Визначення хронотипу людини

Мета роботи

Навчитися визначати хронотип людини, вивчити загальні відомості щодо біоритмів людини і їх впливу на самопочуття і працездатність.

Хронотип людини і його вплив на життєдіяльність.

Люди поділяються на три основні хронотипи:

• жайворонки (ранкові)
• голуби (денний)
• сови ( вечірній)

Жайворонкивранці мають високий рівень працездатності і добре працюють у першій половині дня. Вони рано прокидаються і рано вкладаються спати.

Сови– в ранкові часи відмічається найнижчий поріг збудливості нервової системи, високої працездатності вони досягають під вечір. Сови пізно прокидаються і засипають далеко опівночі.

У людей хронотипу голуби спостерігаються особливості притаманні як жайворонкам, так і совам. Вони не люблять вставати дуже рано, але вкладаються спати не дуже пізно, люблять нормальний 7-8 годинний сон. Їх працездатність має два піки - о 10-12 і 15 -18 годині.

За результатами досліджень: серед студентів ранковий тип спостерігався у 36%, проміжний у 19%, а вечірній – у 45% від загальної кількості досліджених.

Люди різних хронотипів неоднаково реагують на багато зовнішніх подразнень, у тому числі на дію лікарських засобів і навіть їх доз.

Вважається що кожному хронотипу людини відповідає певний характер.

Сови найчастіше за жайворонків є екстравертами, тобто їх інтереси спрямовані у першу чергу на зовнішній світ. Вони, як правило, не відчувають перешкод у спілкуванні з людьми. Їм притаманні компанійські відносини, широке коло знайомств, оптимістичність, змінюваність настрою і захоплень, слабкий контроль над емоціями і почуттями.

Жайворонки – навпаки, частіше за сов бувають інтровертами, тобто сприймають світ та людей ніби через призму своїх, іноді далеких від дійсності, уявлень про них.

Біологічні ритми – це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Біологічні ритми поділяються на три групи ( за Хальбергом) :

· Ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал (ритми скорочення серцевих м’язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечнику).

· Ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб (зміна сну і бадьорості, активності і покою, добові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тиску, частоти поділу клітин, коливання складу крові).

· Низькочастотні ритми : місячні, сезонні (ендокринні зміни, зимова сплячка, статеві цикли), внутрішньорічні, багаторічні.

Добові біологічні ритми

Добові БР належать до головних БР організму

Фаза підготовки до активної діяльності починається у передранкові години. Фаза відновлення охоплює нічні години. Така структура циклічності біологічних процесів підтримується соціальними і зовнішніми датчиками часу. Встановлено, що кожний орган має свою визначену у часі кульмінаційну точку — період особливо напруженої діяльності. Саме у цей час орган найбільш вразливий до різних несприятливих впливів і краще піддається лікувальним процедурам.

Протягом доби змінюється чутливість організму до болю і холоду, впливу лікарських засобів і токсичних речовин (в тому числі й алкоголю).

5-6 години ранку - найвища працездатність, опірність організму дуже сильна, печінка виводить всі шлаки.

10-12 години - піднесення фізіологічної активності.

12-14 години - реакції людини уповільнюються.

Після 14 години - самопочуття знову починає поліпшуватись.

16 година - новий добовий підйом.

Після 18 години - зростає тиск крові, підвищується дратівливість, нервозність.

Після 19 години - увага досягає максимуму, реакції стають надзвичайно швидкими.

Після 20 години - поліпшується пам’ять, час придатний для заучування тестів.

Після 21 години - температура тіла знижується, організм починає готуватись до сну.

21-23 години – найбільш придатний час для засинання.

24 години – фізіологічний підйом.

2-4 години – загальний тонус людини падає, погіршується пам’ять, координація рухів (активна печінка, відбувається „велике очищення” у організмі).

Місячні біоритми

Фізичнийстан людини змінюється з періодом 23 доби, емо­ційний— 28 діб і інтелектуальний — 33 доби.

Вказані три МБР описуються на часовій осі синусоїдами. Вихід­ною їх точкою є день народження людини. Перша половина пе­ріоду кожного МБР вважається позитивною фазою, друга — не­гативною. Дні переходу із позитивної фази в негативну і навпаки вважаються критичними днями.

У дні, що відповідають позитивній частині синусоїди, людина відчуває підвищення працездатності, покращення фізіологічного стану, приплив сил, більш емоційне сприйняття навколишнього світу. Вона доброзичливо ставиться до інших і оцінює їх більш пози­тивно.

У критичні дні спостерігається підвищена стомлюваність, погір­шення загального стану і настрою. Саме в цей час виникає найбільша загроза виникнення нещасних випадків. Особливо, коли збігаються критичні дні емоційного і фізичного МБР

Таким чином, відомості про місячні МБР можуть бути корисними для планування майбутнього, допоможуть у критичні дні уникнути життєвих негараздів, максимально використати енергію позитивних фаз.

Сезонні біоритми

Сезонні біоритми (СБР) — це близькорічні коливання показників гомеостазу організму, що викликаються сезонними змінами зовніш­нього середовища. У першу чергу зменшенням освітленості, знижен­ням температури і змінами спектра харчування.

Періодичні сезонні коливання характерні для артеріального тиску, складу крові, імунологічної реактивності організму тощо. Дослідження засвідчили, що фізична працездатність людини знижу­ється взимку і зростає навесні і влітку.

Існує сезонна залежність виникнення різних захворювань і ефективності їх лікування. Виявлена також сезонна нерівномірність появи людей на світ.

У країнах з помірним та холодним кліматом зима часто супрово­джується депресивним настроєм. В ісландських сагах про це явище згадується як про «важкий настрій коротких днів». У минулому де­сятилітті сенсацією стало відкриття сезонного афективного розладу (САР). Найбільш розповсюдженою формою САР є зимова депресія. Це цілий комплекс змін душевного стану людини, її поведінки, ак­тивності, апетиту, сну, з почуттям постійної стомленості. Такі люди перебувають у стані нудьги, суму і безвиході. Життя перестає ра­дувати, виникають проблеми з близькими й оточенням. У кожного сьомого, що має САР, відмічається спроба самогубства. Вважається, що зимова депресія викликається нестачею сонячного світла. Вона ефективно лікується протягом тижня за допомогою яскравого білого світла (близько 2 500 лк на рівні очей).

У 1987 р. Т. Уер з колегами описав інший різновид САР — літню депресію. Вона лікується як світлом, так і холодом, наприклад, ку­панням у холодній воді.

Сезонна депресія може також з'явитися і навесні або восени, або мати напіврічний період. Але ці форми САР трапляються рідко у по­рівнянні з зимовою депресією.

Жінок, які страждають на САР, у чотири рази більше, ніж чоло­віків. І тільки у Японії їх кількість однакова. Уперше про себе САР дає знати у підлітковому віці. Середній вік цього захворювання пере­буває у межах двадцяти-тридцяти років. У похилому віці частота захворювання знижується. Це хвороба людей репродуктивного віку. Люди, які страждають на САР, погано виконують роботу, що потре­бує концентрації уваги або швидкої реакції. Вони помітно відріз­няються від інших властивістю сприймати різні кольори і світлові символи.

Внутрішньорічні і багаторічні біоритми

В ендогенному річному циклі людини окрім СБР є внутрішньо-річні індивідуальні біоритми (ВБР). Іншими словами, у кожного свій індивідуальний (ендогенний) рік. Він не залежить від календарного року. У людей з різними ендогенними річними циклами спостеріга­ються біоритмологічні відмінності у коливаннях пульсу, темпера­тури тіла, електричної активності мозку та ін. Енцефалограми вка­зують на наявність індивідуальних «піків» електричної активності мозку з періодом 365 діб. У жінок додатково виявлено ще один «пік», який з'являється кожні 410 діб.

Перший річний ендогенний цикл починається з дати запліднення і завершується через три місяці після народження дитини.

Найбільш вразливий період кожного року життя — це місяць перед датою народження. Зона підвищеного ризику відповідає кри­тичним моментам ембріонального розвитку людини. Імунологічні реакції організму бувають негативними найчастіше на восьмому і дванадцятому місяцях від дати народження. Найбільша кількість ускладнень після щеплення у дітей реєструється у місяці перед датою народження.

Численні дослідження засвідчили, що протягом життя людина має ряд періодів, які характеризуються особливими відтінками ду­ховних і фізичних можливостей особистості, спадом та піднесенням активності. Наприклад, за даними І. Перна, зліт творчої активності спостерігається кожні 6 років. Певні якісні зміни особистості відбу­ваються в дитинстві й юності у 6—7, 12—13 і 18—19 років. Л. Конча встановив «піки росту» для хлопчиків через два роки на третій, а для дівчаток — кожний другий рік.

Анкета із визначення хронотипу людини

№ п.п	Запитання	Відповідь	Оцінки, бали
	Вам доводилося лягти спати на 4 години пізніше, ніж звичайно. Тривалість вашого сну нічого не обмежує. Чи зможете ви прокинутись пізніше, ніж завжди і на скільки?	а) не зможу прокинутись пізніше, ніж завжди
б) прокинуся пізніше на годину
в) прокинуся пізніше на 2 години
г) прокинуся пізніше на 3 години
д) прокинуся пізніше на 4 години
	Протягом тижня ви лягали спати і прокидалися коли хотіли. Скільки часу вам потрібно, що заснути об 11 годині?	а) 10 хвилин або менше
б) 15 хвилин
в) півгодини
г) близько години
д) понад годину
	Якщо протягом довгого часу ви будете лягати об 11 годині вечора, а прокидатися о 7 ранку, яка буде динаміка вашої фізичної активності?	а) з вечірньо-денним піком
б) з денним піком
в) з ранковим і вечірнім піком
г) з ранково-денним піком
д) з ранковим піком
	Уявіть собі, що ви опинилися на безлюдному острові. У вас є годинник. Коли б ви хотіли, щоб на вашому острові світало?	а) о 9 годині ранку або пізніше
б) між 6.30 і 6.50 ранку
в) між 6.30 і 7 ранку
г) між 7 і 7.10 ранку
д) після 7.10 ранку
	Протягом тижня ви лягаєте і прокидаєтесь на свій розсуд. Завтра хотіли б прокинутися о 7 ранку. Розбудити вас нікому. О котрій годині ви прокинетесь?	а) раніше 6.30 ранку
б) між 6.30 і 6.50 ранку
в) між 6.30 і 7 ранку
г) між 7 і 7.10 ранку
д) після 7.10 ранку
	Щоденно протягом 3 годин ви маєте виконувати складне завдання (воно потребує напруги всіх ваших сил і уваги). Які б години ви обрали для роботи?	а) з 8 до 10 ранку
б) з 9 ранку до 12 години
в) з 10 ранку до 13 години
г) з 11 ранку до 14 години
д) з 12 ранку до 15 години
	Якщо ви не спите у звичайний для вас час, то коли ви почуваєте знесилення (млявість, сонливість)?	а) тільки після сну
б) після сну і після обіду
в) після обіду
г) після обіду і перед сном
д) тільки перед сном
	Коли ви вільні спати скільки захочете, о котрій годині ви прокинетесь?	а) о 11 годині ранку або пізніше
б) о 10 годині ранку
в) о 9 годині ранку
г) о 8 годині ранку
д) о 7 годині ранку або раніше

Шкала для оцінки хронотипу

Сума балів, що відповідає вашим відповідям	Оцінка хронотипу
Понад 32	Типова „сова” (вечірній тип)
28-32	Помірна „сова” (вечірньо-денний тип)
21-27	„Голуб” (проміжний денний тип)
16-20	Помірний жайворонок (ранково-денний тип)
Менше 16	Типовий жайворонок (ранковий тип)

Практична робота №4

ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ.

Завдання. Визначити індивідуальні психологічні властивості.

1. Значення нервової системи в життєдіяльності людини.

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.

Психіка — це властивість нервової системи.

Нервова система- це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну.

Центральна нервова системакерує відносинами людини із зовнішнім світом. Вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.

Головний мозок людини- найдосконаліший орган живої природи. Він містить 20 млрд. клітин і 300 млрд. міжклітинних з'єднань. Головний мозок керує діяльністю всього організму людини, це центр нервової системи мислення, волі і почуттів. Середня його вага - 1360 г.

Функція лівої півкулі - оперування вербально-знако­вою інформацією, читання, рахунок.

Функція правої півкулі -це оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів, розпізнавання складних предметів, продукування сновидінь.

Лівопівкульно мислячим (логічний тип) людям характерні оптимістичність та самостійність. Вони легко вступають у контакт з іншими людьми, в роботі більше покладаються на розрахунки, інформації з офіційних джерел довіряють більше, ніж власним враженням. Для цих людей краще працювати там, де є потреба в логічному мисленні: викладачем, конструктором, організатором виробництва, програміс­том, пілотом, водієм тощо.

У людей з ушкодженням лівої півкулі головного мозку порушується мова, страждає або відсутня логіка в судженнях.

Правопівкульно мислячих (художній тип) людей харак­теризує нахил до певного песимізму: вони більше по­кладаються на власні почуття, ніж на логічний аналіз подій, що не завжди приносить користь справі. Ці люди не дуже товариські, але вони можуть продуктивно працювати навіть у несприятливих умовах (шум, розмови, гуркіт тощо). Їх чекає успіх у галузях діяльності, де переважає образне мислення (художник, актор, архі­тектор, лікар, вихователь тощо).

При порушенні цілісності правої півкулі різко збіднюєтьсяемоцій­на сторона життєдіяльності. Якщо порушена лобна частина головного мозку, то страждає рухальний механізм мови, регуляції форм поведін­ки, мислення.

Якщо уражена височна частина головного мозку, то порушується сприйняття слухових, смакових якостей, аналіз і синтез звуків, пам'ять.

Коли у людей однаково виявляються обидва типи мислення, то відкри­вається широкий спектр діяльності: поєднання послідовності у роботі і, водночас, образне, цілісне, швидке сприйняття подій, ретельне обмірку­вання своїх вчинків, особливо в екстремальних ситуаціях.

Зв'язок між відчуттям і поведінкою встановлюється пере­важно в певних ділянках кори головного мозку і, залежно від подразника, відбува­ється адекватна дія організму — рефлекс.

Рефлекси можуть бути двох видів — безумовні і умовні.

Безумовні рефлекси —це стереотипи поведінки, набуті людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадковість.

Умовні рефлекси —це поведінка, яку набувають у результаті на­вчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною. Це дозволяє виконувати ці дії в напівавтоматичному режимі, які називають динамічним стереотипом.

2. Визначення психічних особливостей людини та їх значення для життєдіяльності.

Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні вла­стивості.

Психічні процеси— це короткочасні процеси отримання, перероб­ки інформації та обміну нею (наприклад відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні станивідображають порівняно тривалі душевні пережи­вання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Не­безпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як ре­зультат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих не­безпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нор­мальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень.

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психо­логічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, не­достатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впли­вають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведінки люди­ни.

Людині притаманні такі види поведінки:

- інстинкт;

- навички;

- свідома поведінка.

Інстинктивна поведінка - це дії, вчинки, які успадковуються людиною. На цьому рівні концентрується вся інформа­ція, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані із само­збереженням, продовженням роду тощо.

Поведінка за навичками - це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).

Свідома поведінка - найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характери­зує її духовну активність у конкретних історичних умовах.