Стратегії виходу з конфлікту

Ï компроміс — часткове досягнення своїх інтересів конфліктуючими сторонами на основі взаємних поступок, відмови від окремих вимог і претензій, часткового визнання вимог і претензій протилежної сторони. Ефективним буває, коли учасники усвідомлюють рівність своїх прав та обов'язків;

Ï співробітництво — конструктивне розв'язання проблеми конфлікту на основі взаємного корегування його суб'єктами своїх цілей, позицій, узгодження інтересів. Найефективнішим буває за сильної взаємозалежності сторін та важливості конструктивного рішення для них обох;

Ï домінування — задоволення інтересів однієї з конфліктуючих сторін за рахунок іншої шляхом нав'язування їй вигідного для першої сторони рішення. Виправдане, коли запропоноване рішення є конструктивним, а часу для переконання опонента обмаль;

Ï пристосування — вимушена або добровільна відмова від боротьби однієї : конфліктуючих сторін за умов усвідомлення своєї неправоти, необхідності збереження добрих стосунків з опонентом або сильної залежності від ньогс незначущості проблеми, з приводу якої виник конфлікт, загроза великих збитки у разі подальшого відстоювання своєї позиції тощо.

Принципи поведінки суб'єктів конфлікту:

ü предметом переговорів мають бути лише питання, що безпосередньо стосуються змісту конфлікту;

ü усі учасники переговорів повинні демонструвати схильність до досягнення консенсусу;

ü у процесі переговорів сторони повинні прагнути до зняття психологічної напруги;

ü сторони мають демонструвати взаємоповагу та належний рівень культури;

ü спілкування на переговорах їх учасники повинні прагнути до створення атмосфери;

ü публічного обміну думками, відкрито і аргументовано аналізуючи позиції один одного.

Будь-який конфлікт набагато легше попередити, аніж розв'язати, тому профілактика конфлікту, особливо у соціальних організаціях, є не менш важливою, аніж пошук шляхів його подолання.

Профілактика конфліктів — сукупність напрямів, засобів та методів управління соціальними організаціями, що зменшують ймовірність виникнення конфліктів.

Основні напрями діяльності з профілактики конфліктів:

¯ оптимізацію організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій як можливих причин виникнення конфліктів

¯ корегування поведінки членів організації у відповідності з загальноприйнятими в організації нормами та правилами

¯ створення сприятливого соціально-психологічного клімату

засоби та методи запобігання конфліктів:

± переведення відкритого зіткнення у конструктивне співробітництво;

± функціональне розведення учасників конфліктної взаємодії, припинення їх спільної діяльності;

± чітке розмежування посадових повноважень;

± управління компетенцією співробітників шляхом підвищення кваліфікації, вдосконалення трудових навиків та навиків спілкування, зміни видів діяльності, залучення персоналу до прийняття управлінських рішень тощо.

± "навчання" співробітників організації правилам безконфліктної поведінки, дотримання яких дозволить зменшити ризик виникнення та поглиблення конфліктів в організації із суб'єктивних причин.

Коротко правила безконфліктної поведінки:

þ прагніть адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації, уникайте упередженості в оцінці дій своїх опонентів

þ спробуйте оцінити ситуацію з позицій протилежної сторони, зрозуміти точку зору вашого опонента;

þ уникайте звинувачень на адресу опонента, що може спровокува

ти включення психологічних механізмів захисту і потік звинувачень на вашу адресу

þ контролюйте свої емоції та закликайте протилежну сторону діяти аналогічно

þ спонукайте свого опонента до відкритого обговорення спірних

питань, спільного розв'язання конфліктної ситуації

þ перевіряйте об'єктивність інформації, пов'язаної з предметом конфлікту, діями опонентів та своїми власними.