Бставини справи, якими спростовується рішення суду.

від 29.05.2014 року по справі № 826/2103/14

29.05.2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/2103/14 позов Каплана Б.І. до Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва було задоволено.

З даною постановою не погоджуємося вважаємо її не законною та необґрунтованою, такою що не відповідає дійсним обставинам справи, винесеною з порушенням норм матеріального права.

бставини справи, якими спростовується рішення суду.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слід звернути увагу на те, що згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом;.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано ряд норм чинного законодавства, також не в повній мірі з'ясовані судом обставини справи, а також порушені матеріальні та процесуальні норми, що і призвело до винесення рішення, яке суперечить нормам чинного законодавства.

На обґрунтування своєї скарги зазначаємо наступне.

В зв’язку з порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до Позивача були винесені рішення № 61, № 62 від 10.02.2014 року, № 80, 81 від 13.02.2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовується в системі персоніфікованого обліку до органів Пенсійного фонду.

Рішення від 10.02.2014 р. № 61,62, № 80,81 від 13.02.2014 р. є законними та обґрунтованими, в зв’язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.03р. (надалі - Закон № 1058) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004р.

Ст. 5 Закону № 1058 регулються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону № 1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною девятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійним фондом було обґрунтовано та на законних підставах прийняте рішення № 61,62 від 10.02.2014 р. та № 80,81 від 13.02.2014 р. про застосування фінансових санкцій та будь-яких порушень під час прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не допущено.

Акт № 61,62 від 10.02.2014, № 80,81 від 13.02.2014 р. був складений за результатами проведення документальної перевірки, який став підставою винесення рішень. Даний акт позивачем оскаржено не було.

Таким чином, Управління правомірно застосувало штраф до позивача. Доводи зазначені в позові не спростовують підстав для застосування штрафних санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, Управлінням правомірно застосовані фінансові санкції згідно з п. 4 т п. 5 ч. 9 ст. 106 закону 1058, оскільки порушення і штрафні санкції виникли в період ст.. 106 Закону 1058.

Однак судом першої інстанції при винесенні рішення по даній справі не було враховано вищезазначені матеріальні норми, та не було дано належної оцінки доводам та поясненням відповідача.

Постанова від 29.05.2014 р. по справі № 826/2103/14, суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 2, 11, 99, 100, 159, 185-187, 202 КАС України

Просимо:

1. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2014 року по справі № 826/2103/14 позов Каплана Б.І. до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва скасувати.

2. Ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до Закону України „Про судовий збір” органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору.

Додатки:

1) копія апеляційної скарги для позивача;

2) копія довіреності

3) клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

4) клопотання про бажання брати участь у судовому засіданні

Представник відповідача А.О.Лазоренко