Основні етапи розвитку психології праці в країнах пострадянського простору

Виділяють періоди розвитку психології праці як галузі психологічної науки з відповідними етапами. Кожен з них відображує культурно-історичні і соціально-економічні фактори. При цьому межі етапів можуть бути зафіксовані хронологічно умовно, бо в дійсності є розмитими.

Перший період тривав з кінця 80-х рр. XIX століття до кінця 20-х рр. XX століття. Він був пов'язаний з формуванням уявлень про психологію праці на базі досліджень фізіології, рефлексології, гігієни праці, економіки, соціології. В межах першого періоду етап до початку 20-х рр. XX століття був етапом закладення підвалин, накопичення наукового і практичного досвіду.Проблема виховного значення праці вже була поставлена та розкрита Ушинським К.Д. Під потужним впливом наукових позицій вітчизняної медицини та фізіології піддаються переосмисленню погляди зарубіжних вчених з'являються нові концепції оптимізації праці.Вітчизняна психологія праці зародилася водночас з фізіологією праці. В трудах І.М.Сеченова здійснено спробу підведення фізіологічного підґрунтя під психічні процеси, які визначають якість трудової діяльності.Другий етап (20-і рр. XX ст.), пов'язаний з проблемами зруйнованої за Роки Громадянської війни економіки держави та потребою відновлення трудового потенціалу країни. Значний внесок в розробку проблем психології праці був здійснений вченими харківської психологічної школи під керівництвом Дунаєвського Ф. Р. (1923). Особливості другого етапу обумовлювалися боротьбою двох напрямів: 1) соціально-уп­правлінський- очолював Гастев А.К. , відстоював ідеї тейлоризму. Пропонувалося впровадження принципів і методів наукового управління трудовою діяльністю. Виникнення і розвиток психотехніки в СРСР пов'язаний зі створенням у 1921 році Центрального інституту труда на чолі з Гастєвим А.К. Серед проблем, які вирішувалися психотехнікою у 20 - ЗО рр. були проблеми розробки теорії психотехнічного вивчення професій, розробки та впровадження трудово­го методу (Шпільрейн І.Н.); вивчалися питання історії, розробки типології професій (Геллерштейн С.Г.); проблеми трудового навчання (Чебишева В.В.); питання організації і стимулювання праці, дослідження факторів позавиробничого середовища і "образу життя" працівника (Журавський А.Ф.); досліджувалися особливості психофізіології трудової діяльності (Бернштейн Н.М); велася розробка оригінальної системи наукової ор­ганізації труда (НОТ) Гастєвим А.К.У вітчизняних дослідженнях головна увага приділялася проблемам пошуку методів політехнічного та професійного навчання.2) медико-біологічний-Бехтерев В.М. як "антитейлорист", який на перший план висував значущість досягнень гігієни, фізіології, рефлексо­логії.У цей час психотехніка, як засіб застосування психологічних знань у практиці переживала період інтенсивного розвитку.Досліджувалися динаміка працездатності і втомлюваності, висувалися ідеї про мінливість здібностей і компенсаторні можливості властивостей людини. Богдановим О.О. було сформульо­вана ідея системного підходу до явищ в науках про людину, зокрема, в сфері психології праці.

Панівний тоді погляд на майбутнє, обумовив мілітаризацію наукових спрямувань, завданих тодішнім керівництвом країни. Наслідком цього стала переорієнтація досліджень в галузі професіографування із сфери робітничих професій у військову сферу. В професіографічному описі праці партійців з'явилася перша психограма комуніста, яку склав Залкінд А. (1927) на прикладі В. І. Леніна. Другий період — з кінця 20-х рр. по кінець 50-х рр. XX століття. У 30-і р (перший етап) психотехніка припинила своє існування . Панівні ідеологічні установки того часу перешкоджали розвитку не лише психотехніки, педології, а й психології в цілому.

Об єктивною умовою маргінального стану проблем психології праці стала Друга Світова війна. За цих умов наукове підґрунтя праці як такої, було відсунуто на більш віддалений план і дослідження з цих проблем фактично припинилися майже до кінця 50-х рр.

Третій період (середина 50-х рр. — початок 60-х рр. і який тривав до кінця 80-х — початку 90-х рр.) був пов'язаний з загально-цивілізаційним шляхом розвитку людства, який на перший план висунув проблему використання досягнень науково-технічної революції- потреба в пошуках ефективних методів оптимального ефективного регулювання, управління, організації та впливу на трудову діяльність. Рішення про перехід від психотехнічного напряму досліджень трудової діяльності до психології праці в сучасному її розумінні.З 50-70 рр. психологія праці перестає бути лише спеціальною гілкою психології, її теоретичні проблеми стають важливими проблемами загальної психології людини. Наслідком цих процесів стає долання прикладного характеру психології праці і вона набуває нового статусу.

Необхідність ефективного використання досягнень науково-технічно революції в умовах радянської системи господарювання зумовило нове піднесення психології праці. Впровадження нової техніки і технологій су­проводжувалося підвищенням продуктивності праці. Проте, поряд із цим виникли проблеми росту травматизму людей, високої плинності кадрів, росту нервово-психічних захворювань, які викликані "індустріальним стресом". Ці питання стала вирішувати ергономіка.Нагальною стала проблема розробки системи професійної орієнтації з такими її складовими як професійна інформація, професійна консуль­тація та ін. У 60-і рр. створюються спеціальні дослідницькі групи і підрозділи з проблеми професійної орієнтації. Поступово створюються регіональні центри професійної орієнтації молоді

Останній період — з початку 90-х рр. по наш час характеризується про­цесами європейської інтеграції та глобалізації, що висуває нові проблеми психології праці в умовах формування більш широкого ринку праці; швидкої зміни її змісту. Сучасність висуває нові вимоги до суб'єкта трудової професійної діяльності, які пов'язані з процесами формування інформаційного суспільства.