Товарне виробництво: причини виникнення, сутність, ознаки і роль в розвитку суспільства

Товарне виробництво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Товарне виробництво виникло в період розкладу первіснообщинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабовласницькому суспільстві і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Товарне виробництво, яке виникло на базі натуральної форми виробництва, існує вже близько 7000 років.

Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва:

- наявність суспільного поділу праці;

- економічне відокремлення виробників.

Суспільний поділ праці виступає у трьох основних формах: загальній, частковій та одиничній. Загальна форма — поділ суспільного виробництва на окремі сфери, роди: промисловість, сільське господарство, сфери матеріального і нематеріального виробництва. Часткова форма — розподілення сфер і родів на окремі галузі, види виробництва. Так, у промисловості виділяють важку, легку, харчову та ін. Одинична форма — поділ праці всередині окремого підприємства на професії, види зайнятості (токар, слюсар тощо).

Безпосередньо матеріальною формою виникнення та розвитку товарного виробництва є загальний та частковий поділи праці.

Суспільний поділ праці передбачає спеціалізацію, тобто закріплення окремих осіб і цілих трудових колективів за певними виробництвами або окремими видами діяльності. А. Сміт називав спеціалізацію "ключем до багатства нації". Така висока оцінка зумовлена процесом створення спеціалізацією важливих передумов для зростання продуктивності праці, зокрема шляхом підвищення ефективності використання одних і тих самих засобів праці при їх постійному використанні, підвищення професійного рівня працівників та нагромадження їх виробничого досвіду, створення умов для впровадження механізації виробничих процесів та ін.

Іншими формами техніко-економічних відносин є кооперація (зворотна сторона спеціалізації), обмін діяльністю між людьми, концентрація виробництва.

Економічна відособленість товаровиробників. З'ясуємо роль у виникненні товарного виробництва відносин економічної власності. Якщо згадати, що, з одного боку, товарне виробництво виникає з моменту розпаду первіснообщинного ладу, а з іншого — його поява тісно пов'язана з відносинами власності, то неважко дійти висновку, що причиною його виникнення є існування приватної власності на засоби виробництва.

Але два великих суспільних поділи праці відбулися за первіснообщинного ладу, а товарного обміну і товарного виробництва там не існувало. Це означає, що одного суспільного поділу праці недостатньо для переходу натурального господарства в товарне. Крім того, приватна власність існує у формі приватної трудової та приватної нетрудової (рабовласницької, феодальної та ін.). Причиною товарного виробництва з боку відносин власності є за сучасних умов наявність й інших форм власності. Тому для того, щоб не перелічувати при з'ясуванні причин виникнення товарного виробництва усі форми власності, у науковий обіг ввели узагальнююче поняття — "економічна відособленість товаровиробників ". Саме ця умова перетворює будь-який обмін на товарний, а натуральну форму виробництва на товарну. Обмін між різними власниками не може бути нетоварним.

Товарне виробництво буває двох видів:

Просте - існує поряд з натуральним.

Розширене - означає кінець натурального. Товаром стає навіть праця.

Перехід простого товарного виробництва у капіталістичне пов'язаний з перетворенням на товар робочої сили найманих працівників.

Просте товарне виробництво перетворилося на капіталістичне ще на початку XVI ст., але воно існує і нині. Практика свідчить, що навіть у розвинутих країнах світу частково наявна проста форма товарного виробництва (фермери, які не наймають чужої праці, дрібні виробники у сфері послуг тощо). В країнах Африки і Латинської Америки майже 90% товаровиробників є дрібними. Існує ця форма виробництва і в Україні.

І інших двох видів:

Зі стабільним набором товарів

З безперервно оновлюваним (більш сучасне)

Пізніше до товарного виробництва додається також нетоварний сектор - наука, освіта, суспільна безпека.

Також є дві стадії обміну: бартерний та грошовий.

Товарне виробництво — така система організаційно-економічних відносин, за якої корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку. Система товарного виробництва має три найважливіші специфічні ознаки:

- відкрите господарство;

- розподіл праці;

- непрямі зв'язки.

Ці ознаки визначають відповіді на основні проблеми будь-якої економічної системи: що створювати, як застосовувати для цього фактори виробництва і для кого призначаються вироблені продукти.

Основні загальні ознаки товарного виробництва:

- суспільний поділ праці;

- економічна відособленість виробників;

- еквівалентність відносин;

- ринковий зв'язок між виробниками і споживачами;

- визнання суспільного характеру праці через ринок;

- здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;

- виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;

- конкуренція.

Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу — бартерне господарство, вищу — грошове господарство.

В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар — гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній — на гроші. В господарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке (тобто розвинуте, розширене).

Просте товарне виробництво ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.

Просте й підприємницьке товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власності на засоби виробництва, ринкової форми зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо.

Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці — це одна особа, тоді як при підприємницькому виробництві виробник відокремлений від засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарного виробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб виробника та членів його сім'ї. Підприємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господарства. Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а підприємницьке — на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо.

Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються. В розвинутих країнах воно має залишковий характер і виступає у вигляді дрібного товарного господарства ремісників, фермерів, роздрібних торговців та ін. Останнє набуває все більше підприємницької спрямованості як дрібний бізнес, породжений вже існуючою економічною системою.

Розрізняють ще два типи товарного виробництва: перший — із стабільною, другий — з безперервно оновлюваною номенклатурою товарів. Історія першого охоплює період від глибокої давнини до другої половини XX ст. Історія другого типу розпочалась у другій половині XX ст. Так, машинобудівна промисловість Великобританії протягом усього XIX ст. використовувала в основному лише два матеріали — чавун і сталь, а текстильна виробляла лише чотири види тканин — бавовняні, вовняні, лляні, шовкові. У другій половині XX ст. спостерігається безперервне поновлення номенклатури товарів. Наприклад, в електронній промисловості Японії це відбувається кожні 5-6 років. Є підстави вважати, що на рубежі XX—XXI ст. процес безперервного поновлення номенклатури товарів буде домінуючим в економіці.

Товарному виробництву властиві особливі сили розвитку, які виявилися в зародковій формі вже на початкових етапах виникнення елементів товарної системи, що протягом тисячоліть перетворилася на загальну форму виробництва. До них належать сили руху та постійного розвитку і вдосконалення виробництва, сили саморозвитку, саморегулювання. Якщо економіка тієї чи іншої країни пов'язана з товарним виробництвом, то держава (центр) не може зупинити розвиток виробництва, продуктивних сил, а може стати лише гальмом чи, навпаки, сприяти цьому розвиткові.

Вклинившись до економічної системи, якій не властивий такий тип виробництва, товарне виробництво поступово розламує цю систему. Спроби зупинити його руйнівну силу супроводжуються соціальними катаклізмами і, врешті-решт, є безрезультатними.

Для визначення механізму функціонування рушійних сил, що втілені в товарному виробництві, необхідно враховувати закон діалектики про суперечності як джерело і рушійну силу розвитку, який є ядром діалектики. В товарному виробництві такою суперечністю є суперечність, втілена в товарі, що становить основу суспільного багатства в елементарній формі. Це суперечність між конкретною та абстрактною працею. Двоїста, суперечлива природа праці, яка створює товар, є основою всіх інших, похідних суперечностей товару і виявляється передусім у суперечності між споживною вартістю та вартістю, а також між індивідуальним і суспільне необхідним часом, витраченим на виробництво товару. Суперечності, втілені в товарі, — це єдність протилежностей, тобто їх взаємодія. Постійне розв'язання і відтворення суперечностей товару є внутрішнім змістом розвитку виробництва. науково-технічного прогресу.