Назвіть основні причини профзахворювань

Професійне захворювання (профзахворювання) - це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм робітників сільського господарства є: -хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань;
-вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;

-перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи;

-біологічні чинники ( мікроорганізми)- збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині. Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, вдиханням невеликих концентрацій пари хімічних речовин, пилу, газів, впливом на організм вібрації і шуму, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово - через 10-15 і більше років роботи в несприятливих умовах.

Найбільш уразливими професійними захворюваннями є працівники вугільної, металургійної та гірничо-добувної промисловості, саме тих галузей, які складають основу економічного потенціалу України. На сьогодні однією з актуальних проблем медицини праці є питання пилових захворювань легень. Враховуючи, що за останні роки серед професійних хвороб найпоширенішими нозологічними формами стали захворювання органів дихання, стратегія і тактика їх діагностики та адекватного лікування набувають особливо важливого значення.

Розкажіть про технічні засоби безпеки щодо запобігання травматизму.

Суть Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Закон визначає такі завдання страхування від нещасного випадку (ст. 1):

— вжиття профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання не­щасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

— відновлення здоров я та працездатності потерпілих на ви­робництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

— відшкодування матеріальної й моральної шкоди застрахо­ваним і членам їх сімей.

Найголовнішим завданням вважається не відшкодування шкоди _від нещасного випадку, як випливає з назви Закону, а завдання що­до вжиття профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та профзахворюванням на виробництві.

Основними принципами страхування від нещасного випадку (ст.5)є:

— паритетність держави, представників застрахованих осіб і роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

— своєчасне й повне відшкодування шкоди страховиком;

— обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також до­бровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян — суб'єктів підприємницької ді­яльності;

— надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

— диференціація страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

— формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;

— економічна заінтересованість суб'єктів страхування в по­ліпшенні умов і безпеки праці;

— цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Сам факт вступу на роботу або до навчального закладу людини свідчить про те, що вона застрахована незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованій особі видається свідоцтво вста­новленого зразка. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціаль­ного страхування. Управління ним здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.