Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
Практичне знайомство з різного типу словниками, вироблення навичок користування ними – одне з важливих завдань курсу сучасної української літературної мови за професійним спрямуванням. Необхідно, як підкреслює М. Рильський, навчитися «читати» словники, виробити потребу постійно звертатися до них. Треба усвідомити, що словник не обмежується реєстрацією слів, а пояснює їх або розповідає про те, які предмети, явища, стоять за цими словами, дає відомості про різні відтінки значення, є довідником при з'ясуванні правописних моментів, відповідних граматичних форм, вимови слів, їх походження, функціонування.
Систематична робота студента з різного типу словниками сприяє збагаченню лексичного та фразеологічного запасу, удосконаленню мовної майстерності, підвищенню мовної культури, збільшує можливість засвоєння нових понять.
Лексикографія (від грецьких слів лексикос – той, що відноситься до слова і графо – пишу) – це розділ мовознавства, який займається теорією та практикою укладання словників.
Навчаючись у вищому навчальному закладі, студентові слід звернути особливу увагу на словники. Він повинен знати:
– якого типу бувають словники;
– які є словники з тієї галузі знань, яку він збирається опанувати;
– як користуватися словниками, щоб видобути максимальну кількість знань із них, адже за змістом інформації зі словником не може зрівнятися жодний інший тип книг.
Від інших книг словник відрізняється і специфічною будовою. Тому знайомство зі словником треба починати з передмови. Там можна знайти опис будови словника, методику користування словником, зразки словникових статей, список скорочень та джерел, алфавіт. Основний зміст словника складають статті, розміщені за алфавітом першої літери та всіх наступних. Словникова стаття в різних типах словників має дещо відмінну будову, але спільним у ній є наявність за алфавітом першого (основного) слова, його називають реєстровим. Коли говорять про кількість слів у словнику, то мають на увазі саме реєстрові слова.
Типи словників
Залежно від змісту матеріалу та способу його опрацювання розрізняють два типи словників: енциклопедичні словники й філологічні (загальномовні).
Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. З українських загально-енциклопедичних словників варто назвати такі: «Український радянський енциклопедичний словник» у 3-х томах (1966-1968 рр.); «Українська радянська енциклопедія» в 12-ти томах (1977-1985 рр.); «Енциклопедія українознавства» за ред. Володимира Кубійовича в 10-ти томах (1952-1985 рр.); «Енциклопедія українознавства» перевидана Науковим товариством імені Т.Шевченка у Львові (1993-1994 рр.). Вона є невичерпним джерелом наукової інформації про матеріальне, культурне й політичне життя українського народу з незапам'ятних часів до 60-х років XX століття, об'єктивно висвітлює різноманітні аспекти українського духовного життя, характеризує історичні постаті.
Приклади словникових статей в «Українській енциклопедії»:
Абетка, усі літери, уживані в письмі даної мови, розташовані в певному традиційному порядку. Сучасна українська абетка має 33 літери. Вона постала внаслідок довгої еволюції абетки, названої кирилицею, реформованої в XVIII столітті в гражданку, що потім зазнавала другорядних змін залежно від різних систем письма – див. драгоманівка, максимовичівка, желехівка, кулішівка, панькевичівка, ярижка (т.1, С.11).
Драгоманівка, зреформована М.Драгомановим українська абетка. В основу реформи Драгоманов поклав засаду відповідності однієї літери одній фонемі. Тому він відкинув щ, ь, а літери є, ї, ю, я, заступив після голосного сполученням з ь (іармарок, царьа). М.Драгоманов уживав у своїх листах і виданнях від 1876 року до смерті, але вона не прищепилася (т.2, с.589).
Слово «енциклопедія» у перекладі з грецької мови означає «безперервне, систематичне навчання». Енциклопедіями називають і ґрунтовні довідкові видання з окремих галузей знань, систематизовані за алфавітом чи в тематичному порядку – енциклопедія медична, енциклопедія технічна тощо.
У філологічних словниках об'єктом описування є саме слово. Їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними.
У філологічних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків. Тому їх поділяють на етимологічні, орфоепічні, орфографічні, тлумачні, перекладні, історичні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін. Залежно від того, у якому аспекті розглядається слово чи його ознаки, філологічні словники бувають різного виду.
Етимологічнийсловник висвітлює етимологію (походження) слова, виникнення первісного значення та зміни його. Зразком може бути «Етимологічний словник української мови» у 7-ми томах (1982-1989).
Орфоепічний словник допоможе оволодіти нормами української літературної вимови. У ньому слова або важкі для вимови частини слів подаються у фонетичному записі. Реєстр словника містить переважно ті слова, написання яких не відповідає літературній нормі. Слово чи його частини наводяться в такому вигляді, який відбиває фонетичні зміни звуків: чергування, уподібнення, пом'якшення, спрощення, подвоєння, випадання, зміни наголосу. У словниковій статті спочатку подається написання слова в початковій формі, потім – його вимова.
Для учнів рекомендується «Орфоепічний словник» (1986), укладений М.І.Погрібним.
Зразки словникових статей у ньому:
безжýрний [беиж:урний ],-на, -не, -ні / / (с.20). боротьба' [6ород'6а]),-би, -бі, -бою (с.21). єдність[йед'н'іс'т' ],-ності, / / (с.45).
Для студентів можна порадити словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» (1973). Зразки словникових статей у ньому: гілля [г'іл':а] -лі (с.132). вербичка [веирбичка], -чки,-чці, [ц':] (с.67). сміятися [с'м'ійатиес':а], сміюся, смієшся [с'м'ійе'с':а], сміється [с'м'ійе'ц':а], сміємося, смієтеся, сміються [с'м'ійу'ц':а]; нак.сп.смійся (с.612).
Орфографічний словник стане в пригоді тим, хто недостатньо засвоїв правила написання слів і граматичних форм. Найповнішим є «Орфографічний словник української мови» (1994). У ньому нараховується 120000 реєстрових слів сучасної української літературної мови, які містять орфограми, узаконені четвертим виданням «Українського правопису» (1993). Окремі з них можуть бути важкими для написання з пам'яті або на слух. Зразки словникових статей у цьому словнику:
во'дорість,-рості,-рістю, мн.-рості,-ростей (с.121).
десь-колись, присл. (с. 176).
дорожньо-патрульний (с.95).
маркетинг,-у
маркетинговий (с.362).
осадити,-аджу,-адиш (с.47).
У період підготовки до екзаменів бажано використовувати «Словник труднощів української мови» (1989) за ред. С.Я.Єрмоленко. З його допомогою можна продуктивніше використати час для засвоєння основних орфограм української мови і в такий засіб забезпечити собі на іспиті грамотність письма. Основним критерієм добору реєстрових слів у цьому словнику є можливі труднощі в написанні, вимові, наголошенні, словозміні та сполучуваності. Зразки словникових статей у ньому: Ана'лог,-а, (не аналόг) (с.19). Багатир – богатир. Розрізняються значенням.
Багатир,-я, ор. -ем, мн. -і,-ів, дав.-ям. Заможний чоловік. Жорстока боротьба за землю між багатирями й селянською біднотою.
Богатир,-я,ор.-ем, мн.-і,-ів, дав.-ям. Людина надзвичайної сили й відваги... Казковий богатир. Народ-богатир (с.27).
Тлумачнісловники розкривають (тлумачать) значення слів з точки зору вживання їх у сучасній мові.
Тлумачні словники мають свою структуру тлумачних статей. За реєстровим словом, яке ставиться в початковій формі, наводяться всі його значення, розмежовуються прямі та переносні, указуються фразеологізми з цим словом. При значеннях подаються граматичні й стилістичні ремарки та ілюстративний матеріал, дібраний з авторитетних джерел.
Найбільшим тлумачним словником в українській лексикографії є «Словник української мови» в 11-ти томах (1970-1980).
Реєстр словника складають 135000 слів і майже кожне має і похідні значення. Створив його колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел у широких хронологічних рамках – з кінця XVIII і до кінця XX століття. Словник подає загальновживану лексику і фразеологію не тільки активного, а й пасивного фонду (діалектизми, архаїзми, розмовну лексику та ін.).
Зразки словникових статей у ньому:
Апостол, а,ч. 1. Згідно з євангельськими переказами – кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення. Чомусь пригадалося євангельське оповідання, як апостол Петро зрікся Христа (Тулуб, Людолови, 1, 1957, с.40). 2. чого, перен., книжн. Гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї та ін. І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Шевч., 11, 1953, с.362); Островський – великий апостол життєвої правди, простоти (Про мист. театру, 1954, с.164). 3. Церковна книга, що містить «Діяння апостолів» і їх «Послання». Джериха розказувала десятий раз, як її син тієї неділі перший раз читав апостола в церкві (Н.-Лев., 11, 1956, 170) (т.1, с.55).