Бойовий статут аеромобільних військ св частина ііі

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬК

Загальні положення

1. Аеромобільні війська –високомобільний рід Сухопутних військ Збройних Сил України до складу якого входять аеромобільні та повітрянодесантні військові частини і підрозділи. Вони призначені для дій у тилу противника, дій у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій і виконання завдань, які неможливо ефективно вирішити іншими силами та засобами. Аеромобільні війська діють у якості повітряних десантів, ведуть десантно-штурмові та аеромобільні дії.

2. За функціональним призначенням аеромобільні війська розподіляються на десантно-штурмовий та повітрянодесантний компоненти.

Десантно-штурмовий компонент – аеромобільні підрозділи, військові частини, які призначені для ведення десантно-штурмових і аеромобільних дій.

Повітрянодесантний компонент – повітрянодесантні підрозділи, військові частини, які призначені для виконання, у якості повітряних десантів, тактичних, оперативних та стратегічних завдань, як правило в інтересах всього угруповання військ (сил).

3. Аеромобільні частини та підрозділи перекидаються вертольотами і діють спільно з ними, а повітрянодесантні частини, підрозділи перекидаються, як правило, літаками і діють самостійно.

4. Масоване і одночасне застосування десантно-штурмового і повітрянодесантного компонентів на всю глибину побудови військ противника дозволяє розширити зону ведення воєнних дій від переднього краю до тилової межі.

5. Основними принципами застосування десантно-штурмового і повітрянодесантного компонентів є: масоване, послідовне і раптове застосування їх за єдиним замислом та планом на напрямку головного удару (зосередження основних зусиль) з рішучими цілями і для виконання важливих завдань, які неможливо ефективно виконати ніякими іншими силами та засобами; надійне вогневе ураження засобів ППО і тактичної авіації противника у смугах та на флангах прольоту воєнно-транспортної авіації (авіації Сухопутних військ) і його військ у районах десантування та прилеглих до них районах; здійснення десантування у стислі терміни (одним вильотом); постійна авіаційна (вогнева) підтримка та надійне прикриття десантів від ударів авіації противника; забезпечення тісної взаємодії десантів між собою та військами, що наступають з фронту, передовими, обхідними, рейдовими загонами; всебічне забезпечення десантів та гнучке управління ними під час ведення дій у тилу противника.

6. Десантно-штурмові дії – сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданням, місцем та часом дій аеромобільних підрозділів та приданих або штатних підрозділів авіації Сухопутних військ щодо десантування та виконання бойових завдань у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Десантно-штурмові дії – форма дій аеромобільних військ змістом яких є штурмові дії аеромобільних підрозділів і ударні дії приданих або штатних підрозділів авіації Сухопутних військ у тилу противника.

7. Рейдові дії – форма тактичних дій аеромобільних військ, являє собою сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданням, місцем та часом дій підрозділів у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом з метою послідовного захоплення та знищення (виведення з ладу) раніш визначених або знову виявлених об’єктів противника, дезорганізації його управління військами, зброєю і роботи тилу, порушення комунікацій, а також виходу в нові райони та оволодіння важливими рубежами.

Рейд в тилу противника організується та проводиться, як правило, тільки в тих випадках, коли необхідно знищити (вивести з ладу), або захопити важливі об’єкти противника і неможливо десантувати частини (підрозділи) в район їх розташування (виконання завдань).

8. Аеромобільні дії – сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданням, місцем та часом дій аеромобільних підрозділів та приданих або штатних підрозділів авіації Сухопутних військ щодо перекидання повітрям та виконання бойових завдань, які проводяться за єдиним замислом і планом у ході проведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій.

Аеромобільні дії – форма дій аеромобільних військ у ході проведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій змістом яких є дії аеромобільних підрозділів і дії приданих або штатних підрозділів авіації Сухопутних військ.

9. Десант– війська, спеціально підготовлені та висаджені (викинуті) з вертольотів (літаків) або морських суден, а також призначені для висадки (викидання) на територію противника для виконання бойових завдань.

10. Десанти по способам і засобам перекидання розрізняють як повітряний, морський (річний, озерний) і танковий.

Повітряний десант – десантується в тил противника авіацією парашутним, посадочним або комбінованим способом.

Морський десант – перевозиться на десантних кораблях і транспортних судах і висаджується на морське узбережжя противника (узбережжя річки, озера).

Танковий десант - це підрозділи особовий склад яких перевозиться на танках, САУ і виконує бойові завдання сумісно з ними.

11.У залежності від складу, характеру завдань і глибини десантування, десанти можуть бути: оперативно-стратегічними (не менше трьох військових частин, 250 км і більше); оперативними (до двох військових частин, до 150 км); оперативно-тактичними (до однієї військової частини, до 70 км); тактичними (до батальйону, до 30 км); спеціального призначення (для виконання спеціальних завдань) і демонстраційними (для введення противника в оману).

12.Глибина десантування повітряних десантів визначається замислом, умовами обстановки, бойовим складом і завданнями десантів, завданнями наступаючих військ, а також можливістю безперервної підтримки, прикриття і забезпечення десантів у ході ведення ними бойових дій у тилу противника.

13.Тривалість самостійних дій повітряних десантів в тилу противника визначається часом, який необхідний для десантування, виконанням десантом (десантно-штурмовим загоном, групою) бойових завдань та виходом до своїх військ і може складати: оперативно-тактичних повітряних десантів - до 3-х діб; тактичних повітряних десантів - до 1 доби.

14.Для виконання завдань по знищенню особливо важливих об’єктів у тилу противника можливо планувати висадку повітряних десантів на глибину та у складі, що залежить виключно від поставленого завдання та умов обстановки.

15. З’єднання, військові частини і підрозділи аеромобільних військ у тилу противника ведуть загальновійськовий бій, аеромобільні, десантно-штурмові та рейдові дії.

16. Загальновійськовий бій – основна форма тактичних дій підрозділів, є сукупністю узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру з’єднань, військових частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями з’єднань, військових частин і підрозділів різних родів військ, спеціальних військ Сухопутних військ у взаємодії з видами збройних сил, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами.

17.Характерними рисами загальновійськового бою у тилу противника є: рішучість у досягненні мети, висока напруженість, швидкоплинність та динамічність, наземно-повітряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови військ, застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка, широке застосування різноманітних сил і засобів видів збройних сил.

18.Загальновійськовий бій вимагає від всіх, хто приймає в ньому участь безперервного ведення розвідки, умілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту і маскування, високої рухомості, чіткої взаємодії та організованості, напруження всіх моральних та фізичних сил, волі до перемоги, високого рівня дисципліни. Це досягається: високою бойовою вивченістю; свідомим виконанням свого військового обов’язку; стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добиватися повної перемоги над противником із мінімальними втратами; знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх повсякденного бойового життя та потребам, високою вимогливістю до них; вихованні у підлеглих відданості Україні.

Основу загальновійськового бою десанту складають вогонь, удари і маневр.

19. Кожний підрозділ повітряного десанту починає загальновійськовий бій відразу післяприземлення і збору із урахуванням обстановки, що складається в районі десантування. Спочатку бій носить осередковий характер і розвивається по окремих напрямках. В міру розвитку бою дії військових частин і підрозділів поєднуються для вирішення загального завдання, а управління ними централізується.

20.Запорукою успіху загальновійськового бою в складних умовах є високий бойовий вишкіл, який досягається під час напруженої бойової підготовки, що є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час та продовжується під час підготовки до бойових дій та в проміжках між ними. В бойовій підготовці підрозділів повинні як можливо реальніше знаходити відображення висока напруженість, швидкоплинність бойових дій та інші характерні риси загальновійськового бою. Підрозділи та штаби, що взаємодіють під час виконання бойових завдань, повинні здійснювати взаємодію і в період бойової підготовки.

21. Для успішного виконання завдань загальновійськового бою необхідно:

своєчасно і ретельно вести розвідку противника;

здійснювати надійне подавлення засобів ППО, тактичної авіації противника та інших об'єктів противника у смузі прольоту транспортної авіації (ТрА) ПС та авіації Сухопутних військ (СВ) і прилеглих до неї районах;

завдати вогневих ударів по угрупованню військ в районі десантування (в районі ведення ДШД);

вести бойові дії військ ППО щодо прикриття ТрА ПС та авіації СВ і повітряних десантів;

одночасно або послідовно десантувати повітряний десант у найкоротший термін;

активно та ефективно вести бойові дії десанту (десантно-штурмового загону або групи) в тилу противника;

рішуче, активно та ефективно вести бойові дії авіації, ракетних військ щодо підтримки десанту;

перекидувати війська, бойову техніку та матеріальні засоби для посилення десанту.

22.Бій десанту в тилу противника ведеться з застосуванням звичайної зброї, також він може вестися в умовах застосування противником зброї масового ураження. Способи ведення загальновійськового бою у тилу противника (порядок застосування сил і засобів) при виконанні поставлених завдань залежать від умов обстановки і видів зброї, що застосовується.

23.Основними способами ведення загальновійськового бою в тилу противника з застосуванням звичайної зброї є послідовне або одночасне знищення противника в районі десантування взводу (відділення) вогневими ударами й атакою особового складу, знищення (виведення з ладу) визначених об’єктів, оволодіння визначеними районами (об’єктами, рубежами) і їх утримання до підходу своїх підрозділів. При цьому найважливіше значення мають:

безперервне потужне вогневе ураження противника, що діє в перших ешелонах, при одночасній вогневій дії на важливі об’єкти та формування військ і сил у глибині;

дії підрозділів з рішучим зосередженням зусиль на найважливіших напрямках (у районах) і своєчасним їх нарощуванням;

заходи щодо підтримання підрозділів у постійній готовності до виконання бойових завдань.

24. Вогонь – ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї, яке ведеться з метою нанесення ураження об'єктам та угрупованням військ противника. Він розрізнюється:

за тактичними завданнями - на знищення, руйнування, подавлення, виснаження, задимлення (засліплювання), освітлення та інші;

за видами зброї – вогонь із стрілецької зброї, танків, бойових машин (бронетранспортерів), артилерії, мінометів, стрільба (пуски) ракетами у звичайному спорядженні, протитанкових ракетних комплексів, зенітних ракетних, зенітних ракетно-артилерійських, зенітних артилерійських комплексів та інші;

за способами ведення - прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інші;

за напруженістю стрільби - одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інший;

за напрямком стрільби – фронтальний, фланговий, перехресний;

за способами стрільби – з місця, з ходу, з короткої зупинки, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням в глибину, по площі та інші.

25. Удар – складова частина бою, яка полягає в одночасному ураженні угруповання військ та об’єктів противника шляхом потужного впливу на них усіма засобами ураження або військами. Залежно від зброї, яка застосовується, та сил, які беруть участь, удари можуть бути: вогневі і удари військами; відповідно до засобів доставки боєприпасів до цілі - ракетні, артилерійські та авіаційні; за кількістю засобів, що беруть участь, та об’єктів ураження - масовані, групові та поодинокі.

26. Звичайна зброя – всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети, запалювальні боєприпаси та суміші. В бою вогонь артилерії, танків, бойових машин, зенітних засобів та стрілецької зброї у сполученні з ударами авіації, розвідувально-ударними (розвідувально-вогневими) комплексами є основним засобом ураження противника. Звичайна зброя може застосовуватися для ураження живої сили і техніки противника, а також для руйнування та знищення різноманітних об’єктів.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої відносяться розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, що забезпечують викриття об’єктів для ураження, цілевказівки і наведення на них з високою точністю в автоматизованому режимі, а також інші комплекси (системи) озброєння, що застосовують ракети і боєприпаси, які управляються або самонаводяться та мають можливість щодо ураження цілі з першого пуску (пострілу).

Запалювальні боєприпаси та суміші застосовуються для ураження живої сили і вогневих засобів противника, який розташований відкрито або знаходиться в довгострокових вогневих і інших фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, техніка та інші об’єкти.

27. Застосування противником зброї масового ураження може привести до знищення у короткий термін угруповання наших військ, руйнування військових і промислових об’єктів, утворення районів масових руйнувань і зони радіоактивного зараження, а також чинити на особовий склад моральний і психологічний вплив. Зброя масового ураження включає боєприпаси і засоби їх доставки до цілей. Різновидом зброї масового ураження є нейтронна зброя, дія якої характеризується значним збільшенням радіуса ураження особового складу і проникаючою радіацією.

28. Маневр – організоване пересування військ у ході бою з метою зайняття вигідного положення відносно противника і створення необхідного угруповання сил і засобів на новому напрямку, відведення військ із-під ударів противника, а також перенесення або перенацілювання (масування, розподіл) ударів і вогню для найбільш ефективного ураження найважливіших угруповань і об’єктів противника. Тактичний маневр проводиться за рішенням командира з’єднання (частини, підрозділу) в інтересах виконання завдань в бою.

Видами маневру є: охоплення, охоплення повітрям, обхід, відхід і маневр ударамиі вогнем.

Охоплення – маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг.

Охоплення повітрям – маневр який проводитися висадкою (викиданням) повітряних десантів, веденням десантно-штурмових дій в тилу противника. Підрозділи, які здійснюють охоплення повітрям, діють, як правило, у взаємодії з військами, що діють з фронту та при підтримці вогневих засобів командира, який застосовує десант.

Найбільшого успіху можливо досягнути у разі охоплення або обходу обох флангів або виходу (висадки десантів) у тил противника.

Обхід – глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для атаки противника з тилу.

Охоплення здійснюється в щільній тактичній і вогневій взаємодії, обхід - у тактичній взаємодії з військами, які наступають із фронту, та з тактичним повітряним десантом.

Відхід– маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу з-під удару переважаючого противника, зайняття більш вигідного положення для наступних дій, виграшу часу, вивільнення сил для дій на інших напрямках.

Відхід проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.

Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному масуванні (зосередженні) вогню по найважливіших об'єктах противника в короткі терміни або в розподілі (розосередженні) для ураження декількох об'єктів, а також у перенаціленні їх на нові об'єкти.

29.Основними видами загальновійськового бою в тилу противника єнаступтаоборона.У сучасному загальновійськовому бою оборона і наступ тісно пов’язані. Будь-яка оборона містить елементи наступу, а наступ – елементи оборони.

30. Наступ проводиться з метою знищення противника і захоплення призначених об'єктів (рубежів, районів) або завдання ударів назустріч військам, що наступають з фронту.

Наступ на противника, який відходить, називається переслідуванням,а наступ на противника, який наступає – зустрічним боєм. Зустрічний бій найчастіше виникає в ході рейдових дій, коли обидві сторони прагнуть вирішити поставлені завдання наступом. Зустрічний бій проводиться в цілях розгрому наступаючого противника в короткі терміни і створення вигідних умов для подальших дій.

31. Оборона застосовується з метою утримання захоплених об'єктів (рубежів, районів) протягом терміну, визначеного старшим командиром, відбиття наступу переважаючих сил противника, і створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань. До оборони підрозділи можуть переходити вимушено або навмисно, коли наступ неможливий або недоцільний.

В залежності від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

32. Рейд – (рейдові дії) – форма тактичних дій підрозділів, полягає в пересуванні по території противника і веденні бою з метою послідовного захоплення і знищення (виводу з ладу) раніше призначених або знову виявлених об’єктів противника, дезорганізації управління його військами і роботи тилу, порушення комунікацій, а також для виходу у новий район і оволодіння їм.

33. Спосіб ведення загальновійськового бою в залежності від обстановки що склалася, замислу дій та завдань являє собою обраний варіант:

зайняття вихідних районів для десантування (наступу), опорних пунктів (позицій), базових районів;

зміни підрозділів;

створення бойового порядку визначеного командиром;

порядку дій підрозділів щодо розгрому (знищення) противника;

маневру підрозділами;

порядку вогневого ураження противника (або використання зброї і бойової техніки, якщо противник не визначений) та введення його в оману. Спосіб ведення загальновійськового бою залежить від умов обстановки та зброї і техніки, яка залучається до виконання бойового завдання.

34. Зайняття вихідних районів для десантування (наступу), опорних пунктів (позицій), базових районів здійснюється на підставі рішення старшого командира, як правило, з метою застосування підрозділів аеромобільних військ у якості повітряних десантів (ведення десантно-штурмових дій) у разі агресії, ведення аеромобільних дій під час операції угруповання ОСШР (АК ОСШР), а також виконання визначених завдань щодо локалізації (нейтралізації) збройного конфлікту.

35.Під час висування та зайняття вихідних районів для десантування (наступу), опорних пунктів (позицій), базових районів і підготовки до виконання визначених завдань в ході локалізації (нейтралізації) збройного конфлікту аеромобільний (парашутно-десантний) взвод (відділення) повинний бути готовий до відбиття раптових ударів противника з повітря, дій його диверсійно-розвідувальних сил та незаконних збройних формувань.

36. Зміна підрозділів – це організований прийом і передача підрозділами займаних опорних пунктів (позицій), ділянок, смуг у бойовій обстановці. Вона повинна бути ретельно підготовлена, проведена швидко й приховано, із суворим дотриманням установленого режиму поведінки особового складу взводу (відділення).

Особливістю здійснення зміни підрозділів є те, що командири змінюваних підрозділів та тих підрозділів, що змінюють, організують спільну роботу з її підготовки і проведення.

Порядок зміни підрозділів залежать від отриманого завдання, характеру дій противника й своїх військ, умов місцевості, тривалості часу, відведеного на зміну, та інших умов обстановки.

Для організованого проведення зміни військовим частинам, що змінюють, призначаються вихідні райони, а тим що змінюються – райони збору.

Для виходу підрозділів, що змінюють, у встановлені райони, смуги, ділянки, від кожного взводу (відділення), що змінюється, призначаються провідники, які завчасно прибувають у вихідні райони для зміни.

Під час зміни командири змінюваних і тих, що змінюють підрозділів, перебувають на командно-спостережних пунктах командира взводу змінюваних військ і управляють зміною. Прикриття зміни і управління відділеннями під час зміни покладається на командира взводу, що змінюється. При цьому, у випадку нападу противника (переходу у наступ), йому підпорядковуються підрозділи, що прибули для зміни.

Командир взводу, що змінюється, передає командиру взводу, що змінює, схему опорного пункту взводу, схему вогню та доводить особливості обстановки, що склалася перед фронтом (в районі, смузі, на ділянці) на час зміни. Командир відділення, що змінюється, передає командиру відділення, що змінює, картку вогню та доводить особливості обстановки, що склалася перед фронтом (на ділянці) на час зміни.

Моментом закінчення зміни вважається доповідь командира взводу (відділення), що змінює, про зміну своєму безпосередньому начальнику.

37. Основними принципами ведення загальновійськового бою в тилу противника є:

постійна готовність підрозділів до виконання бойового завдання;

відповідність бойових завдань підрозділів їх бойовим можливостям;

швидкий вступ в бій після десантування;

висока активність, рішучість і безперервність ведення бою;

раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (введення противника в оману);

постійна і чітка взаємодія між підрозділами;

уміли дії при десантуванні і веденні бою вночі та в інших умовах обмеженої видимості;

рішуче зосередження зусиль на визначеному напрямку і в потрібний час;

поєднання вогню з рухом, сміливий маневр підрозділами і вогнем;

повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання бойового завдання;

всебічне забезпечення бою;

підтримка та своєчасне відновлення боєздатності підрозділів;

тверде і безперервне управління підрозділами;

надійний захист особового складу, озброєння та техніки.

Постійна готовність підрозділів до виконання бойового завданняв тилу противника досягається:

правильним розумінням командирами підрозділів своїх завдань, передбаченням можливих змін в обстановці і своєчасним проведенням необхідних заходів щодо підготовки до виконання бойових завдань;

укомплектованістю і забезпеченістю підрозділів всім необхідним для виконання бойових завдань;

високою десантно-бойовою вивченістю підрозділів, постійною готовністю зброї, бойової та іншої техніки до застосування, а особового складу до виконання поставлених завдань;

безперервним веденням розвідки;

чіткою організацією і безперервним несенням бойової служби;

швидким і організованим приведенням підрозділів у вищі ступені бойової готовності;

високим морально-психологічним станом, дисципліною і пильністю особового складу;

умілим управлінням.

38. Відповідність бойових завдань підрозділів їх бойовим можливостямполягає в детальній оцінці тактичної обстановки та їх реальних бойових можливостей з метою визначення найбільш раціональних способів виконання поставлених завдань. Для цього необхідно правильно визначати обсяг бойових завдань у відповідності до бойових можливостей підрозділів.

Даний принцип вимагає від командирів визначення і постановки бойових завдань підрозділам відповідно до їх вогневих і маневрених можливостей і виключає покладання на них завдань, які неможливо виконати. Це досягається: вибором найбільш раціонального варіанта побудови бойового порядку; визначенням способів виконання бойових завдань з урахуванням можливих варіантів дій противника: посиленням і підтримкою підрозділів, що виконують головне завдання; виключенням шаблона при визначенні просторово-тимчасових показників бою.

39. Швидкий вступ підрозділів у бій після десантування є одним з найважливіших чинників, що забезпечує раптовість дій і успішне виконання бойового завдання.

Він досягається:

розміщенням особового складу, бойової техніки і вантажів в літаках (вертольотах), який забезпечує найбільш ефективну послідовність викидання (висадки) і щільність приземлення;

умілим орієнтуванням десантників в повітрі під час зниження на парашутах і після приземлення;

твердим знанням бойового завдання, сигналів і порядку збору;

вправними діями після приземлення (висадки), правильним використанням радіотехнічних і інших засобів збору десанту, умінням застосовувати їх для збору і управління, особливо вночі і в умовах обмеженої видимості;

швидким пошуком і приведенням до бою озброєння і бойової техніки на площадці приземлення;

своєчасним встановленням зв'язку з підлеглими підрозділами і старшим командиром;

ініціативними і смілими діями особового складу;

умілим використанням місцевості.

40. Висока активність, рішучість і безперервність ведення боюполягають у постійному прагненні до повного розгрому противника. Рішення розбити противника повинно бути твердим і без коливань доведено до кінця. Командир зобов’язаний уселити цю рішучість своїм підлеглим і постійно готувати їх до успішного виконання бойових завдань.

Активність, рішучість і безперервність ведення бою досягаються:

знанням противника, нав’язуванням йому своєї волі, захопленням і утриманням ініціативи;

сміливістю, розумним ризиком, наполегливістю і завзятістю;

веденням бою вдень і вночі й у будь-яку погоду;

наявністю резервів, умілим маневром силами і засобами і своєчасним нарощуванням зусиль на обраному напрямку;

швидким відновленням боєздатності підрозділів;

умілим переходом від одного виду бою до іншого;

своєчасним поповненням витрачених запасів ракет, боєприпасів, пального і інших матеріальних засобів;

своєчасним технічним обслуговуванням, швидким ремонтом і поверненням у стрій пошкодженого озброєння і техніки.

41. Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (введення противника в оману)дозволяють застигнути противника несподівано, викликати паніку та паралізувати його наступальний порив і волю до опору, дезорганізувати управління військами і створити сприятливі умови для перемоги навіть над переважаючим по силі противником.

Для досягнення раптовості необхідно:

зберігати в таємниці замисел бою і підготовку до нього;

завдавати удару там, де противник його не очікує, чи діяти так, щоб він розкрив удар занадто пізно для організації ефективної протидії;

випереджати противника у діях;

стрімко виконувати поставлені завдання;

застосовувати невідомі противнику засоби і способи ведення бою;

широко використовувати ніч та інші умови обмеженої видимості для ведення бойових дій;

мистецьки здійснювати заходи з маскування і протидії розвідці противника;

суворо виконувати вимоги скритого управління військами, безпеки зв'язку і режиму таємності.

Введення противника в оману організується і здійснюється з метою дезорієнтації противника відносно складу, положення, стану угруповань наших військ (сил) та замислу майбутніх дій.

Заходи введення противника в оману проводяться безперервно, активно, комплексно. Вони повинні відрізнятися різноманітністю та переконливістю.

Десантування і ведення бойових дій уночі сприяють досягненню раптовості. Ніч повинна бути використана для ведення бойових дій з рішучою метою.

42. Постійна і чітка взаємодіяміж відділеннями у взводі і приданими йому засобами полягає в узгодженні їхніх зусиль між собою по завданням, рубежам і часу в інтересах найбільш успішного виконання завдання десанту. Для цього командир взводу (відділення) повинен твердо знати бойове завдання свого підрозділу та способи його виконання, завдання сусідніх та взаємодіючих підрозділів, орієнтири, сигнали впізнання, оповіщення, управління і взаємодії, установлені старшим командиром, і мати зв'язок у взводі та зі старшим командиром. Взаємодія організується і підтримується протягом усього бою, а при порушенні негайно відновлюється.

Головні питання взаємодії визначаються в рішенні командира і доводяться до виконавців при постановці завдань.

Для підтримки безперервної взаємодії командири підрозділів повинні твердо знати бойові завдання своїх, приданих, підтримуючих і сусідніх підрозділів, терміни і способи їх виконання, постійно підтримувати стійкий зв'язок і своєчасно обмінюватися даними про обстановку.

43. Уміли дії при десантуванні і веденні бою вночі та в інших умовах обмеженої видимості дозволяють виконувати бойові завдання з меншими втратами.

Успішне ведення бою вночі досягається:

ретельною підготовкою підрозділів до нічних дій;

чіткою організацією взаємодії;

вживанням додаткових заходів по забезпеченню безпеки;

умілим орієнтуванням на місцевості;

укомплектованістю особового складу приладами нічного бачення;

повним використанням можливостей засобів розвідки, освітлення і приладів нічного бачення, а також своєчасним знищенням і засліпленням подібних засобів противника.

Освітлення цілей в безпосередній близькості від своїх підрозділів проводиться з таким розрахунком, щоб не освітлювати себе і сусідів, а також не засвічувати прилади нічного бачення.

44. Рішуче зосередження основних зусильна визначеному напрямі і в потрібний час дозволяє досягати переваги над противником і успішно протистояти його чисельно переважаючим силам, найбільше ефективно використовувати війська, сили і засоби, ставити противника в невигідні умови.

Зосередження зусиль досягається: умілим розподілом сил і засобів по завданнях і напрямках для захоплення важливих об’єктів та знищення противника на них; зосередженням вогню для знищення (придушення) найбільш важливих цілей; умілим маневром підрозділів під час бою.

Обраний напрямок зосередження зусиль повинний забезпечувати вигідні умови для десантування, можливість ефективного застосування усіх видів зброї, швидкий вихід підрозділів на об’єкт, оволодіння яким дозволяє взводу виконати поставлене завдання.

45. Поєднання вогню з рухом, сміливий маневр підрозділами і вогнем. У досягненні успіху бойових дій важливу роль відіграє маневр. Його ретельна підготовка, уміле і своєчасне здійснення дозволяє захоплювати та утримувати ініціативу, порушувати замисли противника, досягати вогневої переваги на обраному напрямку, зберігати свободу дій, своєчасно і адекватно реагувати на будь-які зміни обстановки і дії противника, а також знизити уразливість підрозділів.

Основними вимогами до підготовки і проведення маневру є:

відповідність його умовам обстановки, що склалася;

призначення достатніх сил і засобів для проведення маневру;

своєчасність і швидкість здійснення маневру;

чітка взаємодія під час проведення і забезпечення маневру;

надійне прикриття підрозділів, що здійснюють маневр, від ударів противника;

постійне підтримання стійкого управління.

46. Повне напруження моральних і фізичних сил,використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання поставленого завдання є найважливішою умовою досягнення успіху в бою. Це досягається:

постійним глибоким знанням морально-психологічного стану підлеглого особового складу, організацією і проведенням активної виховної роботи з його зміцнення;

систематичним вивченням морально-психологічних якостей військ і населення противника, виявленням його сильних і слабких сторін;

активною протидією ідеологічним диверсіям і пропаганді противника;

цілеспрямованим ідеологічним і психологічним впливом на особовий склад і населення противника.

47. Всебічне забезпечення боюполягає в організації і здійсненні заходів, спрямованих на створення підрозділам сприятливих умов для виконання поставлених перед ними завдань. Воно проводиться безупинно як при підготовці до десантування, так і під час бою у тилу противника та виконанні завдань у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій (в подальшому, спеціальних завдань), і є одним з основних обов’язків старшого командира. Всебічне забезпечення бою включає бойове, матеріально-технічне, медичне та морально-психологічне забезпечення. Воно організується на основі рішення командира взводу на бій (дії), його вказівки та розпорядження старшого командира (начальника) з цих питань у всіх видах бою, при підготовці до десантування та в ході виконання спеціальних завдань. Найбільш складні заходи, що вимагають спеціальної підготовки особового складу і застосування спеціальної техніки – забезпечуються відповідними підрозділами (спеціалістами) спеціальних військ і тилу.

Командир взводу (відділення) повинен вчасно вживати заходів щодо поповнення боєприпасів, заправлення пальним, проведенню технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпеченню особового складу засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством та іншими матеріальними засобами.

Економна витрата матеріальних засобів є найважливішою вимогою до підрозділів, які діють в тилу противника.

З метою успішного виконання бойового завдання підрозділи повинні використовувати захоплені в бою зброю, боєприпаси, вибухові речовини і засоби підривання, засоби пересування і зв'язку, пальне і продовольство. Про захоплені трофеї командир підрозділу доповідає старшому командиру. Використання захоплених трофеїв дозволяється тільки з дозволу старшого командира.

48. Підтримка та своєчасне відновлення боєздатності підрозділівполягають в проведенні заходів щодо забезпечення високої бойової вивченості підрозділів, своєчасному їх укомплектуванні всім необхідним для бою, а також у здатності виконувати поставлені завдання і швидко відновлювати боєздатність.

Відновлення боєздатності включає:

відновлення порушеного управління;

виявлення ступеню боєздатності підрозділів;

уточнення бойових завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на подальші дії;

вивід підрозділів із зони зараження і району руйнувань, пожеж і затоплень;

поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, бойовою і іншою технікою, ракетами, боєприпасами, пальним і іншими матеріальними засобами;

підтримка високої морально-психологічної стійкості особового складу.

Відновлення боєздатності підрозділів здійснюється, як правило, в попередній організаційній структурі. В окремих випадках можуть створюватися зведені підрозділи.

В першу чергу відновлюється боєздатність тих підрозділів, які зазнали найменших втрат.

49. Тверде і безперервне управління підрозділамидозволяє найбільше ефективно та повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається:

постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішення та наполегливим проведенням його у життя;

особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів та за виконання поставлених завдань;

чіткою організацією і забезпеченням живучості управління, наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.

50. Надійний захист особового складу, озброєння та технікиспрямований на ослаблення впливу засобів ураження (звичайних, ядерних, хімічних, біологічних, запалювальних, високоточних й інших видів зброї), небезпечних факторів техногенного, радіоелектронного, інформаційного, психологічного, екологічного і іншого характеру, з метою збереження боєздатності підрозділів і створення умов для виконання поставлених завдань.

Основними завданнями захисту особового складу, озброєння та техніки в бою є:

виключення ведення вогню по своїм військам;

виключення раптовості нанесення противником масованих ударів і впливу небезпечних факторів;

зниження ефективності ударів противника засобами ураження, ослаблення впливу небезпечних факторів;

виявлення і ліквідація наслідків ударів противника і впливу небезпечних факторів;

зниження і ліквідація наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу противника;

своєчасне відновлення боєздатності підрозділів.