Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій

В останні роки особливо актуальною стала проблема внутріш-ньолікарняних (нозокоміальних, госпітальних) інфекцій. Рівень захворюваності на внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) у світі до-сяг 6—9% від кількості госпіталізованих хворих.

За визначенням Європейського бюро ВООЗ: "Внутрішньолі-карняна інфекція — це будь-яке клінічно визначене інфекційне захворювання, що уражує пацієнта в результаті його перебування встаціонарі або амбулаторного лікування, а також захворювання співробітників лікарні внаслідок їх роботи в цьому закладі не­залежно від часу проявів симптомів захворювання — під час або після перебування в лікарні".

Найбільш поширені ВЛІ:

1) інфекції сечової системи;

2) гнійно-запальні інфекції;

3) інфекції дихальних шляхів;

4) бактеріемія;

5) інфекції шкірних покривів.

Зараження ВЛІ відбувається за наявності трьох ланок будь-якого епідемічного процесу:

1) джерела інфекції (збудника);

2) шляхів і чинників передачі збудника;

3) схильності людини до інфекції. Інфекція може бути:

1) екзогенною, коли інфекційний агент попадає в організм з навколишнього середовища;

2) ендогенною, коли інфекційний агент первинно присутній в організмі.

Збудниками можуть бути бактерії, віруси, гриби, найпростіші. Механізм передачі ВЛІ: аерозольний, фекально-оральний.

Шляхи передачі ВЛІ: повітряно-крапельний, повітряно-пило­вий, контактний, предметно-побутовий, гемоконтактний, харчовий, водний.

Найпоширеніший шлях передачі — контактний — відбуваєть­ся через руки медичного персоналу, інструменти, перев'язуваль­ний матеріал. Основний шлях профілактики ВЛІ — це вплив на всі ланки епідемічного процесу; безпека медичного персона­лу. Механізми передачі інфекції від хворого медичному персо­налу можуть бути такими: контактний, гемоконтактний, фекаль­но-оральний, аерозольний, трансмісійний (через укуси комарів, комах, кліщів).

Загальні заходи профілактики інфекції:

1) початкові й регулярні дослідження напруженості імуніте­ту, у тому числі з урахуванням щеплень;

2) всі ушкодження шкіри необхідно закривати водонепроник­ною пов'язкою (лейкопластиром);

3) за будь-якої аварійної ситуації (прокол голкою, поріз або потрапляння крові на слизову оболонку чи ушкодження шкіри) необхідно повідомити керівника і зареєструвати випадок у жур­налі реєстрації.

Використання індивідуальних засобів захисту від ВЛІ (суворо обов'язково)

Використання рукавичок

У разі мінімальної ймовірності контакту з кров'ю або рідкими виділеннями, слизовими оболонками або ушкодженою шкірою будь-якого хворого, а також за наявності порізів або інших ушко­джень власної шкіри необхідно використовувати рукавички. їх потрібно змінювати між контактами з різними хворими, у разі за­бруднення секретами й екскретами під час обслуговування хво­рих. Використанні рукавички дезінфікують або утилізують відпо­відним чином.

Маски для обличчя

Необхідні для запобігання зараженню повітряно-крапельним шляхом, а також за ймовірності потрапляння в рот і ніс рідких, пилоподібних субстанцій організму. Маски необхідно змінювати після закінчення строку захисної дії (через 3 год) або в разі їх

зволоження. Не можна опускати маску на шию. Усі маски повин­ні повністю закривати рот і ніс. Маски одноразового використання не слід використовувати повторно.

Захисні окуляри та щитки для обличчя. Необхідні для того, щоб запобігти потраплянню в очі й на обличчя бризок крові, біо­логічних рідин і виділень хворого.

Халати та фартухи. За винятком операційних, де стерильні халати надягають для захисту хворих, основне призначення хала­тів і водонепроникних фартухів — виключити можливість по­трапляння збудників інфекції на одяг і шкіру медичного персо­налу. Фартухи використовують тільки за ймовірності значного за­бруднення одягу або шкіри виділеннями хворого.

Суворо забороняється прати халати вдома!

Заходи профілактики ВЛІ:

1) здійснення ефективного контролю за ВЛІ (інфекційний контроль);

2) ізоляція джерела інфекції;

3) переривання шляхів інфекції;

4) знищення збудників інфекції (дезінфекція і стерилізація);

5) підвищення опору організму (імунітету).

Комплексні епідеміологічні заходи повинні бути спрямовані на всі ланки.