Психологія подружніх конфліктів
Подружні сутички, як ми щойно зазначали, значною мірою, є здебільшого наслідком низької культури спілкування, яка найбільш виразно сконцентрувалася у "конфліктній субкультурі". Але, звичайно, існують і більш глибокі причини конфліктів - незадоволення певних потреб, які повинні задовольнятися у шлюбних стосунках. Ми не будемо зайвий раз згадувати такі сумнозвісні сімейні "злочини" як пияцтво, подружня невірність, безвідповідальне ,ставлення до матеріального забезпечення сім'ї. Вкажемо на ті потреби, незадоволення яких не постає так явно, але фактично є серйозною причиною подружніх конфліктів.
Потреба у захисті Я — концепції, тобто позитивної самооцінки кожного з партнерів. Ця потреба не задовольняється в тих випадках, коли у подружньому спілкуванні вживаються зневажливі, критичні, іронічні оцінки у тій чи іншій формі. Підвищена конфліктна готовність існує і у суб'єкта, і у об'єкта критичної оцінки.
Потреба подружжя у виконанні певних сімейних ролей: чоловіка, жінки, батьків, господаря та господарки, лідера у якійсь сфері сімейного життя. Так, наприклад, якщо чоловікові штучно заважають виконувати роль сексуального партнера, одного з господарів сім'ї (в сучасній сім'ї чоловік, як правило, вже не претендує на роль повноправного господаря у всіх сімейних справах), не визнають його певних достоїнств, це створює очевидні передумови для конфліктів.
Треба зазначити, що в подружніх стосунках існують особливі, індивідуальні ролі, які полягають у тому, що кожен з подружжя намагається мати в очах партнера певну репутацію. Іноді такі індивідуальні ролі є органічними і відповідними, тобто людина претендує на те, що вона вочевидь заслуговує і що підтверджується її поведінкою, але часом домагання здаються явно неадекватними і тоді створюється передумова для появи подружнього конфлікту. Так, наприклад, чоловік може претендувати на репутацію дотепної або ерудованої або талановитої в чомусь особи, хоча об'єктивні дані не складаються на його користь. Якщо жінка не буде підтримувати його самооцінку в цьому плані, він відчуватиме незадоволення та образу. Таке явище робить необхідною у сучасній сім'ї певну гнучкість поведінки і життєву дипломатію, тому що різке заперечення якоїсь індивідуальної ролі подружнього партнера, будучи навіть справедливим, ніколи не проходить без негативних наслідків для подружніх стосунків.
Потреба у повноцінному спілкуванні з подружнім партнером. Вона може блокуватися відсутністю загальних змістовних інтересів, явно невдалими комунікативними якостями когось із партнерів, наприклад, надмірною інтровертованістю або, навпаки, надмірно бурхливим, нестриманим стилем спілкування.
Потреба у необхідній мірі інтимності та подружньої автономії. Вище вже розглядалось значення кожного з цих феноменів подружніх стосунків.
Потреба у відчутті свободи та органічності поведінки кожного з партнерів. Ця потреба може не задовольнятися, якщо когось з подружжя весь час "виховує" подружній партнер або його батьки, вказуючи, як себе тримати і поводити у різних ситуаціях, або коли він потрапляє у незвичне середовище - іноземне або іншого культурного рівня.
Незадоволеність шлюбних потреб не завжди чітко усвідомлюється подружжям і стає безпосередньою причиною подружніх конфліктів, які, звичайно, пов'язуються з певними приводами. Аналіз останніх також є важливим завданням дослідників сімейної проблематики. В одному з наукових досліджень з'ясовано, що в сім'ях зі стажем до п'яти років розбіжності найчастіше викликаються суперечливими установками подружжя на виховання дітей, незадовільними стосунками з батьками, несумісністю характерів (як це розуміють самі подружжя) і незадоволеністю матеріальними умовами сімейного життя. Серед подружніх пар зі стажем 5-10 років спостерігаються ті самі приводи різноманітних сутичок, крім того тут ще з'являється зловживання когось з партнерів алкоголем.
Взагалі конфлікт - це загострення суперечностей між людьми, яке супроводжується погіршенням стосунків між ними. Неодмінною умовою є об'єкт конфлікту, тобто те, на що претендують обидва учасники, опоненти в конфлікті. Об'єктом конфлікту може бути якась річ або право на певну поведінку, наприклад, право приймати рішення, контролювати, уникати контролю, мати певну репутацію, високу самооцінку, поводити себе певним чином. Наявність об'єкта конфлікту створює конфліктну ситуацію, яка може існувати досить тривалий час в залежності від інших обставин. Вирішальним поштовхом для розвитку справжнього конфлікту є інцидент - така подія, найчастіше - сутичка між опонентами, в якій явно висловлюються їх домагання, претензії або критичне ставлення один до одного. Інцидент, в залежності від характерів і культури опонентів, може бути відносно спокійним або бурхливим.
У специфіці подружніх конфліктів можна виділити два моменти. По-перше, вони часто виникають начебто без особливої конфліктної ситуації або, інакше кажучи, конфліктні ситуації розчинені у повсякденному сімейному житті, а об'єкт конфлікту може бути дріб'язковим і непринциповим. По-друге, причиною легкості виникнення подружніх сутичок є те, що супроводжуюче їх погіршення стосунків не здається подружжю таким серйозним порушенням етики стосунків, як у відносинах сторонніх людей: мовляв, посваримось, та й знов помиримось. Ось, наприклад, розмова у магазині.
- Мені потрібно купити літні туфлі, як тобі подобаються оці?
- У тебе щось негаразд зі смаком, хіба можна носити таке страховисько?
- На мій погляд, вони непогані, та ще й недорогі.
- Якщо я не потурбуюсь про твій одяг, ти виглядатимеш як бомж.
- Ти краще потурбуйся про свій вигляд, а то можна впасти зі страху.
- Якби ти заробляв по-людськи, то я б і мала інший вигляд.
- На таку, як ти, жінку і мого заробітку забагато.
Цей подружній діалог за всіма ознаками можна назвати конфліктом, оскільки подружжя наговорили один одному образливих речей, але виник він на абсолютно пустому місці. Чоловік тільки радиться про купівлю туфель, він не спричинив сім'ї матеріального збитку, тому гострі репліки виглядають тут зовсім необґрунтованими. Виразно простежується прагнення найбільш уїдливо і дотепно зачепити партнера. Інцидент виникає без конфліктної ситуації, але без причини нічого не буває і мусить існувати якийсь об'єкт конфлікту, в чому ж він полягає? Він є типовим для подружніх суперечок і полягає у праві партнерів на критику один одного. Люди, виховані в традиціях конфліктної субкультури, впевнені, що довільна критика партнера, виявлення іронії і дотепності за його рахунок є їхнім невід'ємним правом у шлюбі, в той час, як критику на свою адресу вони чомусь визнають не так охоче. В багатьох сім'ях немовби постійно існує об'єкт конфлікту і конфліктна ситуація, а інциденти навіть не сприймаються як такі. Але ця легкість подружніх конфліктів є примарною – вони прискорюють наступ "подружньої втоми" і доводять стосунки до того рівня, коли їх можна охарактеризувати як ворожнечі.
Постійна конфліктність подружнього спілкування є головною причиною досить типової трансформації подружніх стосунків від повної захопленості та ейфорії до такої самої пристрасті зі знаком "мінус". Український автор В.І. Зацепін виділив і переконливо охарактеризував п'ять послідовних етапів на цьому сумному шляху негативної зміни відносин у шлюбі [3].
На першому етапі подружжя (при взаємному коханні) постійно прагнуть бути разом і отримують від спілкування лише радість, під час розлуки з коханим думають один про одного, їхні почуття насичені енергією взаємного кохання.
Другий етап характеризується менш пристрасними, але повністю позитивними почуттями один до одного, меншою потребою у спілкуванні, більш спокійним ставленням до розлук, відсутністю будь-яких конфліктів.
На третьому етапі з'являються конфлікти і охолодження стосунків, образ партнера вже розмальовується як білим, так і чорним кольором, але під час розлук незадоволення та образи забуваються і у кожного переважає позитивне уявлення про партнера та ставлення до нього.
Для четвертого етапу є характерними постійні конфлікти між подружжям, переважно критичне ставлення до партнера і негативна оцінка шлюбу у його реальному стані. Партнер уявляється майже повністю у чорному кольорі, спілкування з ним дратує, втомлює, викликає тільки негативні емоції і бажання бути окремо, але під час тривалих розлук негативні почуття значно пом'якшуються і з'являється враження, що у подружніх стосунках ще не все втрачено.
На п'ятому етапі уявлення про партнера є невиправно негативним, а ставлення до нього - відверто ворожим. Між партнерами стоїть важкий вантаж образ, звинувачень і неприязні, вони оцінюють свій шлюб як виключно невдалий. Вони постійно думають один про одного, але тільки негативно, при цьому є пристрасне бажання висказати один одному "всю правду" про нього і все, що він "заслуговує".
У типових випадках цей сумний шлях подружжя проходить за багато років, але, на жаль, іноді це відбувається у межах молодої сім'ї. У всякому разі молоде подружжя повинно знати, куди веде шлях "легких" сварок та "дотепного" пікірування у сімейному спілкуванні.
Отже, чи може молода сім'я жити без конфліктів? Уявляється, при сучасній невизначеності сімейних ролей і загальній спрямованості на самоствердження безконфліктне існування молодої сім'ї постає маловірогідним. На рівні здорового глузду часто вважають, що шлях до зміцнення сімейних стосунків лежить через покращення матеріально-побутових умов сім'ї, але ми бачимо, що ці умови в останні десятиріччя стали незрівнянно кращими, проте рівень розлучень зріс. Це підтверджує думку про те, що вирішальним чинником посилення гармонії сімейних стосунків є тільки підвищення культури подружнього спілкування, тобто подолання звичок конфліктної субкультури.
А що можна порекомендувати молоді для вирішення або полегшення тих конфліктів, які вже назрівають або відбуваються, тобто яка тактика поведінки є найбільш корисною для подружніх стосунків? Розглянемо з цієї точки зору існуючі тактики (іноді їх називають стратегіями) поведінки у конфлікті.
Тактика конкуренції, яка полягає у прагненні опонентів будь-що досягти перемоги. Така тактика вирішення подружніх конфліктів, яка найбільш органічною для конфліктної субкультури, – це вірний: шлях до руйнування сім'ї. "Чистої" перемоги, коли хтось з подружжя визнає свою неправоту і вибачається, як правило, у сімейних конфліктах не буває. Переможеними фактично опиняються інтереси сім'ї, діти та здоров'я партнерів. Така тактика породжує "конфліктний азарт" та звичку до подібної поведінки.
Тактика ухиляння від конфлікту – це така лінія поведінки, коли один з подружжя провокує конфлікт словами чи тоном, а інший, який тримається тактики ухилення, не відповідає, переводить розмову на інше, тобто уходить від конфлікту. Це дуже мудра тактика у більшості подружніх конфліктів, які, як ми вже зазначали, не мають іншої причини, крім звичок поведінки у дусі конфліктної субкультури. На жаль, в реальності у людей рідко вистачає мудрості та терпіння для подібної позиції.
Тактика кооперації - вирішення конфлікту на основі правил, норм та узгоджень, які існують щодо спірного питання. Так, наприклад, якщо причиною конфлікту є те, що чоловік більшу частину свого заробітку витрачає на власні потреби, то вирішення в дусі кооперації може полягати в тому, що жінка нагадає йому, що згідно з законодавством він мусить принаймні четверту частину (розмір аліментів) витрачати на дитину. Проте багато подружніх розбіжностей важко врегулювати з позиції якихось законодавчих норм.
Тактика компромісу, яка полягає в тому, що партнери частково поступаються своїми інтересам аби досягти згоди, йдуть назустріч один одному. Вона є найбільш поширеною серед конструктивних тактик вирішений сімейних конфліктів.
Тактика поступки, коли один з партнерів відмовляється від своїх домагань або звинувачень, визнає правоту іншого, погоджується з ним. Практично зустрічається надзвичайно рідко, тому що психологічним смислом конфлікту для кожного з учасників, надзавданням поведінки є ствердження своєї волі, а зробити поступку – це протилежна дія і перейти на таку дію людині дуже складно просто психофізіологічно. Пóступки можна спостерігати хіба що на ранньому етапі шлюбу у найлегших сутичках, які навіть важко назвати конфліктами. Взагалі, поступливі за характером люди здебільшого не вступають у конфлікти. Маловірогідність поступок пояснюється пануванням конфліктної субкультури, для якої поступка – це зрада самому собі.
Відомий соціолог В. О. Сисенко [7] вважає, що для вирішення подружніх конфліктів доцільно:
1. Підтримувати почуття власної гідності чоловіка та жінки.
2. Постійно демонструвати взаємну повагу та шану.
3. Намагатися викликати ентузіазм у партнера (тобто висловлювати віру у можливість кращих стосунків).
4. Стримувати себе у проявах злості, гніву, роздратованості і нервозності.
5. Не акцентувати увагу на помилках та прорахунках один одного.
6. Не дорікати минулим і, зокрема, колишніми помилками.
7. Жартами, гумором, будь-яким відволікаючим засобом зняти або призупинити наростаючу напругу.
8. Замінювати конфліктні теми розмов іншими, більш безпечними.
9. Не мучити ні себе, ні партнера підозрами у невірності, стримувати себе у ревнощах, намагатися приглушити почуття підозри.
10. Пам'ятати, що у шлюбі потрібне велике терпіння, поблажливість, добросердність, увага та інші позитивні якості.
З метою попередження чи усунення конфліктної ситуації у молодій сім'ї можна використати поради американського дослідника Кліфа Олдборитона. Зокрема,
для дружин:
• Ви одружилися і "відірвалися" від батьків, але слід пам'ятати, що їм слід приділяти належну увагу, водночас не дозволяти втручатися у Ваше сімейне життя.
• Майже третина сімейних сварок відбувається через неприйняття особистих звичок "половини". Про це слід думати до шлюбу. Не прагніть змінити чоловіка, сприймайте його таким, яким він Вам подобався до одруження. Пам'ятайте, що єдина в світі людина, яку ви спроможні змінити, це Ви самі.
• Хороша дружина поважає свого чоловіка, незважаючи на його негативні риси характеру. Навіть якщо через нього потрапляєте в скрутне становище, на людях Вам слід зробити вигляд, що все гаразд. Навпаки, докладіть всіх зусиль, щоб допомогти чоловікові зберегти його престиж.
• Хороша дружина завжди займає позицію співробітництва, а не протистояння.
• Потрібно пам'ятати, що небагато чоловіків досягає чогось значного в житті без підтримки дружини. Чоловікам потрібна не критика, а любов і захоплення, і це їх окрилює.
• У будь-якому спілкуванні двох людей один «веде», а другий «йде» за ним. Інакше їм не бути разом. Навряд чи тут доцільне чергування. Тому розумні жінки добровільно поступаються лідерством чоловікові. Щоправда, цього легко досягнути за умови, якщо чоловік, відповідаючи взаємністю, повсякчас піклується про дружину.
• Ви можете взяти під контроль сімейний гаманець. Але робіть це дуже делікатно. Не примушуйте чоловіка вимолювати необхідні кожній людині "кишенькові" гроші. Не принижуйте його, віддаючи ці гроші, тим більше на людях. Пам'ятайте, що майже половина родинних незгод і сварок виникає саме через це.
• Ваша фортеця - ваше житло. Зробіть його затишним, чистим, зручним, щоб чоловікові було в ньому приємно. Нехай немитий посуд і не прасована білизна не потрапляють йому на очі. Це ваша проблема. Так само, як засмальцьований халат і стоптані пантофлі. У своєму домі ви маєте бути Королевою, а не Попелюшкою.
• Хороші дружини не зраджують чоловіків і від цього тільки виграють. Адже жодний чоловік не зможе проявити себе, якщо він має сумніви щодо вірності дружини.
• Сім'я потрапляє в біду й тоді, коли один із подружжя замикається в собі. Треба постійно обмінюватись інформацією, навіть негативною. Головне - робити це своєчасно: якщо Ви стомлені, роздратовані чи просто голодні - розмову доцільно відкласти. У хорошому настрої-легше оцінити складність ситуації, знайти оптимальний вихід з неї, дійти згоди. Важливо, щоб розмова не перейшла в сварку, взаємні образи. Слід пам'ятати, що Ваш співрозмовник не противник, а близька людина. І якщо Ви разом – Ви сім'я.
для чоловіків:
• Роль чоловіка - бути лідером у сім'ї. Йдеться не про привілеї чи диктат, а про відповідальність. Ніколи і нікому не наказуйте. Ви повинні бути стабілізуючим фактором у родині, людиною, до якої всі охоче звертаються за порадою, підтримкою і допомогою.
• Хороші чоловіки завжди хвалять своїх дружин, цінують не тільки їхні суто людські якості, а й зусилля, спрямовані на чоловіка, дітей і батьків. Слід пам'ятати, що щирий комплімент здатний потроїти енергію дружини.
• Якщо Ви хочете бути щасливим, робіть щасливими інших. Не забувайте про такі дрібниці, як улюблені квіти дружини, місця спільних прогулянок. Ставтеся до неї як до леді, і вона сприйматиме Вас як джентльмена.
• Чоловік, який принижує дружину, насамперед, принижує себе, бо вона його обраниця, частина його "Я".
• Хороші чоловіки віддані дружинам. Слід дотримуватись правила: якщо Ви не перестали шукати ще кращої, не беріть шлюб, бо зробите дружину нещасливою і самі навряд чи будете щасливі. Це не означає, що після весілля слід порвати стосунки з усіма дівчатами та жінками, яким Ви симпатизували доти. Просто ваші стосунки вже матимуть інший характер.
для чоловіків і жінок разом:
Лише одна порада: доти доки ви не переконалися, що шлюб ваш стабільний не поспішайте з народженням дітей. Але є зворотний бік медалі: дитина може примусити подружжя переглянути своє спілкування і наповнити життя новим змістом. Думайте і зважте всі "за" і "проти".
Аналіз конфліктних ситуацій і причин розлучень дає змогу зробити висновок, що чимало з них можна попередити. Навіть у сім'ях, в основі яких лежить кохання, перші непорозуміння з'являються вже на другому-третьому місяці спільного життя, а через півроку більше як половина молодих чоловіків і дружин зневіряються у шлюбі.
Грубість і неповага до дружини, зловживання алкогольними напоями, подружня невірність чоловіків та невміння створити сприятливий психологічний клімат у сім'ї, запобігати конфліктам, встановити здорові стосунки з батьками (з боку дружини) - основні причини незадоволення подружнім партнерам.
Питання для обговорення:
1. Як можна пояснити з огляду на проблему подружньої сумісності постійне зростання розлученості у сучасній сім'ї?
2. Якщо співставити різні сфери подружньої сумісності: сферу світоглядних переконань, естетичних смаків, характерологічних рис, побутових звичок тощо - яку можна вважати більш, а яку - менш важливою?
3. Чи можна компенсувати, подолати слабку подружню сумісність, у яких сферах і яким чином?
4. Які особистісні якості сприяють успішній подружній адаптації у різних сферах сімейного життя?
5. Які звички і манери чоловічої та жіночої поведінки створюють перешкоди на шляху побутової, родинної, психологічної адаптації в молодій сім'ї?
6. Як інтерпретувати факт зростання розлучень у сучасній сім'ї в плані існування кризових явищ в сімейному житті?
7. Які з типових подружніх конфліктів можна вважати конструктивними, тобто більш корисними, ніж шкідливими для молодої сім'ї, і які – деструктивними, цілком руйнівними?
8. Чи можна в період дошлюбного знайомства прогнозувати наявність чи відсутність майбутніх подружніх конфліктів?
9. Які стратегії поведінки в подружніх конфліктах сприяють покращенню стосунків, а які ні?
10. Які риси характеру людини найбільшою мірою зумовлюють її конфліктну поведінку у шлюбі?