Автоматизований (комп’ютерний) переклад

Переклад – вид інформаційної діяльності, потреба в якому щорічно збільшується на 15%, тому актуальним сьогодні є пошук раціональних шляхів вирішення проблеми швидкого та значного за обсягом перекладу. Цю проблему може розв’язати автоматизований (інші назви – комп’ютерний, або машинний) переклад.

Довгий час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть здійснюватися лише людиною. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Так з’явилася перша основа для класифікації перекладу: механізми міжмовних перетворень. На цій основі було започатковано теорію машинного перекладу.

Ідея автоматизованого перекладу виникла ще в 1924 р., а 1933 року радянському інженерові П.Смирнову-Троянському було видано патент на машину для перекладання, яка працювала за принципом зіставлення механічним способом відповідників з різних мов. Машинний переклад у сучасному розумінні цього терміна вперше було зроблено 1954 року в Джорджтаунському університеті. Сьогодні створено багато експериментальних і практичних систем автоматичного перекладу, напр., системи SYSTRAN, LOGOS, ALPS, METAL, GETA, EUROTRA тощо, до яких входить понад 15 версій для різних пар мов.

У процесі перекладання комп’ютер працює на різних мовних рівнях: розпізнає графічні образи, робить морфологічний аналіз і переклад слів і словосполучень, аналізує синтаксис тексту (словосполучення і речення), проводить семантичні (смислові) перетворення, що забезпечує змістову відповідність уведеного й отриманого речення або тексту. Без розуміння «поведінки» слова в тексті, без аналізу контексту (оточення) певного слова та аналізу речення не може бути ніякого перекладу. Перекладання тексту з однієї мови іншою є важким завданням для комп’ютера, оскільки вимагає не заміни слів однієї мови словами іншої, а відтворення думок у повному обсязі, з усіма відтінками. Тому проблема створення систем досконалого машинного перекладу є частиною проблеми створення штучного інтелекту.

Теорія машинного перекладу пройшла бурхливий період розвитку. За свій короткий вік вона зробила в загальну теорію перекладу не менший вклад, ніж існуючі теорії перекладу, здійснюваного людиною. Не можна, звичайно, забувати, що машинний переклад ввібрав у себе всі досягнення «домашинного» перекладу. Вирішальне значення в успіхах теорії машинного перекладу мало те, що його автори змушені були моделювати діяльність перекладача і забезпечити функціонування механізмів перекладу. Саме в машинному перекладі була виявлена необхідність окремо розглядати аналіз вихідного тесту і синтез тексту перекладу. На жаль, на відміну від перекладу, здійснюваного людиною, машинний переклад практичними результатами похвалитися не може. Але, можливо, це тільки наслідок недостатніх технічних можливостей, і отримання високоякісного машинного их можливостей, і отримання високоякісного машинного перекладу – це питання часу.

Сучасні програми комп’ютерного перекладу можна з успіхом використовувати, проте перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, мовних реалій (гордіїв вузол), слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів (пор. рос. і укр. луна), омонімів (английский смог може бути перекладено, напр., як англійський зміг), граматичних форм (человек мог – людина міг).

Сучасний стан мовного оформлення технічної літератури потребує вдосконалення. І основна роль у цьому належить редактору. Його завдання – забезпечити дотримання норм стандартизації викладу, досягти чіткої лінгвістичної структури технічного твору, сприяти покращенню розуміння та засвоєння матеріалу.

Таким чином, для редакторського вдосконалення якості мовного оформлення як конкретного технічного видання, так і технічної книги загалом, потрібно:

–стежити за логічністю, ясністю та точністю змісту;

–зберігаючи науковий стиль викладу та риси авторської манери письма, забезпечити належний рівень емоційного забарвлення тексту шляхом доцільного використання образних елементів, метафоризації мовлення з метою покращення читацького сприйняття;

–уникати використання термінів-дублетів, досягти однозначності й уніфікованості терміносистеми;

–вилучити іншомовні елементи, до яких існують відповідники в українській мові;

– перевіряти точність визначень понять за галузевими термінологічними словниками та державними стандартами.

Крім того, зважаючи на те, що український ринок у найближчому майбутньому продовжуватиме вимагати від перекладачів здатності перекладати як з іноземної мови рідною, так і навпаки, до змісту підготовки перекладачів у мовних вищих навчальних закладах України видається доцільним і перспективним включити навчання двостороннього перекладу.

Перевірте свої знання

1. Переклад у лінгвістиці поділяється на види. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:

1) за формою;

2) за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;

3) за загальною характеристикою суб'єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладного тексту;

4) за змістом;

5) за типом перекладацької сегментації тексту і за використовуваними одиницям перекладу;

6) за ознаками повноти і способу передачі значеннєвого змісту оригіналу;

а) внутрішньомовний, міжмовний, міжсеміотичний;

б) виконуваний перекладачем, авторський, авторизований, машинний, змішаний;

в) усний і письмовий;

г) суспільно-політичний, художній, науково-технічний, військовий, юридичний, побутовий;

д) поморфемний, послівний, пофразовий, абзацно-фразовий, цілотекстовий;

е) повний, неповний, скорочений, фрагментарний, аспектний, анотаційний, реферативний.

2. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:

1) дослівний переклад, у якому можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають;

2) переклад, який точно передає зміст оригіналу, його стиль, при цьому відповідає всім нормам літературної мови;

3) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінкою;

4) стисла характеристика оригіналу, що являє собою перелік основних питань, іноді містить критичну оцінку;

а) реферативний;

б) адекватний;

в) анотаційний;

г) буквальний.

3. Переклад, використовуваний для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами:

1) суспільно-політичний;

2) виробниий;

3) технічний;

4) аспектний

4. Науково-технічну інформацію можна розподілити на такі основні потоки:

1) виступ, нарис, памфлет, фейлетон, дискусія;

2) дисертація, монографія, стаття, лекція, підручник, відгук, анотація;

3) закон, кодекс, доручення, акт, оголошення, розписка, лист тощо;

4) патентна література, науково-технічна періодика, неперіодичні видання.

5. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх. При аналізі та вибору одного із синонімів необхідно розрізняти синоніми:

1) смислові (ідеографічні);

2) стилістичні;

3) фразеологічні;

а) відрізняються своєю сполучуваністю з іншими словами;

б) відрізняються відтінками значення, ступенем інтенсивності вираження поняття;

в) відрізняються емоційною забарвленістю або відношенням до різних стилів.

6. До лексичних прийомів перекладу термінів належать транс кодування, калькування, опис значення. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:

1) транскодування;

2) калькування;

3) опис заначення;

а) передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу;

б) прийом, що застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках;

в) побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу.

7. До лексико-семантичних та лексико-граматичних прийомів перекладу відносяться конкретизація, генералізація, експлікація, компресія, інверсія. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:

1) процес, при якому одиниця більш широкого конкретологічного змісту передається в мові перекладу одиницею конкретрого змісту;

2) лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення;

3) зворотній порядок слів, для привернення уваги до конкретних елементів;

4) має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу;

5) більш компактне викладення думок завдяки випущенню зайвих елементів та позамовного контексту.

а) конкретизація;

б) генералізація;

в) експлікація;

г) компресія;

д) інверсія.

8. Під час перекладу для однорідної тематичної структури властиві певні зв’язки. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:

1) зв’язок (наступна фраза ієрархічно підпорядкована попередній – від загального до конкретного, від загального до деталі тощо);

2) зв’язок (наступна фраза є вершиною ієрархії стосовно попередньої фрази – від конкретного до загального);

3) тематичний зв’язок (фрази, зв’язані одним і тим же предметом розповіді);

а) основний;

б) субтематичний;

в) макротематичний.

Контрольний тест

1. Охарактеризуйте основні форми й види перекладу.

2. Особливості буквального, адекватного, реферативного, анотаційного перекладів.

3. Які типові помилки можливі під час перекладу наукових текстів українською мовою?

4. Явище синонімії у практиці наукового перекладу.

5. Основні вимоги до перекладу термінів.

6. Назвіть особливості редагування наукового тексту. Шляхи виправлення помилок у змісті й будові висловлювань.

7. Переваги й недоліки автоматизованого (комп’ютерного) перекладу.