Розділ ii заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції

Стаття 6. Обмеження щодо використання службового становища

1. Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4
цього Закону, забороняється використовувати свої службові
повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання
неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям
обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому
числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у
здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій,
субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому
числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної
влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним
особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням
нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням
(погодженням) висновків.

Стаття 7. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими
видами діяльності

1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4
цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю
(крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної
практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо
інше не передбачено Конституцією ( 254к/96-ВР ) або законами
України;

2) входити до складу органу управління чи наглядової ради
підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку
(крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями
(частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді,
та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді
товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського
товариства), якщо інше не передбачено Конституцією ( 254к/96-ВР )
або законами України.

2. У разі якщо Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України
для окремих посад встановлено спеціальні обмеження щодо
сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, то їх
додержання забезпечується за спеціальними процедурами.

3. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не
поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої
повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої
ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на
постійній основі), народних засідателів і присяжних.

Стаття 8. Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)

1. Особам, зазначеним у пункті 1 та підпунктах "а", "б"
пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється
безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви)
від юридичних або фізичних осіб:

1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника,
що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за
її сприяння іншими посадовими особами та органами;

2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву),
перебуває в підпорядкуванні такої особи.

2. Особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б"
пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, можуть приймати
дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про
гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною
першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не
перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої
на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна
вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела
протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої
на 1 січня поточного року.

Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків
(пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:

1) даруються (здійснюються) близькими особами;

2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги,
загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

3. Дарунки, одержані особами, зазначеними у пункті 1 та
підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону,
як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній
громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, є
відповідно державною або комунальною власністю і передаються
органу, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 9. Обмеження щодо роботи близьких осіб

1. Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та
підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не
можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або
бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням
повноважень близьким їм особам.

Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та
підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону,
зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони
претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Положення абзаців першого та другого цієї частини не
поширюються на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один
одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді;

3) осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських
населених пунктах;

4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури,
охорони здоров'я, фізичної культури та спорту;

5) інших осіб, визначених законом.

2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини
першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають
заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто,
відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту
виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку
на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у
підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

3. Особам, зазначеним у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та
підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (крім
народних засідателів і присяжних), забороняється брати участь у
роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо
призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб
впливати на прийняття такого рішення.

Стаття 10. Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або
припинили діяльність, пов'язану з виконанням
функцій держави, місцевого самоврядування

1. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або
місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої
статті 4 цього Закону, які звільнилися з посади або іншим чином
припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або
місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення
забороняється:

1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти
правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами,
установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо
особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до
дня припинення виконання функцій держави або місцевого
самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або
підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих
підприємств, установ чи організацій;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх
інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням
службових повноважень, крім випадків, установлених законом;

3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому
числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є
орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Стаття 11. Спеціальна перевірка щодо осіб,які претендують на
зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій
держави або місцевого самоврядування { Стаття 11 набирає чинності з 1 січня 2012 року - див. п.1
розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону }

1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад,
зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім
кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні
депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних,
міських голів), проводиться спеціальна перевірка, у тому числі
щодо відомостей, поданих особисто.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на
керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу
місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує
особа, крім випадків, установлених законом.

До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально
уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, а в разі
потреби - інші центральні органи виконавчої влади.

2. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка
претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 частини першої
статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України,
кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на
посади сільських, селищних, міських голів), зокрема щодо:

1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому
числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її
зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше
адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації про
майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру
( 3206а-17 );

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня,
вченого звання, підвищення кваліфікації.

3. Спеціальна перевірка проводиться у п'ятнадцятиденний строк
за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади.

У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення
її на посаду не розглядається.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки
факту подання претендентом на посаду неправдивих відомостей про
себе посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення
(обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні
(обранні) на посаду, а також протягом трьох робочих днів
повідомляє про виявлений факт правоохоронні органи для реагування
в установленому законом порядку, крім випадків, визначених
законом.

Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду з
підстави, зазначеної в абзаці третьому цієї частини, може бути
оскаржено до суду.

Порядок організації проведення спеціальної перевірки
затверджується Президентом України.

4. Для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує
на зайняття посади, подає до відповідного органу:

1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;

2) автобіографію;

3) копію документа, який посвідчує особу;

4) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання
фінансового характеру за минулий рік за формою ( 3206а-17 ), що
додається до цього Закону;

5) копії документів про освіту, вчені звання та наукові
ступені;

6) медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою
Міністерством охорони здоров'я України;

7) копію військового квитка (для військовослужбовців або
військовозобов'язаних);

8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його
наявності).

5. Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на
зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на
посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає
до відповідних органів державної влади, до компетенції яких
належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених
у частині другій цієї статті, запит про перевірку відомостей щодо
особи, яка претендує на зайняття відповідної посади.

Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує
особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов'язки
керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу
функціональних обов'язків.

До запиту додаються копії документів, зазначених у частині
четвертій цієї статті.

6. Інформація про результати спеціальної перевірки, підписана
керівником органу, що здійснював перевірку, а в разі його
відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником
керівника органу відповідно до розподілу функціональних
обов'язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит,
у семиденний строк з дати надходження запиту.

Орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі
одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної
перевірки.

Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право
на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та
в разі незгоди з результатами перевірки можуть подавати зазначеним
органам свої зауваження у письмовій формі.

7. Інформація про результати спеціальної перевірки та
документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не
містять відомостей, що становлять державну таємницю. Такі
документи зберігаються в порядку, встановленому відповідно до
закону.

Стаття 12. Фінансовий контроль { Стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року - див. п.1
розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону }

1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2
частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані щорічно до
1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно,
доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий
рік за формою ( 3206а-17 ), що додається до цього Закону.

Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем
роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і
зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через
перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для
догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування
за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний
рік до 31 грудня. Особи, які не подали декларацію про майно,
доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий
рік із зазначених причин і звільняються з цього місця роботи,
зобов'язані подати таку декларацію до розірвання трудового
договору.

2. Відомості, зазначені у декларації про майно, доходи,
витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік
Президента України, Голови Верховної Ради України, народних
депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету
Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України,
Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих
спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та
його заступників, Голови Національного банку України, Голови
Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів
Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної
комісії суддів України, керівників інших органів державної влади
та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади
(комісій, рад), керівників органів місцевого самоврядування та їх
заступників, підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх
подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях
відповідних органів державної влади та органів місцевого
самоврядування.

3. У разі відкриття особою, зазначеною в пункті 1 та
підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону,
валютного рахунка в установі банку-нерезидента вона зобов'язана в
десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної
податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера
рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.

4. Порядок зберігання документів і використання відомостей,
зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання
фінансового характеру, та відомостей, передбачених частиною
третьою цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України
відповідно до вимог, встановлених законом.

5. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в
пункті 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього
Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в
установленому законом порядку декларацію про майно, доходи,
витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за
формою ( 3206а-17 ), що додається до цього Закону.

Стаття 13. Кодекси поведінки

1. Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пункті 1
частини першої статті 4 цього Закону, якими вони зобов'язані
керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави
та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог
установлюються законом.

2. Законами та іншими нормативно-правовими актами, що
визначають організацію і порядок діяльності органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, надання окремих видів
державних послуг або порядок діяльності категорій осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, місцевого
самоврядування, можуть установлюватися спеціальні вимоги щодо
поведінки таких осіб.

3. Держава сприяє закріпленню норм професійної етики та інших
вимог щодо здійснення окремих видів діяльності в кодексах
поведінки підприємців, представників відповідних професій.

Стаття 14. Урегулювання конфлікту інтересів

1. Особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б"
пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані:

1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості
виникнення конфлікту інтересів;

2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про
наявність конфлікту інтересів.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають
повноваження органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та
провадження інших видів діяльності, пов'язаних із виконанням
функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати
порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.

Стаття 15. Антикорупційна експертиза проектів
нормативно-правових актів

1. З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів
норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень,
розроблення рекомендацій стосовно їх усунення Міністерство юстиції
України проводить антикорупційну експертизу проектів
нормативно-правових актів.

Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи
проектів нормативно-правових актів та порядок оприлюднення її
результатів визначаються Міністерством юстиції України.

Результати антикорупційної експертизи підлягають
обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання
(прийняття) відповідного нормативно-правового акта.

2. Обов'язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти
законів України, актів Президента України, інших
нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів
України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої
влади.

3. За ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян,
юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна
експертиза проектів нормативно-правових актів.

Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів
нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів
здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об'єднань
громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених
законодавством.

Стаття 16. Вимоги щодо прозорості інформації

1. Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4
цього Закону, забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації,
надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено
законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі
інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

2. Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом
інформація про:

1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається
фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами,
зазначеними в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону;

2) розміри, види оплати праці осіб, зазначених у пункті 1
частини першої статті 4 цього Закону, а також одержані цими
особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній
реєстрації, дарунки (пожертви).

Стаття 17. Заборона на одержання послуг і майна органами
державної влади та органами місцевого
самоврядування

1. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування
забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно
послуги та майно, крім випадків, передбачених законами або чинними
міжнародними договорами України.