Втома й перевтома
Будь-яка трудова діяльність, якщо вона оптимальна для організму за інтенсивністю й тривалістю і перебігає в сприятливих виробничих умовах, благотворно впливає на організм і сприяє його вдосконаленню. Людина володіє колосальними резервними можливостями і при оптимальному їх використанні домагається найвищого їх розвитку. Коли ж робота надмірна за тривалістю чи інтенсивністю, то це призводить до розвитку вираженої втоми, зниження працездатності, неповного її відновлення в період відпочинку.
Втома - це такий стан організму, при якому працездатність людини тимчасово знижена. Зниження працездатності є основним зовнішнім проявом цього стану, його об'єктивною прикметою.
Втома є природним фізіологічним процесом, нормальним станом організму. З біологічної точки зору, втома - це тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, яке виявляється у неспецифічних змінах фізіологічних функцій, у суб'єктивних відчуттях і зниженні працездатності. Вона є захисною реакцією організму, яка спрямована проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи. Первинною ланкою втоми при м'язовій роботі людини є зміни в кортикальних центрах, які зумовлюють найскладніший комплекс функціональних змін організму.
Таблиця 2.4 Ергономічні критерії оцінки важкості та напруженості праці
| Характеристика | Кількісні критерії важкості та напруженості робіт за категоріями | ||||||
| Легка | Середньої важкості | Важка | Дуже важка | ||||
| Мало напружена | Помірно напружена | Напружена | Дуже напружена | ||||
| М'язове навантаження | |||||||
| Динамічне навантаження | |||||||
| Потужність зовнішньої механічної роботи під час навантаження, Вт: | |||||||
| а) локальна (робота зап'ястків та передпліч) | До 2 | До 4,5 | До 9 | Більше ніж 9 | |||
| Нахили тулуба більше ніж 30° за 1 хв при роботі стоячи: в середньому за зміну | До 0,5 | До 1 | До 2 | Більше ніж 2 | |||
| Статичне навантаження | |||||||
| Величина статичного навантаження при утриманні вантажу, кгс: | |||||||
| а) однією рукою; | до 18000 | до 43200 | до 97200 | більше ніж 97200 | |||
| б) двома руками; | до 43200 | до 97200 | до 208800 | більше ніж 208800 | |||
| Перебування у вимушеній позі, % від часу зміни | Вільна поза | від 10 до 25 | до 50 | більше ніж 50 | |||
| Нервове навантаження | |||||||
| Напруження уваги: | |||||||
| а) кількість виробничо важливих об'єктів спостереження; | до 5 | до 10 | до 25 | більше ніж 25 | |||
| б) тривалість зосередженого спостереження, % від загального часу зміни | до 25 | до 50 | до 75 | більше ніж 75 | |||
| Щільність сигналів (або повідомлень) у середньому за 1 год | До 35 | До 35 | До 60 | Більше ніж 60 | |||
| Емоційне напруження | Немає | Робота за поточним графіком | Дефіцит часу, підвищена від-повідальність | Особистий ризик, відповідальність за безпеку інших осіб | |||
| Змінність, тривалість зміни | Ранкова, 7-8 годин | Дві (без нічної), 7 — 8 год | Три (робота вночі) | Нерегулярна з роботою вночі | |||
| Напруження аналізаторної функції | |||||||
| Зір (категорія зорових робіт за СНиП ІІ-4-79) | Груба | Малої точності, середньої точності | Високої точності | Дуже високої та найвищої точності | |||
| Об'єм оперативної пам'яті — число елементів, що підлягають запам'ятовуванню протягом 2 год і більше | — | До 2 | До 5 | Більше ніж 5 | |||
| Інтелектуальне напруження | Немає | Робота за точною інструкцією | Розв'язання важких задач за відомим алгоритмом | Евристична діяльність (творча) в ситуаціях, що не повторюються | |||
| Монотонність роботи: | |||||||
| а) кількість елементів операції (прийомів); | Більше ніж 10 | 10 — 6 | 5 — 3 | 2—1 | |||
| б) кількість повторень однієї операції за 1 год; | До 40 | До 90 | До 180 | Більше ніж 180 | |||
| в) час пасивного спостереження за ходом виробничого процесу, % до тривалості зміни | |||||||
Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи. Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий - незначну. Працездатність залежить від віку, статі, навичок у роботі, санітарно-гігієнічних умов та інших факторів. Певною мірою на неї впливають мотивація, моральні та матеріальні стимули. Отже, на працездатність людини впливає багато факторів, які діють на неї у різних напрямах.
При втомі знижується гострота і зменшується поле зору, змінюються пульс і артеріальний тиск. Одночасно знижується інтенсивність і стійкість уваги, сповільнюється її переключення, збільшується час сенсомоторних реакцій, порушується мислення, що виражається в сповільненні процесів обробки інформації. В результаті збільшується час прийняття і виконання рішень, виникає почуття гнітючого напруження й невпевненості. У стані втоми знижується ступінь автоматизму раніше напрацьованих навичок, утруднюється набуття нових знань і навичок, порушується точність і координація рухів, послаблюються воля, рішучість, контроль за діями, частішають короткочасні відволікання уваги від виконуваної роботи. Такі відволікання в трудовій діяльності можуть бути причинами помилок і нещасних випадків.
У стані втоми працюючий може уникнути помилок навіть при раптовій зміні виробничої ситуації за рахунок підвищення інтенсивності уваги й готовності до дії. Втома в цей період називається компенсованою. Однак така компенсація вимагає підвищеної витрати енергії, і нарешті настає момент, коли, незважаючи на жодні зусилля, продуктивність праці знижується за кількісними і якісними показниками. Утома в цей період стає некомпенсованою, оскільки порушення, які виникають, вже не можна відвернути вольовим зусиллям.
Стан утоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості- суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі. Фізіологи оцінюють відчуття стомленості як натуральне попередження про втому, яка починається. Як правило, втома та стомленість виявляються одночасно, але це буває не завжди. Іноді відчуття стомленості може виникнути, коли ще немає достатніх підстав говорити про втому. Це може бути при монотонній, одноманітній, нецікавій роботі. Варто лише перейти до іншого виду діяльності, як працездатність повністю відновлюється. З іншого боку, можна спостерігати настання явища втоми без відчуття стомленості. Це може мати місце під час великої зацікавленості роботою.
Втома, яка розвивається під час роботи, - нормальний стан організму, який минає після одноразового відпочинку. Якщо відчуття втоми після відпочинку (нічного сну) не минає, то це свідчить про початок перевтоми. Перевтома виникає як наслідок хронічного перевантаження, коли втома за попередні дні накопичується.
Характерним симптомом перевтоми є розлад сну: сон на робочому місці - найбільш небезпечний прояв втоми, який нерідко призводить до аварій. Існують спеціальні прилади, які повинні запобігти сонливості людей на робочих місцях - прилади пильності.
Доведено, що до 9-ти годин праці відбувається спад активності, а після 10 годин настає неприпустиме (з боку безпеки) порушення працездатності, тобто розвивається некомпенсована втома. Це виражається у різкому зростанні часу зорово-рухової реакції, зниженні пропускної здатності аналізаторів, зменшенні частоти пульсу, зміні процесів у серцевому м'язі та інших порушеннях. Час сенсомоторної реакції після робочої зміни збільшується на 113,7 %, порушення сенсомоторної координації - на 75,6 % і тремтіння пальців рук на 70,9 %. Спроби боротися з втомою використанням засобів збудження не дають бажаних наслідків.
Перевтома часто виникає внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи та темпом перебігу відновлювальних процесів. Перевтома знижує опірність організму до шкідливих впливів зовнішнього середовища, зокрема, до токсичних речовин, може призвести до розвитку захворювань центральної нервової системи - неврозів, неврастенії, істерії.
У профілактиці втоми і перевтоми значну роль відіграє організація раціонального режиму виробничої діяльності й відпочинку. Слід зазначити, що необхідність і доцільність фізіологічно обґрунтованого режиму праці й відпочинку людини походить з ідеї профілактичної (попереджувальної) медицини.
М. Є. Веденський визначив п'ять обов'язкових умов підвищення працездатності, які також сприяють ефективному попередженню втоми [41].
Перша умова полягає в тому, що у будь-яку працю необхідно входити поступово. Це загальне й важливе правило для різних видів роботи: фізичної та розумової. Якщо працюючі включаються в трудовий процес, не відразу напружуючи свої сили, а розвиваючи їх поступово, то це сприяє його ефективності і високому рівню працездатності. У виробничому навчанні це є основним фізіологічним правилом. «Кожного разу, починаючи складну роботу, ніколи не поспішай, дай час, дивлячись по роботі, щоб увійти в цю складну роботу, мобілізуватися в порядку, а не безглуздо, метушливо», - рекомендував ще І. П. Павлов.
Друга умова успішної працездатності полягає в розміреності та ритмі роботи. Поривчастість в роботі, раптові різкі зусилля негативно відбиваються на продуктивності: період форсованого напруження змінюється за необхідності тривалими періодами бездіяльності. Навіть надмірна швидкість читання втомлює увагу учня, тому і для розумової роботи варто допускати деякий більш-менш визначений, оптимальний для кожної людини темп. «Немає нічого більш владного в житті людського організму, ніж ритм», - указував І.П. Павлов.
Третьою умовою успішної роботи є звичайна послідовність і систематичність діяльності. Під послідовністю та систематичністю перш за все треба розуміти плановість діяльності. Планування передбачає порядок у часі. Необхідно спочатку привчити себе до одноденного планування роботи, а потім, коли це стане звичкою, складати план на більш тривалий час. Намічаючи план роботи, потрібно вміти ставити перед собою посильні задачі. Неохайність та квапливість у роботі неприпустимі. Четверта умова полягає в правильному чергуванні праці та відпочинку, а також зміні одних форм діяльності іншими. Відомо, що для збереження більш високої працездатності корисно переривати фізичну роботу на певний час, коли людина ще не дуже втомилася. Недотримання цієї умови, тобто коли людина відчуває стомленість, але не звертає на це ніякої уваги І продовжує працювати, призводить до того, що згодом навіть дуже тривалий відпочинок не відновлює працездатність. При подальшому розвитку втоми діяльність мозку утруднюється, увага розпорошується. Тому необхідно на самому початку такого стану дати собі відпочинок, причому спочатку досить зовсім незначного відпочинку для повного відновлення працездатності, але якщо вчасно не буде вжито відповідних заходів, доведеться потім зупинити роботу надовго. Серед учнів іноді спостерігається нервова перевтома під час іспитів, оскільки мало працюючи протягом року, деякі зосереджують всю роботу перед самим іспитом. Тому в цей період особливо важливо чергування напруженої підготовки з необхідним відпочинком.
Нарешті, п'ятою умовою успішної працездатності М.Є.Веденський вважав доброзичливе ставлення суспільства до праці, підкреслюючи особливо суттєве й важливе значення соціальних умов для будь-якої форми трудової діяльності.
Важливе значення у боротьбі з утомою має тренування, а також вправи. Вправи - це одна з основних умов підвищення продуктивності праці. Вони підвищують працездатність органів і є ефективним способом боротьби з утомою, сприяють кращій регуляції функцій, економнішій діяльності організму, більшому збереженню стабільності його внутрішнього середовища.
Принципи профілактичної медицини на виробництві передбачають систему широких оздоровчих заходів, серед яких важливе місце займає організація фізіологічно обґрунтованого розпорядку робочого дня, правильного режиму повсякденної виробничої діяльності, певної системи фізичного виховання, тренування та вправ. До вказаних вище факторів належить згаданий раніше й досить необхідний кожній людині відпочинок. Основною формою відпочинку, як відомо, є сон. Під час сну знижується збудливість центральної нервової системи, зменшується обмін речовин, уповільнюються серцева діяльність і дихання, розслаблюються м'язи.
Для відновлення працездатності має значення не лише тривалість періоду відпочинку, але й його характер (форма). Найбільш ефективним є відпочинок, пов'язаний з активним діяльним станом, із переключенням фізіологічного навантаження з одних органів та нервових центрів на інші.