування на місці та дій у складі сторожової охорони.
2. Законспектувати в робочих зошитах матеріли лекції та розділ 7.1 С.179-182 Бойового статуту механізованих і танкових військ СВ ЗСУ .частина 111 (взвод,відділення,екіпаж) К. КСВ 2016.
Розробив:
викладач кафедри тактики
працівник ЗСУ В.В.Мерецький
"____"______________20_____ року
Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри тактики
Протокол від "____" ____________ 20____року № ______