Організація та проведення ділових зустрічей

Досвід організації ділових зустрічей і нарад показує, що для успішних ділових комунікацій між партнерами, особливо представниками різних країн, дуже важливо дотримуватися певних зви­чаїв і правил. Досконало розроблений згідно з вимогами протокол для ділової зустрічі – це як машинне масло для механізму.

Протокол– це форма ієрархічного порядку, прояв гарних манер у сто­сунках між партнерами із різних країн і одна із основних форм повсякден­ного життя. Протокол – це сукупність правил поведінки, норм і традицій на офіційних та неофіційних зустрічах. Складність відносин між різними соціальними групами зобов’язує дотримуватися певних правил, без яких гармонійне існування людей було б неможливим.

Одним із основних принципів комунікативних процесів є підтриман­ня нормальних ділових відносин між людьми і намагання уникнути конф­ліктних ситуацій. Тому повагу й розуміння можна заслужити у партнера тільки при дотриманні ввічливості й стриманості. Ще в давнину казали: «Протокол – це фіміам дружби». Ввічливість – це не яка-небудь абстракція, це категорія, яка повинна бути закладена в кожному з нас, оскільки у відношеннях з іншими людьми необхідно керуватися порядністю та внутрішньою скромністю. Тільки в поганому товаристві кричать, щоб бути почутим.

Партнери, з якими ви зустрічались, можуть, як це часто буває, зустрі­тися знову. Добре або погане враження, яке залишилося від попередніх зустрічей, може відбитися на взаємовідносинах у подальшому та вплину­ти на хід переговорів. Істотним на переговорах є і дотримання такту. Чим цивілізованіше суспільство, тим більш старанно дотримується форма (правила ведення переговорів). Незнання цих правил може виступати як бар’єр неминучого непорозуміння і антагонізму, які породжуються різни­цею характерів та принципів.

Протокол визначає методи, межі, поведінку та етикет, встановлює правила офіційного та особистого листування , тобто все те, що необхідно знати кожному учаснику комунікативного процесу. Дотримання прото­колу, звичайно, – тільки формальність, яка свідчить про повагу, але цього не так вже й мало. Правила протоколу ґрунтуються на певній повазі до на­ціональних свят і місцевих звичаїв; в їх завдання входить, насамперед, те, що отримало загальне схвалення суспільства.

Діловий протокол не такий вже черствий. Досвідчені партнери, обме­жені його суворими межами, знають, коли і як, у випадку необхідності, вийти з них. Головне при цьому – проявити теплі й гуманні почуття, вміти висловити подяку за приємне ділове спілкування та увагу, поважати зви­чаї, національні традиції, прийняті в чужій країні.

На Сході, вас може здивувати, що суп подають в кінці обіду. В Японії господарі будуть довго вибачатися за те, що вас нічим не пригостили, хоча стіл буде повністю заставлений їжею. В південних країнах гостей часто приймають у дворі, який є ніби продовженням дому. В турецькій сім’ї вас можуть запросити провести час у бані, яка є своєрідним клубом, де ведеть­ся бесіда, грають в нарди, слухають співаків та розповідників. Англійці бу­дуть дуже здивовані, якщо ви запізнитеся на зустріч навіть на 5 хвилин. А в Іспанії на це не звернуть уваги. В Італії та Іспанії вважається абсолютно недопустимим відвідування церкви в пляжному одязі, а у Великобританії в цьому не вбачають нічого особливого.

Готуючись до тієї чи іншої зустрічі з зарубіжним партнером, не тільки бажано якомога більше дізнатись про звичаї та культуру його країни, але й досконало оволодіти нормами і правилами, прийнятими в міжнародному спілкуванні.

Щоб ефективно провести діловий контакт, до нього необхідно серйозно підготуватися і продумати все до дрібниць.

Про ділову зустріч або переговори прийнято домовлятися завчасно, при цьому проміжок часу між домовленістю і самою зустріччю залежить від конкретних обставин та її програми. В межах одного регіону найбільш доцільно домовлятися за 2-3 дні.

Особливої старанності вимагає організація проведення зустрічі з іно­земцями. До такої зустрічі слід, безумовно, готуватися завчасно, передба­чивши всі елементи програми їх перебування:

– порядок зустрічі;

– персональний склад тих, хто буде зустрічати;

– участь представників преси;

– дарування квітів;

– зустрічні промови;

– розміщення в готелі;

– ділова частина;

– прийоми та відвідування культурних об’єктів;

– поїздки по країні;

– кінцеві проводи.

Про організацію ділової зустрічі можна домовитися за допомогою лис­та, телекса або ж, простіше всього, по телефону. Перед тим, як взяти в руки телефонну трубку, потрібно записати всі важливі організаційні моменти зустрічі, бо коли щось забудете, то ще раз телефонувати буде незручно.

Протоколом передбачаються такі основні моменти домовленості:

– предмет ділової зустрічі;

– місце проведення;

– часові межі;

– кількість учасників;

– матеріали для обговорення і підсумкові документи зустрічі.

Розглянемо кожен з цих моментів. Предметом ділової зустрічі є питання, які ви­носяться на обговорення, тематичні межі переговорів, перелік проблем, які розглядаються, та ін.

Переговори, як правило, проводяться для вирішення питань про спільну діяльність, зміну форм цієї діяльності або для того, щоб припини­ти співробітництво, коли умови або підходи однієї із сторін не задоволь­няють іншу з тих чи інших причин. Бувають і протокольні переговори, їх називають візитами ввічливості, оскільки вони проводяться для встанов­лення особистого знайомства або приділення уваги до партнера з якогось приводу.

Ініціатор зустрічі пропонує не нав’язує свій варі­ант місця проведення, але останнє слово про місце проведення залишається за запрошеною стороною. Зустріч може проводитися в таких місцях. Більшість ділових людей надають перевагу проводити пе­реговори на своїй території. Стороні, яка приймає, немає необхідності витрачати дорогоцінний час і сили на адаптацію до зовнішнього середо­вища, подолання втомленості після довгої дороги. Господарям все знайо­ме – не важко скористатися телефоном, кімнатами для відпочинку, на­дійними секретарськими послугами, допомогою юристів, експертів або вищестоящих працівників, усамітнюватися для конфіденційних бесід.

Цей варіант дає можливість господарям впливати на оточуюче середо­вище, включаючи вибір та влаштування приміщення, розсадку за столом переговорів і цілеспрямовану організацію культурних та соціальних про­грам. Є можливість справити враження на партнера рівнем організації зустрічі, змусити його відчути себе зобов’язаним за надану гостинність і, таким чином, стати більш зговірливим.

Економиться не тільки час, але й гроші на відрядження та транспортні витрати. Нерідкі випадки, коли сторона, яка приймає, спеціально затягує дискусії, тим самим підвищуючи витрати гостей і збільшуючи моральний тиск на опонентів.

Якщо ви збираєтеся прийняти партнера в своєму кабінеті, то, насам­перед, уважно його огляньте. Він добре обставлений і заповнений речами: вашими терміновими паперами і документами, розкладеними на столі, календарем з письмовим приладдям, телефоном, факсом, виставкою ва­ших сувенірів, підбіркою книг. Кабінет керівника явно розрахований на те, щоб справити враження сили та авторитету.

Серйозною причиною для ведення ділових переговорів у фірмі партнера є можливість одержання додаткової інформації: більше мож­на дізнатися про партнера, його фірму та умови її функціонування.

Відправляючись на фірму партнера ви, тим самим, показуєте серйоз­ність ваших намірів і сильне бажання укласти угоду. Ця символічна дія може зіграти важливу роль у запевненні іншої сторони, що саме з вашою компанією їй краще всього мати справу.

Найкращим є рішення про організацію почергових зустрічей.

Можливість проведення переговорів на ней­тральній території має також свою перевагу, як правило, обговорення пи­тань при даному варіанті не дає переваг жодній із сторін. Особливо це ефективно при вирішенні конфліктної ситуації. Бізнесмени віддають пе­ревагу проведенню ділових зустрічей у спеціально відведеному або при­стосованому для цього приміщенні. Сприятливим місцем для створення ділової атмосфери може стати конференц-зал.

Нейтральне приміщення має цілу низку переваг:

– забезпечує зосередженість на предметі переговорів при вирішенні проблеми, а ні на чому іншому;

– залишає осторонь щоденні турботи. Це говорить про те, що ви з партнером зайнялися важливою справою;

– вказує ніби на анонімний та перехідний характер зустрічі, підкрес­люючи тим самим, що тут не залишається її слідів, і що, можливо, пізніше сюди прийдуть інші партнери для вирішення своїх проблем;

– вся атмосфера приміщення ніби говорить: «Тут іде напружена робота».

Ділове спілкування може здійснюватися не тільки за столом перего­ворів, але й в неофіційній обстановці, коли в атмосфері невимушеності, з необхідною часткою конфіденційності є можливість поділитися сумніва­ми і висловити критичні зауваження, не ризикуючи викликати незадово­леність партнера, згладити протиріччя, які виникли. Для досягнення цієї мети існують заміські ділові клуби для бізнесменів. У нашій країні, де немає широкої мережі подібних залів, таку зустріч можна організувати в самому готелі або ресторані, завчасно потурбувавшись про їх підготовку та про­ведення.

Дистанційно. Сучасна комунікаційна техніка дозволяє здійснити пря­мий контакт між двома і більше сторонами з одночасною взаємною пере­дачею зображення і звуку.

Бізнесмени, які хочуть досягти взаємовигідної угоди, мають потребу у відповідних місцях проведення очних зустрічей.

Часові межі. Перший крок до успіху ділової зустрічі – це правильний вибір часу дня й дня тижня. При зустрічі віч-на-віч намагайтеся взяти до уваги обставини ділового життя партнера, його біоритми. При великій кількості учасників бажано бути в курсі справ всіх і кожного та зважати на ділові звички партнерів. При цьому слід враховувати такі фактори:

1. Не планувати зустріч перед самим обідом: поспіх і думки про їжу тільки заважають. Близько одинадцятої години організм вже має потребу в підзарядці, тому, якщо зустріч вже передбачена, добре було б в процесі переговорів запропонувати партнерам що-небудь поїсти і випити чашку кави. Це приверне до вас партнерів.

2. Не планувати зустріч відразу ж після обіду, її бажано проводити хоча б через годину, давши можливість партнерам зібратися з думками.

3. В понеділок людям необхідний час, щоб увійти в курс справ на робо­чому місці після вихідних. Хоч, з іншого боку, у понеділка є свої переваги «свіжої голови», і в цей день можна зустрічатися для обговорення важли­вих проблем, плануючи закінчити їх до кінця тижня.

4. В п’ятницю люди знаходяться в очікуванні вихідних. Це не час для того, щоб розпочинати що-небудь, і, звичайно, цей день не дає особливих приводів для додаткового напруження думки.

5. Обговорювати тривалість проведення зустрічі. Не виключений такий варіант, що не попереджений партнер через півгодини після початку зустрічі може вибачитися і, пославшись на необхідність виконання своїх, не менш важливих справ, просто втекти. Обумовленого часу проведення зустрічі прийнято дотримуватись обов’язково.

6. У випадку, коли у партнера виявиться щільний графік робо­ти, організуйте проведення ділової зустрічі з таким розрахунком, щоб був час не тільки для викладення своїх позицій, але й для можливих відповідей на запитання та необхідних пояснень без поглядання на годинник.

7. Домовленості про час проведення зустрічі дотримуйтесь у точності. За­пізнення розглядаються як неповага до особи, яка приймає, і може позначитися на ході переговорів. У випадку затримки намагайтеся знайти можливість, навіть за короткий час, попередити партнера і принести свої вибачення.

8. Той, хто приймає, має повне моральне право, почекавши гостя
чверть години, зайнятися своїми питаннями, передоручивши переговори
своїм замісникам, або взагалі в цей день від зустрічі відмовитися.

Кількість учасників. Домовляючись про зустріч, рекомендується обу­мовлювати і кількість її учасників. Звичайно, це робиться, виходячи із принципу рівності чисельності делегацій сторін.

Згідно з протоколом, право на участь у переговорах, крім керівника, надається також особам, які включені до списку.

В протокольному списку вказується прізвище, ім’я та по-батькові, місце роботи і посада учасника. При необхідності в переговорах з інозем­ними партнерами в протокольних списках наводяться короткі відомості про сферу діяльності кожного учасника, галузі його інтересів і теми по­відомлення. Обмінюються протокольними списками до початку зустрічі. Якщо ж списки завчасно складені були для того, щоб володіти інформа­цією про учасників зустрічі, сторони обмінюються візитними картками.

Важливість правильного підбору складу і рівня учасників переговорів залежить від значущості, яку надають зустрічі її учасники, характеру по­годжень і культурного рівня сторін.

Китайські делегації на переговорах відрізняються, наприклад, багато-чисельністю, в той час як американці віддають перевагу невеликим гру­пам. У деяких партнерів може викликати занепокоєння наявність юриста, оскільки це може бути пов’язане із судовим розглядом.

Найбільш ефективні переговори – віч-на-віч. Якщо ж планується на­правити все-таки декілька учасників делегації, то повинен бути призначе­ний керівник, який відповідає за діяльність всієї групи в цілому і кожного учасника зокрема.

Матеріали для обговорення. Зустріч або переговори, які плануються, передбачають завчасну підготовку матеріалів. При цьому слід розрізняти кілька категорій документів, які обговорюються в ході зустрічей.

Перша категорія відображає позицію учасника зустрічі з широкого кола питань і містить рекомендації відносно питань, які розглядаються.

Друга – це проекти різних угод, протоколів або договорів, які пропо­нуються як основа для ведення переговорів.

Третя – проекти резолюцій або угод про наміри. Проекти використо­вуються як для проведення консультацій з місцевою клієнтурою, так і для розробки допустимої позиції на переговорах.

Корисним допоміжним матеріалом є запитальники і пам’ятки для бесід по тематиці зустрічей, які використовуються як напередодні, так і в ході переговорів.

Невід’ємною частиною підготовчої роботи є складання досьє з різних питань, що намічені до розгляду. На основі досьє, як правило, готуються тексти виступів, матеріали для бесіди з партнерами, різні довідки. Саме досьє може складатися із офіційних довідок та інших документів, вирізок з газет, журналів, в яких наведені дані про партнера та його бізнес.

Досвідчені менеджери заносять також дані про кон’юнктуру своїх партнерів, їх поведінку на ринку протягом останніх місяців або років. Бе­зумовно, це вимагає великих зусиль, знань і часу, але зрештою ця праця буде виправдана досягнутими домовленостями.

Ось які дані треба знати про клієнта: одержана освіта, сім’я, поперед­ня діяльність, особливі інтереси, стиль життя, ваші з ним взаємовідноси­ни раніше та інші додаткові відомості.

Зустріч делегації.При зустрічі делегації необхідно правильно визна­чити рівень тих, хто зустрічає. Загальне правило таке: зустрічає той, хто запрошує, хто підписував лист із запрошенням, в крайньому випадку один із його замісників.

При посадці в автомобіль необхідно враховувати такі правила. Першим почесним місцем є місце на задньому сидінні справа по ходу руху. Друге почесне місце за водієм. Першим сідає пасажир, який займає найбільш почесне місце, потім пасажир, який займає друге місце.

При зустрічах, як правило, займається тільки заднє сидіння. Якщо в автомобіль сідає ще одна особа, то займається місце №3 між двома почес­ними місцями, щоб не заважати тому, хто сидить на почесному місці при виході.

Особа, яка займає місце №1, виходить через праві дверцята, решта, щоб не турбувати того, хто сидить на почесному місці, – через ліві. Вихо­дять першими особи, які займають почесні місця.

В представницьких екіпажах з розміщенням місць один проти одного почесним місцем є місце на задньому сидінні справа по ходу руху. По прибутті екіпаж подається таким чином, щоб вихід був з правої сто­рони, причому, особа, яка займає почесне місце, виходить першою.

До візиту делегації, особливо для іноземної, потрібно добре готувати­ся.

Слід завчасно потурбуватися про те, щоб прибулих у фірму привітно зустріли біля входу, провели в зручну вітальню, запропонували зняти паль­то. В приймальні потрібно надати можливість членам делегації розмісти­тися «як вдома», випити чашечку чаю або кави.

До моменту прибуття гостей вся група, яка бере участь у переговорах з вашої сторони, повинна бути зібрана. Погане враження складають госпо­дарі, які в присутності гостей входять і виходять, нехай навіть з вибачен­нями.

Привітання.З давніх часів представники різних народів, зустрічаю­чись, вітають один одного різними способами (побажання добра, благо­получчя, здоров’я). Кожному народу, кожній соціальній групі властива своя манера при­вітання. Так, монголи та індокитайці виразом ввічливості вважають поти­рання носу, а в Новій Зеландії вітають один одного, притуляючись носа­ми. Серед народів Нігеру виразом поваги є притуляння лобом до підлоги, а от жителі Тібету при привітанні знімають головний убір правою рукою, ліву руку закладають за вухо і при цьому висовують язик. В Японії застосо­вується три види поклонів: найнижчий – сайкейрей, середній – під кутом 30% і легкий – під кутом 15%. На Сході характерною рисою привітання є нахил корпусу з одночасним викидом рук. В країнах, де зберігся монархічний або напівфеодальний режим, існу­ють привітання у вигляді коліносхиляння: повне (на обох колінах) і не­повне (на одному).

В Європі, як правило, вітають один одного трохи піднявши лівою ру­кою капелюха і зробивши легкий уклін головою. Порушенням етикету є шумні, нестримані привітання.

Під час привітання дотримуються таких правил:

Ø Чоловік перший вітає жінку, молодший за віком або за посадою – стар­шого, член делегації – керівника.

Ø Чоловік повинен розглядати як знак особливої до нього поваги, якщо жінка першою привітала його.

Ø Вітаючи жінку на вулиці, чоловік знімає капелюха і рукавичку з правої руки, для жінок це не обов’язково.

Ø Якщо ж жінка все-таки зняла рукавичку – це знову-таки знак великої поваги.

Ø Привітання шляхом обміну потисками рук чоловікам рекомендується робити завжди, жінкам – за згодою обох сторін.

Ø Коли чоловіка представляють жінці, руку першою пропонує жінка. Той же пріоритет належить більш похилим і старшим за посадою. Якщо зустрічаються подружні пари, то спочатку жінки вітаються одна з одною, потім чоловіки вітають жінок, а вже потім вітають один одного.

Ø Жінка першою вітає чоловіка в тих випадках, коли вона його обжене або, коли проходить повз групу людей, які сидять чи стоять.

Ø Першою також вітається жінка, яка йде в товаристві чоловіків, з жінкою, яка іде без супроводу або з іншою жінкою.

Ø Жінкам в знак привітання ніколи не цілують руку на вулиці: роблять це тільки в приміщенні. У нас прийнято цілувати руку лише заміжнім жінкам. Цілуючи руку жінці, не варто піднімати її надто високо, намагай­теся нахилитися самі.

Ø Вітаючись один з одним, чоловіки можуть залишатися і в рукавичках. Але якщо один зняв, знімає й другий. На вулиці першим вклоняється чо­ловік, який йде, тому, який стоїть.

Ø При обміні рукостисканнями завжди слід пам’ятати, що не варто над­то сильно тиснути руку тому, кого вітаєш, тим паче жінці. Чоловікам слід пам’ятати, що ініціатором рукостискання є жінка або старший за віком.

Ø Потискуючи руку, чоловіки говорять коротке привітання: «Моя поша­на», «Прийміть мої вітання», «Радий зустрітися з вами». Вітаючи чоловіка, за правилами ввічливості, варто запитати: “Як здоров’я вашої дружини?», «Як почувають себе ваші діти?», «Як здоров’я вашої мами?» та ін.

Розміщення учасників зустрічі. План розміщення учасників ділової зустрічі повинен бути завчасно продуманий, спланований і узгоджений секретарями обох сторін.

Гості заходять до кабінету, господар вітає їх (не зустрічає в дверях) зі свого крісла і підходить до місця, де розмістилися його співробітники, вони всі вітають прибулих. Після обміну привітаннями і знайомства гос­подар показує членам іншої делегації місця біля столу переговорів. При цьому може бути кілька варіантів.

Перший. Керівники обох делегацій сідають у центрі стола один проти одного (їм ставляться крісла з високими спинками). По ліву руку від пер­ших осіб сідають перекладачі, по праву – інші члени команди. Секретарі розміщуються в торці столу (рис.7).

Організація та проведення ділових зустрічей - student2.ru

Рис. 7 – Розміщення учасників зустрічі (перший варіант)

Другий.Керівники делегацій сідають з довгої сторони столу також один проти одного. Перекладач сідає в торці столу з однієї сторони, а секретар – з іншої (рис.8).

Організація та проведення ділових зустрічей - student2.ru

Рис. 8 – Розміщення учасників зустрічі (другий варіант)

Місця, відведені іншим учасникам переговорів, можуть позначатися картками, на яких вказані прізвище, ім’я та по батькові учасника, а також найменування фірми, яку він представляє. В цьому випадку проблема роз­міщення зникає.

Гостей з чисто психологічних причин краще розмістити обличчям до дверей. При розміщенні напроти вікон, прибулі будуть більше відволіка­тися від теми розмови: може заважати сонячне світло, негарний пейзаж.

Один бік зали розумно залишати вільною для проходу учасників, для зручності розповсюдження документів.

Третій.Якщо зустріч носить непротокольний характер, перші керів­ники сідають на дивані, а за ними розміщуються перекладачі. Члени деле­гації розміщуються навколо невеликого круглого журнального столу. При більш довірливій зустрічі члени делегацій також сідають поряд (рис.9).

Організація та проведення ділових зустрічей - student2.ru

Рис. 7 – Розміщення учасників зустрічі (третій варіант)

При наявності в кімнаті для переговорів телефону необхідно потурбу­ватися, щоб секретар не з’єднував з цим номером. Вся обстановка проведення ділових переговорів повинна сприяти спокійній бесіді, щоб партнери могли спілкуватися без перешкод і не відволікатися. Інколи на вхідні двері вішають табличку «Не заходити, йдуть переговори».

Офіційна мова. Питання про офіційну мову переговорів не виникає, коли партнери можуть розмовляти однією мовою. Якщо ж сторони пред­ставляють різномовні країни, питання про офіційну мову переговорів по­винне бути вирішене завчасно.

Російська мова найбільше підходить у спілкуванні між партнерами із країн колишнього СРСР і Варшавського договору. В Британській співдружності націй і США говорять англійською мо­вою. Іспанською мовою спілкуються в більшості країн Південної Амери­ки, за винятком Бразилії. Французька мова визнана офіційною в Бельгії, Гаїті, Люксембурзі та Швейцарії. Нею розмовляють в середземноморсь­ких країнах і в деяких африканських державах.

Англійська мова в силу її широкого розповсюдження визнається мо­вою міжнародного бізнесу. Ступінь володіння англійською мовою обох сторін суттєво впливає на темпи і успіх переговорів.

В кожній країні розмовна англійська мова має свої особливості і навіть у спілкуванні високоосвічених людей можуть виникати деякі непорозуміння.

Часто одна із сторін не має достатньо глибоких знань англійської мови, що може прямо вплинути на хід переговорів. Як наслідок, уповільнюється

темп спілкування, з’являється необхідність перепитувати сказане, в той час як партнер намагається пояснити те саме іншими словами, збіль­шується вірогідність неправильного розуміння позицій сторін.

Звідси правило – не ведіть переговори іноземною мовою, якою володі­єте недостатньо, оскільки уся ваша увага буде зосереджена не на суті пере­говорів, а на мові.

У більшості випадків різномовні учасники переговорів використову­ють послуги перекладачів. Необхідно підібрати такого перекладача, який міг би забезпечити правильність і точність сприйняття повідомлення. Знавці іноземної мови, які здатні передати всі нюанси і тонкощі, закла­дені в словах виступаючого, ціняться дуже високо.

Для ефективної організації перекладу можна скористатися порадами члена комітету Гарвардської програми проведення переговорів. Суть їх поля­гає в наступному.

1. Делегація, яка уповноважена вести переговори, повинна мати свого перекладача. Не покладайтеся на послуги перекладача своїх партнерів, якщо жоден з членів вашої команди не володіє офіційною мовою перего­ворів.

2. Перед початком переговорів проведіть коротку бесіду з переклада­чем, пояснивши йому суть і цілі переговорів та ваші вимоги до перекладу.

3. Остерігайтесь перекладачів, які, в силу своїх особистих інтересів або егоїзму, хочуть заволодіти ходом переговорів або спрямувати їх іншим шляхом.

4. Говорити слід невеликими реченнями, чітко виражати свої думки і не забувати про паузи, необхідні для перекладу сказаного.

5. Слід завчасно обдумати свої вислови, зробити їх максимально зро­зумілими, уникати скорочень і виробничого жаргону.

6. Робота перекладача важка та відповідальна, і тому час від часу да­вайте йому можливість відпочити. Перекладач може бути бездоганною лінзою, або стати засміченим фільтром.

Ставтеся до перекладача з повагою, гідною професіонала. Якщо у вас зав’язуються дружні стосунки з перекладачем своїх партнерів, він може надати багато корисної інформації про своїх наймачів. Свої зауваження до якості перекладу, для уникнення непорозумінь, не робіть у ході перего­ворів, а зробіть це після їх закінчення.

Наши рекомендации