Фантастичне відбиття ідеї привласнення чужої праці у казці Гофмана «Малюк Цахес»

1819 року окремим виданням з’явився один з найвідоміших творів Гофмана, його казкова повість “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер”, яка відразу ж знайшла визнання як серед читачів, так і серед літературних критиків. За визначенням письменника, "Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер" - це "казка про реальне", у якій він подав власне філософське бачення сенсу життя людини. У повісті-казці дія розгорнулася у казковій країні - князівстві Керепес. Серед героїв були маги, феї, які впливали на життя звичайних людей (фея Розабельверде подарувала Цахесу три магічні волосини, щоб захистити малу потвору). Гофман вдався також до чарівних речей і чарівних перетворень при змальовані головних подій у творі. Автор використав прийом двоплановості дії з метою висвітлити проблеми реального життя Німеччини ("мікрокнязівства", німецькі імена більшості героїв, типова німецька їжа тощо). Дійовими особами твору стали карлик Цахес, фея Розабельверде, студенти Бальтазар і Фабіан, професор Мош Терпін та його дочка Кандіда, маг Проспер Альпанус. Розповідь велася від особи автора. Історія про маленьку потвору викрила побут і звичаї карликових князівств, які ще мали місце в Німеччині. Герої Гофмана теж поділені на два табори - філістерів та ентузіастів. Філістери - це люди, що цілком задоволені життям і всім, що їх оточувало; вони не знали і не хотіли знати ніяких високих поривань, їх більшість. Вони володарі і мешканці світу реального, у якому цінували лише високі життєві блага, а все інше для них нічого не варте. Усі ці герої досить прозаїчні, реалістичні, бездуховні й обмежені люди, їхнє життя нудне й нецікаве. Таке "хворе суспільство" і породжувало "Цахесів", що втратили духовні та моральні орієнтири. Філістерам Гофман протиставив ентузіастів. Вони жили наче в іншому вимірі, їхній світ набагато ширший, складніший, проте прекрасніший. Над ними не мали влади ті цінності, що хвилювали філістерів. Глибока духовність і щире відчуття краси - ось їхні визначальні риси. Основний конфлікт твору - протистояння митця (Бальтазара), який бачив і цінував прекрасне, жив і творив за законами вищої духовності, і філістера (Ціннобера), який поклонявся золоту, втратив цінніші орієнтири, жив за законами голого практицизму. Глибокий задум автора утілений у незвичайній долі потвори Цахеса, яка зумовлена тим загадковим для романтика законом, за яким матеріальні й духовні блага в буржуазному суспільстві розподілені нерівноцінно: той, хто мав владу, присвоював собі плоди розуму й рук тих, хто нічого не мав. Автор дійшов висновку: багатство й людська глухота, те, що люди забували закони природи й краси, - все це призвело до панування безглуздості й вульгарності. Але Гофман вірив у велику силу мистецтва - перемога на сторінках його казки можлива, але у світі людей все набагато складніше. Цим і пояснював іронічний фінал твору. Таким чином, занепад бездуховності призвів до збільшення філістерського світу, а її відродження - навпаки, до процвітання життя у суспільстві. Жанр казки передбачає щасливий кінець, де карається зло й винагороджується добро, що й робить на свій лад Гофман у фіналі "Малюка Цахеса".

Світ філістерів Гофман викрив за допомогою іронії:

• «просвітницька» діяльність Пафнутія Великого мала псевдо-просвітительські наслідки, порушуючи звичайне гармонійне життя людей;

• князь Барзануф полюбляв нагороди, такі захоплення свідчили про обмеженість і пихатість правителя;

• професор Мош Терпін — жалюгідний раціоналіст, його дослідження і відкриття безглузді і нічого спільного з наукою та освітою не мали;

• Кандіда (кохана Бальтазара) — вродлива, досить звичайна і дещо легковажна дівчина, не дуже освічена, полюбляла лише веселі розваги.

Філістерам Гофман протиставив ентузіастів. Вони жили наче в іншому вимірі, їхній світ набагато ширший, складніший, проте прекрасніший. Над ними не мали влади ті цінності, що хвилювали філістерів. Глибока духовність і щире відчуття краси — ось їхні визначальні риси.

Основний конфлікт твору — протистояння митця (Бальтазара), який бачив і цінував прекрасне, жив і творив за законами вищої духовності, і філістера (Ціннобера), який поклонявся золоту, втратив цінніші орієнтири, жив за законами голого практицизму.

Уперше Бальтазар і Цахес несподівано перетнулися серед університетського люду. Усі захоплювалися витонченістю і спритністю Ціннобера (так тепер називали Цахеса), він зачарував навіть Кандіду, в яку понад усе був закоханий Бальтазар. Чари Ціннобера діяли на всіх людей, стан їх був схожий на масовий психоз. Якщо хтось у присутності Цахеса говорить щось дотепне, усі вважали, що це сказав Ціннобер, але якщо він мерзенно нявчав, обвинувачували не його, а когось іншого. Тільки два студенти — Бальтазар (за задумом автора, він ревно охороняв казковий світ природи й поезії від вторгнення вульгарності й повсякденності) і Фабіан — помітили, що карлик насправді потворний і лихий. Глибокий задум автора утілений у незвичайній долі потвори Цахеса, яка зумовлена тим загадковим для романтика законом, за яким матеріальні й духовні блага в буржуазному суспільстві розподілені не рівноцінно: той, хто мав владу, присвоював собі плоди розуму й рук тих, хто нічого не мав.

«Життєва філософія кота Муррррррра»

Гофман почав писати роман "Жіттєва філософія кота Мурра", якому судилося стати вершиною

Його творчості, у 1819 году. Перші Дві Частина булі завершені у 1821 году. Третя частина, Що заповідалась у післямові до іншого того, так І не побачим світу. Твір залішівся незакінченім.

За задум, роман БУВ своєрідною Спроба синтезу елементів сатірічної казки и епічної оповіді. Як зазначає Д. Наливайко, "тут знайшлі Розвиток характерні гофмановські тими ї мотиви, Особливості поетики и стилю, и водночас маємо в романі й Дещо нове для творчості цього письменника " 1 . А.П. Шамрай пише, Що Гофман тут по-новому інтерпретує основну тему, показуючі героя не Ліше у ролі спостерігача и критика світу філістерів, альо ї в ролі об'єкта для спостереження самого автора. "Кіт Мурр" є найбільш "реалістічній" твір Гофмана, в тому розумінні, Що в ньому, за вінятком Деяк побічніх епізодів, відсутня фантастика, тут обидвоє світи, філістерській и поетичній, зміщуються в одну, реально-жіттєву площіну.

У цьому творі об'єднані два самостійніх Сюжети з двома героями (кіт Мурр и капельмейстер Крейслер). На Перший погляд Може здаватіся, Що така незвічна побудова НЕ потребує особливого Тлумачення: протиставлення романтичного художника філістеру втілене тут у самій композіційній схемі. Роман є закономірнім розвітку ідей "Крейслеріані" з "фантастичність п'єс в манері Калло", з одного боку и сатиричной казок Гофмана - з іншого. Саме Як прийом контрасту и Використання характерної для романтіків містіфікації в сатиричной цілях Розглядає цею роман більшість дослідніків.

проти, при такому тлумаченні зовсім НЕ Враховується, що тут Дві сюжетні Лінії знайшлі втілення в двох по суті самостійніх творах, причому, у двох творах різніх за жанрами: викриття духовного зубожіння и самозадоволення обиватель подано у формі пародійної автобіографії, а Розкриття внутрішнього світу музиканта - у формі біографії, Яка представлена ​​у романі Ліше фрагментарно.

Це різке протиставлення в романі "Жіттєва філософія кота Мурра" ефектно здійснюється композіційнімі Засоба. У зв'язку з ЦІМ необхідно сказаті, Що композиція - ції НЕ Тільки побудова твору, розміщення Його компонентів, а й інтерпретація тематичного матеріалу. За допомог композіції розставляються акценти, Щось вісувається на Перший план, а Щось залішається в Тіні, встановлюється певна ієрархія цінностей.

Композіційній прийом, до Якого вдавивши Гофман в романі, означену в Його заголовку: "Жіттєва філософія кота Мурра, вкупі з фрагментами біографії капельмейстера Йоганнеса Крайслера, які Випадкове вцілілі в макулатурний листках ". А в зверненні до чітачів "видавець" Гофман пояснює, Як стало ця "плутаніна": пишучи Свій твір, кіт Мурр вірівав листки з книги, Яка лежала на столі Його господаря, і "в простоті душевній вікорістовував їх почасти для підкладкі, почасти для просушки Сторінок ", в тіпографії ж проявили недбалість и набрали Цю суміш Як один текст. Вісь таким чином в одному творі прімхліво переплелися "мурріана" ї "Крейслеріана", а в результаті склалася не просто двопланова, а скоріше двоярусна композиція. Ці два яруси Різні за Своїм змістом, за генезу и стилем: "Крейслеріана" тяжіє до високого трагедійного полюса, "мурріана" - до комедійно-пародійного. В сюжетному відношенні ці біографічні Лінії ЦІЛКОМ НЕ залежні одна від одної, Що Дає змогу розглядаті їх Окрема, не віпускаючі з УВАГА віщої Єдності, Яка органічно з'єднує обідві Частина твору.

Гофман поділяє Свій роман на два контрастні пласти - власне погляди кота Мурра и жіттєпіс композитора Крейслера. Причому обидвоє пласті віділені письменником вже зовнішнім графічнім шляхом: міркування кота позначені значком В«mffВ» (Мурр Продовжує), а історія композитора позначені знаком В«Mak.Bl.В» (Мак.а. - макулатурні аркуші). Цей Зовнішній прийом потрібній Гофману для наочно підтвердження полярності двох головного тим романом. Внутрішня структура роману віявляється набагато більш складні.

План ФАнтастичний у романі Трохи несподіваній, оскількі ВІН віднесеній тут Тільки до філістерської дійсності, Що раніше подавав Гофманом переважно у плані реальному. Втіленням філістерства в романі стає кіт-філософ и вся звіряча компанія. Цікаво, Що ВСІ В«повсякденніВ» персонажі роману які вхожі в В«МурровськійВ» пласт оповідання, так чи інакше співвідносяться Із В«звірячім царством В»обівателів, тім самим вісвітлюючі, піднімаючі за контрастом Із собою, до ідеалу героїв музично-поетичного складу, таких, Як Крейслер и Юлія. Існуючі у Світі реальному, ці Герої, у такий спосіб знаходяться з ним у Складаний відносінах и в тій же година залішаються носіямі далекого від повсякдення філістерського світу ідеалу.

Таким чином, самє сполучення - біографії романтичного художника и автобіографії філістера, спрощуючі Ідеї виховного роману ранніх романтіків, - ми знаходимо у Гофмана. Співвідношення двох різніх жанрів у межах одного твору слугує для Гофмана тім художнім прійоми, за допомог Якого ВІН включає в роман філософську проблематику.